Частина 56: Доведи

Вони разом попрямували до того ж лісу, що й інший, але з Мейлі не зіткнулися.
Рей присів на траву біля великої тихої річки, знаючи наперед про що з ним говоритиме помічниця.

– Ти не любиш його?

– Я… Не впевнений у собі.

– У твоєму віці вважається нормальним бути невпевненим у любовних справах, але Рей… Чого ти боїшся? Бути засудженим тими, хто насправді тобі байдужий? Чи бути коханим кимось, справді важливим для тебе?

Рей почав рвати травинки і мнути їх пальцями, після ж, відповів:

– Нічого з цього.

– Тоді в чому справа?

– У мені справа! – у гніві випалив їй Рей. – Я намагався побудувати відносини раніше, але все зіпсував! Я навіть… не знаю як це — любити когось усім серцем. Я не знаю, що робити… Вперше мене так щиро люблять, я… боюся його розчарувати.

Кейсі зітхнула, попросивши:

– Дай відповідь на кілька простих питань. По-перше… чи почуваєшся ти щасливим, коли просто розмовляєш про щось з Мейлі?

Рей не замислюючись, відповів:

– Так.

– Чи є в тебе бажання дбати про нього?

– Є.

– Чи комфортніше тобі перебувати з ним поряд, ніж з іншими людьми?

– Комфортніше.

– Чи подобаються тобі його дотики та обійми?

– Подобаються.

– Чи тягне тебе поцілувати його?

– …так.

– Все це ознаки того, що тобі подобається і сам Мейлі.

– Гадаю ви маєте рацію. Але мене, як і раніше, турбує питання: чи надовго… йому вистачить моєї любові? Що, якщо я зі своєю недосвідченістю знову зроблю йому боляче і він мене зненавидить? Я… Раптом, я не здатен зробити когось щасливим?

– Рей, поки я бачила на обличчі Мейлі тільки щасливу посмішку, а значить, ти просто накручуєш себе, цим і створюєш проблеми собі та іншому, через що і звинувачуєш себе. Повір у свої можливості. У вас все вийде якщо ви будете триматися разом, а не знову і знову втікати від проблем.

Парубок притих, поки Кейсі раптом не запитала:

– І як тобі?

– …про що ви?

– Гадаю, раніше ти не відчував любовних мук, адже ні до кого не прив’язувався і з легкістю кидав усіх. Як же тобі зараз?

– Жахливо. Я почуваюся просто жахливо…

– А тепер уяви, як було весь цей час Мейлі.

Рей якийсь час мовчки кусав губи, потім з виною опустив обличчя в долоні. У той же час Кейсі продовжила:

– Рею, я раджу тобі не соромитися і просто прийняти свої почуття. Адже любити — не злочин, але ти маєш знайти у собі відповідальність за чуже серце та щастя. Я хочу, щоб ти дозволив своєму серцю літати. І я впевнена, що цього разу ти не розчаруєшся. – після мовчання, вона прибавила:

– Ти повинен сам вирішити, чи хочеш ти цього.

Рей повернув до неї голову і м’яко кивнув.

Кейсі лагідно всміхнулась йому, але потім, з хвилюванням заговорила після невеликої паузи між ними:

– Послухай, коли тобі погано, ти не повинен тягнутися конкретно до нього. Якби грубо це не звучало, проте… Ви обоє проблемні хлопці. Кожен зі своїми комплексами, і… Вас обох занадто рано покинули батьки і тепер, коли у тебе появився він, а у нього ти, ви вимагаєте один в одного занадто багато уваги. Ви залежні. Зрозумій, він може бути поряд, підтримувати, оберігати, заспокоювати, але не здатен замінити тобі батьків, лікаря, психолога, друзів, і…брата.
Тобі потрібен не лише він, розумієш?

– Так, я… Розумію.

– Він… Хоче твоєї любові. І ти хочеш, щоб тебе любили, тому, само собою, очевидним і найкращим рішенням для вас буде поговорити про проблеми, які турбують, і нарешті кохати, без тривог і непорозумінь.

– Кейсі, дякую. Ви справді допомогли мені. Я… Мушу його знайти, і вибачитися перед ним.

Місіс Міллер погладила його по плечу, підбадьоривши:

– Ще нічого не втрачено. Ходімо зі мною. Здається, я знаю, куди він втік.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Мейлі не потрібно було обертатися, щоб дізнатися, хто прийшов. По безшумних кроках, він відразу зрозумів, хто стоїть у нього за спиною:

– Чому ти тут?..

