38

Чонгук перебував у своєму кабінеті, коли почув голос секретаря через переговорний пристрій:

— Пане Чон, вам дзвонять представники Опікунського комітету корпорації «Kim Universe». Запитують, чи ви доступні для розмови, чи передати повідомлення?

— Я прийму дзвінок, — відповів Чонгук.

Зачекавши, поки секретар з’єднає, він почув низький, діловий голос:

— Доброго дня, пане Чон. Я голова Опікунського комітету й представляю інтереси пана Кім Техьона та компанії «Kim Universe». Ми хотіли б призначити вам зустріч, щоб офіційно озвучити наше рішення та пропозицію.

Чонгуку сподобалася ця офіційність — усе було чітко, правильно. Він призначив зустріч на найближчий можливий день: середу вранці.

 

***

 

У середу вранці, коли Чонгук збирався на роботу, Техьон провів його до дверей. Це був звичайний ранок звичайного дня — домашній, сонний, м’який Техьон у футболці та шортах довго цілував його на прощання.

А зараз…

У залі для переговорів зібралися представники всіх ключових департаментів компанії Чонгука і провідні фахівці. Він не знав, якого Техьона побачить.

Рівно в призначений час секретар увійшов:

— Запрошую делегацію гостей.

Усі підвелися. До кімнати увійшли четверо людей — і серед них Техьон.

У Чонгука перехопило дихання — таким він його ще не бачив.

Техьон увійшов з ідеально рівною спиною, його впевнена хода не залишала сумнівів – перед ними була людина, що знає свою цінність. На ньому були класичні чорні туфлі, темно-сірий костюм-трійка та біла сорочка. Волосся акуратно укладене, але він залишився вірний собі: без краватки, з двома розстебнутими верхніми ґудзиками, через які проглядали тонкі срібні ланцюжки.

Це був новий Техьон – незнайомий Чонгуку. Сильний, дорослий чоловік, зовнішність якого не залишала сумнівів: перед ними стояв справжній керівник великого бізнесу. Навіть Чонгук, який знав його зовсім іншим, міг би легко повірити, що це власник потужної корпорації.

Після обміну формальностями, кавою та ввічливими фразами Техьон узяв слово:

— Панове, дякую за зустріч. Буду стислим – наша пропозиція та моє рішення прості й зрозумілі.

У залі запала тиша. Усі погляди були спрямовані на нього.

— Я – єдиний спадкоємець корпорації «Kim Universe». Мабуть, ваш керівник, пан Чон, уже повідомив вам, що на мене тиснули, мною маніпулювали, і я довгий час не міг визначитися з майбутнім компанії. Але тепер я знаю точно.

Його погляд став сталевим, голос настільки рішучим, що здавалося, навіть повітря в кімнаті завмерло. Техьон більше не був тим невпевненим хлопцем – перед ними сидів чоловік, який узяв контроль у свої руки. І тепер він дивився на присутніх так, ніби одним поглядом міг знищити будь-які сумніви.

А кожен погляд був прикутий до нього. Його голос був спокійним, але кожне слово випромінювало непохитну рішучість:

— Я бачу, що ви слухаєте мене дуже уважно. І ми зібралися сьогодні не просто так. Моє рішення та моя пропозиція стосуються не лише «Kim Universe», а й «Jeon Inc».

Пауза. У залі відчувалося напруження.

— Я ухвалив рішення повною мірою вступити у права спадкоємця. Усі активи, майно, інтелектуальна власність, права управління — тепер офіційно належать мені. Я стаю не лише власником «Kim Universe», а й її керівником.

Його тон не залишав місця для сумнівів: це оголошення факту.

— Мої перші рішення на посаді такі: Опікунський комітет залишається. Ця структура, створена моїм батьком, довела свою ефективність. Вона стане незалежною ланкою поза внутрішньою ієрархією — для нагляду, контролю та збору інформації.

Друге: викуп акцій компанії. Це складний процес, але наш юридичний відділ уже знайшов рішення. На це піде від 3 до 6 місяців, але ми вже почали процедуру. І третє: зміна Статуту. Для викупу акцій нам доведеться внести зміни до корпоративного Статуту — цей процес також запущено.

Техьон зупинився, давши присутнім усвідомити масштаб змін. Його погляд був холодним, але впевненим — він більше не хлопець, який сумнівається. Він — людина, що тримає владу.

— Вільних акцій в обігу залишиться лише 20 відсотків. Їх неможливо буде купувати великими пакетами — максимальний розмір пакета становитиме 2 відсотки. Я стану власником не 51% акцій, а 80% акцій.

