Забуте ім’я бога

Корво справді чекав на них, притулившись плечем до стіни своєї кімнати. Він був похмурий, погляд його — непроникний, лише широкі груди мірно здіймалися і пальці виводили незримі візерунки на світлих шпалерах. Навіть зараз він не виглядав беззахисним і, напевно, таким не був: на поясі холодно виблискував гострим лезом складений кинджал.   – Біллі Лерк, – […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Забуте ім’я бога

Нещодавно пройшов дощ, і під ногами дзвінко бриньчали бризки, що відскакували від мокрого асфальту. Дві пари чорних чобіт, крокуючих по мостові у напрямку вежі, волого сяяли під промінням вечірнього сонця, рудого, як тім’я безхатнього шахрая, що промишляє кишеньковими крадіжками. Біллі трималась гарно і нічим не вказувала свого хвилювання. Потойбічник, у свою чергу, такою витримкою похвалитися […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пролог

Мої очі були заплющені, але я йшов на твій голос, немов сліпий послідовник, що тягнеться до музики, яка лунає з шарманки наглядача, не знаючи, що очі його повні пітьми, а тому – його чекає безславна загибель в руках абатства. Ти знав про мене все. Ти перебував у вічних пошуках. Ти повторював моє ім’я з гіркою […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава I: Нехай хлине кров!

Столиця зустрічала гостей тяжкими хмарами та сильним вітром. Судно погойдувалось й звило, коли хвилі з силою вдарили по борту. Навколо моряків дзвенів незвичний білий шум. Дануолл гудів тихо, але достатньо сильно, аби щоразу висмикувати з думок. За кілька місяців довгих мандрівок, навіть така людина, як Дауд, що живе в великих містах скільки себе пам’ятає, змогла […]FavoriteLoadingДодати до улюблених