– Прийшов поговорити.

– Йди звідси.

Рей зітхнув і сів поруч із ним. Мейлі помітив, як той щось йому простяг. Він опустив очі на жовту польову квітку і скривився. Здійнявши руку, він вибив у іншого з рук квіточку.

– Гей! Навіщо ти… чим тобі не догодила кві-…

– Вона отруйна. До того ж віщає розлуку.

Рей замовк та перевів погляд перед собою, милуючись малиновим заходом сонця і високими зеленими горами, між якими протікала довга річка, в яку низько звисали гілки втомлених дерев. У застоялому спекотному повітрі відчувався аромат ріки. Віяло прохолодою і тишею… Але на душі обох юнаків не було так само спокійно, як навколо них.

– Я не те мав на увазі тоді…

– Рей, просто йди.

– Мейлі, я правда…

– Баста! – той у гніві підхопився на ноги і попрямував у бік лісу.

Рей підвівся слідом і почав наздоганяти його.

– Мейлі, ну послухай! Я чесно не-…

– Хоч раз!.. – вигукнув з паузою Мейлі, обертаючись до того:

– Хоч раз доведи мені щось своїми діями, а не брехливими обіцянками! – він стиснув кулаки, намагаючись стримати сльози, що виступили на очі. – Я втомився бачити тільки твою маску… я хочу побачити те, що таїться у тебе в серці, але ти… Рей… Просто будь уже самим собою. Ти можеш брехати будь-кому тут, але серце ти не обдуриш.

Рей дивився в слід хлопчині, що поспішаючи, вдарився ногою об камінь, але не надав цьому ніякого значення і ні на секунду не зупиняючись, прямував до великого скупчення різнокольорових наметів.

Вечеря була готова. Від аромату молодої картоплі та апетитного бобового супу текли слинки та бурчали животи.
Місіс Коулман розливала по пластикових тарілочках суп, а Кейсі накладала всім печену картоплю з легким літнім салатиком. Домінік же роздавав прохолодний яблучний компот у стаканчиках або пропонував зробити чай. Чоловік Роуз — Вінсент з іншими хлопцями підтримували середній вогонь у вогнищі, щоб інші могли погрітися на ніч.

Отримавши свою порцію, Мейлі попрямував до багаття, але, як виявилося, довкола того вже зібралася купа народу.

Помітивши його, Рей махнув рукою, закликаючи молодшого приєднатися та погрітися:

– Мейлі! Іди сідай!

Він підійшов і запитав:

– Куди? Тут немає місця.

Усміхнувшись, Рей поплескав по своїх колінах:

– Не біда. Сідай на мене.

Криво посміхнувшись, Мейлі стримано відповів:

– Дякую. Я краще постою.

Рей хихикнув і підвівся з місця:

– Я жартую. Сідай. Я вже нагрівся.

Мейлі вдячно кивнув, сідаючи на його місце.

– Ну ж бо, Норман! Зіграй нам на гітарі! – попросила місіс Міллер.

Високий чоловік спокійно відповів:

– Гаразд, влаштовуйтесь зручніше, накидайте на плечі пледи та беріть у руки чай. Я починаю.

Мейлі помітив дівчат, які прийшли до кола зібравшихся циркачів. Саманта підійшла до кількох молодиків і з лагідною посмішкою щось у них попросила. За секунду хлопці піднялися зі своїх місць, поступаючись дівчатам.

“Ох, Саманта, як завжди, знайде для себе вигоду…”

Дівчата сіли якраз до початку пісні.

Норман почав грати приємну атмосферну мелодію, навіваючи романтичну обстановку навколо їхнього табору. Відразу за грою гітари він почав співати пісню:

– «Не віриться, що бачу тебе наяву.
Я очей відвести від тебе ніяк не можу.
Мені здається, що доторкнувшись до небес – полечу, а якщо в обійми не пригорну — пропаду.
Нарешті в моє життя увійшло кохання, і я дякую Всевишньому за те, що живу.
Не вірю, що бачу тебе наяву.
Я вдячний небесам, що тебе люблю».

