Епілог

Виставка в березні пройшла блискуче. Галерея повністю виконала свої зобов’язання – разом із Техьоном вони підготували рекламну кампанію, правильно розставивши акценти: хто художник, про що виставка, які картини там будуть.

А виставка була про справжні почуття.

Техьон створив нові роботи – це вже не були портрети. Кожна картина відображала якесь конкретне почуття чи емоцію. Його стиль виявився унікальним, неповторним і надзвичайно свіжим. Тому виставка зацікавила багатьох – від просто любителів мистецтва до професіоналів. Два тижні минули у щасті: від кількості відвідувачів, від їхніх відгуків, від того, що кілька робіт купили, а ще кілька – забронювали.

Спочатку Техьон навіть не думав про продажі, він просто хотів показати свої роботи. Але, як і будь-якому художнику, йому було приємно, що їх хочуть придбати.

Він познайомився з безліччю нових людей, всім представляючись як V. Майже весь час проводив у виставковій залі – біля робіт, спостерігаючи за відвідувачами, знайомлячись і розмовляючи з ними. Успіх виставки лише підтвердив його віру в те, що він зробив правильний вибір щодо свого майбутнього.

З Чонгуком їхні стосунки розвивалися далі. Їхнє кохання ставало глибшим, ближчим. Вони відчували один одного й насолоджувалися тим, що мали. Жили в будинку Чонгука, хоча іноді залишалися ночувати в квартирі Техьона. Далеко в майбутнє вони не заглядали – поки що їх усе влаштовувало.

***

У квітні Чонгук отримав листа.

Це було запрошення на концерт.

Ім’я відправника було незнайомим, і Чонгук спочатку не розумів, що це за концерт і чого там очікувати. Але вчитавшись, він зрозумів.

Лист був підписаний: Мін Хьонсу.

Їх запрошували – і Чонгука, і Техьона – до міста Тегу на концерт, який мав відбутися в школі танців.

Чонгук зрозумів, що Мін Хьонсу – нове ім’я Чіміна. Саме він запрошував їх. Коли він показав запрошення Техьону, той одразу сказав:

— Ми їдемо. Нічого не може нас зупинити.

Техьон дуже хотів побачити Чіміна, познайомитися з ним.

У призначений день вони зібрали речі на кілька днів і вирушили до Тегу. Школу танців знайшли легко. Концерт проходив у приміщенні зі справжньою сценою та кріслами – невеликий зал з професійним обладнанням.

Чіміна вони не бачили, просто зайняли свої місця.

Концерт їм справді сподобався: костюми, музика, танці – все було гармонійно продумано.

На сцену виходили групи танцюристів і пари – юнаки та дівчата 15-20 років. У їхніх очах горів вогонь. Чонгук і Техьон були в захваті.

А потім оголосили останній номер.

На сцену вийшов один танцюрист. Босоніж. У чорних обтягуючих штанях і легкій, чорній сорочці, з тканини, яка струміла й переливалася під софітами.

Він танцював контемпорарі.

Зал затамував подих.

Кожен його рух розповідав історію – без слів, але настільки ясно, що кожен міг її прочитати. Він був неймовірно талановитий. Здавалося, він танцював усім тілом, проживав кожен такт музики, вкладав у кожен жест емоцію.

Коли він закінчив, упавши на коліна з опущеною головою, зал вибухнув оплесками.

Танцюрист піднявся, вклонився, і коли підійшов до краю сцени, Чонгук його впізнав. Це був Чімін, точніше тепер – Мін Хьонсу. Від його платинового волосся не залишилося й сліду – тепер у нього було темне, доволі довге натуральне волосся.

Чонгук прошепотів Техьону на вухо:

— Це він.

Ведучий закрив концерт, подякував гостям. Чонгук і Техьон відійшли до стіни залу, щоб не заважати гостям виходити, але не поспішали йти. Вони чекали.

Коли зал майже спорожнів, до них справді підійшов Чімін. Він встиг переодягнутися – просторі світлі штани, чорна класична сорочка, легкий макіяж. Його стиль тепер був м’яким, але витонченим. Він усміхнувся:

— Вітаю. Дякую, що прийшли.

— Мін Хьонсу, — промовив Чонгук, стискаючи йому руку, — прекрасний концерт. Нам дуже сподобалося.

До них підійшов ще один чоловік – приблизно того ж зросту, що й Чімін, з блискучим чорним волоссям до плечей. Спочатку його обличчя було похмурим, але він усміхнувся, і вся суворість зникла.

— А це – Мін Юнгі, — представив його Чімін. — Мій партнер, мій друг і людина, яку я люблю.

Юнгі кивнув, його очі були теплими.

— Якщо ви не поспішаєте, — додав Чімін, — ми хотіли б запросити вас на вечерю.

Чонгук глянув на Техьона, який легко підтвердив:

— Ми приїхали на всі вихідні.

— Чудово, — усміхнувся Чімін. — Тоді зустрінемося біля виходу через півгодини. Хочу показати вам один сімейний ресторан, там подають найсмачніші страви з морепродуктів в Тегу.