Частина 61: Постидні витівки

Подивившись на нього, Рей сказав:

– Сімнадцять років тому… батько заарештував його за нелегальне перевезення наркотиків. Дядькові призначалося пятнадцять років ув’язнення, але, схоже, було задіяно його команду друзів-юристів, що пом’якшили вирок і швидко звільнили його. Через п’ять років дядько вийшов. Але образа в нього залишилася. Після смерті мого тата йому більше не було на кому зривати злість і… таким чином він вирішив по мучити його на тому світі.

Слухаючи його, Мейлі все більше не влягало в голові.

– Я думав… він усиновив тебе щоб ти не потребував батьківської підтримки… чому ти упевнений, що він це зробив зі зла та образи?

Рей посміхнувся йому.

– Я, здається, вже казав тобі не судити людей по вигляді, інакше вони сильно розчарують тебе, чи не так?

– Але ж-…

– У скількох таких ти вже розчарувався, Мейлі?

Він не відповів йому, але Рею і не потрібна була його відповідь. Хлопець потягнув Мейлі за собою і сів разом із ним на ліжко.

– Забудь про це. Я й не хотів розповідати тобі, бо й сам цього не сприймаю, але вирішив розповісти лише щоб ти знав правду.

– Рей… Чому ти не розповів мені про все раніше?

– Це лише мої проблеми.

Мейлі посміхнувся та узявши його за руку, запитав:

– Знаєш, коли людина закохується у когось її проблеми стають і її.

Інший з прикрістю опустив голову.

– Пробач.

Мейлі обійняв його, але, несподівано для нього, Рей не поспішав обійматися у відповідь, лише мовчки кусав губи. Відсторонившись, Мейлі запитав:

– Ти хочеш ще щось розповісти?

– Ні, просто…

– Та кажи вже.

Не відразу, але той зізнався:

– У мене з’явилася парочка синців на тілі, тому я…

– Ти знову з кимсь поліз битися!? Покажи рани! – Мейлі схопився за його гольф, але Рей ривком натягнув його назад, прикриваючи забинтований живіт.

– Вони вже майже зійшли! Я ходив до Фредеріка, він сказав, що синці незначні. Не треба так хвилюватись.

Мейлі сильно насупився.

– Чому ти мені не сказав!? Я б сам обробив пошкодження! Ти знову збрехав мені!

– Я не брехав! Просто не хотів турбувати тебе парочкою синців!

– Не домовляти і тримати в секреті — це теж саме, що брехати, Рею!

Парубок прибрав його руки від свого гольфу, повторивши:

– Я не хотів тебе турбувати такою дрібницею. Я й сам в змозі про себе подбати, та й це всього-на-всього парочка саден… ти б міг так сильно до мене не притискатися? Все досі болить…

– Ох, звісно! Прости мене! Я не знав, що роблю тобі цим боляче!

– Дрібниці. Правда. Не турбуйся, страшних ран немає. Жити буду.

– Не лізь більше в бійки, добре?

Рей задер підборіддя, хвалячись тому:

– Взагалі-то сьогодні я ні з ким не посварився і не побив. Уявляєш?

– Це… Чудово. Но це і є ознака нормальної поведінки яка повинна бути присутня у людини щодня.

У Рея очі на чоло полізли.

– …..щодня?

Мейлі засміявся та з ніжністю поцілував його в щоку, потім у губи.

Після недовгого поцілунку Рей відсторонився, але все ще невідривно дивився на його пухкі вуста.

– Щось не так із губами? – він машинально торкнувся їх, але парубок похитав головою, відповівши:

– Ні. Вони, як завжди, прекрасні.

Зніяковівши, Мейлі недовірливо запитав:

– Але по твоєму обличчю видно, що тебе щось не влаштовує. Справа в поцілунку?

Усміхнувшись, Рей знову крутнув головою:

– Ні. Ти став добре цілуватися.

– Але… Тоді в чому ж річ?