Мейлі відчув, як ззаду хтось опустив йому на плечі руки, потім, повільно опустив їх до грудей.
До кінчиків його пальців побігли мурашки. Мейлі опустив очі і побачив звисаючий на руці іншого — сріблястий ланцюжок з білою підвіскою “Ян” і трохи напружився. Він підняв руку щоб прибрати його руки, але несподівано, другий перехопив її і переплів їхні пальці.
Рей опустився до його вуха і прошепотів:

– Я доведу тобі.

Вловивши на собі зосереджений погляд Кейсі, Мейлі, мимоволі почервонів і тихо прошепотів:

– Доведи.

Веселі посиденьки біля вогнища добігали кінця, адже багато хто вже клював носом і глибоко позіхав. Піднявшись з місця, Мейлі вловив краєм ока, що Саманта з Ніколь заснули в сидячому положенні, закутані одним тонким пледом і схиливши один до одного голови — ця картина була ну дуже зворушливою. Їх підійшла розбурхати місіс Міллер. Після чого дівчата, бубнячи щось собі під ніс, ховаючись і притискаючись один до одного, пішли спати в свій намет.
Він теж подався лягати спати. Сьогодні був надто важкий день…

Він прокинувся рано-вранці. Ще сонце не встигло повністю зійти як його розбудили конфлікти дівчат…

– Та не чіпала я тебе!

– Чіпала! І ноги на мене закидала!

– Я спала у спальному мішку! Як на твою я могла їх закидати!?

– На ранок ти його розстебнула!

Мейлі виліз із намету, як тхір із нірки. Волосся було розпатлане і більше схоже на гніздо, а вигляд такий пом’ятий, ніби його переїхали вантажівкою… Ті, кого теж розбудили невгамовні подружані, в сонливості ходили туди-сюди, ніби зомбі. Мейлі вловив кілька дивних поглядів у свій бік і зніяковіло сховався назад у палатку.
Дзеркала, щоб причесатися в нього із собою не було. Тому він вирішив піти позичити його у тих, у кого воно точно має бути.

– Саманта. Добрий ранок. – він посміхнувся підходячи до подруг, що сперечаються між собою.

– А я кажу, що ти мене лапа-…! А? Раночок. – та усміхнулася йому у відповідь.

– Чи можна позичити в тебе дзеркальце?

– Секундочку. – Саманта залізла в палатку, шукаючи свою довгу бежеву кофтну.

– Що у вас трапилось? – спитав у іншої Мейлі.

– Хмф, та нічого особливого. – невдоволено фиркнула Ніколь і залізла всередину слідом за подругою.

– Гей! Вийди! Ти мені заважаєш! – вскрикнула Саманта, штовхаючи ту.

– Це ти вилізай! Скільки можна шукати безглузде дзеркальце!? – штовхаючи її в бік, обурилася Ніколь. – Я хочу переодягнутися!

Мейлі зітхнув. Саманта відразу вийшла і вручила йому невелике закрите люстерко.

– Дякую.

– Дрібниці.

Мейлі посміхнувся їй, відкриваючи дзеркальце, але його посмішка одразу ж попустилася, коли він глянув на своє застигле та здивоване обличчя в розбитому склі.

– Саманта…

– Секунду. – та повернулася до палатки і вигукнула:

– Ти довго ще!?? Я теж хочу переодягнутися!

– Іди в кущі переодягайся! – почувся сердитий відгук з палатки.

– Ну все … – Саманта відкрила блискавку на наметі і нахабно влізла всередину.

– Ей!! Я ще не переодяглася! Не дивися!

– Ти надто довго! Давай швидше!

– Вийди звідси, нахабо! – Ніколь силою випхнула іншу і закрила блискавку.

– Ото вже…

– Саманта… – Мейлі передав їй люстерко. – Воно… розбилося.

– Що? – вона вихопила його у того з рук та відкрила. Її здивоване обличчя було перекошене великою тріщиною розбитого навпіл скла. Дівчина тяжко зітхнула:

– Ухг… як же так сталося? Воно ж не падало… Невже в кишені тріснуло?

– Може, ти на нього сіла вчора… Навіть не знаю.

– Вибач, Мейлі… я не знала…

– Все в порядку! – він поспіхом замахав руками. – Всіляке буває… я розчешу волосся як-небудь без дзеркала.

– А? Тобі треба розчесати волосся!? – Ніколь миттю виглянула з намету. – Я допоможу! І заплету заразом!

Весь день Мейлі провів ігноруючи спроби хлопця якось зблизитися з ним або вибачитися.

