Глава 7. Дзеркало минулого

14.11.2011, 06:30 — Ранкова тривога

Гаррі прокинувся різко — як від закляття. Його рука вже тягнулася до палички ще до того, як мозок усвідомив — телефон вібрує. Повідомлення від Аарона:

«Потрібен у штабі. Терміново. Принеси все, що маєш з останнього виклику.»

Гаррі вдягнувся мовчки. На кухні вже пахло кавою — Аарон, звісно, залишив термос, як завжди. Навіть у тривозі, він пам’ятав про дрібниці. Це було як магія.

14.11.2011, 07:15 — Брифінг

На екрані — нове фото. Дитина. Але цього разу — зникла.

— Це схоже на попередні випадки? — спитала Тара.

— Ні, — відповів Гаррі. — Тут магія навіть не маскується. Її вже не приховують.

Аарон нахилився до нього:

— Це означає, що хтось хоче, щоб ми знали. Щоб саме ти знав.

Гаррі кивнув. І відчув, як холод пройшов по хребту. Бо це правда. І цей хтось — із минулого.

14.11.2011, 08:40 — Вулиця Порожнечі

Місце зникнення — стара ферма. Поламані ворота, розбите скло. Але енергетика — свіжа, тривожна.

— Protego vestigium, — прошепотів Гаррі, проводячи паличкою по повітрю.

У тумані з’явилися силуети: чоловік у довгому плащі, дитина — спляча або знепритомніла — і знак.

— Це той самий символ, що й у Певерелл-архівах, — пробурмотів Гаррі.

— Пам’ятаєш, що він означає? — запитав Аарон, тримаючи рукою його зап’ясток.

— Двері. Або їх ключ. Але для чого…

14.11.2011, 11:20 — Андромеда

Андромеда тримала Тедді на руках сидячи на дивані у вітальні. Йому було вже тринадцять, але коли він переляканий — знову стає зовсім малим.

— Що з тобою, малий? — спитав Гаррі, присівши поруч.

— Хтось снився. Зі світлом у руках. Він говорив моє ім’я… і кликав. Але не голосом. Всередині.

Гаррі стримав тремтіння. Поглянув на Андромеду:

— Ти щось відчувала?

— Магічне тремтіння. Але не темне. Ніби… старе. Забуте.

Гаррі знав, що це означає. Хтось грається з часом.

14.11.2011, 15:00 — Проекція

У штабі Рід і Тара аналізували фото з ферми. Гаррі створив голограму з пам’яті:

— Це лице… я знаю його. Він був у Хогвартсі. Третій курс, Рейвенклов. Вважали зниклим.

— Коли? — здивувалась Прентіс.

— 1995-й. Під час Тричаклунського турніру. Але його ім’я тоді стерли з усіх списків. Навіть Дамблдор нічого не міг зробити.

— Хтось видалив його з часу, — сказав Аарон, тихо.

Гаррі відчув, як стиснуло серце. Так, це було можливо. І це лякало більше, ніж усі темні артефакти разом узяті.

14.11.2011, 20:00 — Зустріч у тіні

У закинутій бібліотеці, що на півночі штату, команда знайшла ще один слід. Книга, яка не мала бути тут. І записка:

«Ти вже забув. Але я пам’ятаю. Всі наші імена. І всі втрати. — V.»

Аарон тримав Гаррі за плече.

— Хто це може бути?

— Той, хто пережив смерть. І тепер хоче повернути своє ім’я. Але через моє.

Світло згасло. І двері замкнулися самі собою.