Undertale AU

<span;>Настав день весілля Киллер та Оутера.
<span;>Найтмеру було тяжко та противно їти туди, бо його, і, як здавалося, тільки його, найкраща помічниця, виходить заміж за якогось телепня з космічної станції…його не здоровому гніву зараз урветься терпець, і ось летять документи і інше речи що лежали на його столі. Він сварится на Кілер через те що без неї не буде зроблено більшу частину роботи, Найтмер авжеж був мільйонером, але він не хотів падати у графіках, ще дуже сильно бесив ком у горлі, бо його Кіллер більше не належить йому. Німий крик супроводжується тихими кроками за дверима. Стук у двері, дозвіл отриманий, у кабінет зайшов помічник і права рука босса–Даст.
<span;>‐Кіллер чекає вас унизу, хоче з вами поговорити, мені їй щось передати?‐пильний вбивця розумів босса, як ніхто інший і був готовий до будь чого, тільки щоб його другу стало краще.
<span;>Найтмер обернувся до стоячою за його спиною Даста, гордий вид одразу натягнувся на його лице.
<span;>-Я думаю в мене достатньо сил і часу щоб побалакати з нею.
<span;>-Добре, я тоді піду.- Даст пішов, в Найтмер лишився один на один зі своїми думами, знову один.

<span;>Важкі кроки по сходах, негативний всеж таки знайшов сили спуститись до, як він вже вважав, зраднці, молода дівчина виросла на його очах, вже одягнена в білу сукню з невеличким вирізом на нозі, що показував не здорову білизну її власниці і як завжди з ножем, але вже не аби яким, а якимось, святковим, ніби. На голові фата, а в руці тримався маленький ножик, яким вона гралась, наче знімаючи стрес.
<span;>Запримітив свого босса вона підскочила і обняла його з дурною посмішкою на обличчі. “Вона, що, знущається з мене?” Промайнуло у голові Найта, відтіснувши її від себе, він одразу грізно, егоістично запитав:
<span;>-Чого тобі?
<span;>Посмішка Кіллер зникла, почувши тон її босса, в голову полізли різні варіанти того що вона вже зробила, або могла не зробити.
<span;>-ну по перше…я тебе хотіла зустріти, а по друге, чого ти так розкис?
<span;>-По перше, я не розкис, а по друге то не твоя справа.
<span;>-Але чому ви такі грубі? Я за 7 років вивчила вашу поведінку і знаю коли тобі кепсько.
<span;>-Кіллер тобі краще йти, я вже бачу Оутера, який нахабно поглядає на мене.
<span;>І справді він стояв не далеко, час від часу поглядував на них, Кіллер почала щось розуміти у змінах настрою Найтмера, тут її як підкинуло, вона знову обійняла Найтмера який тепер перебуває у нерозумінні.
<span;>-Ти все ж таки не егоїст, ти сумуєш, я теж буду сумувати, а я ж не назавжди йду від вас-її дурна посмішка знову добивала його і так іскалічину роками душу, а тепер…
<span;>Найтмер кивнув їй на майже відгадану відповідь, Кіллер погладила щічку Найтмера і побігла до залу, а Найтмер закляк на місці…

<span;>Ось не встиг він моргнути, як вже був на церемонії, де вже не його Кіллер цілується з красенем з срібними волосами і ластовинням(веснушки) на лиці, які були як Чумацький шлях, вони так любо цілувались, що Найтмеру стало ще гірше, поки його хлопці не могли не плакати, Еррор перший побачив проблему на лиці Найтмера, поки всі хлопали і раділи, Еррор вивів його під руку у коридор, посадивши на лавку біля входу в зал.
<span;>-Я не буду казати, бо вже знаю причину твого розпачу, тримай..
<span;>Еррор простягнув Найтмеру заспокійливі з антедиприсантами, які він приймав кожен раз, коли йому бракувало повітря.
<span;>-Чому…все так важко?
<span;>На це запитання Глючний відповіді не знайшов…
<span;>-А давайте в стайню підемо…тут не далеко
<span;>-Пф..то моя вже стайня.
<span;>-Аа це про неї ви казали?
<span;>-Так пішли.
<span;>Стайня стояла біля озера унизу міста де вони жили, поки вони йшли Даст Кросс та Хоррор розмовляли з Кіллер, але зараз не про них…

