24

Наступного ранку Чонгук прокинувся вчасно. Вставати не хотілося — він все ще відчував себе розслабленим, його тіло було ніби оповите приємною млістю. І справа була не тільки в потужному оргазмі, а в тому, як він провів минулий вечір — як багато він обіймав, торкався, цілував Техьона. Важливим було не те, що сталося, а хто був поруч.

Він кілька хвилин роздумував про те, що дійсно не пригадує нічого подібного за останні роки. Ніколи він не відчував себе так наступного ранку після побачення чи сексу. Зазвичай секс і оргазм були просто розрядкою, іноді з елементами пристрасті, іноді з дівчатами, які йому дійсно дуже подобалися, іноді у стосунках, де інтим був шалено гарячим. Але щоб так відчувати себе зранку? Чонгук такого не пам’ятав.

Він оглянув кімнату, погляд спинився на ліжку, і він подумав: «А як би це було — прокинутися з Техьонoм в одному ліжку?» Не просто провести вечір, не просто доставити один одному задоволення, а заснути разом, спати разом і прокинутися разом. Чонгук вирішив запропонувати такий варіант Техьонoві — адже вони ж експериментують, досліджують свою нову сексуальність.

Чонгук встав, потягнувся, все ще відчуваючи на собі дотики Техьона. Він опустив руку в пах, торкнувся члена — він був легко збуджений, але Чонгук відмахнувся: це була звичайна ранкова ерекція. А потім йому здалося, що на члені досі залишилася слина Техьона.

Технічно так воно і було — коли вчора він піднявся до своєї кімнати, то не пішов у душ. Він просто не бачив у цьому сенсу — ну і що, що він спітнів? Але як він міг змити запах Техьона, його дотики, його слину? Навіть думки такої не виникало. І знову він відзначив, що раніше за собою такого не помічав — завжди після сексу він негайно йшов у душ, хотів змити всі запахи, всі смаки, всі дотики, навіть тих дівчат, з якими був у стосунках.

«Ого», — сказав собі Чонгук, — «Ось це справді нове відкриття в собі». І пішов у душ.

Коли він через деякий час спустився на кухню, туди увійшов Техьон. Він виглядав дуже сонним і зім’ятим: повіки ледве відкривалися, щоки були припухлими, губи теж. Чонгук задивився на його губи і подумав, що сьогодні вони припухлі якось особливо — не просто від сну, а від вчорашніх поцілунків. Він і сам відчував, що його губи опухли — стільки поцілунків…

— Добрий ранок, — промовив Техьон, зупиняючись у дверях і дивлячись на Чонгука. Чонгук був уже повністю одягнений, з укладеним волоссям, стояв біля кавомашини й чекав, поки вона зварить каву.

— Як ти? — несміливо запитав Техьон.

— Я — чудово, — відповів Чонгук, розводячи руки, запрошуючи Техьона підійти ближче й обійняти його.

Техьон уважно подивився йому в обличчя й наблизився. Зупинився зовсім поруч, але не поспішав із обіймами. З такої близької відстані він знову зазирнув йому в очі.

— Все прекрасно, Техьон. Все просто чудово, — сказав Чонгук, беручи Техьона за плечі й притягуючи до себе.

Техьон глибоко зітхнув, обхопив Чонгука за талію й притулив голову, щільно притиснувши щоку до його плеча.

— Ну, слава Богу, — пробурмотів він. — А що ти думав? Я переживав…

— Невже справді переживав? — запитав Чонгук, легенько проводячи долонями по спині Техьона.

— Так… Бо ж знаєш, як буває: ввечері все чудово, а вранці прокинувся і шкодуєш. Або прокинувся, і соромно. Або прокинувся, і, наприклад,  ненавидиш мене… Адже це для нас обох щось зовсім нове.

— Так, Техьоне, саме так. Але у мене чудовий настрій, чудовий стан. Я б, звичайно, ще поспав, але почуваюся прекрасно. Я дуже радий тебе бачити. — На цих словах Чонгук трохи відсторонився, щоб підняти Техьонy голову, повернути його до себе й подивитися в очі.