На обличчях присутніх можна було прочитати щирий інтерес, адже такі прецеденти траплялися надзвичайно рідко. Практично ніколи компанія, яка випускала акції, не ініціювала зворотний процес викупу акцій для зміни статутного капіталу чи форми власності.

Чим менша компанія, тим простіше і швидше це зробити. Для такого гіганта, як корпорація «Kim Universe», це, мабуть, станеться вперше в країні.

— Особливо сильний опір очікується з боку найбільших акціонерів — представників Ради директорів, – продовжував він, — але я не лише власник, а і керівник — маю виняткове право вето, тому вони не зможуть прийняти жодних внутрішніх наказів, змін до Статуту чи будь-яких інших рішень, які б могли зупинити цей процес. Далі…

Чонгука аж покрили мурашки від його цього різкого і чіткого «далі» — стільки впевненості було в цих словах.

— Раду директорів буде розформовано. Я ініціюю процес повної заміни всіх керівників основних відділів і підрозділів. Я хочу бачити в компанії нових людей. Коли процес заміни керівництва буде завершений, ми сформуємо нову Раду директорів. Відтепер її склад визначатиметься не за наявністю пакетів акцій, а за посадами. Я обійму посаду голови Ради директорів і збережу виняткове право вето. Повноваження Ради директорів також зазнають змін — усі ці зміни будуть чітко прописані в новій редакції Статуту.

Техьон чітко продовжив, його голос звучав непорушно:

— Далі ми впроваджуємо нову штатну одиницю — Директора корпорації. Це буде найманий працівник, який працюватиме за контрактом і відповідатиме за операційну діяльність та управління.

Незважаючи на гучну назву, ця посада підпорядковуватиметься безпосередньо мені — власнику, головному керівнику та керуючому Радою директорів, і знаходитиметься під наглядом Опікунського комітету.

Чонгук скосив погляд на своїх людей — усі вони дивилися на Техьона із захопленням — у його поставі, голосі, кожному слові відчувалася непереборна влада.

— Я хочу, — Техьон наголосив на цьому слові, — щоб компанія «Kim Universe», з її трьохсотлітньою історією, безліччю досягнень і відкриттів, залишалася ключовим гравцем фармацевтичного ринку. Вона має продовжувати існувати, підтримувати економіку країни, займатися дослідженнями та забезпечувати роботою тисячі робітників.

Пауза. Повітря в залі набрякло від напруження.

— Тому я роблю вам офіційну пропозицію, щоб корпорація «Kim Universe» увійшла в злиття з «Jeon Inc» на умовах, коли ми збережемо статус окремої юридичної особи, але із зовнішнім керівництвом та іншими взаємовигідними умовами, які ми з вами в разі згоди обговоримо.

Чонгук бачив, як обличчя його співробітників витягуються від шоку. Вони очікували почути сьогодні що завгодно, але точно не те, що один промисловий гігант добровільно віддає себе під управління іншому. Таке не снилося навіть у найсміливіших прогнозах.

Техьон спокійно кивнув своїм помічникам. Один із них відкрив портфель і витягнув кілька папок із документами та флешнакопичувачі. З чутним стуком папки лягли на довгий переговорний стіл.

— Ми принесли з собою дані, — оголосив Техьон, його голос звучав спокійно, але виразно. — Основна та необхідна звітність нашої компанії: фінансові показники, бухгалтерські звіти, податкові плани, витрати та інвестиції. Також дані про інтелектуальну власність та приблизний п’ятирічний план розвитку компанії.

Він обвів поглядом присутніх, його очі зупинилися на Чонгуку.

— Тут немає юридичної таємниці — ви можете ознайомитися з усіма цими матеріалами для ухвалення рішення. Ми хотіли б почути вашу відповідь протягом тижня.

Пауза. Повітря в кімнаті здавалося густим від напруження.

— Якщо ваше рішення буде позитивним, ми запустимо подальший процес — консультації, планування злиття і зовнішнього управління. І я волів би, щоб це відбулося якомога швидше.

Ніхто навіть не поворухнувся. Усі присутні, навіть досвідчені керівники «Jeon Inc», дивилися на Техьона з незвичною для них повагою та, можливо, навіть страхом. Він говорив не як прохач, а як рівноправний партнер — точніше, як людина, яка пропонує угоду на своїх умовах.

Чонгук ледь помітно усміхнувся. Його Техьон… Тепер він був справжнім лідером.