Рей роздратовано копав ногою камінці, що траплялися по дорозі до того місця, де ще вчора він розмовляв з Кейсі.
Через пів години до нього хтось підійшов. Рей з усмішкою обернувся, але, помітивши свою двоюрідну сестру, одразу ж відвернувся назад, кинувши:

– Навіщо ти прийшла?

– Що з тобою відбувається весь день? Чим ти вже незадоволений? – поцікавилася Саманта і опустилася поряд з ним на траву.

– Я завжди ходжу похмурий. Хіба не знаєш.

– Але раніше ти був веселіший і посміхався.

– Я не хочу з тобою розмовляти. Іди.

– Завжди ти так, – зітхнула вона і задумливо глянула на захід сонця. – У дитинстві ти теж був віддалений від мене, незважаючи на всі мої спроби зблизитися з тобою.

– Вся увага діставалося тобі. Я ж отримував лише крихти.

– Пх-х, оу-ва, у когось дефіцит любові. Саме через це ти мене й зненавидів?

Замість відповіді, Рей вийняв з кишені штанів пачку цигарок із запальничкою.

Поглянувши на кузена, Саманта попросила:

– Даси й мені одну?

Рей, з сигаретою в губах повернув до неї голову, здивувавшись:

– Ти ж кинула, бо батько заборонив.

– Але його тут немає, – з лукавою усмішкою мовила вона. – Тобі шкода, чи що?

– Та ради Бога… – Рей закотив очі і простяг їй одну штучку. – Тільки, якщо хтось учує і доповість, що від тебе несе перегаром, не звалюй потім усе на мене. Зрозуміла?

– Хах, як скажеш. – багатозначно хмикнула та. Саманта піднесла сигарету до губ і задумливо дивилася на опущені вії кузена, поки той підпалював її цигарку. Після першої затяжки вона, раптом, зізналася:

– Раніше, коли ми билися з тобою, я бажала тобі смерті.

Рей, на секунду закашлявся:

– Кха-кха!.. Чому ж ти тоді, в грудні, врятувала мене, а не залишила стікати кров’ю?

– У той день… я раптом усвідомила, що не змогла б пробачити себе якби ти помер…

Рей повернув до неї голову і розгубився, побачивши на обличчі кузини сльози.

– Чого це ти розплакалася?..

– Ти ще пам’ятаєш, як ми грали в ту гру у їдальні? Ти тоді… сказав, що я ніколи тебе по-справжньому не любила…

Парубок, відчувши укол совісті, постарався заспокоїти її, квапливо кинувши:

– Я був не правий, сестричко. Тим не менш, ти змогла стати мені ближче, ніж я припускав. Вітаю тебе.

– Отже, тепер ми з тобою справжня сім’я?

– Спорідненість ще не робить нас з тобою сім’єю.

– Але ми з тобою рідні.

– Саманта… у мене немає і не було сестри. Розумієш?

Дівчина з роздратуванням загасила ще цілу сигарету в землю і посміхнулася куточками губ, відповівши:

– Ти правий. У мене теж немає і не було брата на кшталт тебе, Рей. – Саманта притулилася плечком до нього, і через пів хвилини мовчання, зі смутком прошепотіла:

– Насправді я… Завжди тебе любила. Просто ховала від тебе ці почуття, бо боялась, що ти мене зненавидеш ще більше.

Після сказаних нею слів, Рей з важкістю в грудях зітхнув, і закопавшись пальцями в її густе волосся, притулив голову до її маківки, сказавши:

– Дякую, що не дозволила мені тоді померти.

Саманта підняла на нього очі і з невимовною радістю посміхнулася тому. Рей витер долонею сльози, що покотилися по  її щоці, і м’яко посміхнувся.
Раптом дівчина заплющила очі і нахилилася до нього, покривши його губи своїми.
Рей скам’янів, дивлячись на неї неморгаючим поглядом, поки обличчя Саманти не відсторонилося.
За долю секунди, Рей змінився в обличчі і схопив її за плечі, вигукнувши:

– Що ти… щойно зробила!!?

– Здійснила свою мрію. – незворушно відповіла та, і прибрала його стиснуті на її плечах руки.

Куточки губ Рея смикнулися, коли дівчина продовжила, як ні в чому не бувало, спокійно посміхатися йому.

