Глава XLVI. Приїзд.

Урочистість була призначена на завтра. А сьогодні прибували різні гості. Наша карета зупинилася у просторому дворі, де всюди були клумби з квітами, і росли квітучі дерева. Напевно, завдяки магії життя, і, мабуть, коштує це не дешево. Зате виглядало красиво та затишно.

До нас підійшов молодий усміхнений хлопець, поцікавився хто ми, повідомив, що віднесе багаж та допоможе розмістити карету. Я кивнув кучеру, той помахав нам з Алісією і поїхав на паркування. Карету я орендував на три дні, разом із роботою кучера, його проживанням та харчуванням. Це було досить дорого, але зараз у мене з грошима проблем не було. Тим більше після закінчення операції служба безпеки компенсує мені всі витрати.

Дізнавшись, що ми прибули, нас вийшли зустрічати особисто іменинник та його старша сестра. Вони були досить схожі, високі, блакитноокі та біляві. Я навіть подумав, що якщо вони раптово поміняються своїм одягом, то ніхто не помітить різниці. Але потім відкинув цю дурну думку. Максиміліан був вищим, у нього було різкіше окреслене обличчя, більш мужнє, квадратне підборіддя, а його сестра мала плавні обриси та миле жіноче підборіддя. Тільки дебіл може їх переплутати, зробив я не дуже приємний для себе висновок.

– Доброго вечора, Максиміліане, Ліліє, – привіталася Алісія, а я їм чемно кивнув.
– Привіт, Алісіє. Якою ж ти стала гарною, – посміхнулася сестра.
– Познайомиш нас зі своїм супутником? – додав її брат.

При цьому я відчув, як його усмішка стала бляклішою, а в погляді з’явилися крижинки. Це що, ревнощі? Та ви, мабуть, взагалі не спілкуєтеся, здивувався я.

– Це мій… хлопець, Олександр Флай, – відповіла Алісія з незрозумілою затримкою і трохи неприродно.

Ну ось. Приїхали, подумав я. Перше ж питання, і чи не провал усієї операції, а ще говорили, що я не маю досвіду оперативної роботи.

– Приємно зустрітись, – я широко посміхнувся, викликаючи увагу на себе.
– Олександре Флай, – повторила Лілія, – я вже зустрічала ваше ім’я. Так, дійсно. Мені на очі попався список дуелей, що пройшли цього року, і природно я звернула увагу на імена Алісії фон Брейн та Олександра Флая. Я тоді ще подумала, що може бути причиною цієї дуелі?

Брат і сестра глянули на нас з Алісією вже іншими поглядами.

– Значить, це була дуель між вами двома? – уточнив Максиміліан.
– Так, – нейтрально підтвердила моя супутниця.
– Так що ж було причиною, я просто згоряю від цікавості, – в очах Лілії читалася жартівливість і зацікавленість одночасно.

Алісія зітхнула, нібито ця тема була не дуже приємна для неї.

– Уявіть, що Олександр, попри те, що він виглядає як милий і ввічливий юнак, іноді може дозволити собі бути грубим, навіть зі мною. І на дуелі ми вирішували наші внутрішні суперечки.

При цих словах моя напарниця ніжно торкнулася моєї потилиці та злегка погладила мене вгору проти шерсті. Поки вона говорила, я стояв і тримав чергову посмішку. Але Алісія молодець, зазначив я, швидко включилася у розмову, після затримки напочатку.

– Як це незвичайно, – підсумувала Лілія, було видно, що вона хоче ще подробиць, але стримує себе.
– Так, вперше таке чую, – повторив за нею Максиміліан і раптово додав, – тепер я три рази обміркую, перш ніж запрошувати на побачення дівчину, яка магічно сильніша за мене.

Нам показали наші апартаменти та залишили нас удвох. Від вечері ми відмовились і одразу пішли спати, бо були втомлені з дороги. У нас була невелика кімната, але дуже комфортна. Майже весь її простір займало величезне двоспальне ліжко. Один вихід був на балкон, з якого відкривався чудовий огляд на квітучий сад, і ще одні двері вели у ванну.

– Наш план дій дуже простий, – висловлювала свої міркування дівчина, – сьогодні ми відпочиваємо, набираємось сил, а завтра ходимо скрізь і уважно все оглядаємо, намагаємося знайти якісь зачіпки. Після цього, коли настане завтрашня ніч, ми спробуємо таємно їх перевірити.
– Звучить непогано, – підтримав я Алісію.

Вона пішла в душ, а я роздягнувся до трусів і ліг на ліжко. Фізично я не втомився зовсім, але психологічно був трохи збуджений. Спати на новому місці я не любив, а тут доведеться, та ще й з розкішною жінкою в одному ліжку. Це було щось, що далеко виходило за рамки мого звичного життя.

