Розділ 3

Минуло кілька днів після розділу зграй. Ці події кинули тінь на майбутній характер другої доньки ватажка Західної зграї. Лілі, наче занурилась у власний світ. Її сміх затих, вона уникала знайомств з іншими цуценятами і не брала участі в їхніх іграх, боячись зайвий раз потрапити на очі.
Але не варто думати, що лише поганим відзначилася ця недавня подія…
Наприклад, Енжел вдалося потоваришувати з Хамфрі та його вірними друзями: Солті, Шейкі та Мучем. У цей чудовий день Кейт востаннє вечеряла зі своєю родиною, адже вже завтра вона вирушить до Альфа-школи на всю зиму. Її матір переповнювали водночас два почуття: гордість за доньку та смуток від того, що не побачить її до перших провісників весни.

Вінстон та Єва дуже ретельно готували цю вечерю. Вони прагнули, щоб вона надовго закарбувалася в пам’яті доньки.А щоб Кейт та Лілі їм не плуталися по під лапами, вовчиця відправила їх на вулицю погратися. До того ж, старшій доньці потрібно було попрощатися зі своїми друзями.

Сестри залишили печеру і почали блукати територією Західної зграї. Кейт вирішила зіграти з молодшою в квача востаннє, адже в Альфа-школі вона буде довго. Альфа підстрибнула до сестри зі словами:

ー Спіймала, північний олень! ー Лілі кинулася навтьоки, вигукуючи:
ー Кейт, я не олень! Я твоя сестра!
Кейт, перестрибнувши перешкоду, яка виросла на її шляху, вигукнула:
ー Спіймала!
ー Виховані дівчатка так не грають! ー сказала Лілі.

Старша, наздогнавши свою молодшу сестричку-омегу, відповіла:
ー Тобі не вдасться від мене втекти! ー кажучи це, вона не помітила перед собою дерево і з розгону врізалася в нього. Молодша, озираючись назад, з усмішкою промовила:
ー Вдалося!

Тим часом сірий омега з друзями тягнули колоду на гору. Поруч йшла Енжел і запитала у Хамфрі:
ー Хамфрі, ти впевнений, що це безпечно? ー запитала Енжел; в її голосі та виразі обличчя можна було побачити стурбованість.
ー Зовсім ні! ー відповів Хамфрі.
ー Тоді навіщо ви це робите? ー Хамфрі помовчав, щось обдумуючи, а потім спитав:
ー Ти з нами?
ー Ні, я краще за цим поспостерігаю.
ー Ну, як знаєш… ー затягнувши колоду на вершину, Хамфрі сказав друзям: “Прокотимося, хлопці, і спробуємо вітер на смак!”.
ー Хамфрі, ти справжній геній! – відповів Шейкі.
ー Ну що, поїхали… ー продовжив Хамфрі.
ー Літаючі вовки! ー закричали вони. Енжел усміхнулася.
ー Гей, хлопці, щось ми не котимося… ーпісля цих слів колода раптово помчала вниз по схилу. Вона неслася з шаленою швидкістю, але Хамфрі це тільки розважало. Він кричав: “Оце так круто! Вовченята навчаються літати!”.
Дорогою Хамфрі випадково зіткнувся з Кейт. Він зістрибнув з колоди, і вони закружляли в повітрі вхопившись лапами.

ー Ти звідки летіла?
ー З мисливського тренування, обід скоро!
ー Чудово, а то мій зараз з мене вилетить…
ー Справді? Фууу! ー скривила руда альфа мордочку.
ー Зараз ковтну, ー відповів сірий омега, в той же час схилом спускалася Енжел і це побачила.

Кейт і Хамфрі впали на землю і почали сміятися, але його перервав Вінстон.

ー Кейт, нам час.
ー Так, йду, тату.
ー Ти куди? ー запитав Хамфрі.
ー В Альфа-школу. До весни я там.
ー До весни? До неї ж ще ціла зима! ー говорив Хамфрі, йдучи за Кейт. Його зупинив Вінстон з промовою про те, що Альфа і Омега не можуть бути разом…