Глава 31. Монастир Тіней
від Tanya VДата: 12.12.2012
Час: 05:24 Місце: Флоренція, Італія
Локація: Підгір’я Монте-Сера, долина під руїнами монастиря
Холодне повітря пробирало до кісток, хоча небо над Флоренцією світлішало від ранкового сонця. Гаррі нахилився до тіні скелі, що закривала підземний прохід до зруйнованого монастиря. Його пальці ковзали по каменю, шукаючи гравіювання — залишки магічного щита, що мав відчинитися тільки для того, хто носив на собі Старшу Кров.
— Вглиб? — запитав Аарон, дивлячись на невеликий прохід, що вів униз у темряву.
— Туди, де забуте не вмирає, а чекає, — відповів Гаррі. — Мойра залишила першу частину манускрипту в каплиці Сторінки, захованій в межі тіні та реальності.
Аарон не здригнувся. Просто кивнув і витяг ліхтар. Разом вони ввійшли в підземелля, де з кожним кроком ставало все тихіше. Тиша була щільна, липка. Як очікування. Як пам’ять, що не хоче бути порушеною.
05:47 Глибина: -20 метрів
Стіни монастиря більше нагадували ребра чогось мертвого. Волога капала зі склепінь. Після довгого коридору вони вийшли в центральний зал — похилу залу з зруйнованими лавками і напівзруйнованим вівтарем. Але саме під вівтарем Гаррі і відчув магічний резонанс.
— Це те саме місце. — Його голос відлунням злився зі старими молитвами.
Аарон обережно озирнувся, інстинктивно тримаючи пістолет під рукою, хоч знав, що проти магії кулі не допоможуть.
— Ми тут не самі.
— Я знаю.
І в ту ж мить загорівся символ над вівтарем — тонка срібна лінія, що спалахнула у формі ока, вписаного в коло.
06:12 Каплиця Сторінки
У глибині залу піднялася платформа — стара плита зі сланцю, яку магія перетворила на ворота. Гаррі торкнувся її — і світ навколо розвернувся. В одну мить — тьма стала світлом, каміння — мовою, а їхні тіні — живими.
Перед ними стояла жінка. Не зовсім реальна. Напівпрозора. З чорним пером замість волосся і очима, що переливалися чорнильним сяйвом.
— Ви знову хочете писати історію, яка не ваша, — її голос був м’яким, і водночас пронизливо точним.
— Ми хочемо її повернути, — сказав Гаррі. — До рук тих, кому вона належить.
— Ви вже спізнилися. Манускрипт живе власним життям.
— Але серце — ще наше, — тихо мовив Аарон.
Жінка злегка нахилила голову. Її постать розтанула, і на місці з’явився п’єдестал з книгою. Старий фоліант, що тремтів, як серце перед ударом.
— Якщо візьмеш — мусиш прочитати вголос. Без спроб редагування. Без втечі.
Гаррі кивнув. Торкнувся книги.
І прочитав:
“Сторінка перша. Він жив — і не знав, що його історію вже почали за нього. Він був Гаррі. І він знову ставав Гаррі.”
06:44 Межа зору. Післяслово
Книга почала горіти — не ззовні, а зсередини. Її сторінки перетворювалися в знаки, які витікали в повітря, обплітаючи Гаррі. Його розум відкривав спогади, які він забув. Сторінки, яких не писав, але в яких був.
— Вона маніпулювала не діями. Вона маніпулювала пам’яттю, — прошепотів Гаррі. — Стирала не події. Стирала мотивацію.
Аарон тримав його за зап’ястя, не дозволяючи втратити ґрунт під ногами.
— Я тут. Ти в реальності. Твоя історія — твоя, Гаррі. Вона вже не має сили тут.
Остання сторінка тріснула. І з неї випала нитка. Сіра. Жива. Зі знаком.
— Це її голос, — мовив Гаррі. — І я знаю, куди веде наступна сторінка.
