***

***

Одинока пір’їнка зависла в хитросплетеному, місцями зруйнованому, павутинні між балкою і брудною покрівлею даху. Дрібні частинки пилу витали у повітрі, освітлюючись променями ліхтарів та транспорту, який інколи повільно проїжджав повз. У закладі через дорогу лунала гучна музика, щось з репертуару Елвіса Преслі, проте не в його виконанні, вібруючи відлунням по тому з відчуттів, що ще хотіло боротися, та поки не могло. Тхнуло каналізацією та вигрібною ямою одночасно. Купа відходів горою стирчала зі сміттєвих баків, а продукти життєдіяльності людей, що не встигли донести своє лайно до найближчої безкоштовної убиральні, розкладалися прямо за ними.

Дощ дрібно сіявся з чорного, безпросвітно затягнутого хмарами, неба. Кров на обличчі змішувалась з брудом і холодними нитками дощу, повільно стікаючи на мокрий асфальт.  Повіки мляво падали, викликаючи гримасу болю на обличчі, та знову відкривалися, змушуючи дивитися на малесеньку пір’їну, що не могла звільнитися навіть із сильними поривами вітру. Це дратувало. Зір частково фокусувався на предметі, але швидко затуманювався, втрачаючи чіткість.

Поряд пробігло декілька людей, в абсолютній тиші, та чоловік знав, що це вони. Тепер потрібно було перечекати деякий час, і намагатися знайти вихід. Він перемістив закляклу від холоду долоню на ніс, перевіряючи, чи той на місці. Тіло здригнулося від болючого уколу, яким насправді був легкий доторк. Не сама серйозна травма, та в думках він хотів пошкодувати себе хоч раз, по-щирому. І цей довгоочікуваний момент, що відкладався роками, точно був схожим на сьогоднішній день.

Чоловік перевернувся на бік, збираючи самого себе докупи, звівся на один лікоть, спробувавши встати на ноги. Вийшло тільки сісти, спершись спиною на один з баків. Кровотеча зупинилась, та з обличчям потрібно було щось робити. Праве око бачило тільки тоді, коли його власник напружував всі м’язи обличчя одночасно. Пальці барабанили по витягнутій нозі, рахуючи хвилини. Він сіпнувся, коли хтось над головою відкрив кришку смітника, закидаючи туди черговий пакет. Можливо, це був один з робітників пабу навпроти. Він обов’язково має колись зайти до них на випивку, хоч і не п’є доволі довгий час. Це можна буде вважати подякою за майже врятоване життя, якщо він ще колись зможе назвати його таким.

Силует на малоосвітлюваній вулиці сперся на ребро контейнера, допомагаючи собі встати. Він потягнувся рукою до стелі, звільнивши пір’їну з мережива павука. Це було дурною дією, та потрібною для того, щоб приземлити свої думки. Він подивився на забарвлення, гадаючи, що та точно має належати дроздові, але, покрутивши пір’їну за хвостик, швидко змінив думку. Він зараз не вдома, де дрозди є найпоширенішими птахами у містах. Він чорт знає де.

Хлопець дмухнув на перо на долоні, відправляючи його в короткий політ за сміттєві баки. Сам, на пробу, відійшов від одного з них, користуючись тільки власними ногами. Він пройшов невелику відстань, схилився над найближчою калюжею, дивлячись на своє відображення. Картина йому не сподобалася. Чоловік опустився на коліна, зачерпуючи побільше води, змиваючи нею індійський розпис зі шкіри на обличчі, шиї та руках.

Йому необхідно було знайти телефон. Зателефонувати комусь, хто мав би трохи терпіння, щоб зрозуміти все з однієї фрази. У нього не було часу, не було сил – лише бажання вибратися, вижити. Він не встиг зробити ще надто багато, щоб вже стати непотрібним.

***

Скандал навколо Олівера Сайкса: розгром готелю після концерту

Відомий фронтмен британського металкор-гурту Bring Me The Horizon Олівер Сайкс опинився в центрі нового скандалу. Після виступу в Німеччині, який викликав шквал позитивних емоцій у фанатів, музикант розніс номер у готелі, залишивши за собою безлад. Інцидент викликав широкий резонанс у соціальних мережах і медіа.

Вибух емоцій чи зіркова вседозволеність?

За словами очевидців, інцидент стався пізно ввечері в одному з елітних готелів у Берліні. Персонал повідомляє, що після повернення до готелю Сайкс поводився роздратовано і “виглядав так, ніби перебував на межі зриву“. Один зі співробітників, який побажав залишитися анонімним, розповів:

“Він кричав, кидав предмети об меблі, навіть зламав частину декору. Усе це тривало близько години, перш ніж він заспокоївся”.

Однак, представники готелю підтвердили, що Сайкс повністю відшкодував збитки, які, за попередніми даними, оцінюються в кілька тисяч євро.

Реакція колег та фанатів

Ситуація спричинила неоднозначні реакції. Одногрупники Сайкса спробували захистити його в інтерв’ю місцевим ЗМІ. Гітарист гурту Лі Малія зазначив:

“Олі завжди викладається на максимум під час концертів. Інколи ці емоції просто виходять за рамки, але це не означає, що він погана людина”.

Натомість деякі шанувальники були менш поблажливими. У коментарях під постами про інцидент у соцмережах можна знайти різні думки:

– “Це було очікувано. Він завжди мав імідж бунтаря”, – написав один із користувачів.

– “Може замість того, щоб ламати меблі, краще було б трохи відпочити?” – саркастично зауважила інша коментаторка.

Водночас багато хто висловлював підтримку:

– “Його творчість змінює життя, він також має право на емоції“.

Роздули з мухи слона?

Попри серйозність ситуації, чимало людей вважають, що ЗМІ надто перебільшили подію. Сам Сайкс поки не коментував інцидент, проте його представник заявив, що “Олі шкодує про те, що сталося, і бере відповідальність за свої дії”.

Інцидент знову підняв питання про психічне здоров’я музикантів, які постійно перебувають під тиском. Експерти нагадують: інтенсивний гастрольний графік і публічний тиск можуть призводити до емоційних зривів навіть у найстійкіших.

Чи стане цей випадок уроком для Сайкса? Час покаже, але шанувальники сподіваються, що це лише епізод, а не початок нової ери скандалів.

***

Олівер Сайкс та загадкова тиша: чи пов’язаний інцидент з можливим поверненням до залежності?

Через кілька днів після скандалу в Німеччині, коли Олівер Сайкс розгромив номер у готелі, музикант досі не прокоментував інцидент і не виступив із публічними вибаченнями. Однак ситуація набирає нових обертів, оскільки в пресі з’явилися розповіді від старих знайомих артиста, які натякають на можливе повернення до старих проблем із залежністю.

Нові свідчення: «Олі не вперше потрапляє в подібні ситуації»

У розмовах з журналістами, колишні друзі Сайкса не виключають можливості, що інцидент в Берліні може бути пов’язаним з його минулими проблемами.

«Він завжди був людиною, яка могла раптово вибухнути, але останнім часом ми помічали, що він знову починає вести себе дивно. Я не можу точно сказати, що сталося, але схоже, що стрес і емоційне навантаження можуть впливати на нього не найкращим чином», — розповідає один із давніх знайомих Сайкса.

Ці слова здивували багатьох фанатів, адже Сайкс у своїх інтерв’ю неодноразово говорив про те, що успішно подолав свої залежності і веде здоровий спосіб життя.

Як впливає стрес? Психологічний аспект

Деякі джерела зазначають, що для таких високопрофесійних музикантів, як Сайкс, гастрольні тури і постійна публічність можуть стати справжнім випробуванням для психічного здоров’я. Лікарі, які працюють зі знаменитостями, часто звертають увагу на те, що виснаження через перевантажений графік може привести до повернення до старих звичок.

«Постійний стрес, втома, а також тиск від фанатів і медіа можуть стати каталізатором для відновлення старих проблем. Це не рідкість для людей, які пережили залежність у минулому», — коментує психотерапевт, який спеціалізується на роботі з артистами.

Таємниче мовчання: чи шукає Олівер допомогу?

Тим часом сам Олівер Сайкс не виступив із жодним офіційним коментарем після інциденту, що породило ще більше спекуляцій. Мовчання музиканта лише посилило чутки про можливі складнощі, з якими він стикається.

«Те, що Олі так довго не виходить на зв’язок, лише підтверджує мої підозри. Якщо це було б просто емоційне загострення, він би вже все пояснив. Але мовчання може бути ознакою того, що йому важко», — поділився своїми думками один із шанувальників, який стежить за творчістю Сайкса вже багато років.

Вплив на гурт: чи буде це мати наслідки для Bring Me The Horizon?

Інцидент з Олівером Сайксом не міг залишити байдужими його колег по гурту. Як повідомляють інсайдери, решта членів Bring Me The Horizon намагаються підтримувати свого фронтмена в цей складний період, але вони також стурбовані тим, як це може вплинути на подальші гастролі.

«Ми все ще з ним, але, звісно, стрес позначається на всіх. Зараз ми більше зосереджуємося на тому, щоб допомогти Олі пройти через це», — поділився один із учасників гурту, який також побажав залишитися анонімним.

Ситуація навколо Сайкса стає дедалі більш заплутаною. Чи повернеться він до колишніх проблем із залежністю, чи зможе подолати цей етап у своєму житті – питання часу. Але наразі один факт є очевидним — обговорення цього інциденту лише набирає обертів, і публічне мовчання артиста продовжує залишатися темою номер один.

***

– Настільки боїшся дзвінків з незнайомих номерів? – чоловік прикрив слухавку рукою, намагаючись захистити її від вітру.

– Не стільки незнайомих, як пізніх, – голос був спокійним і монотонним.

– Ноа, слухай, – він озирався по сторонах, походжаючи попід стіною. За декілька метрів від нього стояла дівчина, років сімнадцяти, затягувалась димом, ховаючи в стиснутій долоні вейп, уважно спостерігаючи за кожним рухом незнайомця, що хвилиною назад попросив у неї телефон. – Я зараз гадки не маю, де знаходжуся, мені дуже погано і у мене немає ні копійки, а ще я позичив телефон у дуже милої дівчини, яка щиро сподівається, що я його не поцуплю, як тільки вона відведе погляд, – на цих словах підліток підвів голову, зводячи брови догори, чоловік помахав їй одними пальцями.

– Тихо-тихо, – зупинив його голос, який встиг розбавитися нотками тривоги. – Ім’я?

– Олівер, – тяжко видихнув він.

– Ісусе, – тільки і зміг сказати Ноа. – Дай слухавку дівчині.

– Ноа, – розгублено вимовив Олівер, думаючи, що співрозмовник прийняв все несерйозно.

– Я тебе не кидаю, просто дай мені з нею поговорити.

Чоловік кивнув, швидше самому собі, і наблизився до незнайомки, знизав плечима, передаючи телефон з увімкненим екраном їй. Вона здивувалась, але не скинула виклик. Олі уважно слухав.

– Крістен, – головою кивати почала вже вона. – Так, можу. Так, записую. Одну хвилинку, – Кріс почала щось друкувати в телефоні, але не переходила на гучний зв’язок. Потім вона просто мугикнула в слухавку і активно почала щось заперечувати. – Ні в якому разі! А це вже схоже на погрози, – нервово засміялась дівчина.

Олі готовий був вилізти зі штанів, щоб дізнатися, в чому була суть діалогу, та він закінчився раніше. Крістен кинула печальний погляд в сторону чоловіка, повідомляючи, що за ним незабаром приїде таксі. Олівер вдячно схилив голову, запитуючи:

– Чи можна записати номер твого рахунку на майбутнє?

Підліток гучно засміявся, лякаючи Олівера.

– Ви один одного варті, – і швидко покрокувала в бік центрального шосе, побажавши гарно доїхати додому.

Якби вона знала, за скільки кілометрів звідси знаходився справжній дім Олівера Сайкса, і хто такий сам Олівер…

***

Колеса таксі загальмували в одній з калюж, Ноа ледь встиг відійти вбік, щоб не потрапити під легкий душ. Він поправив широкий капюшон на голові, ховаючи руки в кишенях зіп-худі. Задні двері відчинилися, з них, похитуючись, виліз співак. Ноа одразу ж підійшов до нього швидкою ходою. Вигляд Олівера змусив його зуби стиснутися, приховуючи неприємне пересмикування від побаченої картини.

– Дружнє плече допомоги? – кинув Себастьян запитально головою.

– Не відмовлюся, – сперся на нього Сайкс і обидва, шкутильгаючи, направились в сторону височенної будівлі.

Йшли мовчки, мовчки підіймалися на ліфті, так само мовчки Олі чекав, спершись на чергову стіну, поки Ноа дістане ключі з кишені, щоб відкрити двері своєї квартири. І тільки, переступивши поріг, коли він нарешті відчув спокій від знайомого аромату свічок, навіть не тих, які мали префікс арома-, і якийсь прихисток над головою, він тяжко видихнув, згинаючись навпіл. Так і простояв зо дві хвилини, глибоко вдихаючи повітря і зі свистом видихаючи назад. Ноа на якусь мить подумав, що в того може бути астма, чи панічна атака, чи все одразу, та хлопець випередив його питання, перевівши подих:

– Навіть не знаю, з чого почати, – шмигнув він побитим носом. – Сподіваюсь, ти не любиш читати новини.

– Не хвилюйся, – заспокоїв його Ноа, зникаючи в суміжній кімнаті. – Я знаю, що в тебе їде дах, – кинув він звідти.

– Та-а-а-к, – протягнув нервово Олі, – чудовий початок.

– А ще у небі над Каліфорнією постійно літають НЛО, – Себастьян повернувся з величезним махровим халатом, капцями і декількома рушниками, складеними один поверх іншого. – Я не наполягаю, хоч це і виглядає нав’язливо.

