Частина 5: Страх

Вони увійшли у порожню жіночу гримерку, де праворуч стояла металева вішалка на коліщатках, напхана різнокольоровим одягом. Саманта зняла білу вікторіанську сорочку в чорну смужку з широкими рукавами в кружевах та пишним комірцем. Наверх сорочки йшла білосніжна камізелька. Потім юна пані передала йому світлі шорти і те, від чого він роззявив рота, подумавши, що це колготки, але з’ясувалося, що… то були дві пари чобітків, що облягали до самих колін.

Розглядаючи все це диво-дивне, Мейлі спантеличено запитав:

– Я виступатиму в… цьому?

– Так, звичайно. – Саманта трохи підправила бант на комірці. – До тебе костюм носила дівчина на ім’я Беатріс – колишня напарниця Рея, проте вона пішла з цирку.

– І чому вона пішла? – поцікавився він.

На обличчі у іншої появилося роздратування:

– Над нею дехто знущався, тому вона і пішла.

– Дехто… Хто це? – йому хотілося розпитати більше про звільнення тієї дівчини, але, бачачи, що Саманта не була в настрої обговорювати її, – він не став цього робити.

Отримавши в руки всю цю дивну купу одягу, Мейлі, за її вказівкою, подався до чоловічої гримерки. Дорогою він розминувся з трьома дівчатами, що з цікавістю поглядали на нього. Кокетливо посміхаючись, вони тихо щось шепотіли одна одній на вухо.

Після того випадку, коли його сплутали з дівчиною, йому досі здавалося, що багато хто ще не прийняв того факту, що насправді він хлопчик.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

– Ти не збираєшся репетирувати? – запитала Саманта, невдоволено спостерігаючи за кузеном, який, підклавши руки за голову, розташувався на підвісній сітці для підстрахування акробатів.

– Потім, – коротко мовив він. – Чого пристала?

– Ти і так спізнився, ще й лежиш без діла, може, вже почнеш, як усі, тренуватися?

– Я почну, коли ти стулиш пельку. – грубо видав той.

Саманта мовчки пропалювала його поглядом, доки парубок перед нею не почав підніматися з сітки.Стиснувши мотузки руками, він спитав:

– Коли ти вже даси мені спокій, га? – Рей зиркнув на неї з неприкритим роздратуванням.

– Тоді, коли ти поводитимешся відповідно. Припиняй вже постійно спізнюватися, спати де попало і не підводь свій колектив.

– Тоді і ти не поводь себе як матуся.

– Як ти мене…

– Е-мм… я перевдягнувся, що далі?

Поки вони гризлися поглядами, то і не помітили, як повернувся Мейлі, який, заклавши руки за спину, слухняно чекав на подальші вказівки.

Нарешті вони обернулися, звернувши на нього увагу. Їхні обличчя відразу ж змінилися, побачивши хлопчину. Вони оглядали його мало не з хвилину, поки першою не озвалася Саманта:

– Хм-м, треба ж, на тобі навіть старий поношений костюм виглядає файно. – підійшовши ближче, вона намотувала кола навколо нього, розглядаючи, чи нічого не стирчить і не висить.

За її спиною, зі складним виразом на обличчі, до Мейлі придивлявся Рей.

– Все добре тримається. Я боялася, що одяг спадатиме з тебе, адже… Ти худорлявий, а Беатріс була повненькою, але все й справді зійшлося за розміром.

Помітивши новенького в цирковому одязі, до тих підійшли й інші артисти – теж оцінити зовнішній вигляд.

– Вау! Мейлі, ти просто лялечка в цьому… Ой, кхм-кхм, я хотіла сказати: лапусик. – поправилась Роуз. Світловолоса блондинка з хвостиком, стояла в спортивному костюмі, застібка якого була розстебнута на оголених грудях непристойно глибоко.

– Треба ж, він змінився в обличчі, не впізнати прям. Виглядаєш приголомшливо, юначе. – похвалив його Норман — високий голосистий чоловік.