Дата: 13.12.2012
Час: 10:45
Місце: Нью-Йорк, штаб-квартира ФБР (BAU), зала аналітики
— Зникла 17-річна Морган Кінг, — сказала Емілі, клацаючи пультом і виводячи на екран фото дівчини. — Учениця елітної школи мистецтв, останній запис — з онлайн-гри, у яку вона грала зі своєю шкільною групою.
— Камери в під’їзді не працювали, — додав Люк. — Сигнали мобільного були заглушені. Останнє — Wi-Fi з’єднання з внутрішнім сервером, зашифрованим за власним протоколом.
— Вони використали “Чорнильний ключ”, — тихо сказав Гаррі, дивлячись на скріншот з гри. — Це один із стародавніх алгоритмів, пов’язаний із Писцями. Та сама структура коду, що й у манускрипті з монастиря.
Аарон і Спенсер обмінялися швидкими поглядами.
— Тобто? — запитала Джей Джей, злегка насупившись.
— Це не просто викрадення, — Гаррі пройшовся перед екраном. — Це тест. Морган була обрана не випадково. Її історія — це сторінка, яку хтось намагається переписати.
11:20 Аналітична кімната
— Я знайшов щось, — заявив Спенсер. — Сервер гри “Scribes Shadow” базується у Вірджинії, але IP, з якого була запущена сесія, — зашифрований і ретранслюється через сім рівнів проксі. Але один з рівнів — магічний.
— Чорт, — пробурмотів Люк. — Ми знову в цій зоні?
Гаррі кивнув.
— Я не хотів цього. Але манускрипт живий. Він почав переписувати не тільки магів. Він тестує й немагічних. І Морган — одна з перших, хто пройшов поріг.
Аарон нахилився вперед.
— Що саме це означає?
— Що вона… прокинулась. Сторінка всередині неї ожила. І її хочуть або зламати, або використати.
12:15 Квартира Морган Кінг
Сім’я зустріла команду напружено. Мати — стиснуті губи, батько тримався за чашку, як за рятівне коло.
— Вона говорила про… сни. Пророцтва, — зізналася мати. — Я думала, це просто… стрес. Вона багато читала. Але…
Гаррі став біля книжкової полиці. Рука сама потяглася до чорної книги без назви. Відчуття — як доторк до чарівної суті. Він відкрив — і побачив знайомий символ: око в колі.
— Вона знайшла шматок манускрипту, — сказав Гаррі. — І почала писати свою сторінку. Але за нею прийшли ті, хто хоче втручатися в тексти інших.
У кімнаті — тиша. Тиша, в якій страх і віра переплелися у вузол.
13:05 BAU. Кабінет Гочнера
Аарон сидів, читаючи папку. Гаррі мовчки чекав.
— Ти кажеш, що ця книга жива?
— Так. Вона — не просто артефакт. Вона — перехрестя історій. Але в основі — вибір. Якщо ти пишеш — мусиш відповідати за слова.
Аарон зітхнув.
— Це більше, ніж ми уявляли.
— Так. Але і більше, ніж вони очікують, — Гаррі усміхнувся краєчком губ. — Бо я пам’ятаю свою сторінку. І не дозволю їм вирвати слова з рук інших.
Аарон поклав долоню на його руку.
— Тоді пиши. Ми будемо поряд.
14:22 Центральна бібліотека Нью-Йорка
У затінку схованого залу, між старими томами і магічно захищеними полицями, Гаррі знайшов інший фоліант — “Аркуш з Прірви”. Він тримався пилом і кров’ю. І сторінка, з якої зник текст.
— Це її історія, — сказав він. — Вона ще незаписана. Тобто — ще не завершена.
— І що ми робимо? — запитав Люк.
— Заповнюємо її. Але з її згоди.
— Тобто… ти хочеш знайти її не як тіло, а як автора? — уточнив Спенсер.
— Саме так. І ми починаємо зі слів, які залишила.
0 Коментарів