Глава 21. «Діти між світами»

29.11.2011
07:35 — Вашингтон, дім Гаррі Поттера

Тедді спав, закутавшись у ковдру до самого носа. Гаррі сидів поруч на підлозі, тримаючи в руках чашку ще гарячого чаю. Він прокинувся раніше, бо сни знову тяглися за ним, і знову — не його.

Поруч відчинилися двері, і Джек — босий, у піжамі з космічними ракетами — обережно заглянув у кімнату.

— Ти вже не спиш? — прошепотів він.

— А ти? — посміхнувся Гаррі, запрошуючи хлопця сісти поруч.

Джек вмостився на килимі. Вони мовчки дивились на сплячого Тедді. Потім хлопчик нахилився і прошепотів:

— Він плакав уві сні. Сьогодні… сни були гучні.

Гаррі злегка здригнувся.

— Що ти чув?

— Не слова. Лише світло. І скло. І… імена. Багато імен. Вони летіли, як пір’я, але розбивалися, коли торкались землі.

Тедді заворушився. Розплющив очі.

— Це був не мій сон, — сказав він, і голос його був доросліший, ніж треба.

— Ні. Але ти бачив його? — обережно запитав Гаррі.

— Так. І… вони були там. Обличчя без рота. Ті, хто забрав дівчат з виставки.

10:00 — Штаб-квартира ФБР

Аарон розгорнув нову справу. Діти зникали. Але не просто так. Ті, хто повертався — не пам’ятали нічого, крім музики. І — слова.

«Віддай ім’я, і ти будеш вільний»

— Хтось проводить ритуал, замаскований під гру, — припустила Джей-Джей. — Але суть — в психічному зараженні. Через метафори, через сни.

— І діти — як приймачі, — додав Рід. — Їхня свідомість ще не обмежена логікою дорослих. Вони бачать світ по-іншому.

Гаррі вийшов уперед. Його голос був спокійним, але твердим:

— Тедді і Джек бачили це. І не вперше. Їх не можна тримати осторонь. Вони — частина рівняння.

— Ти хочеш втягнути дітей? — заперечила Емілі.

— Я не хочу. Але вони вже там. Це не вибір. Це — відповідь.

13:40 — Квартира Гаррі. Тимчасова зона безпеки

У великій кімнаті, накритій захисними чарами, Тедді та Джек сиділи навпроти один одного. Між ними — простий набір із білого паперу, маркерів і чарівних форм.

— Намалюй, що ти бачив, — попросив Гаррі.

Джек почав з простого кола. Потім зобразив очі. Без рота. І в повітрі — слова, схожі на пелюстки. Тедді взяв інший лист і почав копіювати. Але додав — дзеркало. А в ньому — ім’я, яке світилось.

— Хтось шукає дітей, — мовив Тедді. — Але не для шкоди. Щоб дізнатися, чи можна ще вірити.

— В що?

— В слова.

Гаррі опустився на коліна. В його очах був страх. І надія.

— Ви готові допомогти?

Двоє хлопців кивнули.

16:30 — Брифінг із BAU

Прентіс мовчала довго. Потім промовила:

— Якщо це частина гри — вони вже стали гравцями. Але ми — команда. І ми не дамо їм загубитися в темряві.

Аарон подивився на Гаррі.

— Їх треба берегти. Але й слухати.

— І більше ніколи не ставити нижче за дорослих, — додав Гаррі. — Бо іноді саме вони — найближче до істини.