Глава XXXI. Суєта.

Першим ділом яким я вирішив зайнятися наступного дня, було відвідування гільдії мулярів. Я вирішив замовити невелику кам’яну колону на місце зруйнованої статуї фавна. Після обіду я вже заходив до величезної триповерхової будівлі, фасад якої прикрашали кам’яні статуї та барельєфи, напевно для того, щоб одразу показати відвідувачеві мистецтво майстрів.

Після коротких переговорів із дівчиною-клерком, яка сиділа у фоє першого поверху, мене направили до кабінету на другому, де знаходився фахівець з укладання договорів. Я сказав йому, що хочу колону для прикраси мого садочка, десь висотою півтора метра, і якомога товще. Але з цим є одна проблема. Він і оком не моргнув, вислуховуючи моє дивне замовлення.

– Яка проблема, містере Флай?
– Колону треба встановити в саду, а вхід туди лише через мій дім.
– З якого матеріалу ви хочете колону?
– Ну, не знаю, може граніт.
– Немає жодної проблеми, ми одразу віділлємо колону на місці.

Після чого він покликав миловидну дівчину, і вона відразу ж намалювала мені кілька ескізів. Я вирішив що оптимальна товщина колони буде за пів метра. Ми уклали договір.

Другою справою, я взяв до уваги висновки вчорашньої розмови з королем та почав писати записку з вимогами на амулет-визначник. Замість того, щоб особисто виявляти людей зі схильністю до темряви, я запропонував виготовити амулет, в камінь якого я магічно вплавлю закляття. Чим більший ступінь спорідненості, тим більше потемніє кристал. Виготовлю достатню кількість таких амулетів, і нехай люди із Королівської Служби Безпеки самі займаються підбором кадрів.

Під час роботи я впіймав себе на бажанні побачитися з Маргаритою фон Пауа. Але я зовсім не уявляв, як її знайти. Наскільки я розумію, вона зараз працює бойовим магом у службі безпеки. Але я більше нічого про неї не знаю. Можна, звичайно, було скористатися тривожним перснем. Але де гарантія що приїде саме її бригада? Та й взагалі, найлогічніше що буде, мені дадуть по шиї за хибний виклик, а перстень відберуть. І ще.., погані думки спали мені на думку, може вона забула нашу зустріч? Або гірше, стала вранці з хворою головою і диким похміллям, згадала мене і пішла блювати до унітаза.

Потім я читав книгу з описом темного ритуалу, поступово спалахуючи все більшим інтересом, схоже, що серед гір сміття мені попалася по-справжньому цінна річ. Обов’язково треба провести практичні випробування, думав я. Раптом все, що описано, це просто марення чи хвора фантазія автора.

Раптово у двері постукали. Незабаром вечір, хто ж це може бути, розмірковував я, розглядаючи незнайомця біля дверей магічним зором. Гаразд, зараз дізнаємось. І пішов відчиняти. Незнайомець виявився посильним королівського секретаріату, він вручив мені під розпис повідомлення про запрошення на таємне засідання, яке відбудеться сьогодні ввечері о восьмій годині.

Рівно о восьмій вечора я був у палаці й зайшов до кабінету, де була призначена зустріч. Крім мене, там уже була начальниця служби безпеки. Вона знову була одягнена в коротку облягаючу сукню. Нікого більше не було і Єлизавета фон Стронг спокійно розташувалася на підвіконні, поставивши на нього обидві ноги. Вона курила свою сигару, видихаючи дим у прочинене вікно. Коротка сукня майже нічого не прикривала, і я міг вільно милуватися її стрункими ніжками. А якщо постаратися, то мій погляд зможе проникнути ще глибше, і тоді я зрозумію яка на ній спідня білизна.

Відставити, скомандував я собі. Чортів фавн, подумав я, якого дідька, ти так невчасно розсипався. Намагаючись особливо не витріщатись на її ноги, я привітався:

– Доброго вечора, Єлизавета.
– Здрастуйте, Олександре.
– Навіщо така терміновість?
– Немає жодної терміновості, я люблю працювати вечорами та й ви любите, а решті доведеться трішки потерпіти.
– Решті?
– Так, зараз їх дочекаємось і почнемо нашу нараду.

