Глава 32. Глибина обіймів

Дата: 14.12.2012
Час: 07:45 ранку  Місце: резиденція Поттера в Александрії, Вірджинія

Тиша ранку була рідкісною і тому безцінною. Гаррі прокинувся ще до будильника. З вікна в спальню просочувалося м’яке світло, що грало на дерев’яному підвіконні й шепотіло: ти вдома. Не просто в будинку — у просторі, де можна дихати без страху.

Поруч дихав Аарон. Він спав глибоко, притиснувшись до Гаррі плечем. Його рука, за звичкою, тримала пальці Гаррі навіть уві сні. Це було чимось більшим, ніж звичка. Це була прив’язаність, вибір — і довіра.

Гаррі дивився на нього кілька хвилин, поки не почув знайомі кроки у коридорі.

— Тедді? — тихо запитав він, не встаючи.

— Я не розбудив? — хлопець виглянув у двері, у піжамі з маленькими левами.

— Ні. Заходь.

Тедді зайшов, тримаючи у руці обійняного ведмедика. Сів на край ліжка. Помовчав. Потім обережно:

— Джеку снився поганий сон. І мені теж. Ми подумали… можна поспати з вами?

Гаррі підвівся й відкрив ковдру з іншого боку.

— Завжди.

Хлопець не примушував себе чекати. За ним одразу прослизнув Джек, притиснувшись до Аарона. Гаррі вкрив їх обох ковдрою, як крильми.

Ця тиша була вже іншою. Тишею після бурі.

09:10  Місце: кухня. Сімейний сніданок

Андромеда рухалася впевнено — як завжди. Млинці шипіли на сковорідці, кава вже розливалась по кухню, а Тедді допомагав Джеку поливати усе сиропом у пропорції “1:1”.

— Це смачніше, ніж виглядає, — запевнив Тедді.

— Це схоже на магічне зілля, — знизав плечима Джек, але ковтнув — і посміхнувся.

Аарон повернувся з ранкової пробіжки. Його футболка була волога, а волосся скуйовджене. Але посмішка, яку він кинув у бік Гаррі — була сонячною за весь грудень.

— У нас сьогодні вільний ранок? — запитав він, сідаючи за стіл.

— Поки що. Але Рід казав, що мають з’явитись нові дані по зникненню агента Морріса, — відповів Гаррі, ковтаючи каву.

— Морріс? — перепитала Андромеда, подаючи млинці.

— Зник три роки тому під час справи з “Оракулом”. Вважався мертвим. Але якщо наші дані вірні — хтось використовує його ідентичність.

— І якщо це дійсно він… — промовив Аарон повільно, — …тоді хтось не просто повернувся. А хтось почав нову гру.

11:20 Місце: штаб-квартира BAU, Вашингтон D.C.

— Ми маємо зображення з камер з Іллінойсу, — сказав Рід, показуючи відео. — Це місце — музей цифрових мистецтв. О 03:17 ночі хтось пробрався в архів. У масці. Але… рухи, постава — все вказує на Морріса.

Гаррі схилив голову, дивлячись на уповільнений запис. Щось у тому, як незнайомець тримав ліхтарик. Як уникав камер. Як зупинився перед дзеркалом, і торкнувся його… немов перевіряючи, чи ще є він.

— Якщо це Морріс — його тримали десь, де час був спотворений. — Гаррі підняв погляд. — І якщо він щось приніс із собою — ми ще не знаємо, чим це може закінчитись.

— Новий профіль? — запитала Джей Джей.

— Ні, — відповів Гочнер. — Це не новий профіль. Це старий агент, якого перетворили на когось іншого.

— Питання не в тому, ким він є, — додав Гаррі. — Питання: хто писав його знову?