Рей задумливо провів великим пальцем по його губах і прямо відповів:

– Я хочу більшого.

Мейлі в мить густо почервонів, та в розгубленості пробелькотів:

– Але ж ти… я ще не… ти казав що…

– Тобі вісімнадцять, Мейлі.

– Вірно…

– Розумієш, прості поцілунки мені вже набридли. Може… по практикуємо цікавіший вид поцілунку?

– Ти про… – побачивши лисячу посмішку іншого, Мейлі сором’язливо опустив погляд у підлогу.

– Ти все ще не хочеш вчитися чомусь серйозному? – схиливши голову набік, запитав Рей.

– Не то щоби, просто…

– Просто?

– Цей поцілунок надто вже бентежить мене…

– Але, Мейлі, – Рей заклав і зімкнув у нього за спиною руки замочком, наполегливо вдивляючись у опущені очі. – Ми ж тут одні, і я не прошу тебе роздягатися чи робити щось постидне. Що ж тебе так бентежить?

– Ну… я не впевнений, що зможу відповісти належним чином на поцілунок і задовільнити тебе…

– Для цього і потрібна практика. Не бійся, я ж тебе не з’їм, поки що, – з глузуванням додав він, і підняв його опущене обличчя за підборіддя. – Просто повторюй за мною. Все як і у звичайному поцілунку.

“Але це не класичний поцілунок…”

Ніби прочитавши все по його погляді, Рей додав:

– Хоч цей вид поцілунку і відрізняється доторком язиків, ти можеш і не відповідати мені тим самим, поки не звикнеш.

Мейлі все ще не наважувався, але Рей був налаштований дуже рішуче. Наблизившись до нього, він став не поспішаючи, заманювати його спершу: невинними поцілунками в щоку, тоді, у куточки губ і підборіддя, тихо і солодко промуркотівши тому:

– Відкрий ротик… Давай…

– Умф… – згораючи від надмірного сорому, Мейлі розімкнув губи. У цей момент Рей накрив долонею йому очі і прослизнувши від підборіддя до його губ язиком, проникнув до рота.

Тіло Мейлі здригнулося. До кінчиків пальців поповзли лоскотливі мурашки. Було мокро і не звично від відчуття ковзання чужого язика у роті. Повітря при поцілунку відразу зникло, і серце застукотіло барабаном.

– Мф! – Мейлі відчував як той вивчає кінчиком язика ряд його зубів і ясен, затім, спритно переходить до найбажанішого – ковзаючи по маленькому язичку.

Рей намагався підлаштуватися під подих партнера, даючи йому ковтнути повітря, но пристрасть затуманювала розум, від чого він забував про це. Куточки губ хлопця смикнулися, коли інший вп’явся нігтями в обидві його руки, даючи зрозуміти, що дихати вже нема чим. Рей на мить відсторонився щоб повалити його на ліжко під себе, і знову припав до губ, переплітаючи їхні язики і поглиблюючи поцілунок.

Мейлі заклав руки тому за шию і щоразу, коли Рей поглиблював поцілунок, він впивався нігтями тому в плечі.

Через хвилину, Рей відсторонився від його губ даючи іншому віддихатись.

– Ха-ах… – Мейлі переривчасто видихнув, відчуваючи, як тіло пробирає жар. Рей схилився, невідривно милуючись ним. Но несподівано той натиснув йому на шию і різко притяг до себе, злившись у лагідному поцілунку. Проте, не встиг цей поцілунок довго продовжитися, як Рей ривком відскочив і квапливо прибрав його руки з шиї. Мейлі підвівся на ліктях здивовано дивлячись на того.

– Щось не так?..

Почувши запитання, Рей, прикривши долонею половину обличчя, поспішно підхопив подушку, що лежала поруч і притиснув її до стегон, відповівши:

– Все в п-порядку… просто живіт раптово прихопило…

– Живіт? – він сів на ліжку з хвилюванням дивлячись на нього. – Тоді я принесу знеболювальне!

