16. Епілог. Рішення Імператриці

Сад був перетворений на царство зими — гілки вкривав сніг, а тонкі червоні стрічки, розвішані між соснами, майоріли, немов струмені вогню. Садівники створили справжню казку: розчистили доріжки, встановили яскраві ліхтарі у формі лотосів, запалили жарівні, від яких у повітрі стояв запах хвої та кориці. У центрі, під золотим балдахіном, сиділи Імператор та Імператриця Ґьокую, котра нещодавно здобула свій офіційний статус — бездоганні, мов герої картини.

Навколо них розташувалися високопосадовці, знатні роди столиці, іноземні посланці. Музика звучала тонко і ніжно, мов пісня пташки.

І ось на килимову доріжку ступила принцеса Східних Земель. Грація та легкість робили її схожою на танцівницю, але очі світилися холодною відвагою. Її волосся було заплетене у високу зачіску і прикрашене смарагдовими шпильками, а вбрання струменіло шовковими хвилями з вишитими журавлями і квітами. Обличчя принцеси — мов вирізане з порцеляни – було сповнене гідності. Та чужинкою вона не здавалася: надто вже легко ступала, немов давно знала, що буде тут.

Її супроводжував Цзінь Гуань — радник імператора, знаний своїми дипломатичними здібностями та гострим розумом. Його постава була стрункою і впевненою, а погляд — виразним і вдоволеним. Маомао помітила на ніжках принцеси вишукані черевички з візуренками, і посміхнулася сама до себе: мабуть, принцеса краще знала, що робити з коштовними подарунками. Навряд вона шукала там алергени. 

– Гарна пара, – пробурмотів хтось із гостей, – І дуже… дипломатично вигідна.

Трохи осторонь, під наметом з білого шовку, в офіційному вбранні, оточений довіреними людьми, сидів Місячний Принц. Усе в ньому — постава, зачіска, невагомий погляд — свідчило про спокій і безтурботність. Він споглядав церемонію, але думками перебував у темряві своєї спальні, де минулої ночі Маомао робила з ним таке, про що краще було мовчати.

– Хотів би я знати, — сказав Ґаошунь так тихо, щоб ніхто, окрім Дзіньши, не міг його почути, — Що змусило імператора передумати і запропонувати принцесі Цзінь Гуаня? Я вже готувався до найгіршого: що доведеться підробляти дерево роду, казати, що ви – двоюрідний брат принцеси по материнській лінії і – якщо мою брехню викриють – віддати голову на шибениці.

Принц стенув плечима, але вигляд мав самовдоволений:

– Хтозна. Не маю поняття.

Імператриця Ґьокую, велична і прекрасна у малиновому вбранні, нахилилася до таці з десертами, які тримала Маомао, взяла шматочок сливи, відкусила. Поглянула на дівчину з грайливістю… і підморгнула.

“Дякую, що врятувала моє кохання”, – казали її очі.

“Дякую, що врятували моє”, – хитрувато посміхнулася Маомао, скосивши очі на щасливого радника у супроводі принцеси.

Сніг потроху осипався з гілок. І серед цієї безмовної зими, у самому серці імперії, народжувалася весна.