Глава XLI. Перший ранг.

Повернувшись додому, я заглянув у поштову скриньку перевірити вечірню кореспонденцію. У ящику лежало два листи. У першому говорилося, що мене хочуть бачити завтра вранці у гільдії алхіміків, на малій раді. Раніше я ніколи таких листів не отримував, і мені стало цікаво, що ж там трапилося.

Друге було звичніше, мене викликали до головного управління служби безпеки на шість годин вечора. Я уважно перечитав запрошення, слово допит ніде не фігурувало. Ну і гаразд, уже хоч якийсь прогрес. Їсти мені не хотілося, я прийняв душ і пішов спати. Завтра мав клопіткий день.

Снилася мені якась хрінь. Уві сні невідомі люди знущалися з Маргарити, били її по обличчю і розривали їй сукню, хапали за волосся, намотували його на кулак. Я був безсилий допомогти, тому що сидів прив’язаний до стільця в кайданках, які повністю пригнічували магію. Негідники сміялися і змушували мене дивитися. Прокинувся я рано-вранці в холодному поті та вже більше не захотів спати. У пень це, не сон, а справжня мука.

Поголився, перекусив і став збиратися до гільдії. О дев’ятій ранку я вже входив до малої зали нарад. Скоро там зібралося шістнадцять осіб. Деяких я знав, тут були гільдмайстер, скарбник та наш хранитель традицій. Інші були заслуженими майстрами алхімії або просто люди, які беруть активну участь у житті гільдії.

– Ну що, почнемо, – почав гільдмайстер і вдарив молоточком у маленький гонг. – Сьогодні ми маємо гарні новини, зі складів гільдії були повністю продані всі еліксири Нічного Зору. Якась світла голова серед військових чинів зрозуміла, що він може допомогти нашій армії.

За цих слів я непомітно посміхнувся. Я знав цю голову, а іноді її розчісував.

– Через те, що основним виробником еліксиру був метр Олександр Флай, – гільдмайстер кивнув у мій бік, і я чемно кивнув йому у відповідь, – обсяги його продажів перевищили необхідний рівень, і він може претендувати на звання алхіміка першого рангу.

Усі схвально зашушукалися.

– Що ж, у такому разі, нехай метр Олександр подасть заявку, і я приму у нього іспит, – сказала строга жінка, яка вже була досить літня, але ще зберегла свою красу. Вона була найтитулованішим алхіміком у нашій гільдії. Наразі вона вже відійшла від справ, але займалася перевіркою якості продукції та атестацією молоді на нові ранги. Відносної молоді. Переді мною атестували дідуся 80 років.

– У цьому немає потреби, – цю репліку подав хранитель традицій, – метр Олександр пів року тому розробив новий еліксир Живої та Мертвої води, який виліковує людей від заразних захворювань. Тим самим він підтвердив, що гідний першого рангу не лише за силою, а й за мистецтвом.

– У такому разі присудження першого рангу це лише формальність, – підсумував гільдмайстер, – дозвольте мені привітати вас.

Члени ради стали аплодувати, я посміхався у відповідь і кивав головою. Слово честі, не чекав, і мені було дуже приємно вітання людей. Я завжди вважав себе замкнутим, і іноді мене дивувало хороше ставлення людей на рівному місці.

– Що ж, переходимо тоді до наступного питання, – продовжив гільдмайстер, – оскільки тепер у нас з’явився великий споживач, ми хочемо збільшити обсяги виробництва, а також збільшити вартість еліксиру, що скажете на це метр Олександр?

– З обсягами я не бачу проблем, за допомогою помічників я можу швидко відновити запаси на складах. Тим більше, що й інші алхіміки захочуть самостійно налагодити виробництво цього еліксиру. А ось із ціною я не впевнений.

Я справді був не впевнений, зараз я був основним виробником і водночас головним ініціатором його закупівель. Це трохи недобрим пахло, може це і цілком законно, але виходило, що я буду наживатися на армії. У той самий момент, коли країна була на межі війни, чи може трохи вже за межею.

– У будь-якому разі, якщо ми необгрунтовано збільшимо ціну, армія зможе забрати у нас продукцію за її собівартістю, – сказав я.
– Ну, що ви, що ви, – замахав руками на мене гільдмайстер.

А потім почав пояснювати свою позицію:

– Ми не збираємося просто так збільшувати ціну еліксиру. Оскільки наш замовник армія, ми внесемо деякі зміни у виробництво. Наприклад, звичайну колбу замінимо на укріплену, а також покриємо її спеціальним складом, що утримує магію. Таким чином, наш еліксир зможе зберегтися на складах десятиліттями й не буде втрачати своєї ефективності. Будуть ще деякі зміни по дрібниці, наприклад ми замінимо джерельну воду на двічі очищену джерельну воду. Від збільшення вартості інгредієнтів природно зросте вартість роботи майстра, який виготовляє еліксир. Що скажете, метре Олександре?

– Це звучить цілком розумно, і я згоден, – відповів я.

Заперечувати було безглуздо, тим більше треба дати можливість людям трохи й заробити.

– У такому разі перейдемо до наступних питань, метре Олександр ви можете залишитися, якщо вам цікаво.

Я швидко зрозумів натяк, підвівся зі свого місця і сказав:

– На жаль, у мене є ще справи, і я змушений піти, а перед відходом, я ще раз хочу подякувати всім присутнім за надану мені довіру.

Я легенько вклонився всім присутнім і швидко пішов. Уф, з одного боку, все пройшло гладко, але з іншого все це спілкування з людьми тримає мене в якійсь напрузі.

Я лежав у своїй ванні після швидкого перекусу і міркував про те, як швидко і в якій кількості я можу виготовити необхідний еліксир. Потрібно відмовлятися від виробництва у домашній лабораторії. Орендувати зал на день чи два у гільдії. Замовляти помічників, можна п’ять або десять осіб, вони за день готуватимуть колби з основою, а вночі прийду я і закінчу роботу. Що вночі, це нікого не здивує, що тут дивного, якщо для виготовлення еліксиру використовується темна енергія. І зайвих свідків не буде. Я за пів години зможу заповнити розчини потрібним закляттям, це не буде складно з моєю силою та запасом мани. Та я за один вечір можу виготовити продукції на величезний склад. Але навіщо? З жадібності? Нехай краще ніхто не здогадується про мою силу.

Тут я згадав чаклунів із темної секти. Все ж таки хтось здогадується, і це погано. Зрештою, ці люди можуть серйозно підготуватися і взяти мене за дупу. А в тому, що вони цього хочуть, я вже не вагався. Можна згадати лише одного нічного гостя, щоб зрозуміти, ніхто зі мною не буде жартувати.