Глава 23. Той, хто забирає імена

30.11.2011
18:10 — Вірджинія, округ Ґрін, будинок на околиці

Будинок, де востаннє бачили Майю, стояв мовчазний і старий, але не за віком — за відчуттям. Як ті будинки, що сплять лише зовні, а всередині щось блукає.

— Сусіди стверджують, що бачили дитину ще два тижні тому, — сказав Люк, переглядаючи записи. — Але мати… зникла.

— Чи справжня вона була мати? — обережно втрутилася Джей-Джей.

— Або лише провідник, — додав Рід, дивлячись на стару світлину: у тінях видно силует ще когось за спиною жінки. Незрозумілої форми, майже нечіткої.

Гаррі стояв трохи осторонь. Його очі ковзали по сходах, по дверях. Щось у повітрі… шепотіло.

— Тут усе ще є зв’язок, — промовив він пошепки.

Аарон підійшов ближче.

— Відлуння?

— Більше. Пряма лінія до того, хто її забрав.

19:00 — У будинку

Гаррі спустився у підвал першим. Його паличка світила м’яким сріблястим світлом, не порушуючи цілісності тиші. Позаду — Аарон, з пістолетом у кобурі, але рука — спокійна.

На стінах — подряпини. Дитячі. Як від нігтів.

— Її тримали тут? — Аарон нахилився ближче до зламаного ліжка.

— Можливо. Але ще й… спостерігали.

Гаррі підійшов до стіни з символом. Він був вирізаний чітко, старовинним магічним ножем. Мітка, яку він бачив лише в Архівах Забороненого.

— Цей знак — з культури перших арканістів. Позначка “Збирання Тіней”.

— Що це означає? — тихо запитав Аарон.

— Це місце, де “Той, хто без імені” формує ілюзії з особистостей, які зібрав. Він не просто викрадає дітей. Він розчиняє їх в собі.

Аарон звів брови.

— Поглинач?

— У магії є різні типи поглинань. Цей — найнебезпечніший. Його навіть у світі чарівників вважають міфом. Але він справжній. Я це відчув у сні Майї.

20:10 — Повернення до штабу

— Якщо ми праві, — почав Рід, — то він не вбиває фізично. Він змінює структуру “Я” настільки, що дитина перестає бути собою.

— І це робить майже неможливим ідентифікацію, — додала Прентіс.

— Але Майя залишила знак. Ім’я. — Гаррі поклав уламок скла на стіл. — І він світиться. Це означає, що вона чинить спротив.

— То ми можемо її витягти? — спитала Джей-Джей.

— Якщо я знову зайду всередину, — відповів Гаррі, — і якщо ви мене витягнете.

Аарон спокійно поклав долоню на його плече:

— Я витягну. Навіть якщо доведеться ввійти за тобою.

21:40 — Персональний момент. Балкон BAU

Ніч. Місто мерехтить, мов розірване світло.

— Вони почали заплутуватися між снами й реальністю, — тихо мовив Гаррі.

— І ти боїшся, що загубишся?

— Уже було. Колись. Коли не знав, хто я без… війни.

— А зараз?

— Зараз я маю вас. Тедді. Джек… — Гаррі перевів погляд. — Тебе.

Аарон не відповів одразу. Потім:

— І цього разу ти не загубишся. Бо я триматиму тебе. Завжди.

Мовчання. Але в цьому мовчанні було набагато більше, ніж у тисячах слів.