Глава X. Виклик.

Прийшовши додому, я одразу завалився спати. Снилося мені щось невиразне і дуже приємне. Під ранок сни оформилися у більш чіткі образи. Я сидів у своїй ванні разом з Ангелиною фон Стоун, і вона своїм ніжним та мелодійним голосом просила потерти їй спинку.

Несподівано мене розбудив сильний стукіт у двері. Якого демона, я тільки намилив мочалку. Навіть якщо це наймиліший молочник, нехай іде лісом!

Похмуро начепивши халат на голе тіло, я пішов відкривати непроханим гостям. Схоже, це стає звичкою, зустрічати відвідувачів у такому вигляді. Те, що це не молочник, я вже знав. Раптово розбуджений я перебував у похмурому настрої, і взагалі, не горів бажанням спілкуватися з ким би там не було, ні на які теми.

Я відчинив двері та висунув свою похмуру фізіономію назовні. Негайно отримав по ній рукавичкою.

– Я, Алісія фон Брейн, викликаю вас, Олександре Флаю, на дуель.

Після цього на ганку утворилася пауза. Після закінчення якої, бачачи що я взагалі не реагую на її слова та дії, вона ще раз ляснула мене рукавичкою, але тепер уже у зворотному напрямку. Ймовірно, щоб бути повністю впевненою, що до мене дійшов сенс того, що тут відбувається.

– Я, Олександр Флай, приймаю ваш виклик, – глухо і похмуро сказав я, ніби виринув із глибокої підводної прірви.

Крім Алісії, на ганку, стояла вся давня компанія магів, зустріч з якою я так витончено уникнув учора. Серед них виділялася яскрава красуня з вогненно-рудим волоссям. На вигляд вона була трохи старша за Алісію.

Незнайома магеса була одягнена в дуже коротку, довжиною до талії, шкіряну куртку. Красивий чорний, розшитий блискучим візерунком пояс. Який робив її струнку талію ще вужчою. Але на відміну від Алісії, на ногах у неї були не обтягуючі темні лосини, а не дуже широкі зручні шаровари. У схожих любив ходити і я, звичайно коли не зустрічав гостей у халаті на голе тіло.

Вона з легкою цікавістю і незначним інтересом оглядала мене, напевно намагаючись зрозуміти, що я за фрукт. Поруч із нею, трохи позаду і злегка відсторонено, стояло два високі офіцери, з мужніми обличчями та широкими плечима. Ці були максимально нейтральні. Коли я звернув увагу на них, вони кивнули мені на знак привітання. Я мовчки, так само чемно кивнув їм у відповідь. Залишалося сподіватися, що я виглядаю досить гордо, стоячи босоніж на холодному ганку.

– Дозвольте представитися, Маргарита фон Пауа, подруга Алісії та її секундант, – посміхнувшись, сказала руда. Схоже, вона була у відмінному настрої, похмуро подумав я.

– Ми вже подали заявку на проведення дуелі, вам залишилося її лише підтвердити, – продовжила вогняна красуня і простягла мені запечатаний великою сургучевою печаткою конверт.

Я взяв її конверт і невиразно буркнув:

– Усього найкращого.

Розвернувся до них спиною, зайшов всередину і зачинив двері. Напевно далі за протоколом, були пояснення хто ці два перці та навіщо вони тут потрібні. Але, по-перше, я не знайомий із дуельними правилами, а по-друге, я вже вичерпав на сьогодні весь ліміт своєї ввічливості.

Насамперед я прийняв контрастний душ, прогнавши ранкову млявість. Потім спустився на кухню, на цокольний поверх. Випив солодкого гарячого чаю і заїв його добре підсмаженою яєчнею зі скибочками бекону. Незважаючи на все це, добрий настрій до мене так і не повернувся.

Наступним пунктом було виконання зобов’язань, які я дав собі вчора. Я вийшов у садок. Став навпроти невеликої, відлитої з граніту, статуї молодого фавна. Він сидів на камені у куточку мого скромного саду. Ця статуя ніколи мені особливо не подобалася, вона дісталася мені разом із будинком. Прибрати її мені було ліньки. Стоїть, нікому не заважає та їсти не просить. А зараз я згадав про неї і вирішив пристосувати її для своїх тренувань.

Кам’яний фавн не має душі. Можна нічого не боятися. Я злегка прицілився і став вганяти в нього Стріли Темряви. Одну за одною. Нагнітаючи в кожну якнайбільше енергії. Намагаючись тримати темп. Я створюю Стрілу Темряви майже миттєво, але між двома закляттями потрібна невелика перерва. Така перерва є й у кулачного бійця після сильного удару, перед наступним сильним ударом. Спочатку справа йшла легко та весело. Але далі почала з’являтися легка втома.

… 467, 468, 469 …

Легка втома змінилася просто втомою, трохи стали тремтіти ноги.