— Техьоне, я думав сьогодні вранці, що ще раз тобі скажу: я дуже радий, що ти такий сміливий, що пішов на цей експеримент, не побоявся сказати мені. І дивись, скільки всього нового ми дізналися — і про себе, і один про одного, і скільки задоволення отримали. Я сьогодні прокинувся з думкою, що вперше у житті відчуваю нові емоції.

Техьон посміхнувся й заплющив очі:

— Які емоції?

Чонгук нахилився ближче й чмокнув його в ніс.

— М-м… — невдоволено скривився Техьон.

Чонгук усміхнувся, нахилився ще нижче й тепер чмокнув його в губи.

— Хм, — сказав Техьон, — ось те, що треба.

Чонгук ще раз чмокнув його. Техьон у відповідь теж кілька разів поцілував його в губи.

Чонгук знову трохи відсторонився, поклав руки йому на плечі й серйозно подивився в очі:

— Так от, я сьогодні вранці думав про те, що вчора лягав спати, і мені не хотілося йти в душ. Мені хотілося залишити на своєму тілі спогади про все, що ми робили, про всі дотики.

Він нахилився нижче до вуха Техьона:

— Мені навіть здається, що я відчував вранці твою слину на своєму члені.

Техьон засміявся, прикриваючи очі рукою. Чонгук теж засміявся:

— Так, і ще я подумав про те, яке моє ліжко велике. І про те, що я ніколи не хотів із кимось прокидатися вранці. Я цього й не робив. Можу на пальцях перерахувати, скільки разів у житті залишався ночувати зі своїми дівчатами, жінками… Я завжди, навіть якщо залишався, хотів піти раніше. Я тікав. Мені не хотілося там залишатися, уявляєш? Навіть з тими, з ким у мене були стосунки. Якось мені не хотілося переступати ось цей наступний рубіж. Коли ви не просто займаєтесь сексом, бо…

— Бо багато людей роблять це просто автоматично, механічно, — підхопив Техьон, зробивши серйозніше вираз обличчя й похитавши головою.

— Так, і я так робив, — підтвердив Чонгук. — І я впевнений, що й ти так робив.

— Так, мабуть, так і було. Просто технічно, просто тому що треба, просто тому що ти у стосунках з цією дівчиною, просто тому що від тебе чогось очікують, якоїсь активної позиції, від тебе очікують сексу…

— Так-так, — підтвердив Чонгук.

— Так от, мені не хотілося спати, мені не хотілося прокидатися з цими жінками. Але сьогодні вранці я прокинувся і відчув дещо інше.

— Що саме ти відчув? — запитав Техьон із посмішкою.

Чонгук знову нахилився, знову чмокнув його в губи й міцно обійняв:

— Я подумав, що готовий експериментувати і заснути з кимось, проспати всю ніч і прокинутися разом.

Він знову відсторонив Техьона, ще раз чмокнув у губи — цього разу трохи довше затримуючись, трохи вологішим поцілунком. Техьон привідкрив рот, ніби запрошуючи поглибити поцілунок, і Чонгук майже погодився, але в останній момент зупинив себе: двома пальцями легенько притиснув підборіддя, закриваючи Техьонy рот, і знову чмокнув просто в губи.

— Цей «хтось», гадаю, це ти, Техьоне. Як думаєш, тобі було б цікаво так поекспериментувати?

Техьон удав, що задумався:

— Хм… Цікаве питання, колего. Його треба обдумати. Але я схиляюсь до думки, що цей експеримент мене цікавить.

І вони обидва засміялися.

— Давай вирішимо сьогодні ввечері, — сказав Чонгук.

— Добре, — кивнув Техьон.

Чонгук ще кілька разів поцілував його в губи, ледве відриваючись, але розуміючи: якщо зараз не зупиниться, їхній експеримент може піти далі, а їм обом треба починати цей день.

 

***

 

Ввечері, коли Чонгук повернувся з роботи, Техьон уже чекав його у передпокої.

— Нарешті ти вдома, — промовив Техьон.

Він був одягнений не просто у спортивні штани та футболку, як колись на початку, цього разу на ньому були широкі блакитні джинси, вільна біла оверсайз-сорочка з коротким рукавом, а на шиї знову тонкі ланцюжки. На руках — делікатні браслети.

