Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Фанфіки
6,804
Слова
22.9 M
Коментарі
9,316
Читання
79 d, 14 h
-
Рюджин: "О, подивіться, хто тут, — Хьон-у крокнув уперед, вириваючи рюкзак із рук Соджуна одним рухом. — Олімпіадник знову вирішив, що він один із нас?" Мін-дже: "Досить, — його голос пролунав тихо, але твердо, як метал. — Відійдіть від нього." Рюджин (з’являючись): "Залиште його, — новий голос розтяв повітря, холодний і різкий, як лезо. — Новий охоронець? Ласкаво просимо до Еденвелю. Сподіваюся, ти не боїшся тіней." Мін-дже (не відповідає, але тримає погляд). Рюджин (усміхаючись): "Побачимось." - Різдво. Нормальні люди зустрічають ранок Різдва в родинному колі, розпаковуючи подарунки під ялинкою й споглядаючи щасливі обличчя рідних. Справжнісінька ідилія. Проте річ у тім, що Локі ніколи не міг похизуватися так званою «нормальністю». Саме тому ранок цьогорічного Різдва (точніше, уже день) він зустрів у квартирі незнайомого чоловіка, що зараз стояв над ним зі склянкою води, якимись таблетками від похмілля й надзвичайно стурбованим виглядом. Просто чудово.
-
-
-
-
- Він – безсмертний. Професор, що приховує свою справжню сутність за маскою холодної жорстокості. Вона – його студентка, чия сила і вразливість ховаються за спокоєм і стійкістю. Їхня зустріч була випадковою, але доленосною. Те, що починалося як ненависть, повільно перетворюється на щось більш небезпечне. У світі, де світло і темрява переплітаються, їхні почуття стають забороненим випробуванням на межі руйнування. Чи приречені вони на загибель, чи кохання здатне подолати навіть вічну темряву?
- Така собі космогонія й антропогонія. Про те, що було на самому початку часів, як наш світ став таким, яким є, і чому казки та міфи — це не просто вигадки бабусь, а наше справжнє минуле, просто дуже забуте, а те, що й пам’ятається — спотворене, багато стерто часом.
- «Королівство Пруссія, а чи ти колись намагався зрозуміти мене, поза тим, що я давав тобі зрозуміти? Ти так боїшся скаламутити воду зони комфорту, що виникає враження ніби ти не вмієш плавати. Ти ховаєшся за своїм чортовим его, як за цим всим картоном, хоча я, я то знаю, ти, там вглибині, ти також безнадійно боїшся.
- Попередній 1 … 8 9 10 … 41 Далі
