Глава 38. Скарб темних протоколів

Дата: 24.12.2012
Час: 03:46  Місце: Вашингтон, округ Колумбія — Академія бюро

У тиші засніженого кампусу щось тріснуло — не від холоду. Не від крихкого льоду на гілці. Це була тріщина в захисті, яку не бачив ніхто. Протокол “Фенікс” був мертвий. Але залишки — живі.

Гаррі стояв перед проекцією нового звіту. Дані, які ще годину тому не існували. Координати. Ім’я. Ознака: “дитина, що бачить сни інших”.

— Як вона знайшла нас? — спитав Аарон, вдивляючись у строчки.

— Це не вона. Це вони. Протокол мав мережу резервного відлуння — як зачаровані дзеркала, — відповів Гаррі. — Ілюзії, що не зникають, навіть якщо той, хто створив їх, уже не існує.

— Отже, у нас є дитина-провидець. І потенційна мета.

— І можлива відповідь. Бо її сни показують не тільки минуле. Вони передбачають, де знаходяться ще двоє заражених.

Час: 06:00  Місце: квартира в Джорджтауні

Тедді тримав у руках книгу, але не читав. Він дивився на Джека, який розбирав свою нову модель вертольота. І раптом сказав:

— Знаєш, я бачив сон. Там був чоловік із тріщинами на руках, ніби він не тримав себе цілісним. А ще — голос. Він кликав по імені, але імені не було. Лише відлуння.

Джек зупинився, здивовано поглянувши.

— Це був сон… чи це ти щось побачив?

— Не знаю. Але Гаррі казав — іноді сни — це теж сліди.

Андромеда з’явилась у дверях — у руках чайник і спокій.

— Якщо сни тебе лякають, їх треба розповісти. Але не всім одразу. Спершу — тим, хто вміє слухати.

Вони кивнули.

Час: 09:10  Місце: головний зал ЦРУ, конференц-зал «Сектор 9»

— Ви просите доступ до матеріалів вищої категорії — на підставі сну дитини? — агент Сандерс, сивий і змучений, не намагався приховати скепсис.

— Я прошу доступ на підставі того, що три останніх передбачення цього хлопчика збіглися з нашими справами — до хвилини, — відповів Аарон. — А він не знає, що таке аналітика.

Гаррі мовчки кинув на стіл амулет з рунічним підписом.
— У ньому запис останнього сну. Ви не зобов’язані вірити. Але подивіться. І скажіть, чи ваші алгоритми вміють це.

Через 20 хвилин вся група вже сідала в транспорт, прямуючи до місця, де вперше з’явився заражений під кодовим іменем «Клей».

Час: 13:25  Місце: стара церква на околиці

Стіни були випалені зсередини. Місце, де відбулася магічна конвульсія — зітхання викривленої душі. І навіть немаги відчували, що тут щось… не так.

Аарон підняв амулет — той засвітився.

— Хтось досі тут, — прошепотів Гаррі. — Але він ховається не в будівлі. Він ховається в тих, хто її пам’ятає.

— Свідки?

— Ні. Дзеркала. Вони записують реальність у спотвореному вигляді. І нам треба знайти справжню.

Зі стіни виступив силует. Дівчинка — на вигляд років дев’яти, але очі старші.

— Він прийде. Його тіло зітліє, але ім’я залишиться. Він не дозволив мені мовчати.

— Хто він? — спитав Гаррі.

— Я не пам’ятаю його імені. Але він — Клей. Він не вбиває. Він віднімає голос.

І поки вони намагались зрозуміти, на лобі у дівчинки проступила тінь у формі спіралі. Гаррі встиг закричати:
— ВІДІЙДІТЬ!

Час: 13:28  Місце: за межами церкви

Вибух світла. Пил. Крик. Гаррі тримав дівчинку, прикриваючи її собою. Аарон був при ньому, витягуючи з-під уламків рунічний щит.

— Вона не Клей. Вона — посудина. Його рештки. І він зараз перейшов у когось іншого.

Іліан, що з’явився в ту мить, прошепотів:

— Він перейшов у світ, де ще не існує межі між реальністю та снами. Він у Пороговому Стані.

Гаррі встав, тримаючи дівчинку на руках.

— Якщо ми його не повернемо — це зробить хтось інший. І тоді вже не буде що рятувати.