Розділ 2: Що Єси на Небесах

Сім днів свого правління як Верховний Архангел і Азирафаїл починав розуміти, чому Гавриїл завжди був таким грубим. Майже весь його час займали зустрічі, складання планів, чи ще якісь суто ділові справи. Стаєш трохи дратівливим, коли весь час – робота, а не розваги. Не було часу на читання, та й не те щоб на Небесах були якісь паперові книги. Тут точно не було млинців чи надзвичайних бранчів як у “Ritz”. Але найгірше з усього, тут не було Кроулі.
Михаїл та Уриїл не були надто добрими до Азирафаїла ще з моменту його прибуття. Обидві вважали, що більше підходять на роль Верховного Архангела, і через це зганяли свою злість на нього. Вони не могли висловлювати це невдоволення надто публічно, оскільки заздрість – один із смертних гріхів. Натомість вдавали, що ставляться до нього нормально за присутности Метатрона чи инших янголів, а наодинці з ним виявляли лише крижану байдужість та демонстративну неприязнь. Він міг терпіти саркастичні коментарі, але відчував, що Михаїл та Уриїл завжди будуть змовлятися проти нього. Єдиним иншим янголом, яким він довіряв, були Мюріель, але їх залишили на Землі, щоб доглядати за книгарнею. Принаймні книгарня була в надійних руках, хоча Азирафаїл хвилювався, щоб Мюріель не почали продавати книги. Він залишив чітку записку, в якій пояснював, що ці книги не продаються, і сподівався, що цього буде достатньо, щоб вони зрозуміли натяк.
Азирафаїлу таки вдалося викроювати кілька хвилин для себе, тут і там. Як архангел, він мав набагато більше влади за Князів. Він, ймовірно, міг би якимось чином використати цю силу собі на користь. Натомість Азирафаїл використовував її, щоб стежити за своїм світом: зокрема, за одним демоном із вогняним волоссям. Протягом усього минулого тижня він спостерігав за Кроулі, його особистим ангелом-охоронцем. А сьогодні Азирафаїл вирішив заявити про свою присутність. Спробував зателефонувати Кроулі, але безуспішно. Послав голуба клювати у вікно, але це також не спрацювало. Зрештою, в останній відчайдушній спробі, Азирафаїл спробував додати якийсь персоналізований декор до Бентлі, сподіваючись, що Кроулі зрозуміє, що він намагається встановити контакт. На жаль для Азирафаїла, його не план не приніс тих результатів на які він сподівався. Кроулі накричав на нього, що траплялося рідко за всі ті століття, що вони були знайомі.
«Гадаю, я не можу звинувачувати його» – подумав Азирафаїл. «Він просто не розуміє мого  плану. Не знає, що я зробив це для того, щоб щось змінити. Він просто не розуміє.»

Після провалу Азирафаїлу довелось повернутися до роботи. Перші кілька днів на Небесах були зовсім не такими як він їх уявляв. Коли Метатрон сказав йому, що вони працюватимуть над Другим Пришестям, Азирафаїл думав, що це почнеться негайно. Однак, більшість першого тижня була присвячена розгляду справи Гавриїла. Спершу був суд.
Архангели Михаїл та Уриїл хотіли викреслити Гавриїла і Вельзевул з Книги Життя. Саракаїл погодились з цим варіянтом. Метатрон не озивався і натомість звернувся до Азирафаїла за рішенням. З невеликою перевагою Азирафаїлу все ж вдалося переконати інших Архангелів залишити Гавриїла та Вельзевул у спокої. Зрештою, ангел Гавриїл зробив величезний внесок у Царство Небесне. Якщо бути з Вельзевул – це те, чого він хоче, значить так тому й бути (або ж так вважав Азирафаїл). Знадобилося багато зусиль, щоб переконати Михаїла та Уриїла, але Метатрон нагадав їм, що, як Верховний Архангел, Азирафаїл має найвищу владу.