– Не треба знеболювальних! – поспіхом заперечив Рей і зіскочив з ліжка, прямуючи до вбиральні. – Напевно з’їв щось не те… Зараз все пройде…

Мейлі розпереживався, і все ж таки попрямував шукати потрібні таблетки та набирати склянку води. Через деякий час Рей вийшов із вбиральні і відразу ж натрапив на юнака з трьома упаковками пігулок.

– Живіт… Все ще болить? – стурбовано запитав Мейлі, простягаючи йому склянку води з пігулками. – Ось. Тобі краще знати, які з них прийняти.

Рею стало вельми ніяково. Він відвів очі, потім, прийняв з його рук склянку води та таблетки. Воду він випив і відклав склянку на обідній столик, а ось таблетки сховав назад до аптечки, зі словами:

– Вже пройшло. Не хвилюйся.

Мейлі полегшено зітхнув і підійшов до нього, обіймаючи ззаду.

– Тоді… може… продовжиш навчати мене французькому поцілунку?..

Рей ривком обернувся до нього обличчям, прибираючи його руки зі своєї талії. Уловивши в того збентеження, Мейлі посміхнувся.

– Гадаю… для першого разу можна зупинитися на цьому… – відвертаючись, зазначив Рей.

Мейлі кивнув, погоджуючись із ним, але в душі хотів продовження. Він сподівався, що наступного разу їх поцілунку нічого не завадить, але, на його подив, той, хто завжди першим ліз цілуватися, зараз уникав будь-яких поцілунків, і весь час вигадував відмовки коли він нагадував про незакінчений поцілунок.

Мейлі ж все розсудив по своєму:

“Може… він хоче, щоб я почав першим проявляти ініціативу?”

Одного вечора він набрався рішучості першим почати їх поцілунок, і цього разу закінчити його.
Поки Рей гортав щось у телефоні, Мейлі, повільно зібравшись до нього на ліжко, вихопив з рук смартфон та відклав на тумбочку. Він уважно спостерігав за розгубленістю Рея, і посміхнувся, коли інший запитав:

– Щось не так?..

Замість пояснень він схилився над ним. Серце шалено калатало, коли погляд невідривно дивився на губи хлопця. Мить, – і його задум перервали.
Рей схопив Мейлі за плечі і відтягнув від себе, спантеличено втупившись у нього очима.

– Що це ти… надумав?

– Гадаю, ти вже й сам здогадався. – Мейлі знову нахилився до нього і схопивши долонями його обличчя з усмішкою поцілував так, ніби губи Рея – найбільша насолода у світі.

Рей не мало здивувався від подібної пристрасті з боку, здавалося, завжди сором’язливого і нерішучого хлопчини і схаменувся лише через хвилину. На його поцілунок він не відповів. Як і очікувалося, парубок відштовхнув його і знову схопив у руки свою подушку. Прикриваючи нею пах, Рей поспішив до туалету, але його схопили за руку, не даючи піти. Мейлі сердито витріщився на нього.

– Чому ти уникаєш моїх поцілунків!? Ти… втомився від мене?

– Що? Ні! Все не так…

– Тоді поясни мені!

Інший повагався, перш ніж зізнатися:

– Моє тіло почало реагувати на тебе та бажати більшого. Тепер розумієш?

Мейлі заціпеніло витріщився на нього, відчуваючи як обличчя по секундно закипає від сорому.
І як він… одразу про це не здогадався?

Рей усміхнувся, затім прибрав подушку зі стегон, та шпурнув її назад, на ліжко.

Як тільки Мейлі опустив очі нижче його пояса, його щоки почали горіти від надмірного сорому, а рот мимоволі відкрився.

Рей мовчки відвернувся, відчиняючи дверцята вбиральні, як тут, його знову схопили за руку. Мейлі, з все ще червоним обличчям, підняв на нього погляд, намагаючись здатися рішучим, але, при цьому його очі все одно бігали на всі боки, а голос здригався і збивався:

– Рей… якщо хочеш… ми могли б і… переспати разочок…

Рей остовпіло поглянув на нього від чого Мейлі ще більше розчервонівся і хотів сховати обличчя за локонами волосся, ось тільки, торкнувшись їх, згадав, що ті вже не такі довгі, як раніше. Тоді він просто закрив обличчя долонями.