Чонгук на кілька секунд завмер, дивлячись на нього: «Як неймовірно виглядає Техьон. Як йому личить цей стиль. Ці ланцюжки. Це світле розкуйовджене волосся. Цей неймовірний медовий відтінок шкіри…»

Не питаючи, він підійшов ближче, поклав руки на талію Техьона, обійняв, притягнув до себе, вткнувся носом у його шию й глибоко вдихнув. Це солодкий запах Техьона — його тіла, легкий аромат парфумів, усього, чим він користувався і ще щось. Запах «дому». Техьон поступово починав пахнути цим місцем.

Техьон також обійняв Чонгука за плечі, уткнувся йому в шию, провів носом по його шкірі. Кілька хвилин вони просто стояли так, в обіймах, насолоджуючись близькістю, вдихаючи запахи один одного.

Нарешті Чонгук відсторонився, подивився Техьонy в очі, заплющив свої і поцілував його в губи. Цього разу це були не легкі чмоки, а глибокий, справжній поцілунок. Він відчув, як Техьон тремтить у його обіймах, і навіть це тремтіння було чимось неймовірним.

«Боже, — подумав Чонгук, — це просто якесь божевілля. Як можна витримати все це? Як ми могли не робити цього раніше?»

Він міцніше притиснув Техьона до себе, відчуваючи, як той глибоким голосом тихо стогне. Чонгук теж не втримався від стогону. Він розумів, що їхні експерименти мають бути поступовими, але був радий, що Техьон реагує так, ніби між ними ніколи не було жодних бар’єрів. Вони могли просто обійматися, цілуватися — без зайвих слів, без пояснень.

З великим зусиллям Чонгук зупинився, кілька разів легенько поцілував Техьона в губи:

— Техьоне, давай почнемо цей вечір.

Техьон зітхнув:

— Так, звичайно. З чого ти хочеш почати сьогодні?

— Сьогодні у нас спортзал. Тож пропоную йти переодягатися.

Вони потренувались. І навіть тренування сьогодні були іншими — вони підходили один до одного, обіймались, торкались, сміялись, притискались спинами, стегнами. Між підходами вони встигали обмінюватись поцілунками. Чонгук відчував, ніби літає — його тіло було наповнене одночасно ніжністю та силою. М’язи напружені, живі, наповнені кров’ю та енергією.

Техьон відчував схоже. Йому здавалося, що він розпливається, як мед — якщо не рухатиметься, то просто розтане на місці. І в той же час кожна його клітина наповнювалася ще більшою життєвою силою. В якийсь момент у нього навіть промайнула думка: «Та куди ж більше життя?» Кожен день у цьому будинку, поруч із Чонгуком, він справді ніби оживав все більше.

Сьогодні, коли Чонгука не було вдома, і Техьон сидів за комп’ютером, виконуючи замовлення, його раптом осяяла думка: він ніколи в житті не відчував себе так, як зараз — настільки спокійним, настільки впевненим у майбутньому. Навіть не розуміючи, яким саме воно буде, не прийнявши остаточного рішення, він відчував себе неймовірно живим. Дорослим і водночас таким молодим.

У його тілі було стільки енергії, світла, ніжності. Він навіть не підозрював, що в ньому може бути стільки ніжності, що секс може бути настільки цікавим. Раніше все було механічно, а тепер йому хотілося пробувати, досліджувати. Він раптом усвідомив, що насправді він дуже чутливий.

У них із Чонгуком ще не було нічого серйозного в інтимному плані, але Техьон уже бачив, як його тіло відгукується на кожен дотик, як кожен поцілунок розплавлює його, як у крові розливається тепло — ніби мед і полум’я одночасно. Тому вони з задоволенням продовжували цю гру один з одним.

Після спортзалу вони повечеряли, трохи поговорили й розійшлися працювати. У такому стані робота в Техьона пішла швидше — кілька замовлень за останні два дні він завершив достроково. І був абсолютно впевнений: помилок немає, переробляти нічого не доведеться. Просто він зробив свою роботу якісно й швидко, тому що тепер був наповнений життям та енергією.

