Частина 10: Мішень

Ранком Мейлі весело мчав з їдальні до трейлера, у якому з порогу вигукнув:

– Пане! Я приніс вам снідано-о! А! – повз нього, зі швидкістю випущеної кулі, майнуло щось маленьке, але довге, цим і злякавши. Руки з тацею затремтіли. Тарілка супу на ній перекинулася, і весь вміст розлився. Мейлі розвернувся і побачив, куди прилетів предмет. Над обіднім столиком висіло якесь коло… Щось воно йому нагадувало.

– Ну от, знову я не поїм.

– Вибачте, але… Я розлив суп по вашій вині! – Мейлі відклав піднос і з цікавістю показав собі за спину.

Простеживши за вказівкою пальця, Рей хмикнув:

– А, я кидав дротики. З нудьги я іноді вигадую розваги. Ось тільки… самому грати зовсім не весело, – несподівано він кинув на Мейлі уважний погляд, від якого в другого пішли мурашки по шкірі. – Пограємо?

– Я не вмію.

– Тут немає нічого складного. Навчити?

– Але… мої руки.

Рей опустив очі на його бинти і відвернувся до ліжка, нарікаючи:

– Якщо болить, то не напружуй руки. Навіщо ти приніс сніданок? Я ж не просив.

«Я хотів догодити хоч раз…» – покрутивши долонями, Мейлі стис пальці і глянув тому в спину, з упевненістю промовивши:

– Все в нормі. Мені вже нічого не болить. Та й пальці залишилися неушкодженими. Навчіть мене грати, прошу!

Рей обернув до нього голову і повеселішав на очах. Він простяг дротик, і лише тоді Мейлі зміг як слід розглянути, наскільки гострий у того наконечник.

– У тебе хороший зір? – не міг не запитати хлопець, поки молодший розглядав у руці дротик.

– Я його не перевіряв, але не скаржуся. Бачу все достатньо чітко, навіть з не малої відстані.

– Прекрасно.

Несподівано юнака обернули за плечі. В очі кинулося коло, що висіло на стінці, з чорно-білих і зелено-червоних позначок, котрі нагадували довгі трикутники з певною кількістю цифр.

– Почнемо зі стійки. – застеріг праворуч від руки, Рей.

Мейлі помітив як той просунув між ніг свою ступню, і розсунув ними ноги.

– Якщо ти правша – вистав праву ногу вперед та перенеси на неї вагу. Шкарпеточку тримай боком, паралельно від дошки. Таким чином тобі буде легше тримати рівновагу, – легким рухом він підняв тому праву руку з дротиком. – Зігни її в лікоть. Візьми до уваги вагу дротика та сконцентруй погляд на цій різнокольоровій дошці, – Рей приклав долоню до його грудей. – Зроби глибокий вдих… і видих. Забудь про все. У тебе зараз лише одна ціль – і вона перед тобою.

Від усіх цих дотиків… У середині Мейлі щось кричало. Він стримував емоції, аби ті не вирвалися назовню, але тіло зрадницьки напружувалося і дрібно тремтіло…

«Не легко зосередитися на чомусь, коли ти шепочеш мені на вухо. Я не можу все до кінця засвоїти, адже все, що вловлюю, — це тепло твого дихання та тіла…»

– У тебе сильно б’ється серце.

«Ще й як…»

– Не бійся, якщо не попадеш, тут усе рівно немає живої мішені.

«Ох, тепер він насміхається наді мною?»

– У нас з тобою по 12 дротиків. – парубок показав жменю його дротиків, затім, витягнув з кишені свою. – Кожен кидатиме по черзі, через три рази. Під час кидків будемо підраховувати очки. Все ясно?

– Так…

– На арені не так уже й важливо, куди ти потрапиш, адже головне — не в мішень. – на останньому слові парубок не упустив нагоди нахабно посміхнутися гравцю-початківцю, від чого той скорчив незадоволену моську. – У цьому виді гри ми повинні досягти мішені або її секторів. Чорні та білі смуги запам’ятати найлегше: завдяки їм ти підраховуєш, скільки здобув очок. — Рей став перед Мейлі і вказав двома пальцями на перший, не від середини, а з верхньої частини кола з червоними та зеленими секторами:

– Потрапиш у кольори цього кільця — отримаєш подвоєння очок (×2). – Рей перемістив пальці у внутрішнє кільце, на ті ж кольори. – У цих межах на тебе чекає потроєння твоїх очок (×3). Потрапиш у зелений кружок — отримаєш +25 очок. Ну і найголовніше…- той тицьнув пальцем у центр дартсу. – Це яблучко (Булл +50).