Чонгук про себе міг би зізнатися – він був, м’яко кажучи, в шоці від такого Техьона, від його подачі, від тієї влади, що випромінювалася з кожного його слова, його міміки, кожного жесту. І, звичайно, від самої пропозиції – вони вдома про це навіть не обмовилися. І це було правильно – Чонгук мав залишатися абсолютно неупередженим.

Тому зараз він, як і всі інші, не зводив очей з Техьона, просто вражаючись сміливості цієї пропозиції. Нарешті, відчувши, що настала його черга діяти, Чонгук прокашлявся, зробив кілька ковтків води зі склянки перед собою і взяв слово:

— Я дякую всім співробітникам моєї компанії та представникам корпорації «Kim Universe» за цю зустріч. Для нас честь отримати таку пропозицію про співпрацю. Ми обов’язково уважно вивчимо всі надані документи, проведемо внутрішні обговорення та повідомимо про наше рішення у вказані терміни.

Техьон підвівся, даючи зрозуміти, що зустріч завершена. За ним піднялися його люди, потім Чонгук, і нарешті – решта присутніх. Усі обмінялися ввічливими поклонами, дотримуючись усіх норм ділового етикету, потиснули один одному руки і розійшлися.

 

***

 

Техьон навмисно затримався в конференц-залі, коли всі вже вийшли. Чонгук підійшов до нього і тихим, офіційним тоном запропонував:

— Пане Кім, дозвольте провести вам невелику екскурсію, якщо бажаєте.

— Я із задоволенням ознайомлюся з вашою компанією, пане Чон, — так само офіційно відповів Техьон.

Вони говорили з абсолютно нейтральними виразами обличчя, але ледь стримували сміх. Вийшовши із зали, Чонгук справді провів Техьона поверхом, розповідаючи про компанію, поки вони не опинилися в кабінеті Чонгука.

Техьон уважно оглядав приміщення, усвідомлюючи, що зараз Чонгук займає кабінет його батька. Він довго стояв біля стіни з нагородами та дипломами, які свідчили про досягнення компанії.

— Чонгук, твоя компанія — справді велична, — нарешті промовив Техьон.

Чонгук підійшов до панорамного вікна й простягнув руку, запрошуючи Техьона приєднатися. Вони стояли плече до плеча, спостерігаючи місто, що розстилалося перед ними.

— Твоя компанія також велична, Техьон. З такою ж багатою історією. З тими ж мріями наших предків — створити щось варте, щоб передати нащадкам, стати кращими.

Чонгук зробив глибокий офіційний уклін:

— Я хочу офіційно подякувати тобі, Кім Техьон, за довіру.

Техьона обдало жаром від такого жесту. Щоки його почервоніли, а на обличчі з’явилася збентежена усмішка. Коли Чонгук випрямився, було видно, що його власні вуха також порожевіли.

На хвилину в кабінеті запала тиша. Потім обличчя Чонгука стало серйозним, але в очах залишалася теплина.

Він глибоко зітхнув, його погляд був спокійним і рішучим, коли він повернувся до Техьона:

— Я довіряю твоєму рішенню, але давай я запитаю тебе ще раз востаннє – ти впевнений?

Техьон відвів очі до панорами міста за склом, засунув руки в кишені його ідеально пошитого костюма, трохи розслабив плечі:

— Як я вже казав, рішення прийшло практично одразу. Більше часу я витратив на те, щоб відчути його. Перевірити, чи не зміню свою думку. — Його голос звучав тепло, але твердо. — І я зрозумів – не зміню.

Чонгук, я не керівник. Я не мій батько і ніколи ним не буду. І ніколи не буду таким, як ти. — Пауза. — Але найголовніше – я не хочу розвалити компанію своєю невмілою керівною рукою або віддати її тим щурам із Ради директорів.

Його пальці непомітно стиснулися в кишенях.

— Це правда – все, що я сказав на зустрічі. Наші компанії – це не просто офіси. Це заводи, лабораторії, фабрики, тисячі людей… Я не можу і не хочу це все зруйнувати.

Техьон зробив крок ближче, його голос став тихішим, але напруженим:

— Ми з юристами продумали все – як максимально захистити компанію від захоплення через акції, від тиску, від будь-яких маніпуляцій. Тому ми й вирішили викупити акції, змінити Статут.