– Чуваче, ти жартуєш? – Сайкс вихопив рушники, зазираючи в очі, можливо, трішки глибше, хлопцю. Його погляд виражав безмовну вдячність і бажання обійняти Ноа, та вигляд кричав про необхідність швидкої медичної допомоги. Одне око зовсім закрилося, набуваючи все більшої припухлості, воно вже посиніло, але не більше, ніж ніс. Нижня губа була розсіченою до половини, підборіддя подряпане, волосся злиплося у суцільну перуку. Молодший згадав, що колись бачив старі ляльки племінниці – у них на голові було щось схоже, що навіть ножиці не могли б виправити з першого разу. Сайкс зверху до низу був вкритий брудом. Якщо на ньому і були брендові чи дизайнерські речі, тепер вони були схожими на одну з колекцій Balenciaga. – Я готовий зламати собі руку, щоб прийняти зараз душ чи ванну.

– Не треба собі більше нічого ламати сьогодні, – направив його Ноа, притримуючи за спину, у напрямку потрібної кімнати. – На жаль, тут ванни я не маю, можливо, колись запрошу тебе додому… – він обірвав свою фразу, показуючи на туалетну шафу. – Там є декілька запакованих зубних щіток, сподіваюсь, твоїм зубам підійде Crest. Є зубна нитка. Бери все, що хочеш. Я пошукаю для тебе щось з домашнього одягу.

Олівер схопив його за рукав, коли той вже розвернувся, щоб залишити чоловіка наодинці. Ноа запитально звів брову, повернувши голову.

– Я не знаю, як мені тобі віддячити, – в його очах (точніше, одному з них) можна було втопитися насухо – стільки емоцій через один погляд.

– Олівере, – набрав повні легені повітря хлопець.

Фразу він так і не закінчив.

***

Коли Сайкс вийшов з душу, побачив при виході стілець, на якому лежала купка одягу. Він хмикнув, повертаючись назад у ванну кімнату.

Згодом Олі знайшов Ноа на кухні, той стояв біля кавової машини, чекаючи помелу зерен. Він задумливо сперся на край стільниці, дивлячись кудись повз вікно. Хлопця відволік шум позаду.

– Нічого собі, це часом не Siemens?

– Вона сама, – Себастьян підставив з двох боків маленькі кавові чашки, натискаючи кнопку.

– Неймовірно, дуже давно мрію купити кавову машину, – Олі стрибнув у спогади, наштовхнувся на причину того, чому відкладає цю справу вже другий рік, і печально опустив очі. – Все ніяк не доходять руки.

– Американо? – запитав жестом руки хлопець.

– Так, ми ж в Америці, – йому так хотілось додати «чорт би її побрав». – Чесний відгук: кава має бути смачною? Покупка варта того? – Олі щиро задавав питання, позбавлені будь-якого сенсу, ніби це не він заробляє за годину більше, ніж вартує десять таких кавових машин.

– Так, я б навіть прорекламував для тебе цей продукт, тільки не маю рекламної колаборації. Простіше кажучи, мені за це не заплатили, – він передав одну чашку хлопцю, притримуючи її знизу, ніби у тієї могло відпасти дно.– Як ти?

Олі натягнуто посміхнувся, присівши за стіл. Ноа сів навпроти, серйозно дивлячись на нього. Мокре волосся того прилипло до чола, закриваючи те око, яке поки не несло корисного функціоналу. Можливо, чоловік сам над цим постарався біля дзеркала.

– Чесно? – звів голову Сайкс. – Ні, чесно не вийде, – сам відповів на своє питання, роблячи перший ковток кави.

– Замовити доставку їжі? – схаменувся молодший, хапаючи телефон. – Ти точно голодний.

– Ноа, дякую за твою турботу, але мені надто погано, щоб щось їсти. Таке враження, що шлунок вивертається назовні.

– Давай відвезу тебе у лікарню, – знову взяв він телефон до рук.

– Ноа, – відібрав Олі айфон хлопця. – Просто заспокойся. Я не здохну у твоїй квартирі за ніч. Сподіваюся, – тихо додав він. – А на ранок я планую повернутися назад до готелю. До речі, я поверну тобі всі витрати…

Себастьян щиро розсміявся, перебиваючи будування планів чоловіка навпроти.

– Вибач, та це реально смішно, – відпив зі своєї чашки Ноа.

Сайкс теж вимушено посміхнувся, але навряд тому, що йому було весело.

– Що з тобою трапилося? – прокашлявшись, змінив тон на більш серйозний молодший.

– Якщо ти повіриш мені, ти не повіриш власним вухам, – Олі потріпав своє мокре волосся. – Бо я б собі не повірив.

Ноа лише стримано, але розуміюче, кивнув головою, очікуючи розповіді. Сайкс кивнув у відповідь.

– Почну, мабуть, з самого далекого епізоду. Тиждень назад у нашого гурту був останній концерт. А потім мій чудовий друг Джордан, – це не було сказано хорошим тоном, – вирішив запропонувати нам залишитися в Каліфорнії на деякий час. Ми зупинилися в одному з готелів Лос-Анджелесу, і якщо опустити багато непотрібних деталей, непогано провели цей час. Але сьогодні ввечері мені захотілося провітрити голову, я не вилізав із номеру майже п’ять чортових днів. Чи могло щось піти не так?

– Поряд Голлівуд, тут давно все пішло не так, – знизав плечима Ноа. Сайкс спостерігав, як хлопець підійшов до холодильника, відкрив морозилку, дістав декілька форм з льодом, гепнув ними об стільницю, збираючи кубики докупи. – Ти продовжуй, я уважно слухаю.

– Ну, на третьому повороті, приблизно, я помітив за собою хвіст. Такі речі рідко дивують, коли ти маєш хоч трохи популярності. Я одразу ж подумав, що це хтось з камерою.

– Типу, папараці? – зібрав в кухонний рушник лід Ноа, зав’язуючи його по краях.

– Якби ж я міг сказати… Що ти робиш? – підняв голову Олі.

Над ним стояв Себастьян. Притримуючи чужу голову, він прибрав пасмо волосся з ока, прикладаючи лід до травмованого місця. Олівер прийняв імпровізований мішечок, зачісуючи волосся назад.

– Хочеш, можу висушити, – він так і стояв за ним, дивлячись зверху вниз.

У Олі здатність мислити тверезо зникла декількома годинами раніше, у тому жахливому місці за смітниками, тепер його шестерні в голові крутилися зі скрипом, потребуючи тривалої перерви.

– Слухай, – він сперся підборіддям на кулак вільної руки. – Я зараз сприймаю слово-через-слово, вибачай за мою дивну поведінку, я наперед тобі дякую за все, і ти можеш робити зі мною все, що хочеш.

Ноа посміхнувся, зник на хвилину в іншій кімнаті і повернувся з феном в руках.

– Ти користуєшся дайсоном? – звів брови Олівер.

– Ну-у-у, – хлопець подивився на річ, роблячи паузу, – я користуюся часом, за яке волосся, зазвичай, висихає саме. Але коли часу немає – так. Він не сильно шумить, продовжуй, – Ноа притягнув переноску ближче, вмикаючи фен.

– Я очікував, що зараз хтось підійде, попросить зробити фото, чи дати автограф, чи щось типу того. З чим тільки люди не зверталися, з часом звикаєш, – він відчував спиною, що хлопець позаду кивав головою. – Коли я зайшов у якийсь невеликий провулок, його з іншого боку перекрило двоє людей. Точніше, я не вважав, що вони саме для мене там стояли. Хотів пройти повз, коли один з них просто штовхнув мене в груди, вимагаючи гаманець і телефон. Я послав його до біса, відштовхнув вбік і хотів піти далі, коли мене вдарили по нозі ззаду. Під коліном. Вона рефлекторно зігнулася, і я впав навколішки. Ці мудили зібралися колом навколо мене, ще раз просячи віддати їм особисті речі. Я дістав телефон з карману, розуміючи, що сутички не уникнути, і запитав, чи він їм подобається. Один з хлопців кивнув, тоді я розбив телефон об асфальт, а потім мені розбили обличчя, – резонно повів головою співак, ніби підтверджуючи якісь факти в своїй голові.

– Олівере, – Ноа продовжував сушити його волосся, злегка куйовдячи пасма для швидшого висихання, – як ти прийшов до цього?

– Олі, – поправив старший. – До думки розбити телефон? Ну, я не хотів, щоб моя особиста інформація на завтрашній день розлетілась по всьому інтернету. Я не знаю, забрали вони його чи ні, але карту пам’яті я все одно не зміг би дістати.

– Ти користуєшся sd-картами? – щиро здивувався Ноа.

– Так, це дивно, але це окрема історія, вона нецікава. Мені не сподобалося, коли один з цих пришелепків поліз у мої штани, щоб дістати гаманець. Я взагалі не ношу з собою готівку, але декілька карток вони поцупили. Сподіваюсь, банк заблокує їх раніше, ніж ті вмажуться ще чимось, плануючи наступне пограбування випадкового перехожого.

– Ти не випадковий перехожий, – вимкнув фен хлопець, збираючи шнур до купи.

– Так, ти абсолютно правий, про це ми поговоримо пізніше, – здивував він Себастьяна. – Я ненавиджу тих людей, які нападають зі спини. Кажу так, ніби постійно з кимось виходжу один на один. Я і не пригадаю, коли востаннє-то доходило до рукоприкладства. Мабуть, ще в середній школі. Не має значення, – помахав він рукою перед обличчям. – Я не маю очей на сраці, я не можу попередити щось, чого я не бачу.

– Ти ж зараз не виправдовуєшся? – Ноа розклав на столі аптечку, перебираючи різнокольорові баночки.

– Не знаю, – чесно відповів чоловік. – Мені боляче не від цього всього, – вказав він на себе, – мені боляче, що я не зміг себе захистити.

– Скільки їх було? – знайшов потрібний флакон Ноа, вже відкорковуючи його.

– П’ятеро.

– Не багато на себе береш? – змочив він ватну паличку у розчині, знову підходячи до Сайкса.

– Слухай, – піднявся Олі з місця, на ходу допиваючи каву, – ось це точно буде зайвим.

– Ти сам сказав робити, що хочу.

– У мене поганий досвід саме з цим «що хочеш».

– Тоді я телефоную в лікарню, – перевернув телефон екраном догори хлопець, розблоковуючи. Олі накрив його долоню своєю. – В чому справа? Тобі зламали ніс, це більше ніж серйозно.

– Він не зламаний, – Олівер дивно посміхнувся, ледь торкаючись кінчика носа. – Коли ця «компанія» лупила мене ногами, я випадково відкрив очі у потрібному напрямку. Навпроти мене, на відстані витягнутої руки, хтось залишив недопиту пляшку пива. Скляну, – очі старшого засяяли, як софіт на порожній сцені. – Я схопився за неї, як за інгалятор.

– У тебе все-таки астма? – непідробне здивування змусило забути хлопця про спроби допомогти, ходячи по п’ятах за співрозмовником.

– Що значить «все-таки»?

– Чому не сказав одразу?

– Типу в тебе зараз чарівним чином намалюється звідкись інгалятор…

Олі не встиг договорити, його підбите око навіть трохи відкрилося, коли Ноа підійшов до аптечки, дістаючи звідти дві нових коробочки, підіймаючи по обидва боки від себе.

– Ти що, зібрався помирати?! – підвищив тон Олівер, змушуючи Ноа посміхнутися по-справжньому. Він кинув йому одну коробочку, повертаючись до змоченої у розчині палички.

– Ти схопився за скляну пляшку з пивом, – підсунув стілець хлопець ближче до Сайкса, чекаючи, коли той сяде зручніше.

– Я розбив її об якийсь виступ чи поріг, розвернувся до них, і вони явно цього не очікували. Хтось спробував відібрати цю горловину, звісно ж порізався. Я сперся на ноги, підходячи до них ближче, помахав зі сторони в сторону цією штукою і, це треба було бачити!

– Що саме? – Ноа розмальовував обличчя чоловіка по-новій, дезінфікуючи кожну подряпину. Той кривився, але тримався. – Їх реакцію?

– Спалах камери.

– Ти зараз серйозно?

– Я казав, що ти не повіриш. Якийсь неадекват таки слідував за мною, можливо не один, і в самий цікавий момент, коли я стояв навпроти цілої купи людей, погрожуючи їм, по суті, холодно зброєю, нас всіх засліпив спалах. Потім ще декілька. І це дало мені надзвичайну мотивацію тікати.

Себастьян зупинився, дивлячись на Олі як на щось занесене до червоної книги, що випадковим чином незаконно опинилося у нього вдома.

– Я біг з усіх сил, вони, схоже, також погналися за мною. Я блукав підворіттями, плутаючи сліди і плутаючись сам, куди повертаю. І базовою помилкою було не дивитися вперед. Так, мені не зламали ніс – я вгатив ним у вивіску біля якогось пабу, – Ноа скривився, почувши цю фразу, трохи відвертаючи обличчя, ніби це він був головним героєм цієї історії і секундою назад згадав, як це відчувалося. – Точніше, я точно знаю, якого, але це не грає суттєвої ролі. Такого струсу мозку я не мав з моменту падіння у трейлері. Не спи на другому поверсі у таких місцях, – додав він шепочучи, ніби ділячись якоюсь таємницею.

– Мені боляче це слухати, – знову змочив паличку хлопець.

– Це ще не саме цікаве, – пожвавішав Олі. – Я зрозумів, що в очах темніє, і не придумав нічого краще, ніж сховатися за баками для сміття. Все було непогано, поки не пішов дощ. Тхнуло жахливо – це правда. Я лежав і чекав, коли кров з носа нарешті перестане заливати мені комір. Просто молився не відключитися. Мені, мабуть, вистачить завтрашнього фото з тим, як я тримаю у страху весь Лос-Анджелес, як я валяюся після цього по смітниках було б зайвим.

– Олі, – печально вимовив Ноа, – це повний піздець. Я поки не знаю, що додати.

Сайкс просто кивнув, стиснувши губи, та продовжив:

– Я чув, як вони проходили повз, я знав, що вони не повернуться, але що робити далі мені, я не знав. Треба було знайти телефон. Телефонні будки вийшли з моди ще наприкінці 90-х. Та і сенсу з них, якщо у тебе немає сраних грошей. Завжди можна заспівати на вулиці, отримавши або декілька монет, або по обличчю, тут вже як пощастить. Другий раз удачу я б не ризикнув випробовувати, – він знову приклав мішечок до ока. – Я почав приставати до людей.