Йому хотілося, щоб усе навколо рухалось швидше. Він із задоволенням листувався із новими замовниками, обговорюючи майбутні проєкти, і відчував, що скоро йому навіть доведеться підняти ціни. І цю думку він сприймав спокійно, хоча ще рік тому, коли йому казали, що давно пора, він довго вагався.

Справа була не в грошах — він працював не заради них. Але все має бути гармонійно: якість роботи і її вартість. Тим більше, якщо він ставав все більш затребуваним дизайнером.

 

***

 

Було близько 10 вечора,Техьон сидів за комп’ютером і шукав в інтернеті новини зі світу дизайну, щоб знайти натхнення, нові ідеї, нові образи. Раптом він почув стукіт у двері.

Двері були відчинені — Техьон ніколи їх не закривав, — але йому подобалася звичка Чонгука завжди стукати, перш ніж увійти.

Він обернувся на кріслі й подивився на Чонгука:

— Заходь.

Чонгук стояв у дверях у футболці та піжамних штанях, кілька секунд розглядаючи Техьона. У кімнаті була м’яка підсвітка, тихо грала музика — тут завжди була особлива атмосфера, затишніша, ніж у всьому будинку. Тому Чонгук просто насолоджувався цим моментом, цим простором.

Потім підійшов ближче, зупинився біля його ніг і подивився на нього зверху вниз. Техьон відкинувся на спинку крісла, відповідаючи таким же поглядом.

— Як справи, Техьоне?

— Все чудово. Закінчив роботу, дивлюсь новини. — Він махнув рукою у бік монітора, де була відкрита сторінка з оглядом дизайнерських трендів.

Чонгук швидко глянув на екран, але одразу повернув погляд до Техьона:

— О котрій сьогодні плануєш лягати?

— Сьогодні, мабуть, трохи раніше. Десята година… Думаю, вже можна готуватися до сну. — Він широко посміхнувся. — А ти коли?

— Я вже закінчив роботу, приготувався до сну і теж думаю лягати.

Вони дивилися один одному в очі, м’яко посміхаючись.

— Прийшов запросити тебе на експеримент.

Техьон спробував зробити серйозний вираз обличчя:

— Колего, гадаю, дійсно настав час, для того, щоб продовжити наше дослідження.

І вони обидва не втрималися від сміху.

Чонгук простягнув руку Техьонy. Той підвівся, і Чонгук обхопив його за талію — одну руку залишив на ній, а другу підняв до його голови, запустивши пальці у волосся на потилиці. Він притягнув Техьона до вигину своєї шиї, провів носом по його щоці, глибоко вдихаючи аромат.

— Техьоне, ти пахнеш просто приголомшливо…

— Це мої парфуми, — відповів Техьон, ховаючи обличчя у вигин плеча Чонгука.

— Угу, парфуми… Але і твій запах теж.

Техьон м’яко засміявся:

— Чонгук-і, ти ж знаєш, що й ти пахнеш приголомшливо.

— Боже… — застогнав Чонгук. — Що ж робити? Запах – приголомшливий, смак – неймовірний… Що нас чекає далі?

Техьон трохи відсторонився, щоб подивитися йому в обличчя:

— Запах, смак… що ж далі? Слух?

— Слух… — задумався Чонгук. — Але здається, ми вже чули один одного.

— Погоджуюсь. Але цей аспект можна досліджувати далі.

— Що залишається? Дотик?

Він знову притягнув Техьона, занурившись носом у вигин його плеча, і той застиг, відчуваючи, як його шкіра відповідає на кожен подих.

— Техьон-а, якщо ти готовий, чекаю тебе у своїй кімнаті.

— Добре. Я прийму душ, переодягнуся й прийду.

Чонгук відсторонився, дивлячись йому в очі. При такому освітленні вони були настільки темно-коричневими, що нагадували міцну каву. Він кивнув, потім нахилився й поцілував Техьона в губи – повільно, ніжно, волого.

Техьон ледве відірвався:

— Чонгук-і, давай не витрачати час. Я піду в душ і одразу прийду.