– Ти думаєш, тобі можна робити все, що заманеться!? – розлютився той. – Якого чорта ти щойно мене…

– Ти мав рацію, – тихо промовила Саманта. – Спорідненість не робить нас з тобою ріднею. Я люблю тебе, Рей.

– Хах… Аха-ха-хах!.. – Рей залився сміхом, але бачачи безпристрасне обличчя Саманти, замовк. – Ти це серйозно?

– А схоже, що я жартую?

– Чорт забирай! – парубок підірвався з місця і в гніві підняв її за комір, процідивши:

– Чому саме зараз..? Чому ти вирішила зізнатися мені саме зараз?

Відчепивши від своєї сукні його руки, Саманта квапливо відповіла:

– Я намагалася придушити свої почуття і ненависть до тебе дуже допомогла мені в цьому, але, віднедавна, я знову почала проявляти до тебе інтерес.

Відштовхнувши її від себе Рей з холодом прошипів крізь зуби:

– Не смій комусь говорити про це. Ти навіть не уявляєш, якою кісткою у горлі мені стала.

– Що? Рей, але я ж… – вона простягла до нього руку, але той негайно попрямував геть.

Дивлячись тому в спину, Саманта стиснула кулаки і насуплено процідила крізь зуби:

– Що все це значить?

Минуло три дні з їхнього невеликого походу в гори. Артисти метушилися хто куди. Вистава для мексиканців ось-ось мала розпочатися.
Мейлі мав погане передчуття. Він ніяк не міг сконцентруватися на нанесенні гриму, але на щастя, Рей підійшов як раз вчасно, щоб допомогти тому.

– Що б ти робив без мене? – усміхнувся він тому, припудрюючи його щічки.

Мейлі надувся, відводячи очі.

Кімната очікування була переповнена. Кожен невідривно стежив за номерами інших, готуючись і самим вийти.
На арену вийшли Кейсі з Домініком. Мейлі почав нервувати. Рей обійняв його, заспокійливо погладжуючи по тендітних плечах. Мейлі це справді було зараз необхідно. Він обійняв його у відповідь. Номер фокусника та його помічниці був закінчений. Саманта зайшла до кімнати очікування. Рей зустрівся з нею поглядом, але відразу ж з байдужістю відвів очі.

– Ваш вихід. – після цих слів вона пішла.

Мейлі вловив холод у її голосі.

“Цікаво, що в неї трапилося? Напевно, вони з Ніколь знову щось не поділили…”

Перший раунд, другий, і ось уже третій. Мейлі даремно хвилювався, все пройшло справді добре.

Глядачі вигукували похвалу, прожектора сліпили очі, а вуха насолоджувалися тисячами оплесків оточуючих.
Так, хоч в очах інших вони ніхто, але на арені вони справжні зірки. І тільки тут мають повне право сяяти і бути справжніми героями з казки для дітей.

Рей допоміг своєму партнеру спуститися з колеса і притягнув за руку до себе. Несподівано для кожного вони почали повільно танцювати прямо перед глядачами.
У спогадах Мейлі сплив момент, коли вони були на Вандомській площі в Парижі…
Крок ногою до партнера, крок праворуч, крок назад і ліворуч. Вимальовуючи ногами квадрат, вони танцювали посередині великої арени, перед переповненими людьми, трибунами.
Під шум, гул, і оплески гостей, Мейлі радісно засміявся. Але раптом, зустрівшись з Реєм очима, він уловив його лукавий блиск у погляді і з незрозумілої причини у нього в серці зародилася тривога.
Мить, — і Рей притяг партнера до себе і не даючи відсторонитися, ніжно поцілував у губи.

Публіка вибухнула бурхливими оваціями. Мабуть тому, що не розпізнали у молодшому артисті хлопчика… але, незважаючи на глядачів у залі, люди за лаштунками добре знали, ким являється Мейлі.

Під час поцілунку Рей перевів погляд перед собою – на перші ряди глядачів, і посміхнувся дядечкові, обличчя якого так і перекосилося від гніву та обурення.
Їхній поцілунок перед усіма – був помилкою.

Як тільки вони зайшли до інших за лаштунки, Мейлі відразу ж помітив безліч застиглих на них, приголомшених очей. За долю секунди зал очікування наповнився гомоном і бурхливими осудами щодо цього вчинку:

– Що це було?..

– Ти бачила? Вони поцілувалися…

– Але ж вони хлопчики.

– Схоже на те, що наш юний Рей нетрадиційної орієнтації…

– Бідні діти…

– Який жах… І як їм не соромно таке витворяти?

