Розділ 3: Судний день

Пекло було саме таким, яким Кроулі його пам’ятав: темним, вогким і переповненим. Шакс не надто доклала зусиль, щоб покращити це місце; навпаки, воно здавалося ще більш спустошеним, ніж раніше, у спосіб, який він навіть не міг точно описати. Кроулі не мав багато часу, щоб помилуватись краєвидами й розвідати обстановку, адже Шакс поспішно вела його крізь тьмяно освітлені коридори, без сумніву прагнучи якнайшвидше віддати зрадника під суд. Вона привела Кроулі до великої зали, де він мав постати перед судом. Увійшовши, він побачив Темну Раду, що сиділа на своїх місцях, а в центрі кімнати височів величезний трон, який раніше займали Вельзевул. Вони навіть залишили стару ванну, в якій колись купався Азирафаїл у святій воді, і, ймовірно, саме там Кроулі мав зустріти свою кончину.
Шакс залишила Кроулі стояти перед Радою, а сама всілася на трон.

– Кроулі, тебе викликано постати перед Темною Радою за твої вчинки зради й підступности. Ти водився з Небесами і ангелом Азирафаїлом. Ба більше, свідомо допомагав приховати архангела Гавриїла, знаючи, що це суперечить наказам. Що скажеш на свій захист?

Кроулі зупинився, окинувши поглядом залу.

– Я… шкодую? – промовив він, знизавши плечима.

Він знав, чим усе закінчиться. Жодні пояснення чи вибачення не врятують його. Кроулі добре розумів: Пекло не приймає вибачень. Усе, що він міг би сказати зараз, було б марним. Минулого разу його врятував лише Азирафаїл. Цього разу він залишився сам.

– Ти шкодуєш? – перепитала Шакс з недовірою. – Ти усвідомлюєш, у чому тебе звинувачують, і єдине, що можеш сказати — це те, що тобі шкода?

Кроулі кивнув.

– Ага.

Члени Темної Ради збентежено переглянулися між собою. Ніхто не очікував такої відповіді. Гастур стояв у глибині зали. Він видився на Кроулі, але не затримував свій погляд надовго. Без сумніву, Гастур пам’ятав, на що здатний Кроулі, як і пам’ятав, що свята вода не змогла його вбити.

– Ну що ж, Кроулі, – почала Шакс, – ми планували стратити тебе. Однак, зважаючи на те, що остання спроба страти була… невдалою, нам довелося вигадати інший план. Наш новий план полягав у тому, щоб засудити тебе до вічних мук.

– Ваш новий план полягав у цьому? – перепитав Кроулі, збентежений уживанням минулого часу.

– Так, це був наш план. Проте лише доти, доки ми не дізналися, що замислила інша сторона.

– Я щось не розумію. Ви залишаєте мене живим через те, що Небеса щось планують?
Шакс закотила очі.

– Так, Кроулі, спробуй не відставати. У нас є… інформатор. Хтось, хто знає, що планують Небеса. На жаль, це те, з чим нам знадобиться твоя допомога.

– Справді? Ви назвали мене зрадником і підступником, а тепер хочете моєї допомоги? – відрізав Кроулі, і на його обличчі почала з’являтися ледь помітна усмішка.

– Не дивись так самовдоволено. Тобі дозволено уникнути вічного прокляття в найглибшій ямі Пекла лише тому, що ти знаєш Землю краще за будь-якого іншого демона.

Кроулі підняв голову, намагаючись осмислити все тільки що сказане Шакс.

– Навіщо вам демон, який знає Землю? Що саме планують Небеса?

Члени Темної Ради зашепотілися між собою, переглядаючись із тривогою. Шакс перервала гомін, підвівшись.

– Ми не можемо обговорювати це тут. Ці стіни мають вуха. Якщо демони дізнаються, стримати їх буде неможливо. Ми поговоримо в моєму кабінеті.

– Прошу, веди мене, – відповів Кроулі, зробивши широкий жест рукою.

Кроулі разом із Темною Радою рушив за Шакс до її кабінету. Вони йшли коридорами Пекла, минаючи натовпи проклятих. Кроулі намагався тримати голову низько. Зазвичай він уникав уважного задивляння на тих, хто його оточував у Пеклі. Адже чимало з цих душ були людьми, з якими він колись працював. Він просто виконував свою роботу демона, та все ж відчував бодай часткову відповідальність за те, що привів їх до прокляття. У його думках Небеса не були набагато кращими. Люди приречені в будь-якому випадку.
Нарешті група дісталася до кабінету Шакс — колишнього Вельзевул. Шакс наказала слузі зачинити за ними двері й залишила Гастура зовні охороняти вхід.

– Тепер ми можемо говорити вільніше, але робіть це тихо, – сказала Шакс.

– Гаразд, що ж такого важливого й таємного, що ми мусили прийти аж сюди? – запитав Кроулі.

