Глава 9. Межі нових початків

15.11.2011  17:55. Досьє

Повернувшись до кімнати, Гаррі нахилився до столу, розклавши перед собою фото. Очі жертв були закриті. Але кожне обличчя мало щось спільне: слід жаху, зафіксований у рисах навіть після смерті.

— Я бачив щось схоже… у Віденському музеї. У 2009-му. Там була артефактна маска, що… — Гаррі замовк. — Я перепрошую.

— Ні, продовжуйте, — спокійно сказав Рід.

— Вона впливала на психіку, навіть якщо її не надягати. Люди в експедиції почали бачити речі, яких не було. А потім зникали.

— Ви натякаєте, що щось подібне діє і тут?

— Я ще не впевнений. Але схожість симптомів вражає.

Аарон схрестив руки на грудях:

— Якщо це так, у нас є проблема. Бо тоді ми маємо справу не з маніяком. А з тим, хто користується людьми, як провідниками.

15.11.2011. 19:00. Вдома. Коло розуміння

Тедді показував Джеку, як зробити просту ілюзію — той захоплено дивився на мініатюрну модель Гоґвортсу, що кружляла над столом.

— Це як магічний 3D-принтер! — вигукнув Джек, а Гаррі не стримав сміх.

Аарон увійшов до кімнати. Його краватка вже була розв’язана, рукави закочені. Він спостерігав за синами з ніжністю, яку не завжди показував словами.

— Завтра ви підете до школи, — промовив Гаррі м’яко. — Але сьогодні — наш день.

Він підморгнув, і хлопці зраділи. Аарон приніс настільну гру, і вечір перетворилась на сімейний турнір.

15.11.2011. 22:10. Вітальня. Довіра

Коли хлопці вже спали, Гаррі стояв біля вікна, в руках — келих з водою.  Аарон підійшов ззаду й поклав руку на його спину.

— Ти змінив їхній світ.

— Вони — змінили мій.

— І ти зміниш наш. У мене немає сумнівів.

— Думаєш, ми зможемо втримати це від них?

— Від кого? — запитав Гаррі, не обертаючись.

— Від дітей. Від себе. Від світу, який щоночі просочує темряву крізь тріщини.

Гаррі обернувся. В його очах — втома. Але не капітуляція.

— Якщо втримаємо хоч одне світло… цього буде достатньо.

Аарон не відповів. Він просто залишився поруч. Вони дивилися один одному в очі, мовчки. І в цьому мовчанні було більше обіцянок, ніж у будь-яких клятвах. І тиша знову зробилася теплішою.