Глава 18. Усередині кола

26.11.2011
07:25 — штаб-квартира BAU, Конференц-зала

На дошці — знімки місць, схожих між собою до тривожного ступеня: старі школи, тимчасові дитбудинки, притулки, закинуті будівлі. Схема проступала все чіткіше.

— Це не випадковість, — промовив Гаррі, вказуючи на фото. — Хтось створює вузли.

— Усі точки — віддалені одна від одної, — зазначив Морган. — Але якщо нанести на карту, виходить…

— Коло, — прошепотів Рід. — І не просто географічне. Це — магічна форма. Старий ритуал. Контур.

— Контур чого? — Аарон схилився над картою.

— Структури. Для зв’язку. Або для втрати зв’язку з реальністю.

09:40 — Рівне поле, Монтана

Діти заговорили. Один із них — Міа, одинадцятирічна дівчинка, яка втекла з притулку в Айдахо. Знайшли її біля дороги, з білою тканиною, на якій були намальовані знаки.

— Вона мовчала два дні, — сказала агентка, яка супроводжувала дитину. — Але коли почула, що ми шукаємо інших, заплакала і попросила зустрітись із Гаррі Поттером.

Коли Гаррі увійшов у кімнату допиту, Міа сиділа на стільці, обійнявши свої коліна. У неї було волосся кольору попелу й очі, які бачили занадто багато.

— Привіт, Міа, — сказав Гаррі лагідно. — Можна я сяду поруч?

Вона кивнула.

— Ти бачила чоловіка в пальто?

— Ні… але я відчувала його, — прошепотіла вона. — Він… щось шепотів мені в снах. А потім ті, хто спали поряд, почали зникати.

— А ти залишилась.

— Бо я пам’ятала… — вона витягла зі свого рукава тонку нитку. На кінці — маленький срібний хрестик, який міг бути частиною старовинного амулета.

— Мій брат подарував. Він сказав: якщо світ стає дивним — ховайся всередину кола.

Гаррі повільно доторкнувся до хрестика. Він був гарячий, і коли його магія торкнулась металу, він побачив… двері. І тінь за ними.

11:00 — внутрішнє коло BAU

Аарон, Гаррі, Рід і Джей-Джей переглядали щойно складену схему — всі точки об’єднувалися в магічну сітку. Але центр…

— Ось він, — сказав Гаррі. — Це покинута електростанція в Колорадо. Звідси йде випромінювання.

— І схоже, що там останнім часом хтось був, — додала Джей-Джей. — Свіжі сліди, активність, сигнали.

— Ми їдемо, — промовив Аарон. — Усі.

15:40 — Колорадо, стара електростанція

Будівля сіріла проти похмурого неба. Але магічно вона пульсувала. Гаррі першим ступив на територію — відчуваючи, як під ногами змінюється тиск.

Вони увійшли через розбите вікно. Всередині — бруд і тиша. Але прямо по центру, на бетонній підлозі, намальовано коло.

— Тут це сталося, — сказав Гаррі. — Тут відбувається перетворення.

Рід торкнувся одного з символів на стіні.

— Це стародавня мова. Поєднання шумерських та грецьких формул. Але змішано з сучасним кодом.

— Їх вчили. Готували, — тихо мовив Гаррі.

— До чого?

— До відкриття брами. Але не між світами. А в людську свідомість. Хтось хоче перепрошити майбутнє покоління.

— Через біль? — здригнулась Джей-Джей.

— Через підкорення. Біль — тільки перший ключ.

18:30 — Дім

Тедді та Джек зустріли їх у коридорі. Обидва — із книгами в руках, які самі вигадали собі для «секретної місії».

— Ви вже врятували світ? — спитав Джек.

— Ага, — Гаррі посміхнувся. — Але сьогодні світ рятував нас.

Аарон дивився, як Гаррі обіймає Тедді. Як Джек хапає його за рукав, вимагаючи розповісти, що таке «реальність у реальності».

І це було магією. Не тією, що створює закляття. А тією, що зцілює.