— Добре, — він чмокнув його в губи. — Чекаю.

Техьон пішов у душ, умився, почистив зуби, швидко виконав усі звичні процедури. Волосся знову не сушив феном – залишив його трохи вологим. Виключив комп’ютер, світло у своїй кімнаті й пішов на другий поверх.

 

***

 

Підійшовши до дверей кімнати Чонгука, Техьон побачив, що вони відчинені, але все ж постукав.

— Можна? — запитав він.

— Заходь, — почув у відповідь.

Техьон увійшов і закрив двері за собою. Чонгук лежав на ліжку у тій самій футболці та піжамних штанях, поверх ковдри, не розстилаючи постіль. Техьон зупинився біля дверей, відчуваючи легку нерішучість.

— Техьонe, підходь, — промовив Чонгук, простягаючи до нього руку.

Він відчув, як у нього палають вуха, але в кімнаті було лише два невеликі світильники, що дарували м’яке, розсіяне тепло.

«Може, червоні вуха не так будуть помітні при такому світлі», — подумав Техьон.

Він підійшов, взяв Чонгука за руку й поглянув на нього зверху вниз. Здавалося, ніби він ось-ось провалиться в ці чорні, як ніч, очі і він хотів цього.

— Ти будеш спати не розстеливши ліжко? — нарешті спитав Техьон.

— А, чорт, ні-ні, звичайно, — поспішно підвівся Чонгук, починаючи розправляти постіль. — Вибач, я просто… трохи хвилююся.

Техьон засміявся:

— Ти хвилюєшся? Та я ледь увійшов сюди — це я хвилююся!

— Техьонe, з нас двох ти найсміливіший. Як це взагалі можливо?

Вони сміялися, змагаючись, хто з них більш сором’язливий, і цей сміх розвіяв напругу. Вони прибрали ковдру, розстелили постіль, Чонгук поправив подушки і завмер біля ліжка.

— Я не знаю… Зараз просто лягаємо спати? Чи поговоримо про щось? Чи просто полежимо?

Техьон посміхнувся:

— Давай спочатку ляжемо на ліжко.

Він зробив перший крок — заліз на ліжко, зупинившись приблизно посередині. Подивився на Чонгука, який теж сів на край, підібрав ноги й підсунувся ближче.

— Ну, як ми й говорили минулого разу, — почав Техьон, — можемо продовжити наші експерименти. А потім, після них, перейдемо до дослідження сну.

Вони обидва засміялися.

— Я вже у твоєму ліжку, у твоїй постелі, — сказав Техьон. — Значить, спатимемо тут разом і подивимося, як почуватимемося завтра вранці.

— Де твоя половина? – запитав м’яко.

Чонгук показав на праву сторону ліжка.

— Добре, значить, я буду на цій половині, — кивнув Техьон.

Чонгук хотів щось додати, але Техьон не дав йому договорити — він підсунувся ще ближче і поцілував його. Чонгук, здавалося, видихнув з полегшенням: знову перший крок зробив Техьон.

Цього разу поцілунки були вологі, наполегливі й неймовірно збуджуючі. Обоє відчували, як сексуальна напруга зростає з кожною секундою, з кожним дотиком.

Нарешті Техьон відірвався:

— Ну що, давай продовжимо з того моменту, на якому зупинилися минулого разу.

— Якого саме моменту? — здивовано подивився Чонгук.

— Коли ти напівлежав на дивані, а я лежав на тобі, і ми цілувалися.

— А-а-а, — протягнув Чонгук. — Давай.

Він зібрав усі подушки, підклав під спину, сперся на них, з’їхав трохи вниз — і ось він знову у тій самій позі: напівлежачи. Чонгук поплескав себе по животу, запрошуючи Техьона.

Техьон підсунувся ще ближче, перекинув ногу через стегно Чонгука й сів йому на живіт.

— Половину справи вже зробили, — сказав Чонгук.

— Угу.

— А що робитимемо зі світлом? Залишаємо чи вимикаємо? Як ти хочеш? — запитав Чонгук.

— Я б залишив одну лампу. Щоб світло було, але ще м’якше.

