Глава 25. Глибока держава

03.12.2011
05:42 — Нью-Мексико, пустельна траса US-285

Холод світанку прорізав повітря, як натягнута струна. Гаррі сидів за кермом великого чорно-сірого SUV, який їм виділили в Бюро. Тедді й Джек дрімали на задньому сидінні, обидва загорнуті в один плед. Аарон, як завжди, мовчав на пасажирському місці, уважно вдивляючись у карту на планшеті.

— Майже приїхали, — сказав Гаррі. — Останнє містечко перед кордоном пустки.

— Лос-Люмос, — уточнив Аарон. — Зникло троє дітей. Офіційно — втеча. Насправді — ніяких слідів втечі.

Гаррі кивнув.

— Чому ти взяв дітей із собою?

— Бо це не просто справа, Аароне. — Гаррі затиснув кермо. — В кожному зниклому — дзеркало.

— Тедді відчуває?

— Він почав малювати пісок і тіні ще тиждень тому. Ми не могли залишити його в Вашингтоні.

Аарон кивнув. Вони вже не сперечались. Вони — діяли.

07:10 — Лос-Люмос, Нью-Мексико

Містечко виглядало порожнім. Не спустошеним — просто мовчазним. Немов усі мешканці домовились мовчати, щоб не накликати біду.

Відділок шерифа зустрів їх недовірою, але мандат Федерального агента з Чарівних справ, підписаний Міністром та печаткою ООН, швидко відкрив двері. До них приєдналися Люк і Джей-Джей, які прилетіли на день пізніше.

— Ми маємо доступ до записів з камер біля шкіл, — сказала Джей-Джей. — Але одна з камер… показала дивне.

Вони переглянули відео.

Дівчинка, яку зафіксувала камера, зупинилась біля тіньового кута будівлі… і зникла. Не просто вийшла з кадру — вона ніби розчинилася в повітрі.

— Зникнення у денному світлі, — прошепотів Люк.

Гаррі притиснув пальці до монітора. Символ тіні мигнув.

— Це не просто зникнення. Це виривання.

Аарон мовчав. Але його погляд зупинився на дверях.

— Сюди хтось прийшов.

08:30 — Стара школа. Руїни

Гаррі, Аарон і Тедді стояли перед закинутою школою, яку давно мали знести. Але чомусь ніхто так і не наважився.

— Це місце тягне, — сказав Тедді. — Наче воно чекає, щоб знову проковтнути.

— Ти бачиш щось? — спитав Гаррі.

Тедді закрив очі. Потім відкрив.

— Тут залишили тіні. Вони плачуть.

Гаррі витяг артефакт. Кристал почав світитись блідо-синім.

— Неповне відкриття Порожнечі. Але цього разу — без розриву.

— Що це значить? — запитав Аарон.

— Хтось з іншого боку підкинув сюди свою думку. Не портал. Не магія. А волю.

Аарон нахилився до нього.

— І як це зупинити?

— Треба знайти — хто слухає ці голоси.

І саме в цю мить Джек, що залишився біля авто, почав кричати.

08:41 — Біля авто

Джек стояв із розширеними очима. Навколо нього — коло з піску. Ніхто не торкався землі, але контур був ідеально рівний.

— Воно зі мною говорило, — шепотів він. — Казало: «Ти можеш їх врятувати, якщо підійдеш ближче».

Гаррі відразу став між дитиною та піском.

— Не слухай голоси, Джеку. Вони не твої.

Тедді обійняв друга за плечі.

— Ми завжди разом. Якщо треба — мовчатимемо разом. Але разом.

І піщане коло розсипалось.

Аарон підійшов до Гаррі.

— Ми маємо справу з чимось старішим, ніж магія.

— Зі свідомістю, що вміє бути ближче, ніж думки.

10:30 — Висновки

— Я думаю, це не Порожнеча, — сказав Гаррі команді в старому бібліотечному приміщенні. — Це… залишкова свідомість когось дуже древнього. Або чогось.

— І як ми знайдемо його? — запитав Люк.

— Тедді бачив місце. Вночі. Ми маємо піти туди всі разом. Але без дітей. Цього разу — тільки дорослі.

Аарон кивнув. І додав тихо:

— Але коли повернемось, Джек має знати, що ми прийшли не тому, що діти — мішень. А тому, що діти — надія.