Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Два клинки

Замальовка по High noon Евелінн та Йоне. Написано після зливу сплеш-артів та описів. Місто, що й так завжди було пустим і тихим, з приходом ночі стало зовсім беззвучним. Навіть дорожній пил та обірвані частинки паперових плакатів із портретами головорізів менше шурхотіли із вітром, ніж зазвичай. Навколо було ні душі. Чи то тому що нікого справді […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Колір безпорадності

Фанфік по шипі Дух цвітіння Треш/Дух цвітіння Йоне! ***  Ніжний захід сонця пестить шкіру. Тіло купається під ліловим промінням, занурюючи його в Іонійську легку атмосферу. Вона відчувається як м’яке суфле, що тане у роті. Те саме тут, але ти танеш від краси незайманих луків і тендітних гір… Йоне сидів на невисокому обриві, вкритому мохом і […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

нова мешканка лабораторії.

нещодавно, залізна рука віктора обзавелася щільними силіконовими накладками з несильним обігрівом. і причина цього, тихенько терлася у ноги винахідника, вимагаючи уваги. кішка. всього-то, тварина, та ще й із зауна, що явно стала свідком… різного. дивлячись у її оксамитові очі, можна подумати, що ця істота справді пережила якусь особливу подію, війну, чи вона могла б бути […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вода та олія – 24 (ФІНАЛ) (Аркейн. Вай/Кейтлін)

– Вай, ти мене чуєш? – примарно почула енфорсерка, ледве почавши розплющувати очі. І перш ніж їй вдалося сфокусувати на чомусь погляд, який розпливався – відчула міцні, проте дуже обережні обійми. – Наче чую, пундику, – видихнула вона, і заледве піднявши руку, поклала ту на плечі Кейтлін, яка припала щокою до її грудей. – Лікарі […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вода та олія – 23 (Аркейн. Вай/Кейтлін)

Близько години Вай та пані Кірамман просиділи у кімнатці мовчки. Наодинці, навіть уникаючи дивитись одна на одну. За цей час енфорсерка спробувала позбутися мотузок, якими були зв’язані її ноги. І хоч Джінкс вочевидь добре вміла в’язати вузли, та не зуміла наплести такого, з яким її старшій сестрі було б не впоратись. – Чудово, – гмикнула […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вода та олія – 22 (Аркейн. Вай/Кейтлін)

– Послухай, Павдер, ти зв’язалася не з тими людьми, – видихнула Вай, напружено дивлячись на сестру, яка неквапним кроком підійшла до неї. – Та невже? – протягнула Джінкс, закотивши очі. – Здається, щось таке я вже від тебе чула, чи не так? Весь час я, на твою думку, зв’язуюсь не з тими людьми, займаюся не […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вода та олія – 21 (Аркейн. Вай/Кейтлін)

В голові паморочилось, і навіть просто розплющити очі було непросто. Здавалось, погляд немов затуманений, а все навколо розпливається. Втім, за лічені секунди це відчуття минуло. Тоді Вай, озирнувшись навколо, зрозуміла, що лежить в напівтемряві, на підлозі в кутку невеличкої похмурої кімнати, що радше нагадує комірчину… А навпроти неї, гидливо стиснувши губи, сидить пані Кірамман! – […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вода та олія – 20 (Аркейн. Вай/Кейтлін)

Пан Кірамман мав рацію, в парку сьогодні справді зібралося не так багато людей. Не те щоб зовсім порожньо, але й величезного натовпу не було видно. Що, насправді, й не дивно. По-перше, жителі Пілтовера не почувалися в безпеці, тож не поспішали всією родиною відвідувати масові заходи, де «дідько його знає що ще може трапитись». По-друге, відкриття […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вода та олія – 19 (Аркейн. Вай/Кейтлін)

– То навіщо завітали? – протягнула Вай з награно-ввічливим тоном, крізь який просто крупним шрифтом читалося: «Будь ласка, вимітайтеся звідси». – І звідки, до речі, взагалі дізнались цю адресу? – Спитав у відділку, – зізнався той. – Он як… Пундику, побалакай-но, будь ласка, зі своїми підлеглими, аби вони не розпатякували конфіденційну інформацію на всі боки, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вода та олія – 18 (Аркейн. Вай/Кейтлін)

– Слухай, розслабся, тобі не завадить, – усміхнулась Кейтлін, змащуючи руки масажною олією, та не відводячи погляду від енфорсерки, яка щойно вийшла з душу. – Врешті, сьогодні в нас вихідний, ти заслуговуєш на відпочинок. Просто один спокійний день. – Ой не певна, пундику, – тяжко зітхнула Вай, відкинувши рушника на крісло, та лягла животом на […]FavoriteLoadingДодати до улюблених