— Добре, давай так.

Чонгук простягнувся до найближчої лампи й вимкнув її. Кілька секунд вони звикали до нового освітлення. І, не домовляючись, обидва подумали те саме: так набагато краще. Темряви не було — теплого, приглушеного світла однієї лампи вистачало, щоб бачити один одного, але водночас воно робило атмосферу «тонкою», інтимною.

Техьон знову вмостився пахом на пах Чонгука, притиснувшись животом до живота, грудьми до грудей. Він наблизив обличчя, заплющив очі й поцілував його. І знову почалися експерименти: поцілунки глибокі й легкі, швидкі й повільні. Вони чергували ініціативу, і це виходило настільки природно, що здавалося вони робили так все життя.

У якийсь момент Техьон відірвався, випрямився й зняв футболку. Чонгук не відводив від нього своїх чорних очей, ніби поглинаючи його поглядом. Він простягнув руки, погладив Техьона по животу, по боках.

Техьон взяв його за руки, допоміг підвестися і зняв із нього футболку.

— Ох… — видихнув Чонгук, опускаючись спиною на подушки.

Техьон припав до нього оголеним торсом. Обоє застогнали від відчуття «шкіра до шкіри». Техьон ледь помітно рухався, терся животом і грудьми об тіло Чонгука, насолоджуючись не лише поцілунками, а й самим відчуттям його тіла — м’язів, ніжної шкіри, жару.

Через деякий час Техьон вирішив, що настав час йти далі.

Цього вечора Чонгук поки що не заходив далеко – його руки міцно трималися на спині Техьона, гладили його стегна, але не поспішали далі.

Техьон же вирішив: шляху назад немає.

Він знову відірвався від губ Чонгука, сів щільніше на його пах, проїхався трохи вперед-назад, відчуваючи його ерекцію під собою. Потім спробував примоститись так, щоб член Чонгука рівно ліг у ложбинку між його сідниць.

— Ммм… — Чонгук вигнувся, міцніше стиснувши стегна Техьона.

— Техьон-а… Я дуже збуджений, — прошепотів він.

— Я теж. Мені подобається все, що відбувається.

— Мені теж, — підтвердив Чонгук.

— Але постривай… Я хочу зняти штани.

Чонгук дивився у всі очі і боявся кліпати, коли Техьон припіднявся, зліз з його стегон і став на коліна, не відводячи погляду. Повільно, навіть навмисно затягуючи момент, він взявся за пояс своїх піжамних штанів, відтягнув їх і почав зсувати вниз.

Резинка затрималась на члені – він був настільки збудженим, що штани не хотіли злізати. Техьонy довелося трохи поправити його рукою, щоб тканина зісковзнула далі.

І ось він. Член Техьона вивільнився з-під одягу. Під штанями сьогодні знову не було білизни.

Його член був прямим, гарним, акуратним, і досить великим. Голівка ледь не торкалася живота, напружена й блискуча.

— Ааах… — Чонгук застогнав, закриваючи рот ребром долоні.

Це видовище було не просто збуджуючим. Воно було неймовірним.

Техьон зараз – з цим тілом, з цим виразом обличчя, з цим запахом, що запаморочував голову, у цьому м’якому світлі – здавався вилитим із золота.

Навіть його член був ідеальним.

Техьон зсунув штани до колін і кілька секунд стояв так, ледь похитуючи стегнами, аби його член колихався із боку в бік.

Чонгук знову застогнав, замруживши очі – це видовище було нестерпно збуджуючим. Він підібрав ноги в колінах, стискаючи стегна, намагаючись хоча б трохи вгамувати власне збудження.

Техьон нахилився, зняв штани повністю, звільнивши ноги, і легенько відкинув їх на ліжко. Досі стоячи на колінах, він подивився Чонгуку прямо в очі – той навіть боявся кліпати, заворожений цим неймовірним зображенням.

— Ой, забув, — раптом сказав Техьон, простягаючись до кишені штанів і дістаючи звідти щось.

Але Чонгук навіть не звернув уваги. Він, немов зачарований, не відривав погляду від Техьона, намагаючись запам’ятати кожну його лінію у цьому м’якому нічному світлі.

