Глава 28. Переплетення

06.12.2012
02:47 — Вашингтон, дім Поттера

Джек не кричав — він задихався. Його тіло вигиналось дугою, очі відкриті, але незрячі. Гаррі влетів у кімнату першим, Аарон — за ним.

— Вона… всередині… — Джек шепотів, але голос лунав, як чужий.

— Expulso mentum, — прошепотів Гаррі, торкаючись лоба хлопчика. Світло вирвалося з пальців і погасло.

— Він спить. Але не просто. Його свідомість заблокована, — Гаррі обернувся до Аарона. — Вона використовує дитячі сни як портал.

— Вона хотіла, щоб ми побачили це, — Аарон дістав з-під подушки Джека аркуш. На ньому — дивний малюнок: сплетіння ниток, що утворювали око.

07:10 — База BAU

— Це не просто сновидіння. Це код. Символ, — Рід нахилився над малюнком. — І око… це ж точна копія «Ока Суду» з кельтської магії.

Гаррі кивнув.
— Це символ, який використовували для вивчення істинної сутності. Але для цього треба, щоб хтось подивився у нього. Навмисно.

— І вона це зробила через сина, — голос Аарона був тихим, але в ньому лунав гнів.

— Джек сильний. Але його треба витягти. Поки цей зв’язок не заякорився.

11:30 — Підсвідомість Джека (магічний транзит)

Гаррі тримав у руці квітку-сон, інструмент для входу в сновидіння. Аарон сидів поряд, тримаючи сина за руку. Гаррі сказав:

— Якщо вона втягнула його у простір між снами, я зможу увійти. Але як вийти — залежатиме від нього.

— Вона хоче, щоб ти пішов туди. Можливо, це пастка, — попередив Аарон.

— Але я — той, хто вже був у пастках. І вижив.

Гаррі вдихнув квітку. Світ — розчинився.

11:31 — Усередині сну

Порожній ліс. Без неба. Лише сплетіння дерев і темрява між гілками. І на кожній гілці — очі. Вони дивились. Моргали. Тремтіли.

— Джек? — Гаррі озвався. — Це я.

— Вона не хоче, щоб ти мене знайшов, — голос дитини лунав згори.

— Але вона не врахувала одного. Я — знаю твоє ім’я.

У цей момент усе навколо здригнулося. І з темряви вийшла постать. Вона не йшла — вона пливла. Очі як ніч без зірок.

— Поттер, — мовила вона. — Ти теж — з нитки. І ти заплутав її.

— Але я можу — розірвати, — Гаррі підняв руку. Світло вирвалося. І вона закричала.

11:35 — Реальний світ

Джек сіпнувся. Потім розплющив очі. Аарон обійняв його, майже не вірячи, що син — повернувся.

— Ти все ще тут, — шепотів хлопчик. — Але вона казала… що знову прийде.

Гаррі витер піт із чола.
— Так. Але тепер ми маємо ключ.

Він витягнув з кишені той самий малюнок. Лінії на ньому — змінилися. І в центрі — ім’я. Рунічне. Старе.

— Це — справжнє ім’я Мойри, — прошепотів він. — І з ним ми зможемо не тільки її зупинити. Ми зможемо побачити, ким вона була… до того, як стала Мойрою.

18:45 — Архів Міністерства магії США

У підвалі, куди пускають лише за допуском «Категорії Чорного Імені», Гаррі знайшов збіг. Колись, у 1793 році, була відьма… Морайна Флетчер. Вигнана з Конгрегації за «переплетення свідомостей». Вона втікла, проклявши всіх, хто мав «чисте ім’я».

— Вона хоче помститися всім, хто носить справжнє ім’я, — Гаррі повільно опустив пергамент. — Її мета — розірвати концепт ідентичності.

Аарон нахилився.

— Але ти — об’єднав три роди. Ти — уособлення істинного імені.

— І саме тому вона боїться мене.

22:00 — Балкон, спільний дім

Тедді спав. Джек дрімав на колінах у Аарона.

Гаррі тримав у руках новий пергамент, запечатаний магічною печаткою.

— Завтра ми розпочнемо. Знайдемо решту її символів. І розірвемо це переплетення.

— Разом, — підтвердив Аарон, і торкнувся пальців Гаррі. — Бо іноді — ім’я важливе. Але ще важливіше — що в серці.

Світло вечора згасало повільно, огортаючи їх теплом. Тишу не порушував ніхто. Бо навіть ніч знала — ця історія лише починається.