Розділ 15

698 слів

Прокинувшись, він вирішив піти і хоча б глянути на неї останній раз.
Вийшовши з табору, Рудошмот чимдуж побіг вздовж Тіньового кордону і ступив на невідомі землі за територію кланів. Оселя двоногів вже була біля нього, він виглядав Оселя кішку з бойовища.

– Гей! Що ти тут робиш? – Рудошмот озирнувся та побачив ту саму кішку з бойовища. Рудошмот остовпів. Смарагдово- блакитні очі дивилися прямо на нього. Якусь хвилинку Рудошмот стояв непорушно.

– Ну то що ти тут робиш? – повторила своє запитання вона.

– Я… я тебе шукаю.

– Мене? Ти ж розумієш, що тебе міг побачити один з охоронців Демогоргона?

– Розумію.

– Я тебе відведу до твоєї території.

– Почекай! Як тебе звати? Я – Рудошмот.

– Кривоцапка. Пішли скоріше.

Підходячи до території Громового Клану, Кривоцапка знову мовила:

– Хотіла б я жити спокійним життям і не вбивати котів тільки, щоб перемогти.

Рудошмот не міг повірити власним вухам.
– Так переходь до Громово Клану.

– Що? Я не можу та й вони мене не приймуть.

– Вогнезір тебе точно прийме, не сумнівайся.

Кривоцапка важко зітхнула і врешті-решт повернулася до тями.

– Можна…

Рудошмот замуркотів, пробігаючи Громові землі. Рудошмот раз по раз показував Кривоцапці Тіньові помітки. Прибігши в табір, вони побачили Вогнезора, який повільно підходив до них. На запах Кривоцапки всі повиходили зі своїх кубел, навіть Папоротехмарка з кошенятами та сліпий новак Сойколап.

– Так-так, Рудошмоте, не поясниш, що робить Кривавий кіт у нас в таборі? – запитав Вогнезір.

– Вона захотіла приєднатися до Громового Клану, – почав захищатися Рудошмот.

Але в голові виникли думки чи дійсно зробив він правильно, що привів Кривоцапку сюди…

– Зрадник! Як ти міг привести кішку з ворожого клану до нас в табір? Ти ж мій син, заради Зореклану! Ти б мав бути прикладом!

– Що? Я твій син?

І тут Рудошмота ніби облили водою, він ні про що не міг більше думати.

Рудошмот знав тільки, що його мама була самітницею, але про батька він ніколи не запитував.
Тут підвелася Піскошторма, вона підійшла до Вогнезора. Провідник почав задкувати, винувато притуливши вуха, Піскошторма ляснула його по вуху зі словами:

– Як ти міг?

3 натовпу Фіалка вигукнула смішку:

– Ще мишки не вистачає, – і потягла собі з кагату жирненьку мишку.

– І більше до мене навіть не підходь, крізь розпач прошипіла Піскошторма.

Рудошмоту враз стало зрозуміло чому вони прийняли його ще кошеням його батьком був Вогнезір, а значить він не міг залишити свого сина напризволяще в лісі.

– Так мені залишатися? – пробурмотіла Кривоцапка.

– Залишайся, – шикнув Вогнезір, а тоді розпачливо додав, – Піскошторма, почекай.

Рудошмот був, м’яко кажучи, в шоці.

– Пішли, я тобі покажу табір, – запропонував Рудошмот. – Це ясла, -він махнув хвостом ліворуч,
– тут живуть королеви з кошенятами. Он на тому виступі живе Вогнезір – мій батько, як ти зрозуміла.

Рудошмоту була якось дивно називати провідника клану своїм батьком.

– А там що? – Кривоцапка повела мордочкою в сторону вояцького кубла.

– Там ми пізніше виберемо тобі кубельце.

Кривоцапка посміхнулася.

– Тут живе наша медикішка зі своєю новачкою Падуболапкою, – продовжив Рудошмот. – Там старійшини і новаки. Ти не сильно втомлена? – Занепокоїно запитав Рудошмот.

– Ні, а що?

-Хотів би тобі показати ще трохи нашої території.

– Тобі краще відпочити, – підійшла ззаду Листоплеса.

– До речі, Рудошмоте, ти з нами в Мисливських патруль? – до них підійшов Ожинокіготь.

– Уже іду. Вибач, Кривоцапко, мушу іти.

Полювання було вдалим. Рудошмот зловив одного зяблика та двох мишей.

Повертаючись до табору, він помітив на землі білку. Він інстинктивно став в мисливську стійку, стрибнув на неї і придушив її одним укусом.

– Березопаде, можеш понести ще й це? – запитав Рудошмот одного з котів з ким він був на полюванні.

Березопад похитав схвально головою.

Прийшовши в табір вони поклали усю здобич на купу.
наступний день, коли вояк прокинувся, Кривоцапка вже сиділа мляво перебираючи здобич.

– О ба, я вже думала ти вже ніколи не прокинешся.
Рудошмот підійшов до неї та лизнув її за щоку.

– Рудошмоте! – до них підбігла Фіалка.

– Твоя подруга? – запитала Кривоцапка.

Рудошмот кивнув.

– Рудошмоте, у мене є новина. У мене будуть кошенята від Білокрила.

– Фіалко, ну ви даєте! Чудово, дуже радий за вас, – радісно сказав Рудошмот. – Білокрил уже знає?

– Так, він дуже радий. Листоплеса каже, що їх буде приблизно двоє.

Тут до нього поклала мишку Кривоцапка.

– Дякую, Кривоцапко, – з набитим ротом проплямкав він, жадібно пережовуючи свій сніданок.

Раптом за входом до табору почувся крик, а після нього загрозливе шипіння. До табору увірвався Демогоргон провідник Кривавого Клану та його вояки.

– Де моя донька? – зашипів він.