– Ти… зараз серйозно?.. – Рей ніяково посміхнувся і відвів очі. – Но ти ж не готовий до такого…

– Г-готовий!.. – випалив він. Але в його голосі звучала невпевненість у собі.

– О, правда? – Рей, простягнувши руку, зробив до нього крок, але Мейлі зіщулився і несвідомо відступив назад.

– Я так і думав, – опустивши руку промовив Рей. – Ти мене все ще боїшся.

– Що?.. Ні! Просто ти… – він замовк. – Можливо, це… дійсно так…

Рей вже відвернувся, готовий йти до вбиральні, але його потягли за кінець футболки.

– Знаєш… Я повинен тобі теж у де чому зізнатися…

Рей поглянув на нього через плече.

Мейлі вагався ще з 30 секунд, а тоді, не розбірливо пробуркотів під ніс:

– Це… Мене… Один чоловік у якого працювала моя мама… Після її смерті він віз мене у машині… і намага…

Навіть якщо він не говорив прямо Рей відразу все зрозумів.

– Мейлі… – він вхопив його за долоню остовпіло зазираючи у опушене обличчя.

– Можливо через той випадок я і сторонюся надто близького контакту… не знаю.

– Ти повинен був повідомити мене про це раніше, тоді би я не примушував тебе ні до чого…

Мейлі підняв обличчя.

– Як би я розповів ти би… Не цілував мене?

– Га? Ні, я..! Хаа… – він стис його тонкі пальці у долонях.

 Мейлі подумав, що Рей у ньому розчарувався, тому зробив крок до нього і потягнувся на пальчиках щоб поцілувати, але, незважаючи на те, що йому вже виповнилося всі вісімнадцять, він досі поступався хлопцеві в рості.

– Пх-х, – Рей видавив смішок спостерігаючи за його невмілими спробами. – Мейлі… Послухай. Не примушуй себе якщо тобі не комфортно від цього.

– Мені зовсім не неприємно. – він насупився. – Ти не хочеш цього?

Рей зітхнув, і схопивши долонями його личко, відповів:

– Дуже хочу.

Мейлі всміхнувся та стараючись догодити, прослизнув долонею під його гольф.

– Ти… хоч усвідомлюєш наскільки твої дії збуджують? Ти так намагаєшся мене спокусити? – Рей зазирнув йому у вічі. – На жаль є причини, через які я не можу зараз переспати з тобою.

– Це… які ще?

– Ну, на чолі у всього стоїть той факт, що тобі лячно від близькості, а ще, ні в кого з нас у цьому немає досвіду і необдумано займатися чимось настільки делікатним я, поки не можу. – він зробив паузу, і пробігся поглядом по його тендітному тілу. – Ти такий ніжній і крихкий, Мейлі, зовсім як квітка камелії. От тільки, якщо зірвати та взяти її в руки… Квіти миттєво разсипаются. Я… боюся зробити щось не так і нашкодити тобі… – парубок запустив у його волосся пальці та схилився. – Впевнений, ти також боїшся, щоб я не перестарався зі силою у процесі. Оскільки у мене “цього” не було, я не можу обіцяти, що стримаюсь.

Мейлі прикував очі у паркет. Він розумів, що є, буквально, порцеляновою лялькою з якою треба обходитись обережно щоб випадково не зламати. Його жахливо бісило — це прокляте відчуття крихкості… але він сподівався, що з роками стане витривалішим.

Рей поцілував його в щоку і погладивши по плечу, відійшов у вбиральню. Як тільки за ним зачинилися двері, Мейлі сперся на них спиною і важко зітхнув, розуміючи, скільки завдав незручностей Рею своїєю наполегливістю.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Під час сну Рей міцно притис його спиною до себе.
Мейлі напружився, відчувши, як чужі руки пробираються під нічну сорочку. По спині різко пройшлася хвиля мурашок. Він миттю схопив іншого за руку і вкусив за неї.

