Глава 2. Перше полювання

09.11.2011, 06:30. Штаб-квартира ФБР, Брифінг

Ранкове світло просочувалося крізь великі вікна конференц-зали, де команда BAU зібралася для нового плану дій. На столі перед ними лежали роздруківки супутникових знімків, топографічні карти району 4B, нотатки з профілю жертви, а також декілька малюнків, зроблених Тедді — хлопець мав дивовижну пам’ять і зобразив чоловіка, що йшов із дівчиною у день її зникнення.

— Малюнки з пам’яті? — здивувався Рід, оглядаючи деталі. — Йому всього тринадцять?

— Має фотографічну пам’ять, — спокійно відповів Гаррі. — Як і його мати. А ще — вміє чути те, що не кажуть.

Аарон не втручається. Він лише спостерігає, як Гаррі органічно вливається в ритм команди. Його голос, рівний, точний, викликає довіру навіть у Прентіс, яка зазвичай скептично ставиться до новачків.

— У нас є три точки для перевірки: занедбана школа, покинута м’ясна фабрика і стара водонапірна вежа. Почнемо зі школи.

— Я піду з Поттером, — мовив Гочнер. — Решта — в парах.

09.11.2011, 08:15. Церква Святої Анни

Будівля була занедбана, але не порожня. Гаррі перший відчув дивну енергію — щось у повітрі тремтіло. Це не була магія, як у Британії. Це була її тінь, старий слід. Таке буває, коли хтось застосовує закляття у місці, де немає ядра стабільності.

— Щось не так? — спитав Аарон.

— Хтось тут залишив спотворення. Але не сьогодні. І не вчора. Більше схоже на слід пам’яті, яка… запечатана.

— Не розумію.

— У людей є поняття “холодні місця”, коли енергетика зберігає відбиток подій. Тут щось сталося. І якщо ми знайдемо центральну точку — можливо, зможемо це відновити.

Вони рушили до підвалу. І там, серед битого скла, знайшли дивну конструкцію: старе крісло, мотузки, залишки золи і надряпані символи.

— Це було не місце для утримання. Це — ритуал, — прошепотів Гаррі.

Аарон нахмурився:

— Але ми не маємо права залучати… інші сили. Це чисто людський злочин.

— Тоді шукай його сліди. Я — шукатиму тінь того, що тут лишилося.

09.11.2011, 10:45. Розділене слідство

На поверхні команда знаходила непрямі свідчення: старі документи, непридатні для доказової бази, але схожі на дані про дітей з проблемних сімей. Гаррі тим часом вивчив стіну з надряпаними знаками — не магічними, але з ритмікою. Як старі рунічні візерунки, переінакшені для несвідомого сприйняття.

— Цей убивця — не божевільний. Він має систему. Його мова — символи.

Він нахилився ближче до однієї з фігур.

— Це не ім’я. Це — історія.

Коли він доторкнувся до символу, в голові промайнув спалах: дитячий крик, звук удару, і… відчуття темряви, що повзе по шкірі. Він різко відсмикнув руку.

— Все добре? — Аарон був поряд, ближче, ніж Гаррі очікував.

— Так. Просто… спогади.

Він не хотів зізнаватися, що це був не спогад, а відлуння чужого болю.

09.11.2011, 13:00. Зустріч із дітьми

Тедді та Джек проводили день з Андромедою. Вони повернулися додому на обід, а потім почали збирати лего разом на килимі у вітальні. Гаррі спостерігав за ними мовчки.

— Вони дуже схожі, — сказав Аарон, підійшовши ближче.

— Обидва — втратили батьків. Обидва — занадто рано стали дорослими.

— Але в присутності одне одного — знову стають дітьми.

Гаррі кивнув.

— Тедді допомагає Джеку відчути себе в безпеці. А Джек навчив Тедді — довіряти.

Вони стояли пліч-о-пліч, не торкаючись, але мовчання між ними було теплим. Як насіння довіри, кинуте в землю.

09.11.2011, 15:30. Дзвінок

Телефон Гаррі задзвонив.

— Це Прентіс. Ми знайшли третього підлітка, який був у тому самому районі десять років тому. І він щойно повідомив: бачив того чоловіка з дівчиною вночі. Вони заходили до старого амбару біля водойми.

— Їду. — Гаррі знову зібрав себе за секунду. — І цього разу — зупинимо його.

09.11.2011, 17:00. Полювання починається

Команда в бронежилетах оточила амбар. Гаррі йшов поруч із Аароном, тримаючи в правій руці паличку, замаскований під поліцейський кийок. Він не мав активувати магію без дозволу. Але якщо ситуація загостриться — він знав, що робити.

Коли вони ввійшли — тиша вразила. Надто глибока.

— В підвалі, — прошепотів Гаррі. — Він внизу.

І вони пішли.

У повітрі відчувався страх. Але ще — надія. Бо ця історія ще не закінчилась.