Епілог

Можливо, краще було б, аби я взагалі не народжувався. Але, мені двічі подароване життя, тож потрібно його жити.

Небожителі дозволили мені  повернутися на посаду й відновлювати свою владу. Я все ще відомий як досконалий володар Сюаньчжень, бог війни, але вже не покровитель південно-західних земель. Ці землі давно не належать мені, хоча всі мене пам’ятають. З моїм поверненням, значна частина людей швидко повернулися до мене й почали відбудову храмів. За три місяці, що я тут перебуваю, відбудували двадцять шість будівель. Сімнадцять років тому, мені належало понад семи тисяч храмів та монастирів, і тепер, щоб знову досягти такої величі, потрібно кількасот років. Але я буду старатися. Я не гірший за Фен Сіня. Я його ще наздожену. Життя не стоїть на місці, і я не буду.

А ще в мене скоро буде новий палац і я нарешті з’їду від Фен Сіня. Вже чекаю того дня, коли перестану бути гостем у його домі. Постійно якась метушня в нього. Мені завжди завалося, що йому не подобається бути на Небесах. Але він тут, біля мене. І можливо, я навіть буду сумувати, коли переїду. Не сильно. Трохи…