Розділ 10

Сінолап сяк-так заспокоївся, вклонився Синьоводій і сказав: «Добридень!»

Бурешуб фиркнув, та Синьовода подивилася на нього сталевим поглядом і кіт одразу ж замовк.

«Я прийшов до вас з миром – Сінолап покосився на Бурешуба, та вояк вирішив промовчати – Я жив зі своїм кланом далеко звідси, за горами. Але одного разу мені прийшло видіння що я маю врятувати Морський Клан. Я пішов на Південь і знайшов одну борсучиху, Північ. Вона сказала мені йти сюди. І я прийшов.»

Бурешуб хотів щось вставити, та Синьовода його перебила: «І як тебе звати, новаче з-за гір?»

«Сінолап» – відповів він.

Тут Бурешуб вже не стримався і розреготався на весь ліс. «Якийсь новак побачив видіння і прийшов нас рятувати? – сказав він крізь сміх – Синьовода, давай я його зараз прожену, він і не подумає більше вертатися зі своїми дурнуватими байками.»

Синьовода несхвально глянула на Бурешуба: «Ти що, не знаєш Північ?», спитала вона.

«Ну і що, придумав щось новак. Всі ж знають що видіння це вигадки для кошенят» – відстоював свою позицію Бурешуб.

«Можливо ти так думаєш, але видіння послають наші предки. Чи може вони помилилися?» – відказала Синьовода.

«Ти певен що це було видіння, а не просто сон?» – звернулася вона вже до Сінолапа. Він ствердно кивнув головою.

«Але ж як ВІН врятує наш клан? Чи не могли наші предки обрати нам захисника покраще? Він навіть кроку ступити не може не спіткнувшись.» – продовжував Бурешуб. У Сінолапі закипала злість. Та Синьовода навіть не звернула увагу на вояка і мовила: «Ти пройдеш з нами до табору і розповіси мені все про своє видіння. А ти – вона глянула на Бурешуба – навіть не намагайся перечити. Це моє рішення і воно не обговорюється»