Глава 37. Сліди на руні

Дата: 23.12.2012
Час: 05:22 Місце: Лабораторія «Фенікс-09», підземний рівень 5

— Їх залишилося троє, — сказав Іліан, торкаючись скляної стіни, на якій раптом проступили тіні. Виглядало, ніби хтось видавив відбитки пальців крізь саме скло. — І кожен з них… втратив людяність. Не магію — саме людяність.

Гаррі стояв трохи осторонь. У його руках — артефакт, який колись був частиною Певереллівського спадку. Ланцюг із чистого срібла, на кінці якого — фрагмент руни, що зберігав пам’ять. Він пульсував.

— Ці рештки не мають душі? — запитав Аарон, підходячи до Гаррі.

— Не зовсім. Душі є. Але вони розщеплені. Травмовані. Частина — у комі, інша — у люті. Вони не розуміють, що більше не є цілісними.

Іліан подивився на Гаррі.

— Ти сильніший за мене. Вони відчують твою присутність як загрозу. Якщо відкриєш себе — боротися буде простіше. Але наслідки…

— Усі мої вибори вже мають наслідки, — тихо відповів Гаррі. — Я більше не граю в хованки.

Час: 06:15 Місце: підземний блок ізоляції, сектор «Підсклеп»

Приміщення нагадувало катакомби. Ліхтарі пульсували в ритмі серцебиття. Стіни вкриті мовби пліснявою з магічного пилу. У центрі — сфера темного світла. Всередині неї — перша з трьох.

— «Ірис»… — прошепотів Іліан. — Вона була телепатом. Могла заглянути в глибини людських страхів.

— І що з нею сталося?

— Вона почала втрачати себе… захлинулась чужими голосами. І замість розрізняти людей, почала їх писати наново, як книги. Виправляти.

Гаррі ступив ближче. Сфера тремтіла.

— Якщо я зайду — вона атакуватиме мій розум.

— Тому підеш не один, — сказав Аарон. — Я не маг, але ти — мій партнер. Ми розслідуємо разом.

І Гаррі не заперечив.

Час: 06:34  Місце: ментальний простір Ірис

Раптовий холод. Простір навколо став схожим на бібліотеку з нескінченних дверей. Кожні двері — чиясь історія. Ірис — не постать. Вона — у кожному голосі. У кожному спогаді. Вона атакувала спогадами.

Аарон опинився у своєму найгіршому спогаді — смерть Гейлі. Гаррі — у моменті, коли стояв над тілом Сіріуса. Але щось змінилось.

Вони стояли поруч. І страх не мав влади.

Гаррі підвів голову.
— Ти не самотня, Ірис. Але ти повинна згадати, хто ти.

На секунду — в тумані з’явилась постать жінки. Її очі — глибокі й втомлені. Вона опустила голову… і вся сфера розлетілась.

Час: 07:10 Місце: поверхня, на даху лабораторії

— Вона… спить, — Іліан дивився на капсулу. — Але вже не в тьмі.

Гаррі обернувся до Аарона.
— Ми встигли врятувати одного. Але їх залишилось ще двоє.

Аарон кивнув.
— Я з тобою до кінця.

Підійшов Іліан.
— Ви не зможете далі без вибору: розкрити, що магія існує — офіційно, для світу… чи продовжити жити з таємницею.

— А якщо я оберу правду? — тихо спитав Гаррі.

Іліан усміхнувся.
— Тоді зміниш хід історії.

Гаррі стиснув долоню Аарона, і крізь світанок прозвучали слова, що не були ні клятвою, ні молитвою.

— Час більше не ховатися.