– Ауч! Ти чого кусаєшся!?

– А ти навіщо мене до себе притискаєш!?

Рей замовк і здивовано підняв голову з подушки, дивлячись на сердите личко коханого.

– …а хіба тобі боляче?

– Не в цьому справа!.. просто ти… твої руки… ці відчуття… Уф.

“Коли він припинить мене лапати? Якщо це продовжиться мені потрібно буде спати у себе в ліжку…”

– Пх-хах! А це цікаво…

– Про що ти?

– Ти не відчуваєш болю, але гостро реагуєш на кожен мій дотик. Схоже, твоя чутливість загострена.

Мейлі округлив очі, та розкрив рота, але так нічого й не промовив. Замість слів він залився румянцем.                       Від його заціпенілого виду Рей вже голосніше розсміявся, незважаючи на те, що зараз було близько третьої години ночі. Мейлі почав сердитися і штовхати того, тому інший, все ж таки, вибачився:

– Добре, вибач. Я більше не буду.

“Так я тобі й повірив…” – Мейлі з надутим видом відвернувся, накриваючись ковдрою. Через п’ять секунд він почув дивний звук і повернув голову. – Гей, що ти…!? – щоки розчервонілися, коли він помітив, що той стягнув йому з плеча светр. – Ти… навіщо ти вкусив мене за плече!?

Рей, тихенько посміюючись, поцілував його в шию і відповів:

– Не вважаєш не справедливим те, що ти мене вкусив, а я тебе ні?

– Ти..! – він підняв руку, щоб штовхнути того, но парубок перехопив її і притулив до своєї щоки. – Що ти…

– Ти сильно гарячий, – раптом промовив Рей і його обличчя враз стало схвильованим. – Тобі не жарко спати у светрі?

– А, ні. Мені нормально.

– Так не піде. Давай, знімай. – Рей почав роздягати його, але інший став упиратися і міцно стискати в кулаках краї светра.

– Не хочу! Я ж сказав, що мені й так добре! – Мейлі прибирав його руки, але інший продовжував наполегливо стягувати йому светр.

– Це зовсім не добре! Зніми светр, я ж бачу, що тобі жарко!

– Не змушуй мене!

– Та годі вператися!

– Досить вже! – Мейлі в гніві вдарив його по руці, після чого заправив уже розтягнутий светр і сховався під ковдру.

Рей прибрав руки сердито витріщаючись на велику грудочку ковдри, після чого хмикнув і ліг назад:

– Ну й спи так. Упертюху.

Мейлі надув щоки, і знявши з голови ковдру, невдоволено подивився тому в спину, після чого торкнувся його руки.

– Ти теж гарячий, може тобі…

– Ти правий, – Рей ривком присів та зняв футболку. – Мені й справді душно.

Мейлі заціпеніло втупився на на половину роздягненого хлопця. Його щоки в мить почервоніли. Він схопив і впихнув тому футболку, випаливши:

– Зараз же одягни її назад!

– Що? Я не хочу. І взагалі, чому я мушу тебе слухатися? Ти ж…

– Ти можеш простудитись! – вигукнув Мейлі, намагаючись одягнути йому через голову одежину. – Одягнися, я сказав!

– Ей! Я ж сказав, що мені душно! Аф! Обережно, вухо! – Рей почав скидати з себе футболку і пхатися, але інший наполегливо намагався його одягнути.

Закінчилося все тим, що футболка Рея порвалася…

– Угх… тільки поглянь, що ти накоїв. – Рей зітхнув і скомкав розірваний одяг, відкинувши його кудись на підлогу.

Мейлі, опустивши голову, прошепотів:

– Вибач… Я не хотів…

– Все нормально. Вона все одно стара була, та й не остання в мене.