Молодший занервував, дивлячись на червону цятку.

– Я не-

– Звичайно, не зможеш, ще й з такими руками. – перебив парубок, з насмішкою ховаючи руки за спину. – Але ти можеш зібрати непогані бали в інших полях. Твоєю мішенню може стати будь-яка частина кола. Тільки обери ціль.

– Добре. Я зрозумів.

Рей ширше усміхнувся й відвернувся до підвішеного кола.

– Багато хто вважає дартс звичайною грою, але це більше, ніж гра: для когось це мета в житті, спорт, робота, улюблене заняття. Саме для мене це — чудовий спосіб зайняти себе чимось цікавим та потренувати свою уважність, не виходячи з дому. – він повернувся обличчям до партнера. – Цей вид спорту є одним із національних у Великій Британії і, на даний момент, є моїм найулюбленішим, – Рей відступив у бік від дошки і, змахнувши рукою, запросив починати того першим. – Не кидай одразу, спершу добре прицілься.

– В мене питаннячко. – відгукнувся Мейлі, вставши в стійку.

– Запитуй.

– Що буде, коли я перевищу вас у балах?

– Хах, це навряд чи станеться.

– А якщо мені пощастить?

– Тоді проси, що хочеш.

Мейлі не зміг втримати широку посмішку, подумки сумуючи:

«Я хочу тільки одного, але не можу так просто попросити тебе про це…» – він перевів погляд від дошки на Рея. – «У такому разі… я знаю, що попрошу».

– Бачу, ти досить впевнений у собі. Сподіваюся, сьогодні ти покажеш себе не тільки мішенню.

Інший зціпив зуби, тоді, вдихнувши й видихнувши, почав націлювати дротик у потрібну зону. Злегка замахнувшись, він різко вигнув руку зі зігнутого становища й кинув дротик, який прилетів у зовнішнє, чорне поле.

– 10 очок. Досить добре для початку. А тепер спробуй кинути ще ближче. – настановлював його Рей.

Мейлі помітив його веселу усмішку. Таку посмішку, без сумніву, мали ті типи людей, яким подобалося спостерігати за дією гри або грати в неї. Він, не відриваючи очі від Рея, взяв з його долоні дротик, але… не встиг сконцентрувати увагу на наступній цілі, як рука вже зробила кидок навмання.

Ця необережність коштувала йому очок, адже його дротик потрапив у… початковий дротик.

– Тобі не зараховуються очки.

– Бодай його..! – з розпачем тупнув ногою він.

– Не гнівайся, таке трапляється. – парубок вклав йому в руку новий дротик. – Пам’ятай, що я тобі казав.

– І що ж?

– Тут немає живої мішені, є тільки ті, завдяки яким ти виграєш.

«Виграю…» – Мейлі зосередив очі на цілях. Підшукавши потрібний сектор, він замахнувся і…

– Потроєння очок. Ну треба ж. Ти далеко просунувся.

– Хах… Навряд це так…

– Не вигадуй, – Рей підійші встав на його місце. – У тебе 30 очок! Для новачка це хороший початок. Ти швидко вчишся, – він дістав з кишені толстовки один дротик і почав прицілюватися лівою рукою, заплющивши око, що вразило молодшого. – Для тебе достатньо трьох кидків або п’яти раундів, щоб звикнути і навчитися всьому.

Мейлі слухав його похвалу і не вловив момент, коли той запустив свій дротик.

– На репетиціях у тебе гарна витримка, – Рей узяв в обидві руки по дротику. – І під час обертання ти вловлюєш те, що хочеш побачити. – Рей замахнувся і кинув другий, відразу за цим і третього дротика.

«Чи означає це… що він помічав мій погляд, коли я намагався фокусуватися на одному ньому!?»

– Знаєш, Мейлі, я не проти, щоб на репетиціях ти концентрувався на мені, – він узяв того за долоню, від чого новачок зарум’янився. – Але під час гри зі мною, – хлопець показав на нього пальцем і відвернув ним того за щоку. – Пам’ятай, що я не твоя ціль, і не дивись на мене так.

Варто було його очам вловити коло, і вони миттєво розширилися.

– Це ж… ви… в… я…

– В яблучко! – засміявся Рей.

На дошці, окрім трьох попадань, було ще три… У центр кола, в зелений кружечок ближче до центру, і в червону зону потроєння очок.

