В один прекрасний рiк Арди на світ з’явились три дитини. Назвали тих малюток Есітієй, Кетарі та Нуміліат. Родини їх життя віддать були готові на благо дочок своїх. І росли би три ельфійськi принцеси, переймаючи королівські турботи. Та ось лихо одне сталося: і магами вони вродилися, та сила їхня була страшна, така велика, що не бачила […]Додати до улюблених
– То ти весь цей час був…закоханий у мене? – спитав Леголас лежачи посеред поля і ледве дихаючи. – Так, коханий. Коли я вперше побачив твої очі на Раді у Ельронда…То зрозумів – ти будеш моїм. І ти не уявляєш як важко мені зараз бачити як ти помираєш… – плачучи, прошепотів над його вухом Арагорн. […]Додати до улюблених
То насправді тішило Мелькора. Сам Еру Ілуватар, творець усього, не наважився покарати його за непослух. Безумовно, Мелькор відчував свою могутність, але було і прикро, що Ілуватар не осмілився прийняти цей виклик, спочатку. В домі Ауле все було звичайно, туди дисгармонія не доходила. Але з тих пір Сауроновий спокій був зворушений. Щось не відпускало його, постійне […]Додати до улюблених
Ми десь поміж смертю й папороттю зустрілись. Впізнав я тебе серед шуму старих тополь. І я — не герой, хоч і маю геройські стріли. А в тебе нема корони, хоч ти — король. У тебе нема нічого, крім злої вдачі. Ти сам — подорожній. Сам собі злий палач. Мої безкінечні вірші постійно плачуть, А […]Додати до улюблених
Жанр:
Війни/Битви, Гет, Драма, Кохання, Пригоди, Смерть неголовних героїв, Фентезі
Рейтинг:
R
Розмір:
Максі
Статус:
В роботі
Розділ перший. Де Четвертий втрачає голову. Пташечка, мала швидка птаха. – Що? – спитав Лассе, щулячись від золотого світла, котре заливало галерею навскіс. Мереживні стіни пропускали світло Лауреліна, утворюючи на підлозі химерний візерунок. – Я сказав це вголос? От халепа. – Моріфінве Карністір, четвертий син Феанаро, витріщався на зовсім юну світлокосу ельде, прудку, мов ластівка […]Додати до улюблених