– Якщо тобі жарко, можеш не одягатися…

Рей посміхнувся:

– Що ж, якщо вже тобі комфортно спати у светрі, то спи на здоров’я.

Мейлі повозився, перш ніж зняти з себе светр.

– Насправді… я хотів його зняти, просто від твоїх примусів засоромився…

Рей заляпав очима, затім хитро посміхнувся, нахилившись до нього.

– У такому разі тобі варто і футболку зняти, адже ти і мене залишив без неї.

– Що..!? – Мейлі став прибирати його руки, що вже прослизнули під футболку. – Але ж ти..! Я не знімав її з тебе!

– Не знімав, але розірвав. Чи означає це, що я теж можу так вчинити, щоб все було по-чесному?

– Ні-ні! І не думай! – він почав ударяти його по руках.

– Тоді сам знімай. Чи тобі допомогти? – Рей підступно посміхнувся і потягнув його футболку вгору.

– Гей! – Мейлі намагався вхопитися за кінець, але він вислизнув з рук. В результаті: з нього примусово її зняли. Мейлі укутався ковдрою. Його обличчя палало від сорому, коли інший не відриваючи очей, дивився на нього.

– Ти ж казав, що тобі жарко. – Рей потягнув за ковдру.

– Тепер холодно! Бо ти зняв з мене футболку! – обурено викрикнув він, вхопившись за кінець наволочки.

Так і почалася їхня гра в перетягування ковдри.

– Відпусти поки не розірвав. – попередив Рей, з силою смикнувши білу наволочку.

– Це ти відпусти! – розсердився Мейлі, міцно притискаючи до грудей ковдрину.

“Трясця… я не можу довго утримувати. Він тягне надто сильно!” – як тільки він про це подумав, Рей ще раз смикнув на себе кінець наволоки. Та, вислизнула з рук Мейлі, оголивши його тонке беззахисне тіло.

Рей самовдоволено усміхнувся, але, варто було йому глянути на розгубленого юнака, як він одразу ж завмер.
Мейлі обхопив себе руками. Несподівано парубок перед ним видав смішок:

– Пх, пробач. Ну ж бо. Іди до мене, – він підняв край ковдри, та простяг йому руку. – Я тебе зігрію.

Мейлі надувся, ніяково дивлячись на нього. Він повозився, перш ніж взяти його за руку. Рей притягнув його до себе під ковдрочку.
Відчувши як їхні тіла тісно притискаються одне до одного, щоки Мейлі знову почервоніли. Він сховав обличчя в простирадло. Його поцілували в маківку та пригорнули. Мейлі стало так комфортно і тепло, що він присунувся до нього ближче.
Рей від цього жесту трохи занервував, але з обіймів так і не відпустив.
Несподівано Мейлі відчув як його гарячі пальці ковзнули по спині, ніби малюючи на них невидимі візерунки та лінії, опускаючись з хребта все нижче. Він здригнувся, і невдоволено підвів голову. Але варто було йому побачити порозовілі щоки Рея, як його обурення в мить зникло.
Рей провів долонею по його щоці, зариваючись пальцями в густе волосся. Мейлі заплющив очі. Відчувши дихання, що обпалювало шию, він закинув голову назад, дозволивши іншому обсипати шию поцілунками.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

На ранок Мейлі з обуреним обличчям крутився у вбиральні перед дзеркалом.

З усмішкою спостерігаючи за ним, Рей попивав чай ​​з молоком за обіднім столиком, а пізніше запитав:

– Чого такий похмурий з самого рання? Я думав, ти зрадієш засосу.

Мейлі, різко обернувшись до нього, відтягнув комір щойно одягненої білої сорочки, вказуючи пальцем на великий червоно-фіолетовий засос на шиї, зі слідом від зубів.

– Т-ти… навіщо було кусатись!?

Прикриваючи долонею задоволену усмішку, Рей відклав на обідній столик чай та пояснив:

– Це щоб знати напевно, що слід не відразу зникне.