Він м’яко усміхнувся:

— Я хочу, щоб моєю компанією керував ти. Але вона залишиться незалежною – у своїх планах, своєму розвитку. Просто стане частиною твоєї імперії. — Його погляд зустрівся з Чонгуковим. — Під керівництвом Чон Чонгука.

Техьон повільно витягнув руки з кишень і зробив офіційний, глибокий уклін, затримавшись у цій позиції. Чонгук спокійно прийняв цей жест, чекаючи, поки Техьон повністю випрямиться. Потім підійшов до нього і міцно обійняв.

— Техьоне, я і мої люди будемо працювати щодня, щоб забезпечити процвітання не тільки моїй компанії, а й твоїй спадщині, — сказав Чонгук, його голос звучав твердо і тепло одночасно. — Ми докладемо всіх зусиль, щоб наша діяльність, економіка нашої країни і фармацевтичний бізнес продовжували розвиватися.

Він трохи завагався, підійшов до свого робочого столу і сів на стільницю, опустивши голову.

Техьон підійшов до нього, став між його розставлених ніг і поклав руки йому на плечі.

— Але якщо… ми не будемо разом? Ми ж залишаємося в стосунках? — запитав тихо Чонгук, і в його очах дійсно був страх.

— Ми разом, — запевнив його Техьон. — Поки ми самі не вирішимо інакше, Чонгук, ми з тобою разом.

Він обережно, щоб не пом’яти піджак, обійняв Чонгука за талію і поцілував. Цей поцілунок був особливим — у ньому відчувалася і сила статусу, і влада. Чонгук відчув, як у нього підкошуються коліна від такого Техьона.

— Послухай, — почав Техьон, його голос звучав спокійно, — навіть у звичайних стосунках люди ніколи не знають, скільки вони будуть разом. Згадай наші минулі історії, чи були вони довгими?

Чонгук похитав головою:

— Ні… Але зараз це зовсім інше.

— Так, згоден — зараз усе по-справжньому. Але давай не будемо загадувати. Ми не знаємо, що буде завтра, через рік чи через п’ять років. Давай просто будемо любити одне одного, розвивати наші стосунки, і подивимося, куди вони нас приведуть.

Чонгук кивнув, потягнувся до Техьона і поцілував його.

— А щодо роботи і компаній — тримаймо це окремо. Я знаю, навіть якщо колись ми… наші стосунки завершаться, ти залишишся тим самим — одним із найрозумніших людей, яких я знаю. Сильним. Лідером. Тому я можу тобі довіряти. Повністю.

Його пальці міцніше стиснули плечі Чонгука:

— Якщо в тебе немає питань — закриймо цю тему. Ти — лідер. Я тобі довіряю. А наші стосунки… — він усміхнувся, — будемо будувати поза роботою.

Техьон опустив руки з плечей, обхопив Чонгука за стегна, перевів руки на сідниці, міцно притискаючи його до себе. Від такого напору Чонгука трохи «повело» — цей ніжний м’який ведмедик тепер був справжнім Грізлі, царем лісу.

І ця нова, домінантна енергія Техьона пробуджувала в Чонгукові щось незвідане. Він відчував, як його тіло реагує на кожен дотик, на кожен рух.

«Такому Техьону, — подумав він, — я готовий віддатися без зайвих думок».

Техьон, звичайно, і раніше тримав його за сідниці, але сьогодні це було по-особливому.

Техьон у своєму дорогому діловому костюмі з ноткою індивідуальності та недбалості — без краватки, з двома розстебнутими верхніми ґудзиками — владно проявляв свою природу. Природу власника, одного з найбагатших людей країни. І зараз він міцно тримав Чонгука, цілуючи його настирливо, глибоко, волого.

На кілька секунд Чонгук міг би точно сказати — він повністю загубився у відчуттях. У якийсь момент він відчув бажання щось зробити. У затуманеному силою та збудженням розумі він намагався перебрати варіанти, що можна зробити в цьому кабінеті, щоб не пом’яти костюми. Він ледь відштовхнув Техьона – той трохи відсторонився.

Чонгук узяв його за руки, повів за собою, обійшов стіл і сів у своє велике шкіряне крісло. Сів на самий краєчок, широко розставивши ноги. Тримаючи Техьона за руки, підтягнув його ближче до себе. Тепер Техьон дивився на нього згори вниз. Чонгук поклав руки йому на стегна.

На кілька секунд він знову розтанув у тій плазмі, в якій зараз плавився. Владний, сильний, його рідний, прекрасний Техьон. Чонгук відчув знайоме відчуття — його щелепи почало зводити, а в роті зібралася густа слина.

