Глава 15. Шепіт в колисці

Дата: 21.11.2011
Час: 07:45
Локація: притулок «Долина Сосен», північний штат Мен

07:45 — Притулок, який не вітав гостей

Над будівлею — навис густий туман, що ніби жив своїм життям. Тиша навколо — неприродна. Ні вітру, ні звуку гілок. Навіть птахи мовчали. Група зупинилася біля кованої брами, за якою виднівся старий трьохповерховий будинок з потрісканим фасадом.

— Ніхто не виходить, — відзначила Прентіс, притискаючи пальці до навушника.

— Жодного сигналу впродовж останніх 48 годин. Охоронець не відповідає, діти — невідомо, — додав Рід.

Аарон кивнув Гаррі:

— Твій вихід.

Гаррі вийшов уперед. Відчуття — тягуче, магія щільно обвивала повітря, як стара павутина. Він торкнувся брами, і майже одразу вона скрипнула, повільно відкриваючись.

— Вони чекали нас, — мовив він тихо.

08:05 — Відлуння кімнат

Всередині було чисто. Занадто стерильно. Жодної плями пилу, жодного крику чи сміху дитини. Меблі — без слідів користування. Ліжка застелені. Іграшки ретельно складені. На стіні висів плакат: «Мовчання — золото». Слова зникали на краях, ніби були написані водою.

— Це нагадує ті школи-експерименти 60-х, — прошепотів Россі. — Лише без наглядачів.

Гаррі піднявся на другий поверх, де почув щось. Шурхіт. Вдих. Плач?

У маленькій кімнаті сиділа дитина. Бліда, в сорочці, яка була за великою. Вона дивилась на нього порожнім поглядом.

— Як тебе звати? — м’яко спитав Гаррі.

— Я… більше не знаю. Але був Ес, — прозвучало з вуст.

— Ми повернемо твоє ім’я, — пообіцяв Гаррі.

08:30 — Заміна реальності

Решта групи досліджувала будинок. У підвалі 

Прентіс знайшла кімнату зі старим проектором і десятками плівок. Психологічна обробка. Гіпнотичне кодове повторення фраз на кшталт: «Ти — ніщо. Ми — все».

— Це як зомбування, — підсумував Морган. — Але зроблене майстерно.

А на горищі Джей-Джей знайшла щоденник з чужим почерком:

«Кожна дитина — безіменна. Кожен, хто пам’ятає ім’я, пам’ятає біль. Ми лікуємо. Ми очищуємо. І коли світ заново почне рахунок — ми станемо його тінню».

Гаррі стиснув цей щоденник. Знав цей почерк. Той, кого він колись врятував у Румунії. І, схоже, той хлопець тепер створював імперію.

— Його звали Астен, — прошепотів Гаррі. — І він став тим, кого я боявся найбільше — спадкоємцем темної правди.

09:10 — Ритуал пам’яті

Вони провели коротку церемонію з Есом — м’яку, без магії, лише з підтримкою. Гаррі розгорнув спогад — скомпонований артефакт, що показував обриси минулого: мати, пісня, медальйон. І хлопець — посміхнувся.

— Моє ім’я… Сел, — мовив він.

Аарон сидів поруч, тримаючи його за руку.

— Добре, Сел. Ти вдома.

09:45 — Назад у дійсність

Притулок зачинили. Дітей евакуювали. Інформацію передали до міністерства та в програму захисту свідків. Група BAU знову зібралася у фургоні.

Аарон дивився на Гаррі мовчки, але з новою м’якістю.

— Ти не просто агент, Гаррі. Ти — кордон між світами.

— І цей кордон тріщить, — відповів Гаррі, перевіряючи карту. — Астен знову грає в шахи.

— Отже, ми маємо навчитися грати краще, — м’яко відповів Аарон, кидаючи погляд у вікно, де вже займався новий світанок.