Мейлі невдоволено хмурився витріщаючись на безтурботно усміхненого хлопця за столом.

– Скоро нам знову доведеться виходити на арену… Як я появлюся перед іншими!?

Рей закотив очі, байдуже відповівши:

– Тобі не все одно, що вони подумають? Тим більше, я допоможу тобі замаскувати сліди. – не витримавши злих поглядів у свій бік, він, зітхнувши, спустив пальцем край свого чорного гольфа коло шиї, і сказав:

– Вперед. Кусай у відповідь. Тоді ж перестанеш дутися?

Мейлі ніяково опустив очі, вигукнувши:

– Я не вмію ставити засоси… і кусати тебе не збираюсь!

– Пх-ха-ха! – Рей розсміявся, але, побачивши надутий вид коханого, таки, вгамував свій сміх і підвівшись з місця, попрямував до нього, зі словами:

– Зараз навчу.

Коли він зайшов до нього в вбиральню і схилився до його шиї, Мейлі напружився всім тілом, очікуючи, що той знову кусатиме шию, але хлопець почав з ласкавого поцілунку в губи, поступово переходячи до іншого боку шиї, де ще не залишав слідів.

Після кількох невинних поцілунків Рей щільно вп’явся губами йому в шию. Мейлі залився фарбою відчуваючи як інший старанно смоктає ніжну шкірку ні на секунду не відриваючи розімкнених губ. Мейлі від збентеження прикрив рота рукою.

Як тільки Рей закінчив, то обдарував на останок місце засосу розсипчастими поцілунками. Плавно опускаючись до зони ключиць, хлопець розстебнув кілька ґудзиків на його сорочці.

Мейлі зашарівся та став відштовхувати його від себе.

– Х-хватить… я все зрозумів…

Рей усміхнувся йому, після чого Мейлі став розглядати результат у дзеркалі. Ззаду почувся смішок:

– Пхах… Почекай трохи. Він не з’являється одразу ж.

Мейлі потягли за руку. Коли вони вийшли з вбиральні, Рей несподівано підняв його на руки підтримуючи однією рукою за попку, а іншою обвив тому талію.

– Ах! Що ти робиш!? – Мейлі сперся руками тому на плечі та опустив над ним голову.

– Поцілуй мене. – зажадав Рей, невідривно милуючись збентеженням любимого.

Щоки горіли вогнем. Мейлі повозився перш ніж схилити голову і поцілувати його у повітрі. Несподівано, Рей, не відпускаючи його з рук, присів на комп’ютерне крісло і з радісною посмішкою повернув голову вбік, демонструючи не доторкану, білу шию.

Мейлі міг заприсягтися, що саме зараз у нього могла б статися зупинка серця, адже воно почало битися з такою силою, що дихання на мить перервалось.

– Не хвилюйся так, – з усмішкою сказав Рей, відчуваючи на своїх плесах як інший стискає тремтячі пальці. – Ти ж все запам’ятав?

Мейлі з невпевненістю кивнув головою.
Рей став заспокоювати його погладжуванням по спині та словами:

– Не хвилюйся якщо зробиш помилку. Якщо раптом мені стане боляче, я попрошу тебе зупинитися. Добре? – помітивши що від хвилювання той починає кусати собі губи, Рей, поспішив поцілувати його, не даючи цього зробити.

Тільки тоді Мейлі зміг стримати своє хвилювання і пригадати, що робив інший. Неохоче відірвавшись від губ, він опустився до його шиї. Ніжний поцілунок у обране місце і він, розімкнувши губи, акуратно злився ними зі шкірою парубка.

Відчувши легке тремтіння його тіла, Мейлі подумки посміхнувся і почав потроху смоктати зону шиї, притискаючись до нього всім тілом. Весь час, Мейлі побоювався перестаратися і зробити хлопцеві боляче, але Рей явно насолоджувався процесом і навіть, простяг короткий стогін:

– Мн-н… Мейлі… Достатньо …

Він відірвався від його шиї, але через секунду знову вп’явся в місце засоса.