– Формально, це не так, – Ноа закінчив з обличчям, переходячи до порізів на руках Сайкса.

– Формально, я б будь-кого налякав до усрачки темним вечором у такому аутфіті, – він знову провів вільною долонею по волоссю, здивовано відмічаючи, що те було сухим. – Один чоловік гуляв там з донькою, я сподівався, що сімейні люди мають більше доброти в серці. Він сказав, що я лякаю його дитину, а його дитина намагалась декілька хвилин вручити йому телефон, але не для того, щоб дати подзвонити. Вона хотіла, щоб батько сфотографував нас обох, – Олі дивився на спантеличений вираз обличчя Себастьяна і думав, чому того все так дивує. – Нічого особливого. Дівчинка мене упізнала, але її силою потягнули додому, доводячи, що це грубо – робити фото бездомних людей задля розваг.

Ноа прикрив посмішку кулаком, прокашлюючись.

– І так щоразу: я підходжу до людей – вони відходять. Тільки це диво у шкіряних штанях спокійно дало мені свій телефон. Що ти їй пообіцяв? – з цікавістю запитав чоловік.

– Що я можу пообіцяти людині, яка не втратила свою людяність?

– Що її колись придушить маніяк у подібному провулку.

– А ти, очевидно, з тих хто вірить, що світ може змінитися на краще, – розвернув стілець разом з тілом на ньому хлопець, задираючи простору футболку на спині Олі.

– Ти вирішив розмалювати мене повністю? – нагнувся нижче співак, лягаючи на стіл грудьми.

– Ніби в тебе не забито 90% тіла татуюваннями, – хмикнув молодший.

– Хто б казав, – перекривив його старший. – Я теж запропонував їй гроші, – додав після недовгої паузи він.

– Відмовила, – це не було питанням.

– Відмовила, – підтвердив Олі. – До сих пір існують люди, для яких все не обертається навколо цифр на особистому рахунку.

– Це називається юність, – нарешті закінчив Ноа, осмикуючи одяг чоловіка назад і закриваючи флакон з розчином.

Олі вкотре тяжко зітхнув, сідаючи в звичну позу.

– Для тебе вже настала старість?

– Мені більше не приносять радості гроші, – зібрав стратегічний бокс з пігулками Ноа назад, відносячи на місце. – Звідки у тебе мій номер телефону без телефону? – задав він питання, яке тривожило його з моменту отримання дзвінка, повертаючись.

– Ну-у-у, ти не повіриш, – погляд чоловіка розфокусувався, він почав длубати один зі своїх нігтів. – Це, мабуть, дивно. Коли ми виступали востаннє разом, мені захотілось обмінятися контактами, але ти спішив…

– Ти серйозно запам’ятав мій номер напам’ять?! – Ноа був не просто здивований.

– Ну ти ж сказав: «якщо запам’ятаєш».

– Але ж не на все життя, – спокійніше додав він. – А тепер серйозно: чому ти зателефонував мені, а не в поліцію?

Голова Олівера опустилась ще нижче, він склав руки в замок, втупивши на них погляд. Око, що вціліло, смикалося, ніби він відповідав на питання детектора брехні. В голову приходила купа думок одночасно, але жодна з них не повинна була зірватися з язика, бо тоді б Сайкс закопав себе живцем. Тож він просто сидів і мовчав, не рухаючись, допоки Ноа не встав зі свого місця. Старший звів очі, щоб переконатися, що йдуть не за ним. Проте хлопець просто стояв, мабуть, теж підбираючи слова. Врешті він спокійно промовив:

– Олі, ми не на сцені, тут не потрібно виступати. Я запитую не для того, щоб ти відчув себе ідіотом, а ти саме це зараз і робиш у своїй голові. Якщо ти зателефонував мені, у тебе були на це причини.

– Ти – єдина людина в цьому місті, якій я можу влаштувати такий сюрприз посеред ночі.

– Ще вечір, – сів на місце Ноа.

Він просто дивився у очі навпроти (одне з них), і Олі здався, хоча на нього ніхто не давив:

– Насправді, я ненавиджу Лос-Анджелес. Голлівуд та його естетика, все що з ним пов’язано, викликає в мені огиду. Але ми – частина цього всього, і я не хочу ляпнути щось не те. Я подзвонив тобі, бо ти маєш звичку не ставити зайві питання. Я відчуваю себе ідіотом тільки тому, що ти справді нічого не запитуєш, як я і хотів, а я не можу стулитися.

Запала тиша, молодший почухав брову, відтягуючи одне око вбік, набираючи повні груди повітря.

– Я теж ненавиджу Лос-Анджелес, – протягнув він долоню для рукостискання Оліверу. – І це не звичка.

– Та ну, – не повірив словам співрозмовника Олі. На його впевнений кивок головою він зневірено додав. – От лайно.

– Чому ти вважав, що це якось мало мене зачепити? – прибрав він руку, не дочекавшись відповіді.

– Мабуть тому, що ти прожив тут все своє життя. Звісно, це не привід любити це місце.

– Я б сказав, це привід його прийняти таким, яким воно є, з усіма наслідками.

– Що ти маєш на увазі під словом «наслідки»?

– Багато всього і одразу, – підвівся хлопець, забираючи чашки зі столу до раковини. – Ти будеш спати на дивані, чи там сьогодні буду спати я? – він серйозно глянув на Сайкса.

– Я взагалі-то подумав їхати додому, як тільки ми договоримо.

– Я тебе нікуди не відпущу сьогодні.

– Через декілька хвилин буде вже «завтра», – посміхнувся чоловік.

– Тебе прив’язати, чи що? – склав руки на грудях Себастьян.

– Тоді я точно буду спати на килимку, – Олі підвівся та, похитуючись, пішов слідом за Ноа, дивитися на запропоновані місця для сну. – Однозначно диван, – присів він на його край. – Мені подобається цей величезний пес, – взяв він на руки м’яку іграшку бульдога, в половину свого зросту, обіймаючи її.

– Хоч комусь він подобається, – кинув саркастично хлопець, зникаючи в своїй спальні.

– В сенсі, як він може комусь не подобатися?

– Джоллі говорить, що він схожий на накуреного Снуп Дога, – Ноа зігнав обох з дивану, розкладаючи його.

– Мінуси? – допоміг розстелити постільну білизну Олі, падаючи на ковдру. – Не хочеш просто полежати поряд? – озвучив думки старший.

Обличчям Ноа пробігла посмішка, та він лише опустився навколішки, поправляючи коробку, що виїхала, під диваном.

– Вибач, можливо я веду себе як егоїст, але я дуже хочу спати, – співак навіть не позіхнув жодного разу, але його очі поступово набували червоного відтінку, виражаючи всі ознаки втоми. – Тож, я можу запропонувати тобі: пульт від телевізору, ноутбук, – він на секунду задумався, – окей, ноутбук не обіцяю, свічки, якщо ти любиш таку атмосферу і безлімітний доступ до напівпорожнього холодильника.

– І ти називаєш себе егоїстом? – сів в позу лотоса Олі. – Погоджуся тільки на декілька свічок.

– Одну хвилину, – Ноа приніс зі своєї кімнати дві банки з кришками, в яких ховалися великі свічки, поставив на столик біля чоловіка і віддав йому честь двома пальцями. – Добраніч, Олі, будь-ласка, не втікай вранці, допоки я не прокинуся.

– Я думаю, ти встигнеш записати альбом, допоки я не прокинуся, – він зробив акцент на слові «я». – Добраніч, я все ще не вірю, що ти врятував мій зад.

Ноа лише помотав головою і клацнув світлом, повертаючись до себе у кімнату. Він впав обличчям на ліжко і навіть не впіймав момент, коли заснув. І це після випитої кави. Не було бажання роздягатися, приймати душ чи залазити під ковдру. Тільки прагнення розчинитися у цьому дні, нарешті розпочавши новий.

***

Посеред ночі він повертався з туалету, сильно мружачи очі від перепадів світла і темряви. Проходячи повз кімнату, де він залишив Олівера, Ноа побачив згорблений силует, який сидів посеред дивану, не рухаючись. В якусь мить він навіть злякався, подумавши, що сталося щось серйозне.
Себастьян наблизився, тихо підходячи ближче. На півдорозі він почув схлипування, які Олі намагався заглушити рукавом. Чоловік сидів, обіймаючи частково м’яку іграшку, частково – себе за коліна. Його знобило, пальці на ногах піджались до побіління. Він вткнувся головою в свої руки, рвано дихаючи. І він точно зараз не бачив і не чув нічого навколо. У Ноа стисло у грудях.

Він не хотів налякати чоловіка, але по-іншому і бути не могло. Тож він просто провів по його спині долонею, присідаючи поряд. Олівер стрепенувся, одразу ж витираючи сльози і роблячи вигляд, що все нормально. Він спустив ноги з ліжка, переміщуючись до краю, одна з них нервово сіпалась, не контролюючись бажаннями власника.

Так пройшла деяка мить, допоки Ноа не поклав свою долоню на тремтячу ногу Сайкса, притискаючи її до підлоги. Олівер мовчав, його язик прилип до піднебіння від неочікуваного адреналіну, а в роті пересохло.

– Я не буду нічого говорити, – знову погладив його по спині молодший. – Ти можеш плакати, можеш мовчати, ти можеш бути собою, бо ти пережив сьогодні надто багато, а усвідомлення прийшло тільки зараз.

Сайкс ошелешено звів розчервонілі заплакані очі на хлопця, розгублено говорячи:

– Тобі знайомо це.

– Ну, мене не били ногами в живіт, але так, люди роблять боляче. І боляче від цього роками, – він прибрав руку зі спини, переміщуючи її на плече. – Я не розумію сенсу обіймів, але якщо тобі стане легше…

– Ноа, у тебе є сильні знеболювальні? – перебив хлопець.

– Лайно, звісно є, – притьмом він приніс дві пластинки з пігулками. – Але я не дам тобі їх на голодний шлунок.

– Ось це справжнє лайно, – через силу посміхнувся Сайкс.

Йому довелося змусити себе з’їсти декілька шматків печива, запити пігулки водою та знову впасти на імпровізоване ліжко. На цей раз Ноа приліг поряд.

– Навіть не уявляю, наскільки тобі зараз боляче, – ці слова були позбавленими жодного сенсу, як факт у математиці: «2+2=4», але чоловіка влаштовувала така підтримка. Якщо не нього, то діалогу.

– Насправді, все не так погано, – він подивився на Ноа, темні зіниці якого не виражали нічого, окрім німого засудження. – Ну добре, все погано.

– Давай зателефоную в швидку?

– Давай ти не будеш вкотре задавати мені це питання.

Знову тиша, лише дощ, що не припинявся звечора, дрібно барабанив по склу за вікном.

– Чим я можу тобі допомогти? – напівшепотом запитав молодший.

– Це дивне прохання, але ти можеш залишитися, поки мені не стане краще? Не хочу відкинутися тут наодинці, а ще не хочу відбирати твій сон, час, комфорт, – Олі не знав, що саме хотів сказати, тому перерахував все.

Ноа приклав йому тильну сторону своєї долоні до лоба, перевіряючи температуру.

– Спробуй заснути, я буду тут, – вкрив він ковдрою свого вечірнього гостя.

Підклавши руки під голову і втупивши погляд у стелю, Ноа почав рахувати в голові, щоб не заснути. Він заглибився в думки, час від часу позираючи на тіло поряд, яке вже почало сопіти. Звісно, пережити такий стрес було більше, ніж достатньо, щоб вимкнутись за декілька хвилин.

Все таки, по при бажання піти у власне ліжко, втома дала про себе знати, і під ранок він провалився в сон.

***

Олівер прокинувся близько одинадцятої години, переборюючи себе, щоб відкрити очі. Спогади завантажувались недовго, вистачило повернутись на спину для того, щоб потягнутися, як біль пройняв все тіло, змушуючи чоловіка хрипло застогнати. Зрештою, він розплющив очі, навіть обидва, і панорама застиглого посеред кімнати Ноа, в одному рушнику на стегнах, який повертався з душу, але змінив маршрут, почувши Сайкса, змусила одну з його брів запитально піднятися вверх.

– Ти як себе почуваєш? – витирав іншим рушником, меншого розміру, своє волосся Себастьян.

– Ніби потягом переїхали, – чесно відповів Олі, відводячи погляд до вікна. – Скільки чухні я вчора наговорив? – додав чоловік після короткої паузи.

– На жаль, жодної, – знизав плечима Ноа, закидаючи рушник собі на плече. – Вставай, я замовив їжу, – Олівер хотів щось сказати, його рот німо відкрився, але молодший прищурив очі, хрускаючи суглобами пальців рук. – Ні, Олі, без цього, – без контексту додав він і пішов до себе.

Чоловік тяжко зітхнув, вилазячи з-під ковдри. Він печально поплентався в туалет, щось тихо бубонячи собі під ніс.

***

– Ти замовив веганську їжу? – Олі підійшов до столу, відсовуючи один зі стільців. – Як?

– Через Uber, – нерозуміюче глянув на нього молодший. – А якщо серйозно, просто запитав у Siri, що тобі до вподоби.

Олі з хвилину дивився на хлопця, слідкуючи за кожним його рухом. Він знову напівлежав на стільниці, сперши голову на складені руки.

– Ти вибачиш мені за те, що я викинув твої речі? – повернувся до нього Себастьян, сідаючи навпроти.

– Я вибачу тобі навіть якщо ти викинеш мене у сміттєвий бак, – підняв він голову.

– Олі, – Ноа протягнув йому блістер з пігулками, – ти пережив надто багато за один день, чи меншу його половину, але я тебе благаю, давай підемо в поліцію.

– І що я їм скажу? – витиснув декілька пігулок він собі на долоню, одразу закидаючись ними та запиваючи водою. – Що мене побила купа незнайомих йолопів, обличчя яких я не запам’ятав? Ти сам хоч раз мав справу з копами?