Техьон знову підповз, перекинув ногу через його стегна й сів на пах. Чонгук голосно застогнав, коли голі сідниці Техьона ковзнули по його члену. Техьон трохи порухався, щоб член Чонгука рівно ліг у ложбинку між його сідниць.

— Ааах… — Чонгук стогнав уже без усякого сорому, низьким, хрипким голосом.

Техьон аж тремтів від цієї картини: Чонгук, ця кімната, це світло… Він ледве тримався в усвідомленому стані, але продовжував експеримент.

Він ліг на Чонгука, притискаючись член до члена, живіт до живота.

— А-а-а! — Чонгук вигнувся, схопивши Техьона за сідниці й міцно їх стиснув.

Техьон опустився ще нижче, грудьми на груди, і наступний стогін Чонгука він зловив губами – накрив його рот своїм, відчуваючи, як вібрація того стогону пронизує його самого.

Чонгук намагався прийти до тями, кліпаючи, намагаючись вгамувати це божевілля напруги, цю лють збудження.

Він подивився Техьонy прямо в очі:

— Боже, Техьон-а. Ти просто неймовірний. Що ти зі мною робиш? Я не розумію…

Техьон усміхнувся:

— Це ти сам із собою таке робиш. Твоя реакція на мене – твоя відповідальність. А моя реакція на тебе… — він нахилився ближче, — просто приголомшлива.

І Чонгук вчепився йому в губи.

Вони продовжували цілуватися. Техьон ще якось стримувався, але Чонгук – він відчував, що ось-ось втратить контроль.

Техьон кожною клітинкою свого тіла відчував, як Чонгук тремтить, його поцілунки стають хаотичними, його руки шалено стискають його за спину, боки, стегна. Техьон навіть підозрював, що завтра на його шкірі можуть залишитися синці, але йому було байдуже.

У якийсь момент Техьон зрозумів: Чонгук на межі. І замість зупинитися, він вирішив підсилити натиск, щоб той кінчив, зняв напругу, і вони могли рухатися далі вже з яснішою головою.

Він міцніше притиснув Чонгука до подушок, присмоктався до його рота, не даючи дихати, і почав рухати стегнами трохи активніше, терся членом об його пах через тканину штанів.

Чонгук стогнав, намагаючись зіпхнути Техьона, але той просто прилип до нього, лише посилюючи рухи.

— Ммм… А-а-а…

Ще кілька поштовхів і Чонгук вигнувся. Його затрусило дрібним тремтінням, тіло почало ритмічно підскакувати, ніби він робив поштовхи. Техьон відчув крізь тканину штанів, як пульсує його член – Чонгук кінчив собі в штани.

Техьон на мить усміхнувся, подумавши: «Ну ось, 2:1 – я вже двічі, ти вперше». Але вголос не промовив. Просто завмер, даючи Чонгуку перевести подих.

Той ніби відключився – руки розслабили хватку, очі заплющені, важке дихання. Коли подих трохи заспокоївся, Техьон нахилився до його вуха й прошепотів:

— Ну, як ти?..

Чонгук відкашлявся і ледь вимовляючи слова, прохрипів:

— Це просто… блядь, пиздець, Техьон-а…

Техьон усміхнувся:

— Що? Кінчити собі в штани?

— Так… І головне – «як» кінчив. Це ж що за блядство таке: кінчити без рук, без проникнення… Просто тому що на тобі сидить такий гарячий чоловік і треться об тебе своїм членом?

На цих словах Чонгук відкрив очі й свідомо подивився Техьонy в обличчя:

— Що це взагалі таке?..

Техьон усміхнувся ширше:

— Досліджуємо нове. Відкриваємо нові грані нашої сексуальності.

Вони обидва легко засміялися. Техьон ліг Чонгуку на груди, і кілька хвилин вони просто лежали – Чонгук обіймав його, легенько гладячи по спині.

Коли Техьон відчув, що Чонгук уже перестав тремтіти, його дихання стало рівним, він підвівся на руках, подивився йому в очі й запитав:

— Готовий продовжувати?

— Угу, — кивнув Чонгук.