З душу вийшла Алісія, вона виглядала освіженою і вже готовою до сну. На ній була одягнена легка, коротка нічна сорочка. Я замилувався не звичайним для мене видовищем. Цікаво, а під нею є щось? Я дивився на Алісію, а вона дивилася на мене.

– Так, крихітко, я ляжу на ліжко, а ти на підлогу, зрозуміло? – запитала вона мене агресивним тоном.

Що? А вона берега не поплутала, з якого дива я повинен спати поряд з ліжком? Якщо для неї це так принципово, то навіщо вона взагалі давала згоду на цю операцію.

– Це що, наказ? – запитав я іронічним тоном.

Ще деякий час ми дивилися один одному у вічі. Вона напевно відчула, якщо скаже, що це наказ, то піде разом із ним у довгу пішу подорож.

– Ні, – похмуро відповіла вона і відвела погляд, а потім лягла на ліжко, укрилась ковдрою і відвернулася до протилежної стінки.

Я пішов у душ, довго там хлюпався і розмірковував про те, що я дуже давно не спав у чужому ліжку, а якщо разом із дівчиною, то взагалі ніколи. Коли я вийшов, світло було вже згашене. Я тихо ліг на свою сторону. Алісія міцно спала, а до мене сон не йшов. Зазвичай я лягаю спати далеко за північ. Я увімкнув Магічний Зір і почав вивчати замок. Потім лежав просто так. Потім вийшов на нічний балкон і довго стояв там милуючись місяцем та зірками, вдихав аромат нічного саду.

Коли я повернувся, Алісія продовжувала спати, але вже розкрилася. У кімнаті було тепло. Я помилувався звабливою фігурою лежачої на боці Алісії. Знову роздумував про те, чи є щось у дівчини під нічною сорочкою чи ні? Ліг у ліжко. Не стримався, тихо підсунувся до неї та легенько обійняв її ззаду. Так і лежав, відчуваючи аромат і тепло її тіла.

Потім Алісія прокинулася, це було зрозуміло з її дихання, воно змінилося. Далі ми лежали мовчки, нічого не кажучи, вдаючи що ми спимо.

– Крихітко, – вона мене тихенько покликала.

Але я вдав, що її не чую, тільки сильніше її обійняв і притулився стегнами до її пружної сідниці.

– Крихітко, ти так нікому не даси виспатися, ні мені, ні собі, – сказала вона пошепки, з ніжними нотками в голосі.

Ми ще деякий час лежали. Я дуже добре відчував як мій напружений півень упирається їй у сідниці. Вона, мабуть, також.

– У нас завтра важкий день, а я втомилася, і мені треба виспатися. Ти вже великий хлопчик, зроби там собі щось сам і не заважай мені спати.
– Що? – прошепотів я, розліпивши не слухняні губи.

Вона зітхнула і завозилася в моїх обіймах, трохи звільняючись від них.

– Значить так, мене не чіпай, тільки дивись, – із цими словами вона задерла свій пеньюар, оголивши вродливі сіднички.

Тут було темно, але мої очі вже звикли, і я дуже чітко бачив, що спідньої білизни на ній немає. А потім я активував Нічний Зір і почав її докладно усю розглядати. Так це справило на мене враження, так близько і так відверто.

– Ну, чого ти чекаєш. – зашепотіла Алісія.

Я її чудово зрозумів. Це також було рішенням. Ми не пара, ми два таємні агенти на завданні. Я дістав свій стовбур й обхопив його долонею. Деякий час у кімнаті лунало тільки моє шалене сопіння. Кінцем свого півня я майже торкався її оголених сідниць. Згодом дихання Алісії теж почастішало, і я побачив як між її булочок з’явилася маленька крапелька вологи.

– Крихітко, ти там ще довго? – поквапила вона мене.
– Я так не звик, – зашепотів я їй у відповідь.

Вона не повертаючись, своєю рукою потяглася назад і обхопила мій член, та трохи його погладила. Потім ще раз зітхнула і повністю розвернулася до мене.

– Давай, тільки швидко і руки не розпускай, – наказала вона мені та розвела стрункі ноги.

Я знову замилувався відвертим видовищем, від якого у мене перехопило подих.

– О боги, крихітко, чому тебе треба постійно квапити? – сказала Алісія і потягла мене до себе.

Упорався я досить швидко, як мене і просили. Без сумніву, я хотів продовжити ще та сповна насолодитися нашою близькістю. Але умова є умовою. А може, я просто тупий. Була в мене й така думка.

Вранці Алісія поводилася так, ніби між нами нічого не було. Життя таємних агентів, воно таке.