– Це не значить, що ти не маєш мати.

– Я мав, – розвів руками чоловік. – Там немає нічого хорошого, окрім втрачених часу і нервів, повір.

– Що трапилося? – відклав свою їжу хлопець.

– Дурість, наркотики і вседозволеність у голові, пов’язана з молодими роками, – Олі ж нарешті відчув смак, розриваючись між салатом і тофу.

– Вчора хтось казав мені про старість, – підпер кулаком обличчя Ноа.

– Просто коли ти маєш слабко розвинуті причинно-наслідкові зв’язки, весь світ здається тобі доступним. Коли, насправді, доступним є лише ти, – ці слова змусили Себастьяна хмикнути. – Коротко кажучи, я сам намагаюся забути цю частину свого життя, тому навіть не намагайся подружити мене з законом.

– Добре, як скажеш, – показав йому долоні у жесті «здаюсь» молодший, підсовуючи тарілку ближче.

– До речі, ти казав, що це не твій дім, що ти мав на увазі?

– Що це моя квартира, – м’яко посміхнувся хлопець з набитим ротом. – Я маю будинок у Сілвер-Лейк, ми деякий час жили там з гуртом, зараз щось типу «відпочиваємо».

– Це круто, – скромно прокоментував Олі.

– Сподіваюсь, ти також даси собі перерву. Твій організм тобі не пробачить.

Олі лише загадково посміхнувся своєю чеширською посмішкою.

– Твої зуби, – змінив тему Ноа. – Минулого разу у тебе їх не було.

– Взагалі я ходив до стоматолога, щоб видалити один, – він провів язиком по верхньому ряду зубів, не відкриваючи рота.

– Це виглядає неймовірно, – молодший налив собі води у склянку. – Це зручно?

– Цілком функціонально, – почав ще більше посміхатися старший.

– Ти пробував когось вкусити? – швидко перевів погляд на нього Ноа.

– Звідки такі ідеї? – Сайкс був на грані, щоб не розсміятися.

– Не звертай уваги, я просто намагаюсь змусити тебе почувати себе…

– Хочеш вкушу тебе? – перебив його на останньому слові чоловік.

Себастьян подивився на нього надто серйозним поглядом, відтягуючи комір своєї футболки за шов. Він запитально кивнув знизу вверх, зводячи одну брову. Очі навпроти також не виражали жодної емоції, окрім зосередженості і напруження. Це тривало близько хвилини, допоки Олівер не розсміявся, по-справжньому: щиро і голосно. Ноа миттєво доєднався до нього.

– Серйозно, тобі треба трохи розслабитись, – встав із-за столу молодший, відкриваючи холодильник. – Тортик?

– Мене цікавить тільки твоя кавова машина, все, що ти запропонуєш до неї, мені підходить.

***

Ноа накинув на голову капюшон, виходячи з квартири. Він повторив ту саму дію з Олівером, поправляючи комір його, тобто своєї, куртки. Волосся Сайкса закривало йому верхню частину обличчя, тому чоловік зробив проділ двома вказівними пальцями, знову ховаючи долоні в кишені.

– Зв’яжися зі мною, коли будеш вдома. – Ноа подивився на вираз обличчя Олівера, заходячи до ліфту, який щойно приїхав на їх поверх. – Не зв’яжешся, – це не було питанням.

– Не зв’яжуся, – підтвердив Сайкс, стискаючи губи до побіління.

Себастьян лише розуміюче кивнув головою, дістаючи із бокової кишені штанів пачку цигарок. Таксі мало приїхати через декілька хвилин, вони вирішили почекати на свіжому повітрі. Ну, як вони – Олі чимшвидше хотів забратися геть, а Ноа, як охоронець в люксовому магазині, не хотів зводити з нього очей і всюди слідував позаду. Вони відійшли подалі від будівлі, зупиняючись біля парковки. Молодший дістав цигарку, підніс до вуст, підпалюючи її. Він беземоційно оглянув людей, які метушилися на вулиці біля них.

– Тобі не пропоную не із-за жадібності, – перевів він погляд на Сайкса, міняючись в обличчі.

– Це ти також у Siri дізнався? – давив в собі посмішку старший.

– Що саме?

– Що я кинув палити.

– Не зовсім, знаю, що ти зав’язав з поганими звичками, – видихнув дим вбік Ноа, не очікуючи того, що Олі перехопить цигарку з його рук.

– Біля мене стоїть одна погана прикмета¹, – торкнувся він тієї своїми вустами, затягуючись. – Твоє обличчя треба бачити, – Сайкс повернув цигарку власнику. – 1:1.

– Ти ще довго будеш в місті? – Ноа вдихнув дим, знову передаючи сигарету.

– Ти швидше хочеш мене позбутися, чи вже починаєш сумувати? – посміхнувся він кутиком губ, гасячи недопалок об бортик урни.

– Ні те, ні інше, – молодший підійшов до нього, запримітивши їхній автомобіль на горизонті. Він міцно обійняв Олівера, який не очікував цього в даний момент. Сайкс теж розкрив долоні, хлопаючи по спині Ноа, коли щось торкнулося його сідниці, плавно заїжджаючи в кишеню джинсів. – Я зателефоную, якщо ти не проти.

– Я в душі не гребу, як тобі віддячити за все, що ти зробив для мене, – схилив голову на чуже плече Олі, міцніше стискаючи хлопця в своїх обіймах. – Мені треба місяць стояти на колінах і щосекундно казати тобі «дякую». Ти дуже-дуже хороша людина, Ноа. Я не знаю, кому мені дякувати, що я тебе зустрів.

– Ти ніби помирати зібрався з такою промовою, – потріпав його по капюшону Себастьян. – Олі, бережи себе, – зробив він крок назад. – Життя просто інколи схоже на лайно, та ти маєш його переступити.

– Я запам’ятаю цю фразу, – м’яко посміхнувся чоловік, махаючи на прощання і крокуючи в бік таксі.

Ноа помахав у відповідь, проводячи поглядом автомобіль, що зникав у сірості незвично-мокрої погоди Лос-Анджелесу.

***

Олівер Сайкс та його шокуюча агресія: Фронтмен Bring Me the Horizon погрожує розбитою пляшкою перехожим

Фронтмен британського гурту Bring Me The Horizon Олівер Сайкс знову потрапив у центр скандалу, і знову за межами сцени. І це не просто черговий емоційний вибух після концерту — це реальна агресія, що сталася на вулицях Лос-Анджелесу, де Олівер погрожував перехожим розбитою пляшкою.

Інцидент став шоком для багатьох, адже зірка, яка завжди була у центрі уваги завдяки своїм емоціям на сцені, проявила себе зовсім з іншого, неприємного, боку. За словами свідків, Сайкс раптово вступив у конфлікт з декількома незнайомцями, коли вони просто проходили поруч. На зауваження, щоб він заспокоївся, Олівер, не стримуючи агресії, взяв пляшку пива, розбив її, і почав погрожувати людям.

«Він не просто тримав пляшку в руках, він був готовий використати її як зброю», — згадують очевидці. За їхніми словами, Сайкс активно наближався до чоловіків, які намагалися уникнути конфлікту. Один із них отримав поріз від гострого скла. «Це не виглядало як захист, це було нападом», — додають свідки, підкреслюючи, що поведінка музиканта була явно агресивною.

Незважаючи на очевидний характер інциденту, Олівер Сайкс поки що не прокоментував ситуацію. Соціальні мережі вже вибухнули обговореннями цього випадку, і багато шанувальників не можуть повірити, що їхній кумир виявив таку сторону своєї особистості.

Залишається питання: чи зможе Олівер виправдати свою поведінку і відновити свою репутацію, чи це стане початком нового етапу скандалів?

Що стосується наслідків для Сайкса, то поки що залишається невідомим, чи буде він брати відповідальність за свої дії. Його мовчання лише посилює підозри. Чи пояснить він свій вчинок, чи цей інцидент залишиться без публічного коментаря – поки що залишається загадкою. Але одне можна сказати точно — цей випадок навряд чи залишиться непоміченим, і реакція публіки на подібну поведінку, очевидно, буде значною.

***

Наступного дня, близько дванадцятої ночі, йому зателефонував молодший, звільняючи чоловіка від вибору: піти спати чи залишитися біля увімкненого телевізора читати книгу. Щоправда, книга відклалась подалі, а звук зменшився до нуля. Він взяв в руки чужий телефон, приймаючи виклик.

– Не спиш? – запитання прозвучало якось ніяково, що збентежило Олі.

– У тебе щось трапилося? – напружився чоловік.

– Погана пам’ять, я забув зателефонувати вдень, – пожвавішав голос. – Як ти себе почуваєш?

– Насправді, доволі непогано, – зручніше вмостився він на дивані, – а ти?

– А що я? – не зрозумів хлопець.

– Ти дзвониш, щоб ми говорили тільки про мене?

– Я дзвоню, бо мені справді цікаво, як ти, – спокійно уточнив Ноа.

– Слухай, я мушу найближчим часом повертатися додому, але маю одну незакінчену справу тут. Яку я сам собі придумав, – додав він весело. – Ти не хочеш відвідати одне глухе місце на брудній вуличці?

– Звучить як неймовірно класна ідея, – тон все ще був спокійним, без натяку на сарказм. – І де це місце?

– Там, де я розбив собі ніс, – піднесено зізнався Сайкс.

– Ти хочеш піти в паб? Щоб випити?

– Ні, посиджу в стороні, – не витримав Олівер. – Я хочу відпочити хоч раз за довгий період часу, але самому нецікаво. Я пригощаю, – ніби ця фраза могла якось вплинути на рішення людини по той бік слухавки.

– Ти хочеш повернутися в місце, де тебе побили? – Ноа, здається, не міг в це повірити до кінця. – Серйозно?

– Ти думаєш, снаряди двічі падають в одну і ту ж яму?

– Я не хочу, щоб в одну і ту ж яму падав ти, – двозначно сказав хлопець, намагаючись звучати не надто напружено.

– Слухай, – зробив паузу Сайкс, – я не змушу тебе тягнути мене до себе додому напівмертвого.

– Шкода, бо мені сподобалося, – хмикнув Себастьян, запитуючи місцезнаходження даного закладу.

– Чекаю о восьмій.

– Я тебе благаю, не йди туди сам, – Олі міг заприсягтися, що той закотив очі на тому кінці.

– О ні, дякую, я думаю поки новин достатньо, – він повісив слухавку, втикаючись головою в найближчу подушку.

***

Олівер Сайкс в Інстаграмі

📸 Фото з травмами на обличчі та тілі

“Хочу, щоб ви почули мою сторону. Усі ці повідомлення та новини, які зараз обговорюються — це не те, що сталося насправді.

Минулого тижня я став жертвою нападу на вулицях Лос-Анджелесу. Я просто йшов, нікого не чіпаючи, коли два незнайомці почали провокувати мене і вимагати мої особисті речі. Замість того, щоб покірно віддати їм усе, я вирішив захищати себе. Я сильно пошкодив свій телефон — він був розбитий, тому я не зміг зв’язатися з вами, або дати будь-які коментарі одразу після інциденту. Не було можливості висловити свою правду.

Я не шукаю виправдань і розумію, як це виглядає з боку. Але повірте, те, що сталося, — це була справжня оборона. Не можу стояти осторонь, коли загрожують моєму здоров’ю і безпеці. Мої травми (як ви можете бачити на фото) – це результат тих подій.

Дякую всім, хто підтримав. І вибачаюсь перед тими, хто міг неправильно зрозуміти ситуацію. Я не звик бути в центрі уваги, але обіцяю, що всі деталі ви почуєте від мене, коли зможу повністю відновитись.

Будь ласка, тримайтеся подалі від насильства і будьте уважними на вулицях».

***

Олівер Сайкс в Інстаграмі

📸 Фото спини, вкритої синцями, та носа, обробленого кольоровим розчином

“Я знаю, що багато хто з вас питає, чому я не звернувся до поліції після того інциденту. Це питання, яке я обмірковував дуже довго, і ось чому я не зробив цього.

Перш за все, я не шукав драми або публічної уваги. Я просто хотів вирішити це на місці і йти далі. Я розумію, що це може виглядати дивно, але повірте мені, я намагався діяти швидко і без зайвих ускладнень. Це не було випадкове зіткнення, і коли ти в такій ситуації, твоя реакція може бути не такою, як усі очікують.

Так, я міг би звернутися до поліції, але я знав, що цей інцидент міг призвести до ще більшого шуму. Всі ми знаємо, як швидко подібні ситуації можуть перерости в медіа-хаос, і я просто не хотів бути частиною цього.

Більше того, я не відчував, що це було настільки серйозно, щоб витрачати час на довгі розслідування, коли я просто прагнув нормально повернутися до життя. Я впевнений, що є важливіші справи, які потребують уваги. Мої травми не були критичними, і, хоча я і постраждав, я не бачив сенсу витрачати час і ресурси на те, що вже сталося.

Тим не менше, я вдячний за підтримку та розуміння. Ще раз хочу сказати: нікому не бажаю потрапляти в подібні ситуації. Це важливий урок для мене, і я зроблю все, щоб більше не опинятись у таких обставинах.

Дякую, що залишаєтесь зі мною. Ваша підтримка означає дуже багато».

***

Ноа під’їхав на п’ять хвилин раніше, паркуючи свій автомобіль у дозволеному місці. Він вийшов, оглядаючи місцевість, і раптово наткнувся поглядом на знайому фігуру в шапці, яка не відривалась від телефону. Кинувши ключі до кишені, хлопець направився в сторону нового друга, якщо його можна було таким назвати.

Він налякав чоловіка, підходячи зі спини, зі словами: «Як твій ніс?».

– Чорт, – Олі ледь не підстрибнув, розвертаючись. – Краще, ніж раніше, – на обличчі неприродно виділявся напівпрозорий пластир, перекриваючи криву темно-синю смугу на носі. Око виділялось би також, якби на нього не нанесли декілька шарів тонального крему. Губа, на диво, майже загоїлась.