Однак виникало багато питань, з яких Азирафаїл хотів би порадитися із Кроулі. Йому хотілось, щоб Кроулі був поруч із ним, щоб вони знову працювали разом. В іншому всесвіті, можливо, він би досяг бажаного щасливого кінця. На жаль, ця реальність була іншою. Азирафаїл був сам, вперше. Він був не сам насправді, проте духом так.
Як ангел, Азирафаїл не мав великого досвіду в брехні. Свою першу брехню він сказав у Саду, коли Богиня запитала його, що сталося з вогняним мечем, довіреним йому. Наступна велика брехня Азирафаїла пролунала під час мук і подальшого прощення Йова. Він тоді подумав, що Кроулі прийшов, щоб забрати його до пекла. Натомість йому це зійшло з рук. Небеса так і не дізналися, що Азирафаїл збрехав. Після цього брехати стало трохи легше. Це ніколи не було чимось природним для Азирафаїла, але багато років тому він поклявся собі брехати лише за крайньої необхідности. Він брехав Небесам про Антихриста, його зв’язки з ворогом і про Гавриїла. Щоразу йому це сходило з рук. Звичайно, кожна брехня супроводжувалася певною часткою провини та панічними ваганнями.
Кроулі, який так довго був поруч з Азирафаїлом, безумовно, знав його краще за будь-кого. Він завжди міг зрозуміти, коли той був засмученим, стурбованим чи наляканим. Звичайно ж, Кроулі міг зрозуміти, коли Азирафаїл бреше. Зрештою, у нього було стільки досвіду. Азирафаїлу здавалося абсолютно дивним, що Кроулі не міг помітити його останню брехню. Маленька частина його сподівалася, що Кроулі розпізнає брехню, викриє та запропонує кращий план. Цього разу такого не сталося. Кроулі повірив йому. Азирафаїл знав, що Кроулі ніколи не погодиться повернутися з ним на Небеса. Саме ця брехня найбільше мучила його. Він брехав Небесам, брехав Пеклу, брехав людям. Але протягом усього цього часу він жодного разу не збрехав Кроулі. Почуття провини гризло саму його душу, але який у нього був вибір?

Коли Метатрон забрав Азирафаїла з книгарні того дня, він запитав, кого той вважає гідним замінити Гавриїла на посаді Верховного Архангела. Азирафаїл був цілком приголомшений, коли Метатрон несподівано назвав його ім’я серед кандидатів.
Він ніколи не був відомий як хоробрий, відчайдушний чи справжній лідер. Усе це він відчував лише тоді, коли поруч був Кроулі. Сам на сам Азирафаїл не вважав себе гідним Верховного Архангела. Він також пам’ятав, як Пекло намагалося знищити Кроулі, і лише міг уявити, які жорсткі слова пролунали про нього коли був суд на Небесах. Азирафаїл подякував Метатрону за пропозицію, але ввічливо відмовився. Тоді він нахилився ближче й зробив йому иншу пропозицію: або той повертається на Небеса, або їхні з Кроулі імена буде стерто з Книги Життя. Сам спогад про це змусив Азирафаїла здригнутися.
Азирафаїл знав: Метатрон не з тих, хто розкидається порожніми словами. Якби він не збрехав Кроулі, їх обох могли б стерти з лиця землі. Хіба не краще бути розділеними, але живими? Так думав Азирафаїл, але гнів Кроулі змусив його засумніватися у власному виборі. Та все ж рішення було прийняте, і змінити його вже не можна. Азирафаїл мусив зіграти свою роль і йти за Небесами – принаймні настільки, наскільки міг. Це було саме так, як завжди казав Кроулі: самотньо. Без Кроулі на його боці було ще самотніше. Тепер у нього не було жодного боку.
– Азирафаїле, ми вже розпочинаємо, – голос Метатрона пролунав водночас звідусіль і нізвідки.
Азирафаїл відступив від вікна, обтрушуючи свій бездоганний одяг.
– З чого саме починаємо?
– Перше засідання з планування. О, тільки не кажи мені, що вже забув, Азирафаїле. Ти забагато мрієш, – відповів Метатрон.
Азирафаїл ковтнув, і раптом відчув як його горло стислося.
– З-засідання з планування… звісно… Ваша Святосте, ви ж не маєте на увазі планування цього, чи не так?
– Так, маю. Друге пришестя. Я ж казав тобі, ми вже почали планувати, але нам потрібна твоя допомога, Азирафаїле. Зрештою, саме тому ти тут.
Азирафаїл кивнув.
– Так-так, я буду там — швидше, ніж ягня встигне хвостиком махнути!
І ось настав час. Час зустрітися з призначеним — без музики, бо на Небесах її не було. Перші дні він намагався відвернути думки від Другого Пришестя, та знав: воно неминуче. Азирафаїл мусив бути мудрим і дипломатичним. Він не міг прямо протистояти Другому пришестю, щоб не накликати погибель — не лише на себе, а й на Кроулі. Єдиною надією Азирафаїла було затягування часу або знаходження відволікаючих факторів. Тільки Небеса знають: Архангели не терплять коли їх змушують чекати.
– Отже, – прошепотів Азирафаїл, звертаючись до порожнечі, – покінчімо з цим, еге ж?
З цими словами він вирушив до зали засідань, готуючись до будь-якого виклику, який стане наступним.