Розділ 7

Позавчора, коли Сінолап засинав, він помітив підвищення на горизонті. «Може, це вже той пагорб?» – подумав він тоді. Втішений такою думкою, вчора він ішов набагато швидше. А сьогодні, по обіді, він нарешті дістався підніжжя схилу. Дертися вгору було нелегко, грудочки землі сипалися йому в очі, кігті зісковзували з камінців, та він впорався. Він дістався до вершини і йому захопило подих.

Це був пейзаж з його снів, він стояв на схилі, сонце приємно лоскотало його шубку, море блискотіло у промінні. Під ним розкинувся ліс, за ним трави, а за ними глибоко вдавався у воду мис Котячої голови. Він захоплено дивився на ці землі, землі Морського Клану. Як вони могли зникнути? Він не знав. Раптом у його душі прокинувся сумнів: «Де ж Морський Клан?». Ні одного кота не було видно, взагалі ніякого життя. Сінолап почав сумніватися у правдивості пророцтва, яке він чув уві сні. Та був лише один вхід перевірити – піти до мису Котячої голови. І Сінолап побіг до лісу.