Глава 29. Коріння

07.12.2012
07:42 — Вашингтон, штаб BAU

— Це не може бути збіг, — сказав Гаррі, кидаючи на стіл старий конверт.
— Ця книга… вона в реєстрі Міністерства магії як заборонена, але її не бачили більше двохсот років. А тепер вона з’явилась в Ірландії. В бібліотеці Слейн, і — підписана моїм ім’ям.

— І ти стверджуєш, що її ніколи не бачив? — Джей-Джей схилилась уперед.

— Упевнений. Але… — Гаррі стишив голос. — Магічний підпис мій. Той, що вписується душею, а не рукою.

— Отже, хтось використав частину тебе, — підсумував Рід. — Це можливо?

— Так. Якщо колись, навіть несвідомо, я залишив фрагмент сутності у магії. Наприклад… під час битви. Чи під амортенцією.

— І це знову веде до твого минулого шлюбу, — тихо додала Емілі.

Гаррі опустив погляд.

— Так. І, здається, ця нитка веде глибше, ніж я думав.

07.12.2012
21:12 — Бібліотека Слейн, Ірландія

Темрява навколо старовинної бібліотеки була майже фізичною. Флікер чарівного ліхтаря Гаррі освітлював мармурові сходи, коли вони з Аароном спустились у підвальні сховища.

— Як давно ти тут був востаннє? — запитав Гочнер , пильнуючи спину.

— Ніколи. Але… тут щось знайоме. Наче тіні від минулого, яке я не прожив.

Двері сховища клацнули самі. Гаррі не зреагував — але Аарон встиг витягти зброю, як тренований профайлер.

— Це не ворожість, — прошепотів Гаррі. — Це запрошення.

Вони ввійшли. У повітрі пахло воском і… попелом.

На підставці лежала книга — чорна, як ніч, обв’язана червоними нитками. Печатка на обкладинці — у вигляді Певереллівського символу.

— Ім’я всередині? — спитав Аарон.

Гаррі кивнув і розгорнув першу сторінку.

“Цей том належить Гаррі Джеймсу Поттеру, сину Лілі з Роду Зовнішнього Полум’я та Джеймса з Роду Перехрестя.”

— Це не… звичайна родова лінія. Це — магічна гілка, з якої походять ті, хто володіє дзеркальним вогнем, — прошепотів Гаррі.

— І хто ще з них залишився? — запитав Аарон.

— Якщо напис вірний… я — останній.

08.12.2012
02:03 — Транзитна кімната BAU

Гаррі стояв перед артефактом. У руках — рукопис книги.

— Вона не просто дала мені доступ до книги. Вона — хотіла, щоб я знав.

— Щоб знав що? — запитала Емілі.

— Що я частина історії, яку хтось переписує прямо зараз.

Він перегорнув останню сторінку. Там був візерунок, схожий на той, що Джек намалював уві сні. І ще — прізвище.

Морайна Флетчер. Авторка.

Гаррі зустрівся поглядом з Аароном.

— Вона не просто ворог. Вона — літописець. Вона записує долі, але хоче переписати мою.

08.12.2012
14:45 — Парк біля дому

Тедді та Джек бігали між деревами. Гаррі сидів на лаві, книга лежала поряд. Аарон поруч — мовчав.

— Я боюсь одного, — сказав Гаррі тихо. — Що одного дня вона перепише і їх.

Аарон взяв його руку.

— Але ти — живеш не в книзі. Ти пишеш сам. Ми всі — пишемо разом.

— А якщо вона спробує забрати їх?

— Тоді ми — будемо сім’єю, яка б’ється. До кінця.

08.12.2012
23:00 — Нічна зала спогадів

Перед сном Гаррі відчув тріск у повітрі. Повернувшись, побачив на тумбі новий листок. Не його рукою.

“Наступна сторінка готова, мій хлопчику з блискавкою. І в ній — твоїм дітям буде боляче.”

І підпис. Чіткий, викривлений:

М. Ф.

Гаррі зім’яв аркуш. Його пальці тремтіли.

— Не цього разу. Не з моїми дітьми.

Він підніс паличку до грудей. І покликав древню магію з глибин свого роду.

Магія, що пише правду.