Глава LXIV. Дорога.

Навряд чи Єлизавета почала б смикати мене через дрібниці, та ще й під час військової операції. Значить, дійсно варто поквапитися. Добиратися на возі це надто довго. Їхати на коні для мене не варіант. Залишається лише магія. Від фортеці Горішок до столиці йшла широка дорога. На яку я й вийшов після недовгих зборів.

Перш ніж стартувати, подивився на свої мокасини, трохи подумав і роззувся. Вони можуть не пережити дорогу, Ще трохи подумав і зняв всю решту одягу, крім трусів. Свої речі я склав у дорожню сумку. Тепле сонечко лагідно гріло мені спину. Хм, чому я раніше ніколи не засмагав?

Ну що, погнали. Неквапливо я почав розгін, поступово вливаючи дедалі більше енергії в закляття Ляльковик. Ось уже придорожні дерева розмазалися в одну суцільну зелену стіну. Вітерець, що шумить у вухах, збільшився до ураганного свисту. Ззаду за мною здіймалася хмара пилюки. Але ж я можу бігти ще швидше!

Як виявилось, швидше я не міг. По дорозі постійно зустрічалися вози, кінні вершники та інші мандрівники. Я навіть натрапив на тімерійський кінний роз’їзд, але затримуватись не став, хай ними рейнджери займаються. З міркувань безпеки на дорозі та дотримуючись режиму секретності я не став розвивати свою максимальну швидкість.

Мало того, побачивши своїм магічним зором вершника, що наближався, я сильно сповільнювався. Загортався щільніше у Вуаль Темряви та непомітно легким вітерцем прослизав далі. Вже за годину я став наближатися до Стоунграда і відразу зрозумів, чому мене викликала Єлизавета.

Над містом стояла величезна хмара темної енергії. Від такої кількості городяни вже мають відчувати неусвідомлену тривогу. А якщо ця хмара опуститься вниз, то в місті почнеться паніка серед живих, смерть у людей зі слабким здоров’ям, і, ймовірно, самовільне оживлення мертвих. Мені потрібно терміново побачити Єлизавету.

Але спочатку я спробую зменшити обсяг розлитої в небі темряви. А заразом із цим трохи відтягну магічну хмару за межі міста. Мій максимальний резерв підріс, та й бойові дії його трохи спустошили. Я зможу поглинути частину енергії над містом. І навіть додатково скористаюсь для цього моїм Чорним Серцем.

Насамперед я збільшив до краю його обсяг і перегнав у нього ману, звільняючи місце в основному резерві. Другою справою я створив Вихор Мани та почав збирати розлиту в небі смертельну енергію. Фух, від цих дій моє серце почало нити. Хмара над містом зрушила в мій бік і трохи посвітлішала. Третьою справою я одягнувся. Вже в пристойному вигляді я минув міську браму і попрямував до служби безпеки.