– Виглядаєш загалом здоровіше, а тіло?

– Скоро зможу робити сальто, – віджартувався Сайкс, підходячи ближче. – Тебе, типу, можна обійняти?

– Ні, я одразу почну битися, – Себастьян загріб чоловіка в обійми, притискаючи до себе. – Правда радий тебе бачити.

– Це взаємно, – прохрипів хлопець, намагаючись звільнити одну з лопаток з-під руки Ноа.

– Вибач, я роблю тобі боляче? – відпустив він старшого.

– Все в порядку, – поправив чоловік головний убір, ховаючи руки в кишені джинсів. – Хочеш поговорити про щось по дорозі? Мене дуже бентежить тиша.

– Я точно не буду говорити про роботу, в іншому – ти можеш задати будь-яку тему, – вони рушили малоосвітлюваним провулком.

– Глобальне потепління, – кинув перше, що прийшло на думку, Сайкс.

– Ти думаєш, я настільки багатогранна людина? – посміхнувся Ноа.

– Точно так, як тессеракт.

– Добре, що я дивився фільми Марвел, – в голосі відчувалось полегшення.

– Улюблений персонаж?

– Щось між Тором і Локі, – подумавши з секунду, – точно Локі. А твій?

– Доктор Стрендж, – розплився в посмішці Олівер.

– Спрацюємось, – кивнув головою молодший, згадуючи сцену «I Have Been Falling For 30 Minutes».

– До речі, ті самі смітники, – задер голову Сайкс, гордо проходячи повз, театрально показуючи на них руками. – Сьогодні тут тихіше.

– Господи, Олі, – натягнув на себе емоцію співчуття Ноа, але поглянувши на вираз обличчя старшого, зрозумів, що той не любить подібні дії.

– Ідемо?

– Якщо хочеш, можемо постояти, – Ноа незчувся, як його вже пакували у придорожню забігайлівку, обережно підпихуючи зі спини.

Народу було мало, ніхто навіть не підвів на них очі. Якісь чоловіки сварилися між собою, зайнявши столик біля вікна, з іншої сторони двійко людей похилого віку грали в шахи, здивувавши цим обох хлопців. Себастьян розгублено дивився на самий дальній стіл у самому темному кутку приміщення, бажаючи опинитися там якомога швидше.

– Ласкаво просимо, – визирнув із-за бару кремезний чоловік, років сорока п’яти. – Що будете замовляти? – він осікся, зупинивши погляд на обличчі Олівера. В якийсь момент чоловік почав переживати, що його упізнали. І це було більш ніж ймовірно: припертися в незнайоме місце і сподіватися, що тебе приймуть за “свого”, було, м’яко кажучи, наївно. – Хлопче, що з тобою сталося?

– Інцидент, – скривився чоловік, ніби показуючи, як йому було боляче. – З ким не буває, – відмахнувся Олі рукою, підходячи ближче.

– Вперше у нашому закладі? – чоловік поклав на стіл пошарпане меню.

– Всередині – так, – усміхнувся Сайкс, шукаючи поглядом Ноа, який встиг розчинитися в повітрі. Перевівши погляд вглиб залу, він зміг побачити, як хлопець махає йому рукою. – Мене кинули, – чоловік перевернув перший аркуш, роблячи замовлення. – Ви можете прибрати котлету з бургера? – Олі не вірив у подібні дива, але сподівався.

– Хочеш їсти булку з овочами? – Олівер вже хотів вступати в дискусію, але чоловік випередив. – Може краще замінити котлетою із сої?

– Я точно повернуся у ваш заклад! – приклав Сайкс карту до терміналу. – Олівер, приємно познайомитися, – протягнув він руку незнайомцю.

– Джек, власник пабу, – міцно потиснув її чолов’яга.

Олі забрав чек і радісно пішов в сторону столика, що зайняв хлопець.

– Сподіваюсь, ти любиш піцу, бо їхні буріто не викликають у мене довіри, – присів він навпроти на м’який диван.

– Думаю, мені має сподобатися все, що ти запропонуєш, – Ноа не подумав, як це буде звучати вголос, але вже було запізно. Тож він миттєво додав: – Навіть буріто.

– Я це запам’ятаю, – облизав губи Сайкс, нервово озираючись. – Надто дивно.

– Погоджуся, не те, щоб некомфортно…

– Але дивно, – цю фразу вони промовили одночасно, і це змусило посміхнутися.

– Отже, «інцидент», – Ноа зачепився за слово, яке встиг почути. – Я не хочу лізти тобі в душу, чи зачіпати особисте, але я теж звичайна людина, якій цікаво щось дізнатися. І якщо ми вже сидимо в цьому дивному місці, і якщо ти захочеш про це поговорити…

– Ноа, навіть мій батько не заходив настільки здалеку, коли йому було незручно попросити у мене грошей, – почухав лоб Сайкс, знявши шапку. – Кажи.

– Це було у всіх новинах, які траплялися мені на очі. Що тебе довело у готелі? – Себастьян завжди дивився у вічі, і це викликало приємний дискомфорт, якщо такий загалом існує.

– Вгадай, що доводить людей до нервових зривів із першої спроби? – голова нервово сіпнулась у запитанні.

– Люди, – навіть не стараючись.

– Люди, – повторив Олі, перебираючи свої пальці. – Ти ж нікому не розповіси? – питання було настільки безглуздим і дитячим, що навіть здавалося смішним.

– Бармен буде знати першим, – стрельнув оком у його сторону хлопець.

– Він власник закладу, – вніс нову інформацію Сайкс. – А я більше не одружений.

– Цікаво ти підносиш інформацію в одному реченні, – не знав, як реагувати молодший. – Це дуже печально, знаючи, що ви довго були разом. Що трапилося?

– Перед цим, тобто, перед хітом новин про Німеччину, у пресі почали з’являтися дивні заголовки. Дуже багато непов’язаних між собою фактів, стверджуючих, що у мене біди з головою, – Олі покрутив пальцем біля скроні. – Нібито я знову повернувся до вживання наркотиків і злетів з котушок. Алісса до останнього не хотіла вірити у щось подібне, але я повів себе як мудак. Закрився від неї, нічого не пояснюючи. І, чорт побери, так, я вів себе в той період як залежна, і не тільки від наркоти, людина. В моменті просто було дуже тяжко, я не знав, як справлятися. Впевнений, тобі знайоме почуття, коли ти не хочеш грузити інших своїми проблемами.

– О та-а-ак, – закивав головою Себастьян. – Ви не змогли поговорити?

– Вона хотіла, – знизав чоловік плечима, – я відклав цю розмову. Так було декілька разів поспіль, поки ми були у навколосвітньому турі. Відстань не приносить нічого хорошого. Можливо, якби я бачив її обличчя, зміг би взяти контроль над собою, перебороти страх… Але її очі не могли підбадьорливо направити туди, куди потрібно. Тож, – Олі перервався, дякуючи за принесене замовлення молодій дівчині в коричневій уніформі закладу, – після виступу у Берліні вона просто набрала мене, щоб повідомити, що хоче розлучитися. Така-от історія, – підсунув до себе обидві склянки Олівер, наповнюючи їх коньяком.

– Це спричинило нервовий зрив, – сказав Ноа як факт.

– Типу того, – кліпнув ствердно старший. – Я справді наробив хуйні, – він задумався. – Як тварина, яку загнали в клітку, полили бензином і кинули сірник.

– Але тварина не наробить хуйні, – вставив аргумент хлопець. – Просто не зможе.

– Давай, підкидай гівна на вентилятор, – тон був зовсім не злобним.

– Просто кажу, що ти людина. Ти ж відшкодував збитки.

– А який з цього сенс? – щось між сарказмом і розпачем.

– Тобі все ще боляче, – зробив ковток Ноа, дивуючись смаку. Він покрутив в руках пляшку, тяжко зітхаючи. – Я не можу сказати, що розумію, але точно можу сказати, що знадобиться дуже багато часу. Ти не можеш за такий короткий період вимагати щось від себе.

– В тому-то і справа, що я досі не розумію, що відбувається. Ніби дах став на місце, а ніби фантомно до сих пір їде, – він зробив жест рукою, перериваючи бажання співрозмовника щось вставити. – І так, я маю психолога, – гордо відкинувся на спинку дивану чоловік.

– Це, звісно, круто, але я взагалі не те мав на увазі, – посміхаючись помотав головою Ноа. – Якщо ти сам не можеш допомогти собі, жоден психолог не зможе до тебе пробитися, і це взагалі не камінь в твій город, – хлопець озирнувся назад, лякаючись опудала на стіні. – Ти можеш виснажувати себе фізично днями і ночами, але якщо в твоїй голові йде війна, то ти будеш втомлюватися, лежачи на ліжку і дивлячись в стелю.

– У тебе була депресія? – здивовано звів зіниці Олі.

– Я називаю це іншим словом. Всі ми трохи депресивні від природи, бо ця штука в голові змушує багато думати, – хлопець постукав пальцем по лобі. – І дивна поведінка в такі періоди, хоч і невиправдана, та цілком нормальна. Краще жити, відчуваючи крінж, ніж існувати, не відчуваючи нічого, проте будучи нормальним в очах інших.

Деякий час чоловіки просто мовчали, насолоджуючись їжею і музикою, яка теж була доволі дивною для подібного закладу.

– Саме смішне у всьому цьому, що ці пацюки відкопали якихось моїх старезних знайомих, які, більше ніж впевнений, пригадують все, що нормальна людина забула б наступного дня, за невеликі гроші. І жодних новин про те, що ми з Аліссою більше не виставляємо фото разом.

Ноа подивився на нього багатозначним поглядом, повільно пережовуючи їжу.

– Чекай, – Олі звів одну брову, примружуючи око, – ти знав!

– Не зовсім, – чесно зізнався Ноа.

– Ти слідкуєш за моїм життям? – погляд став ще більш підозрілим.

– Господи, розслабся, – Себастьян давив у собі сміх. – У тебе параноя. За твоїм життям слідкують тисячі людей.

– За твоїм також, – тон змінився більш нейтральним.

– Тому вип’ємо за нас і нашу популярність, – підняв склянку Ноа. – Кому вона всралася, – додав він тихіше, змушуючи Сайкса похлинутися спиртним.

***

Час тягнувся надто повільно, виїдаючи останні здорові клітини мозку. Чоловіки встигли поговорити про спорт, фільми, погоду, театр і навіть частково зачепили політику, яку Ноа категорично відмовився обговорювати. Їм довелося зробити коло, повертаючись до першопочаткової розмови.

– Ти не хотів говорити про роботу тільки по дорозі сюди, чи загалом?

– Дивлячись, про що саме ти хочеш поговорити, – Ноа плавився на диванчику, як сир у мікрохвильовці.

– Ти любиш фіти? – неочікувано запитав Сайкс.

– Навіть не смій пропонувати щось таке, – припіднявся Себастьян, погрожуючи йому пальцем. – У нас непогано виходить, але… – багатозначна пауза.

– Навіть не думав, – заспокоїв його чоловік. – Вибач, якщо дивно поводив себе під час того виступу, – знітився Олі. – Ед Ширан підтвердить, що у мене проблеми з цим.

– Заспокойся, я знаю, що подобаюсь тобі, – протер сонні очі Ноа, падаючи на складені руки, як це любив робити Олі.

– А тут не зрозумів, – звів на нього ошелешені очі Сайкс.

– Що саме? – пробубнів молодший.

– Ти зараз знову серйозно жартуєш?

– Без «жартуєш», – поправив хлопець.

– Без «жартуєш», – задумливо повторив він, допиваючи свій Хеннессі.

– Кумедно, що єдине, що зараз спадає на думку, — це текст однієї пісні, яку я написав у період поганих рішень, – визирнув із імпровізованого сховку Ноа, шукаючи очима свою склянку. – Це все із-за твого вибору.²

– Bad Decisions? – перепитав Олівер, ледь піднявши брови.

– Ти знаєш всю дискографію? – розмито усміхнувся Себастьян.

Олі знизав плечима, прибираючи дратівливе волосся з обличчя.

– Просто мені подобається твій голос, – констатував він факт.

– М-м-м, – підняв голову у розуміючому жесті хлопець. – Мабуть я ще недостатньо випив для таких компліментів, – піднявся він зі свого диванчику, взявши верхній одяг та прокашлявшись. – Вийдемо на перекур?

– Якщо повернемося, – Сайкс тяжко звівся на ноги, плентаючись за Ноа слідом.

При виході вони кинули власнику закладу, щоб їх столик не прибирали.

– Прогуляємось свіжим повітрям? – запитав Ноа, спершись на стіну та дістаючи губами одну з цигарок з пачки, коли його очі вловили щось за спиною Олівера.

– Ти ніби примару побачив, – повернувся чоловік, озираючись.

– Схоже на те, – він дивився на незрозумілий силует, який проходив повз ліхтар на іншому кінці вулиці, в очікуванні розгледіти чим саме той був.

Коли двохметрова дебела фігура зрівнялася з ліхтарем, чоловіки побачили хлопця, який ніс на спині дівчину. В його руках було її взуття, а вона сама ледь трималась у притомному стані.

– Хочеш допомогти? – перевів на нього погляд Олі.

– Ні, вони схожі на пару, – він все ще спостерігав, як незнайомці майже перейшли вулицю, ховаючись в одному з поворотів.

– Як давно ти так катався на чиїйсь спині? – неочікувано запитав Сайкс. – Виглядає весело.

– Доволі давно, – він підніс запальничку до обличчя, але різко погасив вогонь. – Ти хочеш, щоб я тебе покатав? – звів очі Ноа, розтягуючи губи у п’яній посмішці.

– Ти зараз серйозно? – розгубився Олі, змінюючись в обличчі.

Себастьян прибрав цигарку, ховаючи її просто в кишеню куртки. Він підійшов до чоловіка, сідаючи навколішки перед ним.

– Ноа, вставай, – почав давати задню старший, але хлопець вже встиг вчепитися йому пальцями в штанину. – Добре, добре, – звільнився він від чужої хватки, – я зроблю це.

