Глава 33. Архів, що дихає

Дата: 15.12.2012
Час: 18:35  Місце: Лондон, закрита локація МОМ — Архів Мисливців за Пам’яттю

Перший крок за поріг і — запах пилу. Не старого — свіжого, гострого, мов книга, яку не мали відкривати.

— Тут завжди так пахло? — запитав Аарон, озираючись. Приміщення тягнулося у глибину, як тунель. Освітлення не горіло — тільки тьмяне сяйво артефактів, що висіли на стелі.

— Ні, — відповів Гаррі. — Зараз тут щось змінилось.

Рід підсвітив ліхтарем старовинні двері з латунними печатками. В центрі — символ, який нагадував око. Знак Ордену Пам’яті.

— Двері дихають, — сказав Рід, нахилившись. — І я зовсім не метафорично це сказав.

Гаррі поклав руку на поверхню. Вона тремтіла.

— Вони чекають. Нас. І когось ще…

Час: 18:50

Всередині архіву стояла жінка. Її сиве волосся було заплетене у складну косу, а руки — обмотані 

захисними нитками пам’яті.

— Маріетта Еджком, — промовив Гаррі, повільно. — Я думав, ти виїхала в Грецію.

— Я теж, — її голос був сухим. — Але деякі архіви потребують тих, хто пам’ятає сором.

Аарон нахилив голову.
— Ви були серед тих, хто зрадив тоді?

— Я була серед тих, кого змусили, — жорстко сказала вона. — Але я заплатила. І зберегла те, що інші хотіли знищити.

Вона жестом покликала їх за собою.

Час: 19:10 Місце: Глибина архіву

На столі лежала та сама книга. «Скляні тіні». Але тепер вона тремтіла — неначе відчувала наближення тих, хто знає правду.

— Це не просто шифр. Це частина свідомості, — пояснила Маріетта. — Вона була створена з решток артефактів розумового зв’язку. Її читання — не просто акт. Це злиття. Якщо Морріс піддався — його розум вже не повністю його.

Гаррі простяг руку до книги. Тедді, Аарон, Джек — всі вони промайнули перед очима. Він не мав права помилитися.

— Я не дозволю нікому з нас стати чимось іншим.

Він торкнувся книги.

Час: 19:17  Місце: Психічна реальність — структура «Скляних тіней»

Темрява навколо. Потім — звук. Немов шепіт вітру через розбите скло. І постать — висока, у каптурі, без обличчя. Але голос її був знайомий.

— Поттер. Знову ти? Твоя пам’ять — ключ. Твоя провина — брама.

— А ти — лиш відлуння. І я зупиню тебе.

— Зупини себе, перш ніж мене.

Коли Гаррі розплющив очі, його зустріли палаючі лампи і лице Аарона.

— Ти впорався, — сказав Гочнер. — Ми чули голос. І мить потому — все затихло.

— Я закрив структуру, — прошепотів Гаррі. — Але всередині… Морріс залишив слід. Його пам’ять все ще там. Його не знищили. Він хоче, щоб ми знайшли його.

— Він залишив координати, — втрутився Рід. — Шифр у тексті змінився, як тільки ти повернувся.

— І куди веде?

— До Вашингтона. Але не до міста. До притулку для тих, кого стерли з реєстрів. Ми знайшли відлуння тієї операції. Зараз воно знову оживає.

Дата: 16.12.2012
Час: 01:40  Місце: Лондон, квартира для агентів

Тедді спав, обіймаючи Джекові плечі. Гаррі поправив їм ковдру і сів на край дивана.

— Знаєш, — тихо мовив Аарон, — я думав, що наші демони — різні. Але тепер розумію: вони просто носять різні обличчя. А спина в них — завжди дзеркальна.

Гаррі притулився до нього.

— Ми більше не самі.

Тиша розчинила в собі ніч. І десь там, у центрі світу, розгойдувався новий початок. Попереду — ще одна битва.

І нова глава.