Він думав, що вже мав би бути мертвим, тож це було несподіваним розвитком подій.

– Армагеддон не зовсім відбувся за планом, як ти знаєш, адже саме ти його зупинив. Небеса досі незадоволені, і досі немає рішення. Це треба якось залагодити.

– Отже, вони готуються до великого фіналу?

– Щось на кшталт цього. Ми знаємо з достовірних джерел, що Небеса готуються до Другого Пришестя.

Кроулі завмер. Друге Пришестя. Усі ті роки він з Азирафаїлом захищали Землю. Століття, проведені серед людей, зрештою завершилися ризиком їхнього власного існування заради порятунку світу. А тепер Азирафаїл не лише покинув його, а й кинув людство. Він пішов на Небеса, щоб допомогти готувати Друге Пришестя. Навіщо ж тоді йому було зупиняти Армагеддон? Якщо Азирафаїл зрештою збирався зруйнувати все, що вони з Кроулі так довго захищали, то навіщо було боротися від самого початку?
Занурений у думки, Кроулі відчув, як його тіло почало розжарюватися. Він був розлючений більше, ніж будь-коли. Його зраджували багато разів, але тепер його зрадив Азирафаїл — двічі.

– Кроулі? Ти ще з нами? – запитала Шакс, вирвавши його з роздумів.

– Гм? Ага, а де ж іще мені бути?

– Слідкуй за тоном. Ти говориш із Великим Герцогом Пекла.

Шакс випрямила поставу, намагаючись ще раз підкреслити свою владу.

– Так, саме тому ти нам потрібен. Розумієш, Небеса мають твого… солоденького хлопця, який допомагає їм, – продовжила вона, зневажливо вимовивши ніжне слово.

– Він не мій хлопець, – гаркнув Кроулі, – він навіть більше не мій друг.

Очі Шакс звузилися.

– Чудово. Тоді тобі не буде складно допомогти нам у цьому, чи не так?

Кроулі промовчав.

– Можливо, ти поцікавишся, навіщо саме ти нам потрібен, – почала Шакс. – Річ у тім, Кроулі, що ти знаєш Землю краще за будь-кого тут. Якщо ти будеш там, на Землі, то зможеш допомогти нашій стороні, коли розпочнеться Друге Пришестя. Ти матимеш змогу стежити за подіями. Ми хочемо, щоб ти залишився в Лондоні й наглядав за людьми. У ту мить, коли помітиш щось дивне, повідомиш нам. Ти станеш очима й вухами Сатани.

Кроулі зберігав самовладання. Вони ж насправді не просили його робити щось особливе. Лише стежити за подіями. Це не мало бути надто складним і не завдавало б йому великого клопоту. Він знав, що Пекло не надто добре вміє доводити справи до кінця, тож якщо він звітуватиме раз на тиждень чи близько того — цього вистачить. Вони не переслідуватимуть його, бо він їм потрібен.

– Алло? – озвалася Шакс. – Ти розумієш?

– О, так, я зрозумів. Можу зробити, – відповів Кроулі. – Це все? Мене відпускають?

Члени Темної Ради переглянулися між собою.

– Так, Кроулі, це все. Повідомляй нам про все, що помітиш — і ти будеш у безпеці. Я проведу тебе.

З цими словами Шакс вивела Кроулі з кімнати. Виходячи, він гаркнув на Гастура, і той здригнувся. Пройшовши коридором, Шакс залишила Кроулі й дала йому змогу самому вирушити назад на Землю. Він знову опинився за кермом свого Бентлі, на самоті. Пухнасті кубики й досі лежали на пасажирському сидінні.
Кроулі взяв їх до рук, перекочуючи між пальцями. Вперше за століття він схилив голову в молитві.

– Привіт, Янголе. Я знаю, що ти мене чуєш. Знаю, що стежиш за мною. А тепер я знаю, що ти замислив. Знаю, що покинув Землю й мене, але ніколи б не подумав, що ти зайдеш так далеко. Плануєш Друге Пришестя? Працюєш над тим, щоб зруйнувати світ, який ми захист якого ми боролися? Гм.

Кроулі відчув, як у горлі перехопило подих, а сльози виступили на очах, та його лють дозволила йому подолати це.

– Ну що ж, Янголе, ти обрав свою сторону. Покинув мене й Землю. Прокляття тобі й твоєму Другому Пришестю. Хочеш стежити за мною? Тоді дивись. Гляди пильно.

Кроулі різко підняв голову й завів Бентлі у вогнистій люті. Він втиснув педаль газу до підлоги, мчачи Вікбер-стрит так швидко, як тільки міг автомобіль. Він не знав, куди прямує, але знав одне: Азирафаїл заплатить за це — єдиним способом, яким Кроулі вмів завдати йому болю.