Фанфіки українською мовою
    Попередження щодо вмісту: Ч/Ч

    11.11.2011, 06:15. Пробудження

    Ранок розпочався несподівано м’яко. Гаррі прокинувся у квартирі, яку йому надали на перших тижнях роботи в ФБР. Світло крізь жалюзі створювало ритм на стінах, нагадуючи пульс. Його новий пульс — у цій країні, у цьому світі, у цій версії себе.

    Джек спав поруч — Гаррі не витримав розлуки і дозволив йому залишитися. Тедді вже встав і готував чай, навчившись користуватись магломікрохвильовкою. Андромеда читала газету, одягнена в довгий халат із квітами. Родинний ранок. Майже нормальне.

    — Ти знав, що таке життя взагалі існує? — спитала вона.

    — Я сподівався. Але не вірив.

    Вони обмінялися поглядами, сповненими тиші та вдячності.


    11.11.2011, 08:00. Секрети й відповідальність

    У штабі BAU Гаррі чекав Аарон. Той мовчки простягнув йому теку.

    — Справа знову серйозна. Зникнення дітей у Південній Кароліні. П’ятеро за останні три місяці.

    — Почерк схожий на серійного?

    — Занадто чисто. Але є повторення в датах та географії. Нам потрібно виїхати сьогодні.

    Гаррі кивнув.

    — Мені потрібно годину. Поговорити з Тедді та Джеком.

    — Я поїду з тобою.

    Їхні очі зустрілися. Це було більше, ніж робоче партнерство.


    11.11.2011, 09:30. Розмова з Джеком

    — Ти знову їдеш? — запитав Джек, обіймаючи подушку.

    — Так. Але цього разу — не надовго. Я обіцяю.

    — Я можу написати тобі листа? — прошепотів хлопчик.

    — Щодня. А я відповідатиму.

    Гаррі поцілував його в чоло. Аарон, стоячи збоку, вловив мить ніжності і захоплення.

    — Я не знаю, чи зможу стати кращим батьком  — зізнався Аарон, коли вони вийшли.

    — Ти вже частина нашого світу. Решта — справа часу.


    11.11.2011, 12:00. Виїзд

    Команда вирушила на південь. Гарсія залишилась у штабі з підключенням до місцевих баз. Прентіс, Морган і Рід обговорювали профіль у літаку.

    — Можливо, він не серійник. Можливо, це ритуал, — припустив Рід. — Є паралелі з південно американськими обрядами.

    — Але все надто «американізовано», — заперечила Прентіс. — Це маскування.

    Аарон кинув погляд на Гаррі. Той сидів мовчки, стискаючи оберег.

    — Відчуваєш щось?

    — Ні. І це погано. Зазвичай я відчуваю біль. Тут — порожнеча. Начебто сам світ запечатав рану, не даючи нам знайти її.


    11.11.2011, 16:45. Перше місце злочину

    Маленьке селище. Занедбана школа. Підвал, куди не заходили роками. Гаррі й Аарон увійшли першими. Було темно і холодно.

    — Закляття освітлення не спрацює, — прошепотів Гаррі. — Щось перекручує простір.

    — Магія?

    — Ні. Але хтось знає про неї. І використовує її як образ. Це наслідування. Але дуже точне.

    Вони знайшли залишки кола. Зола, фігурки з воску, кров. Але не людська.

    — Попередження, — вирішив Гаррі. — Наступне місце не буде таким «чистим».


    11.11.2011, 19:30. Вечеря в мотелі

    У мотелі вони знову розташувались у сусідніх кімнатах. Гаррі відчував втому, але не фізичну. Емоційну. Щось не давало спокою.

    Аарон постукав.

    — Є хвилина?

    Гаррі відкрив. У його кімнаті горіло лише одне світло.

    — Пробач, я… просто думаю.

    — Про що?

    — Про те, як звичка бути у бою з часом стає способом дихати. І коли настає тиша — лячно.

    Аарон сів поруч, не торкаючись.

    — Я знаю. Але іноді тиша — це не кінець. Це знак, що ти змінився. І маєш право почати нове.

    Вони сиділи мовчки. Потім Гаррі потягнувся — і вперше сам поклав голову на плече Аарона.

    — Дякую, що не тікаєш.

    — Ти мій дім, Гаррі.

     

    0 Коментарів

    Note