– Зачекайте… Так тепер у вас…

– Так. 225 очок, – з усмішкою підрахував Рей, виймаючи з толстовки ще три дротики.

– За три кидки… Так багато… – Мейлі був готовий гризти нігті від обурення. – Нечесно! Я вперше граю! Ви могли б мені піддатися!

–  Піддатися? – Рей задумливо скривив кутик губ, жонглюючи дротиками в руках. – Але тоді буде не цікаво.

– Не цікаво – це коли натренована людина виграє тебе з першого ж раунду! – насупився Мейлі. – Ви… спеціально підбадьорювали мене, щоб я не турбувався про те, що і так програю?

– Хах, ти мене розкусив. Лови! – парубок кинув йому дротик, потім і другий. – А тепер кидай мені їх назад! Швидше!

– Ви несправедливо граєте! – продовжив свій монолог той, кинувши йому спочатку один, потім і інший дротик.

– Ти все ще можеш набрати більше очок, ніж у мене, – знову кинувши йому в долоні по дротику, підмітив Рей. – Тобі варто тільки сильно захотіти, і ти можеш навчитися навіть жонглювати!

– Неможливо! З вами неможливо грати! – хмурячи брови, Мейлі одним махом перекинув напарнику назад його дротики.

– Хочеш кинути навчання? Агх..! – Рей вколов палець об наконечник.

– Пробачте… Я просто… – він забрав у нього з руки дротик. – Хочу виграти.

– Тобі не потрібна перемога, – зітхнув Рей, сховавши долоні в кишені. – На мою думку, досвід у чомусь новому – ось що тобі потрібно.

Юнак мовчки опустив голову.

– Не можна здаватися після першої ж спроби, – скуйовдив тому волосся Рей. – Ти можеш краще, і… Нехай, я згоден. – він кинув йому в руки два металеві дротики, підморгнувши. – Я постараюся тобі піддатися.

Мейлі посміхнувся напарникові:

– Піддавайтеся якомога більше.

– Ха. Не обіцяю.

Мейлі повернувся до колеса, з вдихом підняв руку, і з видихом… кілька разів провів стержнем у повітрі, краще націлюючись, і тоді…

– Шістнадцять, дванадцять, та сектор подвоєння… Це ж означає… що в мене п’ятдесят шість очок!? – зрадів юнак. Поки він роздумував над чимось, Рей уже встиг раз за разом кинути дротики…

– Шість, сім і вісім, – з усмішкою оголосив Рей.

«І чому тут радіти? І їжаку ясно, що він спеціально потрапив за послідовністю… Не розумію, в чому сенс продовжувати гру…»

– Не підведи! – кинувши тому ще кілька дротиків, підморгнув Рей.

«І все ж… раз йому подобається, то і я не кину грати».

– Ага… – він почав готуватися до останнього кидка, але руку перехопили.

– Ти надто напружений, це видно — що зараз, що на тренуваннях, – хлопець накрив рукою його долоню й направив її трохи вище. – Рука від ліктя до плеча має бути рівною. Не опускай лікоть, тримай прямо. Піддайся ще трішки вперед, – він трішки нахилив його в спині. – Давай зробимо це разом? На рахунок три… Раз.

З прискореним серцебиттям Мейлі розімкнув губи:

– Два…

– Три! – вони одночасно вирівняли руки, випустивши дротик.

– Він… попав! – Мейлі не міг у це повірити.

– Хм, я цілився у червоний Булл-ай, але, схоже, ти хотів потрапити саме у зелене коло?

– Так… Так! У мене вийшло! Спасибі вам!

– Це ще не перемога, тому вперед. Далі ти сам.

Мейлі закивав. Його останні два кидки вийшли непогано, а от Рей, на останньому дротику, як зауважив Мейлі, навмисне кинув в одиницю, хоч до цього цілив у потроєння.

Тепер настала черга підрахувати очки за третім раундом.

«Дев’ятнадцять, чотирнадцять… Тридцять три. Помножити на три… Дев’яносто дев’ять?»

Після нього Рей зробив три кидки по цілях — 18, 3, 5.

Наступні кидки були вирішальні. Мейлі похнюпився. Він чудово розумів, що всіх його очок все ще мало. Рей помітив його зіпсований настрій і придумав дещо цікаве: він відійшов до столу, де була миска з фруктами, і взяв з неї яблуко. Повернувшись назад, він став поруч із дартсом.

– Пропоную полегшити тобі ціль, – парубок підкинув і, зловивши яблуко, приклав його до дошки. – Якщо потрапиш у нього раз — отримаєш 50 очок, якщо двічі — 100. Якщо всі три — тоді 150.