Олівер поклав долоні на чужі плечі, відчуваючи, як тіло під ним підіймається у весь зріст. Його підхопили під ноги, підкидаючи, щоб зручніше вмостити на собі. Сайкс зімкнув руки в замок на грудях Себастьяна, міцніше тримаючись.

– Тепер можемо прогулятися, – рушив Ноа вулицею в тому напрямку, де раніше проходила пара.

– Ти не думав, що я тяжкий? – Олі сказав це біля вуха Ноа, від чого того сіпнуло.

– Як метал, – саркастично закотив очі молодший. – Скажеш це діду, якого я тягнув на собі декілька кварталів без перепочинку.

– Я так бачу, у тебе теж доволі цікаве життя, – повеселішав старший. – Але, серйозно, тобі не тяжко?

– Мені не тяжко, тільки, будь ласка, не сопи мені за вухом, – Олі відчув, як тілом хлопця пробігли дрижаки.

– В чому справа? – не зміг одразу зрозуміти Сайкс, нахиляючи голову до Ноа у спробі заглянути тому у вічі.

– Лоскітно, – проігнорував обличчя поряд молодший, прискорюючи ходу. – Сподіваюсь, тебе не захитає.

– Бачу, що ти цього хочеш, – Олі заховав голову у широкій куртці хлопця, вмощуючи її на чужому плечі.

Він вдихнув аромат кондиціонеру для одягу, чи прального порошку, у суміші з парфумами. Не мало значення, чим саме це було, пахло надто добре, щоб забирати нещасний ніс назад.

– Ого, тебе таки розморило, – посміхнувся Ноа, минаючи черговий поворот. – Будеш спати?

– Ні в якому разі, – він дістав голову, випадково проїхавшись носом по чужій шиї. – Все-таки ти тягнеш напівмертвого мене на собі, – згадалась йому остання розмова по телефону.

Ноа стишив ходу, посилюючи хватку на ногах хлопця. Його спина напружилась, видаючи незрозуміле Оліверу занепокоєння. Чоловік думав близько секунди, поки його не осяяло. Нахилив голову до чужого вуха, щоб прошепотіти прямо у нього:

– Тобі не лоскітно, – і спуститися носом від вушної раковини до початку коміра куртки. – Чи не так? У тебе тут щось цікавіше.

Хлопець різко зупинився, тяжко кашлянувши, не відкриваючи рота. Ніби в його легенях повітря було з надлишком, і він ніяк не міг його позбутися. Дихання стало більш глибоким, але розміреним.

– Тобі погано? – серйозно запитав старший, трохи злякавшись.

Ноа також не пив уже доволі довгий час, якщо не брати до уваги пиво і слабоалкогольні напої, які для його друзів і членів гурту стали невід’ємною частиною вечорів, коли потрібно було просто зустрітися або поговорити. Зараз його мозок затуманився від кисню, який дивно наклався на випите спиртне, змушуючи думати в одній площині, а не в звичних трьох. Тож хлопець декілька секунд мовчки дивився на тротуар, втупившись в одну точку, ніби намагаючись переварити свої думки.

– Ні, мені не погано, – нарешті відповів він трохи хрипло, але в своєму звичному тоні. – Просто треба було врахувати факт того, що в такому стані нічого адекватного в голову не приходить, – хлопець рушив з місця.

– То ти теж відчуваєш це? – Олі знову повис у нього на плечі.

– Не смій, – ледь не крізь зуби видавив Ноа.

– Не смій що? – Сайкс відсунув край куртки на тому плечі, де секундою раніше лежала його голова, відчуваючи, як чужі пальці сильніше стискаються під колінами. – Щоб ти там не казав, я відчуваю як б’ється твоє серце під руками.

Чоловік наблизився до легкої тканини плямистої футболки, тягнучи за край горловини, як це раніше робив перед ним сам Себастьян, неочікувано занурюючи свої зуби в чуже плече. Ноа зупинився посеред дороги, ледь не впустивши Олівера. Його тіло дивно розслабилося, моментально приходячи в норму. Хлопця шарпнуло від цієї дії, він застиг на місці, в цей час старший пройшовся язиком по місцю укусу, тягнучи доріжку до самого вуха. Ноа ніби струмом вдарило, він вчепився в чоловіка, зберігаючи рівновагу. Він відчував, як його шкіра починала горіти у місцях близькості з іншим тілом, яке нагло трималося на його спині.

– Олівере, мені здається, ти пропустив стадію гри з сірниками і починаєш грати з вогнем, – ледве вимовив Ноа, його голос був здавленим, ніби він намагався стримати себе від того, що вже почав відчувати.

– 2:1, – усміхнувся Сайкс, цілуючи хлопця у залишений слід від зубів, змушуючи Ноа знову відчути табун мурах спиною. Він хлопнув по плечу Себастьяна, просячи того опустити його на землю. Хлопець розслабив руки, ледь присідаючи. Олівер обійшов його спереду, заглядаючи у вічі. Він поправив комір верхнього одягу, Ноа до сих пір стояв як вкопаний. – Таке враження, що ти ніколи не пив в компанії неадекватів, – він ні в якому разі не натякав на себе.

– Господи, Олі, ми ще не таке чудили, – молодший ніби повернувся до тями, намагаючись взяти себе в руки. – Йди вперед, я наздожену тебе.

– Яке наздожену, – він налякано подивився на хлопця. – Я навіть гадки не маю де ми, – підійшов ближче, дивлячись у саму душу. – Якщо тобі цікаво, я завжди віджартовуюсь.

– Я встиг це проаналізувати, – кивнув Ноа.

– Тоді в чому справа? Я сильно переступив межу? Чорт, ми навіть не друзі, – знітився Олі, ховаючи руки в кишені.

– Схоже, ти починаєш тверезіти, – Ноа крутив в руках телефон у бажанні подивитися маршрут, але не робив цього, чогось очікуючи. – Я люблю такі моменти за їх щирість, і, віриш ти мені чи ні, ти також підкупаєш тим самим. Але це просто момент, завтра ти прокинешся під набридливий будильник, вип’єш декілька пігулок від голови, і коли вона перестане боліти, ти схопишся за неї, згадуючи все, що тобі приніс алкоголь на цій гарній і спокусливій таці, – Олі німо дивився, як той дістає цигарку, яку мав викурити ще півгодини тому, ховаючи телефон назад до кишені. – Я не знаю, чим тебе підкупаю я, але побережи себе на майбутнє. Найближче, – додав він, видихаючи дим.

Олівер дивився на нього натхненно, не зводячи очей з чужих губ, які то вдихали, то видихали дим. В його голові все ще було надто гамірно від думок і, подеколи пропозицій, зі сторони нейронів. Сайкс чув, як Себастьян продовжує говорити, та не чув, що саме той хоче йому донести. Чоловік провалився у себе, відчуваючи дивний спокій і розслабленість від однієї думки, де він зараз і з ким. Ноа погодився на його дивну пропозицію, хоча вона була більше ніж дивною, дозволив залишитися у нього тієї ночі, зробив все для того, щоб Олі почував себе краще, ні разу не задавши дивного чи кривого питання. Тоді чому йому все ще мало? Він почув істину: Ноа знає, що подобається йому, він не почув зворотне, і озвучувати його сам не збирався.

– Я нахіба тут розпинаюсь?! – помахав молодший запальничкою перед чоловіком, дістаючи його зі своєї ракушки. Він поклав долоні на чужі плечі, одну – із недопаленою цигаркою, іншу – із запальничкою, відчутно притискаючи до землі. – Заземлись, ти треба мені тут.

– Я тут, – звів зіниці вгору Олі, косо поглядаючи на палаючий кінчик сигарети. – Ти мені зараз волосся припалиш, – забрав він запальничку у Ноа з пальців, ховаючи у внутрішню кишеню світшоту. – Досить палити.

Молодший кинув на тротуар недопалену цигарку, наступаючи на неї ногою.

– І що з тобою робити? – взяв він чуже обличчя в обидві долоні, торкаючись пальцями щік.

– Як я й казав, ти можеш робити, що хочеш, – тихо промовив Сайкс.

Ноа цокнув язиком, видихаючи кудись вбік. Всього один рух, і його губи торкаються чужих, притягуючи чоловіка за щелепи ближче. Олі заплющив очі миттєво, поклав руки на спину Ноа, відповідаючи на поцілунок. В роті відчувався присмак солодкого коньяку, перемішуючись з тютюновою гіркотою чужих вуст. Язик хлопця пройшовся по чужих зубах, зупиняючись на долю секунди на іклах.

– І як тобі це? – Ноа перемістився на шию Олі, цілуючи, засмоктуючи шкіру до болі, відчуваючи садистське бажання залишити синці на чужому тілі. – Бо мені не дуже, – він запустив руку у чуже волосся, стискаючи, відтягуючи голову Сайкса, цілуючи його кадик і підборіддя.

Чоловік хотів було щось сказати, та різкий рух назад змусив його низько промугикати щось незрозуміле, хапаючи хлопця за руки трохи нижче плечей. На цей жест Себастьян знову притягнув чужу голову до себе, жадібно цілуючи. Це не було грубо чи м’яко, це відчувалось так, немов у когось перестали обертатися підшипники, але механізм досі працював, приносячи біль і мазохістське задоволення.

– Вкуси мене, – прошепотів хлопець біля вуха Олі. – Знову.

Сайкса кинуло в жар, по тілу пройшла хвиля збудження і незрозумілого напруження. Він тільки ледь помітно кивнув, наближаючи свої гострі зуби до ніжної шкіри на шиї Ноа. І на цей раз той не витримав, простогнавши від надто різкого відчуття, яке межувало з задоволенням та бажанням відсторонитися. Ноги молодшого ледь трималися землі, поки Олівер розмальовував його шкіру всіма кольорами пастелі. Вони знали, що їм треба зупинитися, але це «зупинитися» відчувалося ніби спроба натиснути на гальма на швидкості 400 км/год.

Олі чіплявся фалангами пальців за чужі пасма волосся, затримуючись на кінчиках, немов хапаючись за реальність. Руки Ноа хаотично ковзали по боках старшого, інколи торкаючись спини, відчуваючи гарячу шкіру під пучками пальців. Хлопець підіймався хребцями вверх, знову стикаючись в поцілунку з Сайксом.

Очі Олівера горіли хтивим бажанням, допоки він не опустив погляд та не наткнувся ним на купку мокрого пір’я, хаотично розкиданого під ногами. Того самого. Він миттєво зупинився, дивуючи цим Себастьяна. Можливо, трохи дивуючись сам. Останній відсторонився, нерозуміюче дивлячись туманним поглядом на чоловіка.

– У вас поширені дрозди? – Олі запитує це надто спокійно, ніби секундою назад нічого не трапилося.

– Пробач, що блять? – Ноа дивиться на нього не просто дико, у нього на обличчі великими літерами написано «ЩО ЗА ХУЙНЯ?».

Але не злобно, швидше у намаганні втриматися від двох емоцій одночасно: сміху і розгубленості. Брови розбіглися в різні сторони: одна опустилась, інша піднялась, рот напіввідкрився, демонструючи блискучі в нічному світлі зуби. І, чорт, як же Олі подобалась його посмішка. Очі застигли у виразі невимовного жаху, який інколи демонструють пацієнти психлікарень.

– Ну, птахи, – кивнув він на землю, ніби це могло розставити всі крапки над «і».

– Олі, іди нахуй зі своїми дроздами, – Ноа змінився в обличчі, здавалось, що мине ще секунда, і він розплачеться. Та насправді той був на межі істерики.

– Ти куди?! – ринувся за ним Сайкс, наздоганяючи. Ноа вже сміявся на повну, не стримуючись, але робив це безшумно. Його плечі ходили ходором, рухаючись під вібраціями діафрагми. Олі випередив його, сідаючи перед ним, як той робив біля пабу. – Залізай.

– Єбать ти уйобок, – видавив із себе хлопець, підіймаючи чоловіка за капюшон з землі, але тільки для того, щоб потім застрибнути йому на спину. – Ти завжди такий хаотичний, коли вип’єш?

Сайкс ледь втримав рівновагу, підхоплюючи зручніше хлопця на собі. Він помалу рушив, покачуючись із боку в бік.

– Почитай новини за 2008-2012 роки.

– Не буду.

– І будеш правий. Тому я п’ю доволі рідко.

– Просто відпусти, – Ноа ледь встиг схопитися за край чужого одягу, коли його ноги ковзнули по боках, спускаючись на землю. – Блять, Олі, не мене, – він легенько ляснув чоловіка п’ятірнею по спині. – Відпусти ти собі всі гріхи нарешті.

– Не можу, – склав руки на грудях Сайкс, продовжуючи їх шлях.

– Не хочеш, – поправив молодший.

– І це також, – чоловік сховав руки в кишеню світшоту, не знаючи, куди їх подіти, перед цим накинувши капюшон на голову. – Це надто тяжко. Загалом, жити життя останнім часом якось надто тяжко.

– Повіриш, якщо скажу, що розумію тебе? – Ноа також наслідував приклад, сховавши долоні, щоб зігрітися.

– Звісно що повірю, – повернувся до нього обличчям чоловік, минаючи калюжу. – Насправді, я тільки зараз можу тверезо тобі відповісти на все. Я знаю, що таке самотність, і знаю, що таке кохання, вони не мають пересікатися, хоча і не є взаємовиключними. Чомусь самотність відчувається правильнішою, хоча і дуже болючою. Так, Ноа, у мене нездорова одержимість тобою, але я нічого не збираюся з цим робити. Того вечора я подзвонив тобі не з першої спроби, бо мене лякав сам факт того, що доведеться дивитися тобі в очі, не клеячи з себе дурня. І коли ти спитав про поліцію, я розбився. Я не знав що сказати: типу «Ноа, я просто відчуваю себе у безпеці з тобою більше, ніж з копами», або «Ноа, ти єдина людина, номер якої я вивчив напам’ять, але так і не заніс його до контактів, бо не міг наважитися тобі написати». Це цирк, тільки я вже не дитина, якій смішно від того, яким клоуном вона стала.