Він привідкрив рота і висунув язика. Техьон усе зрозумів. Його очі були затягнуті поволокою. Він заплющив очі, тихо застогнавши від цієї картини.

Вони два великих бізнесмени країни у своїх красивих дорогих костюмах, у цьому великому дорогому кабінеті, і один із них сидить у пасивній позиції, з бажанням, відкривши рота, висунувши язика, запрошуючи заповнити цей рот. А інший стоїть у своїй силі, у своїй незалежності, у своїй владі, і хоче поринути в цей гарячий вологий рідний простір.

З напівприкритими повіками, з розфокусованим поглядом, дивлячись Чонгуку в очі, Техьон підняв руки, повільно розстебнув пояс на брюках.

Чонгук ковтнув. Слина почала збиратися на язиці.

Техьон розстебнув ґудзик на штанях. Розстебнув блискавку. Поклав долоні на щоки Чонгука. Чонгук заурчав, пальцями міцніше впиваючись у стегна Техьона, притягуючи його до себе.

Струмочок слини побіг з кінчика язика Чонгука. Техьон простогнав. Це було так непристойно. Так збудливо. І так диявольськи гарно.

Він акуратно прибрав руки з його щік, повернув їх до свого одягу. Розставив ширше ноги, щоб трохи спустити штани, але щоб вони не скотилися по ногах униз. Трохи приспустив білизну. Дістав член і звільнив мошонку.

Член був гарячий і повністю збуджений. Голівка була вологою.

Дивлячись на неї, Техьон побачив, як виділяється крапля рідини. Великим пальцем розтер цю краплю по голівці, кілька разів акуратно повів рукою вниз і вгору. Потім узяв член нижче і голівкою провів по висунутому язику Чонгука.

Пролунав тихий, вологий і максимально непристойний звук, коли Техьон легенько поплескав нею по язику.

Обоє застогнали. Чонгук — високим, збудженим голосом. Техьон — низьким, грудним.

Намагаючись не заплющувати очі, насолоджуючись і видовищем теж, він акуратно зволожував голівку слиною Чонгука, притримуючи член рукою, і спрямував його в рот. Чонгук стиснув губи. Техьон, притримуючи член, почав повільно рухатися вперед і назад.

Потім він прибрав руку від члена. Поклав обидві руки на голову Чонгуку.

Так вони і продовжили: руки Чонгука щільно стискали й м’яли стегна та сідниці Техьона, а він запускав пальці у волосся Чонгука. І член у роті.

Техьон цього разу був ще більш розслабленим і розкутим. Він уже знав можливості Чонгука, знав, що йому подобається і як, тому дозволив собі з досить великою амплітудою виходити майже повністю з рота, залишаючи всередині лише голівку, яку Чонгук тут же починав погладжувати язиком. І потім вбивався глибоко в саму гортань, де було тісно, гаряче і дуже волого.

Від такої картини, від такого Чонгука, який так глибоко і з таким задоволенням його приймає, від розуміння де вони це роблять – вони це роблять вдень у кабінеті керуючого корпорацією – Техьон швидко кінчив. Відчуваючи хвилю оргазму, він глибше штовхнувся в Чонгука і кінчив йому в глотку.

А Чонгук, як він любив це робити, навіть після оргазму не випускав його члена з рота, ще посмоктував голівку, вичавлюючи останні краплі. І коли член із вологим звуком вийшов із рота Чонгука, обоє були задоволені. Важко дихали.

Техьон сам поправив член, повернув його в білизну, застебнув штани. Підняв Чонгука на ноги і почав цілувати. Облизував слину з підборіддя, щелепи, вологу з куточків рота — усе, що залишилося від його члена.

Обіймаючи Чонгука міцніше, Техьон притиснувся до нього всім тілом і не відчув пружності ерекції. Він подивився йому в очі, піднявши брови. Чонгук, як завжди, зрозумів без слів:

— Я кінчив собі в штани, — тихо сказав він і засміявся. — У мене тут є і душ, і запасна білизна, і сорочки, і костюми. Тож усе в порядку.

Вони ще деякий час просто стояли, обіймаючись, м’яко торкаючись одне одного губами, поки на столі не пролунав звуковий сигнал. Секретар повідомив, що за розкладом у Чонгука наступна нарада.

Вони пішли до дверей. Вийшли в приймальню. Чонгук провів Техьона до ліфта. Біля самих дверей він прошепотів йому на вухо:

— Зустрінемося ввечері вдома, Ведмежатко.