– Що-о!?? Але ж це… нечесно!

– Як і бути профі у грі, – з лисячою усмішкою зізнався Рей.

– Але… що, якщо я потраплю вам у руку?

– Буде боляче, – з ноткою веселощів хмикнув той. – Проте я довіряю тобі.

Мейлі розгубився на деякий час, потім зі світлою усмішкою твердо кивнув йому.

Перший кидок, на щастя, не зачепив хлопця, але й цілі теж… Другий потрапив по сектору подвоєння.

– Так не піде… – Рей, почав злитися, стискаючи яблоко в руці. – Цілься нарешті в мішень! Чи ти осліп!?

– Я намагаюся! – випалив він. – Але в мене не виходить! Я не можу… Я нервую… Відстань надто велика…

– Не вигадуй відмовки! Просто потрап у чортове яблуко! Я вже полегшив тобі ціль!

– Не буду! – Мейлі замахнувся і кинув об підлогу дротик: у того відірвався хвостик. – Я не такий майстер, як ви! Я – лише нікчемна мішень!

У вагончику запанувала тиша. Мейлі тільки зараз зрозумів, що наробив. Витерши сльози, що стікали доріжками по щоках, він сів на паркет і зібрав уламки дротика.

– Вибачте, я… піду вимию підлогу від яблучного соку…

– Угх, – Рей з видихом підійшов, простягнув тому руку і допоміг підвестися. – Ти нагадав мені мене, коли я вперше навчався тут. – він розстис йому долоню і, прибравши поламаний дротик, замінив на новий. – Знаєш, яку техніку застосовував мій дядечко, щоб зробити з мене професіонала? – Рей зробив два кроки назад, притулився спиною до колеса, а тоді…поклав яблуко на голову.

Мейлі, зрозумівши натяк, у потрясінні вирячився на нього.

– Ви…серйозно зараз?.. З самого початку, як тільки ви почали навчатися, вашими мішеннями…

– Спочатку мішенню ставали звичайні артисти. Моя мета полягала в тому, щоб не зашкодити їм. Але я не справлявся із завданням.

У Мейлі розширилися очі.

«Він же не… не…»

– Мій перший вихід на арену теж був провальним. І тоді… дядько підключив до моїх тренувань асистентку.

– Ви про…

– Кейсі не боялася, що я її пораню, і казала, що я можу помилятися, нічого страшного. От тільки я боявся зачепити її. – Рей обхопив руками боки дартсу так, щоб зашишилися тільки дві цілі, — він і яблуко. – Страх і рухав мною весь цей час, не дозволяючи помилитися, і якщо ти думаєш, що кидки легко мені даються, то це не так. Я більше не потраплю ні по одній людині.

Мейлі вислухав його з перехопленим диханням. Йому ніколи й на думку не спадало, що тому довелося пройти, аби досягти успіху.

– Ось тому… – видихнув нарешті він. – Я і довіряю вам.

Рей кивнув з посмішкою:

– Кидай, але, будь ласка, не в очі.

– У них точно не потраплю, – застеріг Мейлі. – Вони мені подобаються. – з глибоким видихом він націлився і піддався вперед. Серце застукотіло барабаном. Дротик за секунду встромився в ціль, і… краплі яблучного соку капнули на щоку хлопця.

– Ви в порядку? – стурбувався молодший, підбігаючи до нього.

Рей розплився в посмішці і зааплодував:

–  В яблучко! Вітаю!

– Але я мав потрапити саме в Булл.

– Нічого. Наступного разу потрапиш.

– Ото вже ні. Відтепер я терпіти не можу дартс.

– Ахах, а я його люблю. – Рей зняв з голови яблоко, відкусив, та зробив кілька кроків від кола. Замахнувшись, він запустив через плече дротики, тричі поціливши у…

– Так не чесно!! – вибухнув криком Мейлі. – Ви спеціально потрапили по центру!?

Рей, жуючи за обидві щоки, лиш висунув язик.

– Ви нестерпний! Я більше не гратиму з вами ні в які ігри!

– Якби виграв, що б забажав? – парубок оминув його попрямував дартсу і почав знімати та ховати в коробочку всі дротики.

– Нічого. Моє бажання вже здійснилося, – він розтягнув губи в посмішці, підходячи до хлопця та відібрав тому з рук яблуко. – Ви побували на моєму місці. – відкусивши, Мейлі кинув те у руки розгубленого Рея.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️