недосяжне

я спостерігаю, як вона пише у книзі, виводить м’яким грифелем якісь слова дрібним закрутистим почерком, – один в один почерк її брата, – закреслює літерки та бурмоче сама собі лайливі слова. камілла пише: збирає словечки, ніби насаджує їх на невидиму нитку, що тягнеться вздовж полів і лугів та вільних просторів сторінки, щоби жодної намистини не […]FavoriteLoadingДодати до улюблених