– Мейлі! – до нього притулилася маленька на зріст, світловолоса Емілі, яка дивилася сяючими очима, ніби не бачила вічність.

– Емілі… Привіт. –  він погладив її по голові, намагаючись не зіпсувати двох красиво заплетених хвостиків.

– Я та-ак скучила за тобою! Дуже-дуже! – усміхаючись, вона притулилася до його грудей щокою, і Мейлі стало не по собі.

– Я теж…

– Ти ж підеш зі мною до моїх голубів? – з хвилюванням у голосі запитала Емілі. – Ти казав, що подивишся, як я тренуватиму їх сідати мені на плечі та обручі!

– Звичайно ж я-… – Мейлі не дали домовити: схопивши за лікоть, його смикнули назад, тим самим вирвавши з міцних обіймів дівчини.

– Він не піде з тобою. – криво всміхнувшись Емілі, Рей повів партнера за собою, відштовхуючи людей, що стояли на шляху, заважаючи пройти: артисти залишилися невдоволено дивитися тим услід.

Мейлі прийшов на місце, куди його приволік Рей. Першим, що кинулося в очі, – було щось на кшталт великого дартсу… Поруч із цією штуковиною, мило посміхаючись йому, стояла леді з короткою стрижкою. Здається, він знайомився з нею вчора…

– Привіт! Мене звуть — Кейсі Міллер. Я буду, так би мовити, вашою помічницею. Зараз я допоможу тобі прикріпитися на це колесо, що крутитиметься! – вона вказала на «штуку» рукою, потім додала:

– Не хвилюйся! Я подбаю про твою безпеку і прикріплю тебе дуже надійно. Ти не впадеш і не сповзеш з нього у жодному разі. Прошу. – підставивши червоний табурет, вона попросила жестом руки стати на нього.

Мейлі з нерозумінням глянув на жінку, потім на табуретку, перед дивним, червоно-білим колесом. Стиснувши кулачки, він зробив крок, встаючи і притискаючись спиною до твердої дерев’яної поверхні.

– Чудово! – похвалила його Кейсі. – А тепер, розстав свої ручки і ніжки в позу зірочки, будь ласочка.

Не розуміючи, що з ним збираються робити, він розставив руки в боки, а ноги на ширину плечей, зацікавлено спостерігаючи, як Кейсі затягує на ногах шкіряні ремені, постійно питаючи, чи не давить йому.

– Ні, все в порядку. – вкотре відповів Мейлі, посміхаючись до неї, але усмішка здригнулася, коли та почала затягувати і руки… Він був цілком знерухомленим, наче метелик, що потрапив у велике міцне павутиння.

Щоб трохи заспокоїти нервозність, він відвів очі і поглянув на свого парнера. Той приніс поясну коричневу сумку з численними кишенями, в які були засаджені довгі сріблясті рукоятки. Поклавши її на застелений шовковою тканиною столик, він витягнув один блискучий кинджал і білу хустку. Розглядаючи лезо, Рей почав натирати його. Зосереджений на своєму, він не помічав переляканого погляду зелених очей.

Мейлі стало страшно… Він уявив себе поросям, яке ось-ось будуть обробляти на свіже м’ясо… Ковтнувши, він покликав жінку, яка, нахилившись, перевіряла ремені та засувки.

– А… міс… – помітивши на її пальці золоту обручку, він поправив сказане:

– Місіс…

– Міллер. – підказала та. – Що таке, любий?

– А що мені робити?

– Ах, зараз поясню, – переконавшись, що все безпечно тримається, вона випрямилася та посміхнулася до нього. – Дивись, всі ці ремені потрібні, щоб ти не впав, адже, коли я почну крутити це колесо, ти маєш бути надійно прикріплений до нього. Будь ласка, не хапайся з переляку пальцями за краї ременів і не смикай ногами, інакше вирвеш їх і впадеш.

