15

Вони не пішли до їдальні, а залишились на кухні. Чонгук накрив стіл, приготував чай, і вони спокійно повечеряли.

Техьону ще важко було керувати паличками. Коли не виходило правою рукою, він просто перехоплював їх лівою і продовжував їсти.

— Ти шульга? — запитав Чонгук.

— Ні, я перевчений шульга. Можу користуватись обома руками. Звичайно, звик робити більшість речей правою, але лівою теж майже все вмію.

Кілька разів, коли соус розмазувався по губах чи підборіддю Техьона, Чонгук м’яко підіймав серветку і витирав його обличчя. Це було щось нове для Чонгука — він не пам’ятав, щоб колись робив таке раніше. Ні з дівчатами, ні з кимось іншим. Але тепер, дивлячись на Техьона, його рука підіймалася сама собою. Це відчувалося настільки природньо — допомогти витерти куток рота чи підборіддя. Настільки правильно.

Техьон щоразу завмирав на секунду, а потім приймав цю турботу без напруги.

Під час вечері Чонгук продовжував розглядати Техьона, насолоджуючись його низьким бархатним голосом. Коли вони закінчили, Чонгук прибрав посуд, знову подав Техьону руку і провів його до кімнати.

Техьон сів на ліжко і з гучним зітханням розслабився:

— Я втомився. Тепер я справді втомився.

— Допомогти розправити постіль чи провести у ванну?

— Ні, не треба, я сам.

— Поклич, якщо що.

— Все буде гаразд. Не хвилюйся, якщо мені щось знадобиться, я покличу.

— У будинку тільки я, — сказав Чонгук. — То ж якщо покличеш, я почую.

Техьон кивнув.

— Я принесу тобі завтра ще речей. Кілька футболок, домашніх штанів.

— Дякую, — сказав Техьон. — Твої речі на мені трохи великі.

Чонгук усміхнувся:

— Я люблю займатись у спортзалі.

— Це помітно, — відповів Техьон.

Як виявилось, не лише Чонгук розглядав Техьона — Техьон теж уважно розглядав Чонгука.

***

Техьон так само, як і Чонгук, завмер, коли вперше побачив його у спальні.

Він навіть боявся кліпати, розглядаючи цього високого, дорослого, але молодого чоловіка: іссиня-чорне волосся, зачесане назад, відкривало виголені скроні, кілька дрібних сережок у вухах, класичні брюки, біла сорочка із закатаними рукавами. На одній руці — малюнки тату, що повністю покривали передпліччя.

Техьон міг лише здогадуватися, де закінчувались ці татуювання.

Його статура вражала: широкі плечі, дуже вузька талія, міцні стегна. Під сорочкою та брюками відчувався рельєф м’язів, які напружувались з кожним рухом. Очі, які спочатку здавались чорними, але зблизька виявились насичено-карими – глибокими, як ніч. Пряма постава, випрямлена спина – аура сили, влади та впевненості.

Але не було в ньому агресії чи тиску – лише відчуття надійності. На такого чоловіка хотілося спиратися.

Коли Техьон сперся на його руку, він вдихнув аромат Чонгука – поєднання рідкісного дорогого парфуму (десятки ноток, серед яких він упізнав дерево, прянощі та щось холодне, як лід), власної шкіри – теплої, з нотками сонця та солі, тестостерону, сили, влади – аромат чоловіка, який вирішує проблеми.

Техьон ледь не захлинувся. Це було приголомшливо.

«Як же приємно йти поруч із ним… Відчувати його силу. Знати, що він підтримає.»

Навіть голова трохи запаморочилась – чи то від аромату, чи то від близькості цієї могутньої постаті.

У Техьона з’явилося нове, незнайоме почуття – якийсь інтерес. Він хотів би говорити з цим чоловіком. Хотів би його пізнати і розгадати.

Іще і тому він погодився залишитися в цьому домі. Не лише через ті причини, які назвав, а й тому що цей молодий чоловік був йому дуже цікавий. Хто він? Як живе? Який він у повсякденності? Як у ньому поєднується цей спокій, ця, здавалося б, ідеальна врівноваженість характеру.

І його привабливість. Чи не зіпсувала вона його? Чи не зробила зарозумілим чи грубим? Адже він як справжній Аполлон.

Це тіло – ці м’язи, ці широкі плечі, вузькі стегна – все так правильно, так гармонійно. І це відчуття повного спокою поруч із ним.

Хто він? Який він насправді? Техьону справді було цікаво.

А коли вони сиділи на сходах і він відчув Чонгука так близько… Коли відчув його обійми, Техьон міг присягнути – він просто розтанув від цього відчуття.

Сила, що передавалася через цей дотик. Можливість поруч із таким чоловіком не просто бути собою, а повністю розслабитися, знявши всі захисти.

А коли він відчув його губи на своїй шиї… Серце Техьона пропустило удар.

Це було, по-перше, несподівано. Але справа не в цьому. Це було дуже приємно – не в сексуальному сенсі.

Приємно тому, що Чонгук ніби прочитав його думки. Ніби відчув, що саме йому потрібно дати.

І тоді Техьон сказав вголос абсолютну правду: що він розуміє – іноді слова не можуть висловити все. Іноді саме так – через дотик, через обійми, через поцілунок – можна передати свої почуття, відчуття, підтримку.

Техьон був абсолютно впевнений: на тих сходах не могло статися нічого іншого. Те, що сталося, було єдино правильним.

Той дотик, ті губи на його шиї – Техьону здавалося, ніби в тому місці, де торкнувся Чонгук, шкіра плавилася від жару.

Коли вони вечеряли на кухні, і Чонгук витирав йому губи серветкою – у Техьона навіть думки не виникло відвернутися чи відштовхнути його руку. Все в поведінці Чонгука казало: це правильно. Він робить те, що відчуває потрібним.

А Техьон приймав.

Бо відчував – так і має бути.

Він ще не розібрався до кінця з цими почуттями. Наприклад, не міг би просто так пояснити собі: чому інший чоловік викликає в нього таку зацікавленість?

Але факт залишався фактом: Чонгук пробудив у ньому щось нове, незрозуміле. Щось, що зародилося глибоко всередині.

Носити його одяг теж було особливим.

Чистий, випраний, але все одно: цей факт додавав Техьону відчуття затишку. Ніби він не просто в будинку Чонгука, а вдома.

Хоча він вперше тут і вперше побачив цю людину сьогодні.

Але все було так гармонійно, наче він сам би влаштував простір точно так само.

Йому було комфортно.

І в цьому домі. І поруч із цим – поки що незнайомим – чоловіком.

Тому Техьон дозволив собі просто спостерігати. «Що буде далі?»

Але в одному він був впевнений — Чонгук неймовірно цікава людина.