Рештою виявилися король Конон та генерал Сабатон. Вони прийшли разом, і ми одразу почали. З їх появою Єлизавета легко зіскочила з підвіконня і загасила сигару. Вона дочекалася поки люди розсілися навколо столу і почала пояснювати:

– Олександр, напевно, не в курсі, а решті я вже встигла доповісти, останнім часом навколо нашої столиці стало спостерігатися аномально велике підняття мертвих. Було кілька випадків нападу на людей. Поки що в місті ще немає паніки, але вже починають ходити чутки.
– Які заходи ви вже вжили? – спитав Конон.

На його питання відповів генерал Сабатон:

– Ми посилили патрулі на околицях Стоунграда, до цього залучений майже весь міський гарнізон, але користі від цього мало.
– Олександре, а що ви можете сказати з цього приводу? – несподівано запитав король.

Щоб довго не тупити, я наклав на себе Магічну Концентрацію, дуже корисне закляття, тому я одразу без запинки почав викладати свої міркування.

– Від патрулів немає користі, бо вони їздять у денний час, а мерці ходять у ночі. Потрібно усі патрулі зробити нічними.
– Ага, тільки вночі нічого не видно, особливо в лісі, – засміявся Сабатон.
– У гільдії алхіміків продається еліксир Нічного Зору, дешевий і дуже добрий, – повідомив я.

Так, поки сам себе не похвалиш, ніхто тебе не похвалить.

– Крім того, треба фіксувати всі випадки зустрічі з мертвими та відзначати їх на якійсь великій карті, – продовжив я, – це допоможе побачити нам картину загалом. І надалі ми зможемо зрозуміти, що їх підіймає, чи знайдемо місця, де це відбувається.

– Дуже добре, є ще пропозиції? – спитав король.

Усі мовчали. Потім почала говорити Єлизавета фон Стронг.

– У нас є ще одна проблема, пов’язана з цими мертвими, що блукають. Вони можуть завдати шкоди репутації нашого проєкту ББ, – і дивлячись на наші здивовані обличчя, пояснила: – проєкту Безсмертний Батальйон.
– Якої шкоди? – запитав генерал Сабатон.
– Ми тримаємо все у секреті, але чутки все одно будуть. І люди почнуть негативно пов’язувати мерців із лісу та мерців із ББ.
– І що ви пропонуєте? – спитав монарх.
– Удати, що мерці з ББ це звичайна річ. Нічого такого там нема.
– І як це зробити? – знову спитав генерал.

Єлизавета фон Стронг трохи помовчала, збираючись із думками.

– Пропоную, безсмертних воїнів відправляти до міських патрулів разом із міською вартою. Народ бачитиме, що ми нічого не приховуємо. Крім того, всі будуть позитивно ставитися до мовчазних солдатів, які охороняють наші вулиці. Ніхто не буде їх пов’язувати з трупами з лісу, які смердять та розкладаються. Звичайно, ми нічого не будемо пояснюватимемо: хто, звідки та навіщо. Будемо триматимемо все в таємниці, але вдамо, що ніякої таємниці тут немає.

– Хм, начебто тут є якесь раціональне зерно, та хіба це безпечно? – спитав Конон.
– Нехай на це питання нам дасть відповідь наш таємний радник, фахівець із некромантії, – легко перевела стрілки на мене Єлизавета.

Ось хитра лисиця. Вона пропонує, а я маю прийняти рішення і тим самим взяти на себе відповідальність. Але в її ідеї був здоровий глузд, і я дійсно розмірковував, які можуть бути тут проблеми.

– Все залежить від майстерності керуючих, якщо вона досить висока, то ризиків нема. Нехай у патруль ідуть найздібніші, ті, хто на полігоні добивається від зомбі чіткого виконання всіх наказів. Крім того, першого разу я особисто простежу за кожним командиром і ухвалю рішення про його кваліфікацію.

Над останньою пропозицією я думав довше, ніж зазвичай, мені не хотілося тягатися містом за патрулями. Але потім я вирішив, просто поєднаю це з часом своїх нічних чи вечірніх прогулянок.

– Добре, хай буде так, – підсумував король Конон Яросний.