Мейлі опустив очі — висота була невелика, але впасти з колеса вниз головою він ніяк не хотів.

Кейсі продовжила пояснювати:

– Розумієш… безпека у цирку — це дуже важливо. Ми намагаємося зміцнювати всі свої об’єкти та установки дуже надійно, тому що кожен тут ризикує впасти та переламати собі всі кінцівки. Але наші акробати, Джинджер і Джастін… – вона вказала на близнюків, що саме готували новий трюк.

На великій висоті, тримаючись обома руками за ручку трапеції, висіла дівчина, років десь на рік, чи два старша за самого Мейлі. Розгойдуючись туди-сюди в повітрі, вона, підтягнувшись, закинула ноги на трапецію, зачепившись за неї зігнутими колінами та відпустила руки. Звисаючи головою вниз, акробатка простягла руки перед собою. Наступної миті до неї підлетів хлопчак.

Вони міцно схопили один одного за руки, дівчинка звільнила зігнуті коліна і полетіла. Вони разом розхиталися ще сильніше, і тоді рудоволосий юнак, підхопивши її, посадив на свою частину трапеції. Затім, тримаючись за руки, вони стали на перекладину босими ногами, підскочили і приземлилися вже на велику сусідню трапецію. Там стояли їхні батьки; посміхнувшись, вони погладили дітей по голові та стали хвалити їх.

Кейсі з усмішкою глянула на Мейлі, що з відкритим ротом не спускав уважних очей з сім’ї повітряних акробатів.

– Вони молодці, правда ж? Як бачиш, ще юні Джинджер і Джастін не знають, що таке страх висоти і повністю довіряють один одному. – погладивши юнака по волоссю, вона заспокоювала:

– І ти, головне, не панікуй. Нехай за тебе переживає публіка. А тобі треба намагатися подолати своє хвилювання на арені. – після короткої паузи вона добавила:

– Якщо будеш боятися і почнеш сіпатися, твій партнер з твоєї ж вини може зробити непоправну помилку. На кожному з нас тут завжди відповідальність за двох: за себе та за свого партнера або тваринку. – вона підморгнула йому, сказавши:

– Просто віддайся своїй роботі і довір себе цьому хлопцю, – помічниця вказала на Рея, що байдужо полірував метальні ножі. – І з часом ти так само зможеш усіх нас вражати своїми виступами. – раптом, щось згадавши, вона попередила:

– Послухай, коли я крутитиму, не заплющуй очі, добре? Щоб не запаморочилося в голові. Але, якщо голова все-таки закружиться, скажи відразу мені. Я допоможу тобі злізти, окей?

– Добре, я зрозумів. – набравшись духу після її слів і вражений приголомшливим номером брата з сестрою, Мейлі заспокоївся. Вже не відчуваючи страху, він став упевненішим.

– Досить вже з ним няньчитися, – з наростаючим роздратування звернувся до них Рей. Закінчивши розкладати й натирати кинджали, він окинув їх невдоволеним поглядом. – Починаємо.

Зумівши заспокоїти новенького, Кейсі кивнула на знак згоди:

– Добре, тоді я починаю крутити!

Світ перед очима різко закружляв. Арена помінялася місцями зі стелею цирку, а обличчя людей, що дивилися на нього, вже не можна було розпізнати: через сильні обертання колеса вони стали розпливчастими.

Раптом поряд із його вухом почувся різкий свист і тріск деревини. За ним послідував такий самий глухий звук, але летіли вже два предмети. Прорізаючи повітря, вони потрапляли у дерев’яну стінку з глухим «тук» і віддавали вібрацією по дошці.

Мейлі стало недобре… Він не був готовий до подібних випробувань. Від обертань мозок та шлунок начебто помінялися місцями. Він стиснув зуби від думки, що його ось-ось знудить, і в паніці скрикнув, заплющивши очі:

– Зупиніть!

Темп обертання став сповільнюватися, а очі потроху фокусувалися на оточенні. Колесо зупинила перелякана Кейсі.