<span;>Коли вже Еррор з Найтмером прибирали у стайні до них підійшли Оутер з Кіллер, як вони дізнались що ті двоє тут?
<span;>-хей Найтмере, чи не можеш ти нам дать коней, я обіцяю що заплачу грошей-Оутер зі своїм бісячим голосом став нервувати Найта, який розчісував гриву своєму улюбленому жеребчику.
<span;>Найтмер різко обернувся з нервним вираженням лиця, він не задоволений тим, що до нього так озиваються.
<span;>-Ні тобі я нічого не дам!-гнівно відповів Найтмер.
<span;>-Найтмер не кричи тиж злякаєш мою дівчинку- засміявшись після своїх слів Зірковий.
<span;>Кіллер це не тоже сподобалось тому вона трішки відійшла від нього, підійшовши до Найтмера вона спитала дозволу, як того хотів сам Найтмер;
<span;>-Босс я розумію що ви його не любите, але якщо я попрошу ви дасте трішки погуляти верхи?
<span;>-Тобі можу дать, але не більше пів години.
<span;>-Як люб’язно Найте, а кого даси?
<span;>Найтмер замислився і оглянув свої 5 скакунів–ты в перше верхи?
<span;>-ну схоже так
<span;>-тоді дам для новачків, добра, як мамочка- Лілу
<span;>-ох..а а твого, як звати?
<span;>-Чого?
<span;>-Твій кінь, як його звати?
<span;>Найтмер закляк від питання, але відповів одразу:
<span;>-Кхм! Кресенте, бо на його лобі пів місяць
<span;>-це він?-Кіллер підійшла до стайні де стояв вороний жеребець з місяцем на лобі,‐так він, який серьозний
<span;>У Найтмера з’явилась ідея…з поганим наслідком.
<span;>-Я його дам Оутеру, якщо він сам не проти
<span;>-Ха! Авжеж ні, він такий спокійний, я можу сам його запрягти?

<span;>Ідеально!

<span;>-Авжеж тіки коли будешь одягати сідло намаж на його спину мазі,- в туж секунду він протягнув мазь.
<span;>Оутер забрав це і взяв за руку Кіллер, тяжко вздохнувши, Найтмер дав сідло та обуздок Оутеру, а Кіллер він вирішив сам допомогти, коли вже виводили одягнених коней Кресент почав фиркати, ніби його щось турбувало, Найтмер підійшов до нього поки Оутер допомагав Кіллер залізти, але вона там почала кричати щось типу: не лізь до мене я сама, вона навіть пнула його, нащо почалась невеличка сварка
<span;>Поки вони виясняли свої відносини, Найтмер обійняв коня і щось нашептав.

<span;>Коли всі всілися, Найтмер вирішив поки зайнятись своїми справами, далі черга Кресента…зроби це, заради щастя господаря…

<span;>І ось коли негативний займається справами у себе, він почув іржання та крики Оутера, а далі вже й Кіллера. Вибіжав на вулицю Найтмер побачив таку картину: Коесент скинув з себе Оутера і почав намагатись зняти сідло, це вже щось не нормальне, підбігвши до Лілу і Кіллер заспокоїв їх та далі кинувся до свого коня під копита.
<span;>Оутер лежав на землі без свідомість, здається у нього перелом хребта, але радіти було рано, адже невідомо, що він зробив з його конем.
<span;>Як потім дізнавшись що Оутер просто не всю спину коня вилив майже весь тюбик, Найтмер оскаженів і гнівно подивився на прийшовшого у себе Оутера.
<span;>-Ти! Ти недоумок!
<span;>-Що..?- озвався зірковий
<span;>-Ти знаеш скільки коштує лікування!?
<span;>-Босс! Він не винен!
<span;>-Краще було б якщо він здохнув!
<span;>Еррор та інші що прийшли сюди не могли не бути в шоці, від того що тут відбувається.

<span;>План провалився…

<span;>Декілька днів потому, ніч у міській лікарні, Оутер лежав у лікарні будучи вже інвалідом, у дверях стояла тінь, що повільно підійшла до ліжка тримаючи в руках ганчірку і отрутою на ній, пару різких рухів жертви і він не дихає…
<span;>Найьмер широко посміхнувся і прибрав усі уліки, як це робив раніше.
<span;>Коли всі дізналися про смерть Оутера, Кіллер не було на похованні вона була на озері біля тієї конюшні де все й сталося, її обличчя не виражало рівно нічого, вона не розуміла чому спав той тягар який був з Оутером…не вже це не той магніт який притягував до себе…
<span;>-Кіллер? А ти чого тут?
<span;>Запитав здивовано Найтмер, що вигулював коня. Кіллер обернулась і посміхалася, але вже не як завжди, а вільно
<span;>-Га? Ти чого? Тобі…не сумно?
<span;>-то не я любила Оутера…а тебе Босс..
<span;>Найтмер справді дуже здивувався, що навіть протягнувся до антидеприсантів, але Кіллер не дала йому це випити пригрозив ножем який так і красується на її нозі, вона поцілувала ще охренівшого Найтмера та прибрала ножик, коли Найт зрозумів, що відбувається, він не уміло та боязнь відповів на її поцілунок, а за цим щастям наблюдал вся команда і Хоррор який ще додав свій сніданок, і Кросс, що ніколи не плакав, і Еррор за Дастом, які так і лишилися без жіночої уваги, бо ті жінки відправились на море.
<span;>Місія виповнинна.