– Олі, ти просто почуваєшся живим, це навіть не нормально, це добре, – підійшов Себастьян ближче, вирівнюючи крок з чужим. – Коли в грудях щемить, і від цього сонце здається яскравішим… – Ноа знизав плечима.

– Це називається інфаркт міокарда, – додав Олівер.

– Ти ще той романтик, – він поклав руку на чужі плечі, притискаючи чоловіка боком до себе. – Я не люблю прояви тактильності, але це не означає, що зі мною щось не так. З тобою все в порядку, я і моя квартира завжди будемо чекати на тебе будь-коли. Але я щиро сподіваюся, що ти не дрочив на мої фото, – притиснувся він своїм лобом до скроні чоловіка, свердлячи його поглядом.

– Сподівайся, – посміхнувся кутиком рота Олівер.

Себастьян відпустив його, витягнув з кишені телефон, щось шукаючи в ньому. Олі був впевнений, що це мапа, маршрут або щось типу того. Але ніяк не був готовий побачити на повернутому до нього екрані своє фото в костюмі покоївки. В галереї. З відміткою «обране». Він звів очі догори, минаючи дисплей, фокусуючи погляд на хлопцеві, але той тільки знизав плечима, ховаючи гаджет назад.

Далі йшли мовчки.

Вперше за дуже довгий час Олі по-справжньому відчував жахливу легкість на душі. А жахливою вона була тому, що чоловік боявся її втратити, як спогади про хороший сон зранку. Йому здавалося, що він зараз відкриє очі і головний біль змусить забути про такий чудовий вечір в компанії людини, яка викликала в ньому більше, ніж можуть викликати наркотики під час довгої залежності. Він це знав. Тому потайки вщипнув себе, зашипівши від болю. Це було реальністю. Ноа, який запитав, що трапилось, також був реальним.

– Все добре, – стиснув руку в кулак хлопець, ховаючи за спиною. – Так і будемо мовчати півдороги?

– Тобі розказати анекдот? – начебто несерйозно запитав хлопець, але Олівер вже не був впевнений.

– Розкажи мені краще, що ми будемо робити далі? – почухав він око, якому дісталось у тій бійці.

– Я не знаю, – стиснув губи Себастьян, думаючи. – Дивлячись, як ти хочеш закінчити цей вечір. Я цілком тверезо себе почуваю, щоб відвезти нас додому, але якщо ти хочеш ще випити… – він зробив паузу, та був перебитий.

– Що буде, якщо ми ще вип’ємо? –подивився на нього Олівер, примруживши погляд.

– Думаю, ми будемо ночувати в машині, – закивав сам собі Ноа, зважуючи в голові аргументи «за» і «проти».

– Я був би не проти переночувати у твоєму ліжку, – він знову змусив Ноа дивно кашлянути, косячи погляд на співрозмовника.

– Я явно повернуся за машиною завтра. І явно не зранку, – вони нарешті вийшли під той самий ліхтар, який знаходився недалеко від пабу.

– Ну, ми пообіцяли повернутися, – ніби це могло стати потужним аргументом.

– Та нам пізда, – взяв його під руку хлопець, впевнено крокуючи в сторону будівлі.

***

Власник закладу підійшов до них неочікувано, запитуючи дозволу сісти поряд. Паб спорожнів, залишились тільки вони втрьох. Ноа запитав, чи не час їм забиратися геть, але Джек приємно здивував, що таке у нього вперше за довгі роки цілодобової роботи. Чоловікові просто було нудно.

– Ви не місцеві?

– Я – точно ні, – Олі подивився на Ноа, той продовжив.

– Я – частково, – приклав він холодну склянку до лоба. – В цьому районі жодного разу не бував.

– Я просто почув британський акцент, якщо я лізу не в свої справи… – чолов’яга хотів було встати, але Сайкс потягнув його за руку назад.

– Джеку, ми прийшли сюди відпочити і згаяти час, можеш запитувати все, що завгодно.

– Чекай, чий час ти хочеш згаяти? – нерозуміюче посміхнувся Ноа.

– Він завжди бурчить, – махнув рукою Олі, закидаючи до рота пару снеків. – Так, я з Шеффілду. Бував там колись?

– Боже упаси, я терпіти не можу дощ, – глянув у вікно Джек, ніби там періщила злива. -Останніми днями настрій із-за нього паршивий.

– А я зібрав невелику колекцію парасольок, – похизувався Сайкс, – правда, маю звичку забувати їх або вдома, або в машині.

– Можу показати свою, – хмикнув власник. – Люди постійно забувають їх, більше не повертаючись, – він сперся на складені долоні, повертаючи голову до Себастьяна. – А ти, хлопче, звідки?

– Річмонд, – звів голову Ноа, дивлячись, як Олі підливає йому чергову порцію. – Переїхав з колегами до Лос-Анджелесу, якось так, – не знав що додати ще.

– Колегами? – протягнув Джек. – Якщо не секрет, ким працюєш?

– Журналіст, – видав перше, що спало на думку хлопець, змушуючи Олівера поперхнутися. – Тут поблизу стільки зірок, знаєте, – Ноа зробив ковток, тягнучись за закускою. – Постійно щось відбувається.

– Мене це дратує, – зізнався чоловік, тяжко зітхаючи.

– Дратує? – перепитав Олі, витираючи губи серветкою. – До тебе ніколи не заходили відомі люди?

– Якби ж я знав, – розвів руками той. – Я просто люблю спокій, тому, кожен, хто його тут порушує, опиняється на вулиці. Декілька хвилин тому щось подібне сталося з тими, які сралися там, біля вікна, – вказав він пальцем у кут.

– І, люблячи спокій, ти вирішив тримати паб? – здивувався нелогічному рішенню Ноа.

– Ну не нічний же клуб, – знизав плечима чоловік. – Так, я люблю людей і їхні історії. Кращого місця не знайти. Проте, є свої мінуси – ми ніяк не можемо знайти прибиральницю, – склав Джек руки у замок, задумливо дивлячись на стіл.

– Олі, що скажеш?³ – надто підйобистим тоном запитав у нього Себастьян, язик якого почав потроху розв’язуватися.

Олі стиснув губи, вбивчо дивлячись спочатку на хлопця, потім розгублено на чоловіка.

– Чому з цим проблеми? – щиро не розумів Сайкс.

– Люди не знають своєї межі, потім межі, куди краще не ступати, з’являються по всьому закладу, – він проїхався очима по підлозі, затримуючи погляд біля одного столика. – Я не встигаю одночасно обслуговувати і прибирати. А більше, зрозуміла справа, ніхто цього робити не хоче. До речі, Олівере, а чим ти займаєшся за професією? Бо щось твій друг-журналіст не надто балакучий.

Ноа витягнув губи, показуючи здивування і невдоволення одночасно. Він чекав, що видасть Олі на це питання.

– Кур’єр, – показав жартівливо свій біцепс Сайкс. – Любите доставку? – звернувся він одночасно до обох чоловіків. – Відвезу замовлення за рекордно короткий час.

– Хлопче, тебе б самого хто до госпіталю відвіз, – очі Джека сяяли співчуттям і добродушністю.

Ноа засміявся вголос, навіть не одразу роблячи вигляд, що хоче стриматися. Сайкс вже знав, над чим той сміється, але обличчя власника потрібно було бачити.

– Я тут думав, я придумав жарт⁴, – процитував хлопець Джокера.

– Ну, озвуч, – склав руки на грудях чоловік, сам починаючи сміятися.

– Хлопці, що відбувається? – щиро не розумів чолов’яга. – Мені здається, вам і без цього добре, – він кинув головою на недопиту пляшку, другу за вечір.

– Вибач, Джеку, ми навіть не друзі, – чесно зізнався Ноа, вгамовуючи порив неконтрольованого сміху. – І так, я не журналіст, а він – не кур’єр.

– Ага, я броньований титан, а він – колосальний⁵, – підхопив Олівер, знову підіймаючи хвилю сміху.

Джек схопився за голову, спираючись так на стіл і позираючи на хлопців з-під лоба.

– Я, мабуть… – він підвівся, закусивши нижню губу. Його погляд все ще був прикутим до хлопців, ніби до субтитрів на екрані, як буває після перегляду фільму, коли його кінцівка залишила більше питань, аніж відповідей. – Ви тільки скажіть, коли вам потрібно буде викликати таксі.

– Джеку… – коротка пауза, – від всього серця, – мовив Олі, підіймаючись і потискаючи руку чоловікові. – Ти неймовірний, – додав він, пересівши на бік Ноа, який злегка нахилив голову, виражаючи свою вдячність.

***

З того моменту, як двері глухо клацнули і Ноа повернув замок, все, що встиг зробити Олівер, – зойкнути від неочікуваності. Хлопець підняв його за талію, перемістився долонями на сідниці і, в такому положенні, заніс тіло до кухні. Він посадив чоловіка на стіл, паралельно згрібаючи в дальній його кінець чашки і папери. Себастьян дивився п’яними очима, позбавленими будь чого в них, окрім нав’язливого бажання, хтивості і неправильних думок, в такі ж п’яні очі навпроти, які одними пухнастими віями могли роздягнути і вкласти в горизонтальне положення.

– Ще є час подумати, – зібрав здорові частинки розуму докупи Ноа, забираючи руки з чужих боків.

Олі лише криво посміхнувся, під’їжджаючи по стільниці ближче, торкаючись своїм збудженим місцем чужого, і дивлячись знизу вверх таким збоченим поглядом, що Себастьян на мить заплющив очі, здавлено видихаючи.

– Ну, думай, – потягнув за ремінь на його штанях старший, витягуючи його частину з пряжки.

– Я не можу, – скинув куртку хлопець, відкинувши її подалі на один зі стільців. – Коли ти тут, я просто не можу, – він відірвав чоловіка від ременю, підіймаючи його голову лише за підборіддя.

– Ти не хочеш, – саркастично виправив його Олівер, роблячи відсилку на один із їх діалогів. Чоловік заліз холодними пальцями під чужу футболку, намагаючись її зняти. Ноа перехопив його руки, їх губи знову зустрілися, в поцілунку не відчувалось жодних вагань, які були присутніми у словах. Було спекотно, було мокро, було до неправильного правильно. Тихі вологі звуки зіткнення губ слабким відлунням розповзалися по кухні, і від цього ставало ще гарячіше. – Засунь свої вагання собі в дупу, – вивільнив свої долоні Сайкс, потягнувши край тканини наверх.

Ноа йому допоміг, його тіло дрібно тремтіло, можливо від прохолоди, можливо від того, що старший нігтями провів від грудей до пупка, зупиняючись лише на секунду, щоб сказати:

– Ти взагалі існуєш в реальності? – і поцілувати чужий сосок. Ноа не просто ахнув, від неочікувано гучного звуку, він спробував закрити собі долонею рот, проте Олі це не сподобалося. – Ні, Ноа, ти будеш сьогодні гучним, – поцілунки спустилися до лінії торсу, змушуючи Себастьяна втягнути живіт від напруження.

– Чорт, – Ноа стиснув зуби, відчуваючи кожен доторк пальців, кожне рішення Олівера залишити слід на його тілі. Він розсипався. До останнього намагаючись тримати себе рівно, він зійшов з дистанції, опинившись на мінному полі. – Це занадто.

– Занадто добре? – перепитав Сайкс, тягнучи його на себе, падаючи спиною на холодну керамічну поверхню.

– Занадто занадто, – Ноа зупинив його, стягуючи з того світшот через голову, залишаючи тільки білу майку на деякий час. Він притиснув його своїм тілом до столу, цілуючи так розв’язно, як тільки міг. Хлопець заривався руками в чуже волосся, обережно торкався вилиць, намагаючись не завдати болю. Спускався до ключиць, відсовуючи заважаючу тканину, і підіймався назад, затримуючись біля одного з вух. – Коли дивлюся на твої крапки на повіках, не можу собі відмовити, – Олівер заплющив очі, дозволяючи Ноа поцілувати їх, плавно переходячи на тату трьох крапок біля правого ока.

– Знаєш, у мене багато цікавих тату, – посміхнувся чоловік, цілуючи вуста Ноа, прокушуючи до крові його нижню губу. – Але твої мені подобаються більше, – він пройшовся шершавим язиком по малюнку яблука на чужій шиї, залишаючи надто мокру доріжку.

– Мені подобається, що ти не носиш паски, – розстібнув хлопець ґудзик на чужих штанях, тягнучи за замок.

Олівер припідняв стегна, допомагаючи Ноа стягнути з нього джинси. Останній на мить зупинився, притримуючи штани на рівні колін, і подивився на чоловіка злегка збентежено.

– Ти вже почав, – промовив Олі, підтягуючи хлопця ближче за пояс його власних штанів. – Невже хочеш зупинитися?

– Ні, твої ноги, – Ноа прикусив губу зсередини, кидаючи розгублений погляд то на Сайкса, то на його стегна.

– Що з ними? – сам зацікавився Олі, привстаючи на ліктях.

– Синці, ти весь у них, – опустився на коліна Себастьян, до кінця стягуючи річ разом із взуттям.

– Ну, так, мене побили, – чоловік закінчив фразу, гепнувшись головою назад, відчувши поцілунок на одному із синців.

– Ти зараз отримаєш струс мозку, – Ноа встав, щоб підняти його, притримуючи позаду за голову. Руки на автоматі потягнулися, щоб зняти майку.

– Ти по життю любиш знущатися над іншими, чи я є виключенням? – запитав Олівер, коли його остання річ опинилась на підлозі поряд з іншим одягом. – Ти, здається, хотів бути десь внизу, – кивнув старший, вказуючи очима додолу.

– А ти, здається, маєш довгий язик, – підніс зігнутий палець до чужих губ Ноа, не очікуючи, що Олі висуне язик, облизуючи його, і вкусить, затиснувши між зубами. – Бля-я-ять, – хлопець протягнув це таким смішним тоном, що Олі не втримався.