… 634, 635, 636 …

Моє дихання стало важким, з лоба потекли струмки поту. У всьому тілі з’явилася неприємна слабкість. Почала підкочувати нудота. Але я зчепивши зуби, продовжував тримати темп. Тримати темп, тримати темп, я думав лише це.

…999, 1000.

Фух, я ліг просто на землю і розкинув руки. Ноги мене вже не тримали. Я став потихеньку вливати магію життя у своє щемляче серце. Запас мани людини зберігається у її астральному тілі. Але для використання магічної енергії слід дістати її звідти. Маг черпає ману, використовуючи астральний канал, який проходить крізь його серце.

Цілком ясно, що використовувати магію смерті – смертельно небезпечно. Її втрати можуть пошкодити роботу серця. А поширюючись із кров’ю по всьому тілу, вона може отруїти весь організм людини. Тому збитки мають бути мінімальними. Темний маг досягне вершини чаклунського мистецтва лише тоді, коли навчиться отримувати мінімум мани життя для свого оздоровлення.

Набагато простіше було магам життя, витоки мани лише оздоровлюють їх організм. Хоча ідіоти можуть облажатись і тут. Регулярні великі втрати можуть сильно наростити стінки серця, що призведе до його раптової зупинки, а маг життя просто нічого не встигне зробити.

Думка про ідіотів, в руках яких марні навіть найсильніші закляття, викликало в мене напад сорому. Це ж треба було вчора так дати маху з Вуаллю Темряви. Боже мій, Олександре. Ти ж доросла та серйозна людина, а був спійманий за підгляданням у жіночій спальні. І якщо розібратися, Вуаль Темряви тут зовсім не до чого. От скажи доросла і серйозна людина, навіщо ти взагалі надумав грати з Алісією фон Брейн та її друзями у хованки? Вийшов би до них одразу і прямо там отримав би рукавичкою по морді.

Лежачи на землі, я відчував, як мої вуха та щоки горіли. Сподіваюся ніхто і ніколи не здогадається, що то був я.

Трохи перепочивши, я перевірив свій запас мани. Він був майже повний. Потрібно сходити та ще раз прийняти душ. Коли я підвівся на ноги, то знову глянув на статую фавна.

Здавалося, граніт постарів і став кришитися, та й сам фавн уже не виглядав таким молодим, плечі його злегка поникли, він сумно і втомлено сидів на камені, напевно думаючи про тлінність свого кам’яного життя.

Тряхнувши головою і прогнавши мариво, я пішов геть із саду. Наступним пунктом мого розкладу на сьогодні було створення армії мертвих, що я власне і почав робити.

Всю решту дня я сидів за своїм робочим столом і писав доповідну записку на ім’я короля Конона Яросного. У цій записці я викладав свої думки, бачення, побажання та вимоги щодо створення Безсмертного Батальйону. Назву теж запропонував я. Мертвий Батальйон мені зовсім не подобався.

Ми з Кононом домовилися, що у нас піде десь близько двох років на його формування. І вузьким місцем тут були не мої можливості. Я хоч щоночі міг підіймати до двадцяти мертвяків. Сили та обсягу мани мені вистачало. Потрібен був якісний матеріал для воскресіння. Я наполягав на тому, що нам потрібні були військові й тільки добровольці. Жодних засуджених до смерті маніяків та інших людей з деструктивними нахилами.

Коли дух виходить з тіла, в ньому залишається ніби його відбиток, який я і заповнюватиму темною енергією. Тому у піднятого мерця повинні залишитися деякі навички та вміння, які були за життя. Якщо якийсь фермер ніколи не тримав у руках меч і гадки не має як їм правильно битися, то чому його воскреслий труп повинен уміти все це робити? А такі ідеї, як ходити строєм, йти в атаку і взагалі підкорятися наказам інших людей? Все це має бути спочатку. Тому робочим матеріалом мають бути лише військові.

Також я дуже наполягав на тому, що вони мають бути добровольцями. Мені було моторошно, коли я уявляв, що людей насильно будуть різати для цих цілей. Дуже важлива добровільна згода за життя. Таким мерцем буде простіше керувати й менше ризик, що він почне робити якусь дичину. Наприклад, вчепиться зубами в людину, яка віддає наказ.

Я рекомендував Конону під час укладання контракту з військовими, додати туди необов’язковий пункт, що у разі смерті, їх тіло послужить на благо Батьківщини. Для того, щоб військові були зацікавлені підписувати додаткову угоду, пропонувалося збільшувати їхні зарплати до воскресіння та пенсії родичам після.

Виходячи з міркувань секретності, ми не будемо пояснювати, як саме тіло послужить. Просто я додам до ритуалу підняття ключову фразу. Щось на кшталт того: “Настав час послужити твоєму тілу на благо Батьківщини”. Якщо у Конона чи інших причетних будуть кращі пропозиції, нехай пропонують, обговоримо.

Пізно вночі, після легкого перекусу, я пішов спати.