Рей здригнувся, явно не сподіваючись, що інший продовжуватиме. Через п’ятнадцять секунд хлопець стиснув губи, адже зона шиї почала боліти від довгого посмоктування. Він ухопив його за плечі, акуратно відсторонив від себе, і з глузуванням видав:

– Бачу, хтось увійшов в екстаз.

Мейлі схаменувся тільки зараз і зніяковіло опустив очі.

– Пробач… я зробив тобі боляче?

Рей, погладжуючи шию, м’яко кивнув йому.

Мейлі розхвилювався і, скочивши з його колін, побіг до холодильника.

– Що ти…

– Візьми, приклади до шиї… – він простягнув тому невеликий пакетик льоду.

Рей перевів погляд від його схвильованого обличчя на лід і збентеженно усміхнувся.

– Не треба так хвилюватись, вже зовсім не болить.

– Ти обманюєш. – з цими словами Мейлі поспішив прикласти пакетик йому до шиї. Від раптового приливу холоду Рей вскочив з крісла і схопився руками йому за руку, прибираючи пакет льоду.

– Агх! Стривай! Забери лід! Зі мною справді все гаразд!

– Не сіпайся! – не вгавав той, продовжуючи прикладати йому лід та прибирати його руки.

З боку ця ситуація нагадувала якусь боротьбу чи армрестлінг. Пакетик вислизнув з руки і впав, розсипавшись кубиками льоду по всьому паркету. Рей, продовжуючи прибирати руки іншого від своєї шиї, зробив необережний крок назад і наступивши на лід: послизнувся і впав на спину, потягнувши за собою і іншого. Мейлі встиг зреагувати і закинув свої руки йому за голову. Таким чином, коли вони попадали, Рей не вдарився головою об підлогу. Але навіть так, для хлопця посадка була не м’якою. А ось Мейлі, приземлившись на нього, пом’якшив собі падіння.

– Агх! Блін… умх… – Рей, опустивши руку на маківку молодшого, запитав:

– Ти в порядку?

– А-ага… – Мейлі підвівся на грудях парубка.

Тільки тоді Рей помітив, що руки у того були затиснуті в нього за головою. Він остовпіло перевів на нього очі.

Мейлі квапливо від сів від нього і схвильовано вигукнув:

– Сильно вдарився!? Прости мене! Я хотів як краще… але вийшло як…

– Ти… ти тільки що… – розгублений вигляд Рея враз перемінився на гнів. Він перехопив його руки і в хвилюванні став оглядати їх на наявність ран, але замість них виднілися лише синці.

Кинувши на нього сердитий погляд, Рей випалив:

– Навіщо ти так зробив!?

– Я просто… – Мейлі з виною опустив голову. – Злякався за тебе. Можеш не турбуватися. Мені все рівно не боляче.

Рей заціпеніло спостерігав як він прибирає свої руки і безтурботно посміхається йому. Стиснувши кулаки він вигукнув:

– Не роби так більше! Обіцяй мені!

– Але ж, я тільки…

– Обіцяй мені, Мейлі!

Той сковано кивнув:

– Добре.

– Угх… – Рей, спершись ліктями об паркет, закинув голову назад, змучено зітхаючи.

Мейлі опустив погляд з його обличчя трохи нижче і помітивши почервонілий слід на шиї, відчув, як до обличчя приливає кров і зарум’янюються щоки. Мабуть, він вирячався на його шию занадто довго, адже Рей, помітивши це, застиг на ньому здивованим поглядом, питаючи:

– Щось не так?

– Ах! Ні! Все добре. Просто це… – Мейлі підсунувся ближче, витягнув руку і м’яко торкнувся кінчиками пальців почервонілого сліду на білій шиї. – Це так гарно…

Тільки коли Мейлі торкнувся його шиї, Рей зрозумів у чому річ і ніжно посміхнувшись, підняв його за підборіддя і злився у довготривалому поцілунку.