– Проблеми? – повернувся чоловік до пряжки, нарешті розстібаючи її до кінця. Він притягнув Ноа за сідниці, знову тягнучись за поцілунком. Хлопець тим часом скидав із себе кросівки, наступаючи собі на п’яти та відповідаючи на потребу чужих вуст.

– Ти схожий на кота, – провів рукою по тату пера біля вуха, спускаючись нею на шию. – Ти гадки не маєш, як я люблю котів, – Ноа намагався не звертати уваги на те, що його штани плавно спускалися все нижче і нижче. Щойно вони остаточно опинилися біля кросівок, Олівер хитро примружився, проводячи пальцем уздовж лінії поясу на спідній білизні хлопця.

– На кота, кажеш, – сталося щось неймовірне, Олі замуркав. Із закритим ротом. Ноа ледь не відкрив свій, прислухаючись. Але закінчилося все доволі швидко, Сайкс озвучив: – А я собак люблю, – і знову хитро-п’яна посмішка.

– Ти хочеш, що я погавкав, – це знову не було запитанням.

– Я хочу, щоб ти також вкусив мене, – зістрибнув на землю чоловік, занурюючи одну з рук у чуже волосся, стискаючи і підносячи голову до свого плеча.

Ноа різко розвернув його спиною до себе, боляче кусаючи в інше місце, поблизу шиї. Олі застогнав, до побіління в пальцях стискаючи край стільниці. Ноа вкусив знову, зовсім поряд, міцно обіймаючи чоловіка впоперек талії обома руками, ніби той міг кудись втекти. Ноа, відчуваючи кожен рух, кожен дотик, немов у нереалістичному сні, провів руками вниз по тілу Олівера, ковзаючи пальцями по напружених м’язах його живота. Поцілунок у травмоване місце і знову погляд чужих очей, збиваючий з пантелику. Ноа сховав голову в згині чужого плеча, цілуючи ключицю, і різко занурив руку у спідню білизну Олі, стиснувши його член. Сайкс схопив повітря зі свистом, забуваючи видихнути. Він вигнувся у спині, ще тісніше притискаючись до Себастьяна, поки той повільно рухав рукою на чужому стояку.

– Я ніколи не думав про щось подібне, – прошепотів біля вуха Ноа звичним розслабленим голосом.

– Знати б, що саме ти маєш на увазі, – сперся на його голову Олівер своєю, міцно заплющуючи очі і намагаючись дихати.

– Ну знаєш, я вперше тримаю когось за член, – його інша рука перемістилась із живота на шию, легенько її здавлюючи і змушуючи Сайкса закотити зіниці під повіками.

– Все колись буває вперше, – прохрипів він, зариваючись в чуже волосся. Молодший прискорив рухи, стягнувши з чоловіка боксери і одночасно з цим припав губами до мочки вуха, відтягуючи зубами сережку. Для Олі цього було більше ніж досить, він почав дрібно тремтіти від емоційного і тактильного перевантаження. – Але, якщо тебе це заспокоїть, я ніколи не спав з чоловіками, – чужа рука перемістилась до його рота, засовуючи в нього два пальці. Олі затих, хоча хотів сказати ще багато чого. Облизав фаланги, обхоплюючи їх губами, і закрив очі, віддаючись відчуттям.

– А що ти з ними робив? – Ноа прибрав руку, облизуючи перед ним один з пальців.

– Можливо, декілька разів поцілував, – він змазано залишив поцілунок біля кутика губ молодшого. – Можливо, заглядався на чийсь зад, – одна з його рук схопила сідницю хлопця, зминаючи. – Можливо, краса людей не вимірюється їх гендером, – він перехопив руку Ноа, повертаючись до нього обличчям. – Я просто не знаю, що робити у таких ситуаціях, – його долоня ковзнула по стояку молодшого, зупиняючись на резинці білизни. – Ноа, якби я міг, – він шепотів це прямо в вухо, лоскочучи шкіру біля нього вологим від поту волоссям, – я б дозволив тобі розкласти мене прямо тут, на столі, і відтрахати до незмоги піднятися, але мені правда страшно, – знову м’який поцілунок у висок і грубий рух рукою через тканину. – Я довіряю тобі більше, ніж собі. Я просто боюся, – голос тремтів від напруги.

– Олівере, ну чи ти зовсім йобнувся? – притягнув його за плечі Себастьян, гладячи по голові. Він спустив свої боксери, беручи в долоню обидва члени, і почав повільно нею рухати. – Ти думав, що я змушу тебе робити щось жахливо-огидне, чи передивився порно? – інша його долоня масажувала позаду шию старшого, і зрештою, він обережно поцілував його в ніс, з якого давним-давно відпав пластир, ще десь по дорозі з пабу.

– Я дивлюся тільки хентай, – поклав він свою долоню поверх чужої.

– По тобі і видно, – усміхнувся хлопець, чіпляючи зубами нижню губу Сайкса, розсіяно цілуючи. Ноа повільно провів пальцем вздовж вологих губ Олівера, не відводячи погляду. Йому потрібно було бачити реакцію, бути частиною того, що доведе чоловіка до крайності. Його рука продовжувала рухатися, без поспіху, але грубіше, і Олівер вигнувся у спині, стискаючи пальцями однієї руки край столу. – Наступного разу я подарую тобі котячі вуха.

– О-о-о, – підхопив чоловік радісно, – то у нас буде наступний раз?

– Ні, викину тебе за двері, як тільки ми закінчимо, – він обережно притиснув старшого до стільниці, перехопивши ініціативу. Олівер уже нічого не контролював, навіть власні відчуття вдавалось збагнути не одразу, бо все відчувалось одночасно змішаним, посиленішим у декілька разів. Тіло зрадливо тремтіло, очікуючи розрядки і логічного фіналу. Ноа шепотів на вухо щось про його сценічні костюми, і короткі жакети з оголеною спиною. На словах про спільний виступ, Олівера вдарило струмом, він тяжко ковтнув, гортанний стогін зірвався з губ, а пальці вчепилися в спину навпроти. – Ой, та не стримуйся, – Ноа пройшовся губами по вологій шкірі грудей, злегка кусаючи обидва соски по черзі, і, нарешті, він почув справжнього Сайкса. Той голосно зашипів, намагаючись прибрати чужу руку, але було надто пізно. Оргазм накрив чоловіка з головою, змушуючи ноги підкоситися, і якби Ноа не встиг його підхопити, той би точно вдарився головою об кут стільниці. Олівер скляним поглядом дивився на двері за спиною молодшого, повільно кліпаючи. За коротку мить він присів на стілець, тягнучи на себе Ноа, і допоміг тому кінчити парою різких рухів на члені і парою відмітин на спині. Себастьян лише тихо промугикав, розслабляючи м’язи пресу і живота.

– Здається, ти змусив мене протверезіти вдруге, – Олі розтирав сперму по чужій головці, жахливо чутливій після оргазму. Ноа заскиглив у нього на колінах, вириваючись із хватки міцних рук. – Ти таки вмієш скавчати як пес, – задоволено розплився у посмішці старший.

– Здається, мене зараз знудить, – приклав тильну сторону долоні до рота Себастьян, зриваючись з місця.

– Та ти знущаєшся, – відкинув голову на високу спинку Сайкс, витираючи руку об власний живіт. – Можеш знущатися скільки влізе, – пирхнув, говорячи сам з собою.

Молодший повернувся швидко, Олі відчув, як його тягнуть за руку, просячи встати.

– Все було так погано? – піддався чоловік, обіймаючи тіло навпроти.

– Хтось дуже хотів, щоб моя склянка була завжди наполовину повна, – Ноа поклав голову на чуже плече, зачісуючи волосся Сайкса назад.

– А ти оптиміст, бо вона у тебе завжди була наполовину порожня, – Олі нахилився, щоб зібрати речі з підлоги.

– Я збираюсь в душ, хочеш зі мною? Можу потерти спинку, – останнє речення додалося не одразу.

– Я думаю, – Олі хотів сказати, що його спина на сьогодні вичерпала свій ліміт тертя, але натомість прикусив язика. – Я думаю, що сам справлюся.

– Ти не думаєш, – Ноа дивився у все ще п’яні очі, які ледь кліпали від утоми і нерозуміння реальності. Хлопець відібрав у нього речі, щоб закинути до пралки, і повів чоловіка за руку у ванну кімнату. – Справді маєш гарний зад, – усміхнувся Себастьян, пропускаючи того попереду себе.

Олі повільно повернув голову, витягуючи обличчя у емоції аристократичного здивування.

– Ти мав якісь сумніви? – звів він брови ще вище.

***

Ноа прокинувся від поганого сну, відкриваючи одне око, щоб перевірити час на телефоні. Проте телефону він не знайшов. На грудях лежала чужа темноволоса кучерява голова, підіймаючись і опускаючись в такт дихання хлопця. Себастьян погладив її, зупиняючи долоню на лобі. Вигляд побитого обличчя Сайкса запустив хвилю старих спогадів, пов’язаних з його юністю, стосунками, і початком творчості. Вчорашнє «жити», сьогоднішнє «існувати» і завтрашнє «виживати». У Ноа все в цьому ланцюжку було задом наперед, проте саме сьогодні хотілось нарешті починати саме жити.⁶

Інколи йому просто снились неприємні речі, псуючи настрій рано зранку.

Олівер рівно дихав, опікаючи шкіру теплом, допоки Ноа не вирішив встати з ліжка, обережно підіймаючи голову чоловіка, щоб звільнити себе. Він тільки встиг прийняти сидяче положення, як на його зап’ястку стиснулися чужі пальці.

– Алісса, куди ти знову, до біса, зібралася? – це змусило хлопця повернути голову, спостерігаючи за тяжким пробудженням старшого.

Ноа печально опустив очі, іншою рукою звільняючи ту, яку до сих пір тримав у своїй Сайкс. Він все розумів, та справді не знав як реагувати.

– Здається, – Олівер потер очі, зариваючись пальцями у своє волосся, відтягуючи його врізнобіч, – це сама незручна ситуація, в яку я коли-небудь потрапляв, – він дивився на спину Себастьяна, розгублено кліпаючи.

Той сидів непохитно, злегка згорблено, дивлячись в нікуди і підбираючи слова. В голові біг рядок комп’ютерного коду, та потрібні дані все ніяк не знаходились.

– Мені шкода, – просто видав він звичним тоном, намагаючись не вкладати у нього нічого більше.

Олі застогнав, накриваючи голову ковдрою.

– «Шкода» – це марка автомобіля, – буркнув він. – А я не інвалід, щоб мене шкодувати, – чоловік потягнувся до Ноа, притягуючи його за талію ближче до себе, обертаючись навколо хлопця в клубок.

– Чули б тебе таблоїди, – погладив Себастьян Олівера по нозі крізь ковдру, – звинуватили б у нетолерантному відношенні до людей з інвалідністю.

Сайкс приглушено засміявся, ковзаючи пальцями по плечу Ноа.

– Це найменше, що зараз має мене хвилювати, – він зробив паузу, потім тихо додав: – Але, серйозно, не шкодуй мене. Я не можу це пояснити, просто… іноді важко, – знову пауза. – Та я можу згребти себе у купку і забратися геть із твого життя, більше ніяк не пересікаючись, – слова Ноа були викручені під кутом 180°, і сприйняті не з тим посилом, що вкладався.

– Якщо ти зробиш щось подібне, тебе дійсно згребуть у купку після кремації, – молодший впав назад на ліжко, згрібаючи у своїх обіймах старшого. – Я знаю, що тяжко, тому не хочу прив’язувати до твоєї шиї ще один камінь, – зарився він носом у чуже волосся.

– Це ти, типу, так натякаєш, що я тобі подобаюся? – закотив зіниці надто високо Сайкс, намагаючись побачити хлопця.

– Ні, як ти взагалі міг про таке подумати?! – саркастично відповів Себастьян, нависаючи над тілом Олі і торкаючись його своїми вустами під супровід набридливих, надто гучних і хаотичних думок, що розривали душевний спокій.⁷

Життя його не жаліло, тож чому він мав це робити по відношенню до своїх вчинків?

Насправді, яка різниця? Олі може бути всім, що є у Ноа. Це погане рішення, але воно вже прийняте.⁸

^***

¹ – відсилка на назву гурту, де Ноа є фронтменом – Bad Omens.

² – відсилка на рядок з пісні Bad Omens – bad decisions: «Hennessy and a lot of bad decisions». Натяк на вибір спиртного Олівером. Ноа дивується смаку і тяжко зітхає тільки тому, що це викликає у ньому спогади.

³ – відсилка на фото Олівера у костюмі покоївки.

⁴ – відсилка на фразу Джокера у ролі Хоакіна Фенікса, та відсилка на назву гурту Bring Me The Horizon, яку Ноа інтерпретує як Bring Me The Hospital після слів Джека.

⁵ – відсилка на аніме «Attack on Titan».

⁶ – тяжке дитинство та численні неприємні події в житті змусили Ноа закритися від світу і стати менш публічним. Тут мається на увазі, що хлопець тільки став на ноги, маючи хоч якусь стабільність, і за останні декілька днів, проведених з Олівером, йому нарешті захотілося відчувати себе по-справжньому живим.

⁷ – відсилка на рядок з пісні Bad Omens – THE DEATH OF PEACE OF MIND: «It wasn’t hard to realize love’s the death of peace of mind».

⁸ – відсилка на рядки з пісні Bad Omens – bad decisions: «You can be all I got, what’s the difference? All I know is bad, bad decisions».

***

Олі сидів на одній із вже зібраних валіз, серед решти своїх речей, гортаючи стрічку оновлень в твіттері. Безлад навколо муляв око, тому чоловік відвернувся обличчям до стіни.

Він любив робити все в останній момент. Тож, тільки зараз, за декілька годин до свого рейсу, Сайкс відкрив швидкий набір, нарешті заносячи до контактів номер Ноа. Декілька секунд він дивився на порожнє поле, потім пирхнув, підписуючи «не друг», і натиснув «зберегти».

Так, те дівчисько з вейпом у шкіряних штанях, було праве – вони один одного варті.