Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Фанфіки
6,885
Слова
23.5 M
Коментарі
9,318
Читання
81 d, 17 h
- Маомао опиняється на межі нового знання — небезпечного, забороненого, такого, за яке можна втратити голову. І поки вона намагається розгадати таємниці алхімії, Дзіньши шукає відповідь, яку боїться почути: “Чи я коли-небудь матиму шанс бути коханим?”. Ця історія про незвідані стежки, холодні зливи і мовчазні фортеці, про загадкові сни, гори і туман, про живі серця і вогонь пристрасті. Про любов, яку ніколи не перетворити на попіл.
- 1.5 K • Jul 31, '25
- 1.4 K • Aug 6, '25
- 1.3 K • Aug 10, '25
-
- Він тримався, коли продзвенів дзвіночок, пускаючи останнього на сьогодні відвідувача. Тримався, коли той, посміхаючись, озвучував замовлення. Тримався, вишиковуючи шеренгу зі стаканчиків. А потім цей відвідувач простягнув йому цукерки і посміхнувся так тепло… І це стало тріщиною, що стрімко ширилась стіною самоконтролю Ібо. Він вперто тримався весь день, та від цієї співчутливої посмішки практично незнайомої людини раптово розлетівся уламками, розуміючи, що більше не витримає. Ідея народжена під час поїздки з переходу між піснями Ван Ібо 我(I'm not here)在 і Сяо Чжаня 还原.
- Весна як завжди поволі заполоняла вулиці Окінави, привносячи романтику до всього довкола. На жаль, це аж ніяк не радувало Каору та його одну єдину проблему, котра складалася із трьох слів. Відмічені в календарі дати усе закреслювались та закреслювались, перескакуючи на наступний тиждень раз за разом. Здавалося б, абсолютно нескладна справа, але чомусь навіть мимохідна згадка про неї неминуче вибивала із колії. Проте жити так аж до кінця просто неможливо. Настав час поставити крапку, ось тільки у чому: цих клятих почуттях, або у багаторічній дружбі?…
- 2.6 K • Oct 4, '24
- 4.2 K • Oct 4, '24
- 3.8 K • Oct 4, '24
-
- Принц Сайно чекає на нього біля входу. Він мовчки бере руку Тігнарі й скуто, покірно цілує її. Він неймовірно вродливий, проте вираз його обличчя пронизливий і серйозний. Несхильний до сміху чи радості. — Ваша Високосте, — без посмішки мовить він. — Ваша Високосте, — каже Тігнарі, впадаючи у розпач.
- Попередній 1 2 3 4 … 29 Далі