– Любий! Що трапилося? Тобі недобре!? – розстібуючи ремені, стривожилася вона.

Мейлі зробив крок і зістрибнув з табуретки, приземлившись прямо на підлогу арени колінами. Не в силі більше стримуватись, він із кашлем почав плювати на арену. Місіс Міллер простягла йому хустку й легенько поплескала по спині. Позаду неї підбігли артисти: хтось із дівчат простяг бідоласі пляшку води. Серед загальної картини стурбованих циркових вирізнялася байдужістю лише одна людина…Рей не тільки не підходив до нього, але й з огидою спостерігав, як його партнер, стоячи рачки, все ще намагається відкашлятися від блювоти.

– Позорище. – серед галасу довкола це слово чітко долетіло до свідомості Мейлі – і, немов стріла мисливця, встромилось у мозок.Юний артист витер рукавом рота й, не відриваючи очей від парубка, що відвернувся, пересилив себе та піднявся на тремтячі ноги.

– Давайте повторимо ще раз… – сказав він і відразу ж отримав несхвалення асистентки:

– Мейлі! Але ж тебе щойно знудило! Іди краще до себе й відпочинь. Рей тебе проведе.

– Ні. Мені вже набагато краще. Я хочу повторити цей раунд.

– Але, мій любий…

– Будь ласка, – з вимогою глянув він на жінку. – Цього разу мені вдасться звикнути.

Коли він підійшов до колеса, Кейсі приречено зітхнула. Їй нічого не залишалося, як попрямувати туди ж, щоб допомогти йому з ремінцями.

Перший раунд розпочався з другої спроби. Разом із обертанням колеса повернулося й запаморочення, проте, коли Мейлі сфокусував погляд на одній фігурі, то двоїтися в очах і нудити перестало.Леза прилетіли зі швидкістю світла, в тій же кількості, що спочатку. Колесо відразу зупинилося в тому ж вертикальному положенні, що було раніше. Мейлі полегшено зітхнув, аж тут, зовсім поруч з обличчям, щось різко встромилося, змусивши серце в грудях стиснутися, кров – охолонути.

Він у безмовному потрясінні перевів погляд у ліву сторону від лиця. Там, менше ніж за дюйм від щоки, виднівся довгий металевий предмет. Його гостро заточений кінець був глибоко встромлений у дошку. Світло циркових прожекторів відбивалося в металі й сріблястим відблиском падало на щоку Мейлі. Шкірою він відчував, як від кинджала віяло крижаним холодом. Мейлі здавалося, що варто повернути голову — і він поріже обличчя об гострий клинок. Відводячи очі, він глянув на метальника кинджалів. Той, із задоволеною усмішкою на обличчі, дивився в очі своєму новому напарнику.

– Браво! – заплескала в долоні Кейсі. – Чудове влучення, Рею.

Парубок, заплющивши очі, зімкнув руки замочком і потягнув їх вгору. Ліниво позіхнувши, він недбало відповів:

– Це що найменше, що я можу. – весело посміхнувшись, Рей крок за кроком попрямував до пристебнутого до колеса хлопчини, що завмер від шоку. Підійшовши, він насамперед не поспішаючи став витягувати з дошки свої кинджали — один за одним. Спочатку ті, що потрапили біля ноги та плеча, потім і той, який встромився біля обличчя.

– Як відчуття? Сподобалось? – глянувши на партнера і помітивши розширені від подиву очі, він тихо пирснув зі сміху. – Бачу, що так. Удачі, це лише початок. – поплескавши того по щоці, Рей відійшов назад до свого місця.

– Мейлі? Тебе все ще нудить? – Місіс Міллер підійшла та схопила його за бліді щоки.

– Все гаразд… здається. – не відводячи очей від метальника, що перевіряв гостроту кинджалів, він глибоко видихнув.

– От і добре! – вона плеснула у долоні й повернулася до Рея, оголосивши:

– Другий раунд! Починаємо!