Із цього збіговиська вибігла Саманта. Великими кроками вона підбігла до Рея і вліпила йому ляпас, через стислі зуби процідивши:

– Сучий син…

За подругою рванула і Ніколь, але не щоб їх розняти, а щоб вчепитися у комір мундира Рея і з силою смикнути того на себе.

– Та як ти посмів! Ти вирішив по знущатися з нього!? – Ніколь скрутила мундир так, ніби хотіла їм його придушити. Почувся тріск грубої тканини. Рей став від чіпляти від себе артистку, але все було марно, та вчепилася мертвою хваткою, ніби ось-ось його за гризе. На додаток до першого, вона теж нагородила його ляпасом.

Рознімати тих ніхто не став, і лише за кілька хвилин до них вибігла Кейсі. Їй ледь вдалося відчепити від Рея розгніваних дівчат.

Мейлі застиг на місці, не в змозі навіть поворухнутися. Від гнітючих, засуджувальних поглядів йому стало важко дихати.
Все навколо них перетворилося в хаос. Обурення ні на мить не вщухали. Артисти перекрикували навіть саму публіку за лаштунками. У все це почали вплутувати ні в чому не винну місіс Міллер.

– Ти знала про це?

– Кейсі! Ти ж була відповідальна за юного пана! Чому ти цьому не завадила!?

– Я була іншої думки про тебе…

– Замовчіть! – випалив Домінік, розштовхуючи народ, що зібрався. Пригорнувши розгублену дружину до грудей, чоловік голосно крикнув до всіх:

– Якщо когось і варто судити, то це цього негідника! Він примусив бідолаху до поцілунку! Це ваш юний пан Рей у всьому винен!!

Мейлі підняв розгублені очі на Домініка.

“Що?.. але це ж брехня і ви це чудово знаєте… єдиний, хто в цьому винен це…”

– Що ви тут влаштували?!! – сердито вигукнув чоловік, що зайшов за лаштунки.
З його появою всі в раз стихли.

Власник цирку пройшовся по кожному розлюченим поглядом і зупинившись на Реєві, наказав:

– У мій трейлер. Хутко.

Мейлі відчув сльози, що палко полились з очей.
Він міг зрозуміти обурення та осуди інших. Косі погляди з боку дівчат-вершниць, складний вираз обличчя Ніколь, але несамовито розгніваний погляд Саманти на собі, ні.

▪️▫️▪️▫️▪️▫️

– Що це було? – з ходу кинув чоловік, проходячи у свій трейлер. За ним зайшов Рей, з непроникним видом відповівши:

– Кохання.

– Ти знущаєшся з мене!? Яке до біса кохання!? Ти тільки що зганьбив наше прізвище перед усім цирком!!

– Мені начхати, що про мене подумали.

За ці необдумано кинуті слова містер Крайтон вмазав тому ляпаса. Рей скривив обличчя і торкнувся своєї почервонілої щоки, яка зазудила так, ніби її обпалили вогнем.

З огидою дивлячись на того, Джеймс процідив:

– Мені вже набридло вибачатися перед усіма за твою огидну поведінку. Потрібно негайно усунути ці мерзенні чутки в моєму цирку…

– То виженіть мене.

– Що?

– Проженіть. Ви ж самі казали, що я покину цирка після виступу у Мексиці. Цей день на ступив.

Директор цирку зробив крок. Весь його вид віддавав гнітючою злістю, однак, очі блаженно виблискували – наче насміхались з нього.

– Я передумав. – вимовив він, і, здавалося, обличчя хлопця стало ще бліднішим. – Слухай мене уважно Рею, зараз ти зробиш так, як я тобі скажу, і за тиждень про це швидко забудуть.

Рей з силою стиснув кулаки, вперто відмовляючись:

– Я не збираюся нічого робити. Як я й сказав, мене не турбує думка інших. Якщо ж я став вам настільки огидний, то відмовтеся від мене і виженіть як ви того і обіцяли!

– Хах. Ні, Рей, замість тебе з цирку піде Мейлі, з твоєї ж вини.

– Що?

– Я зараз же вижену його з цирку і спишу все на його добровільне звільнення. У кращому випадку, його знайдуть і відправлять у притулок, у гіршому, він помре від голоду.

– Ви не посмієте…

– Ще й як посмію.

Спостерігаючи за докорами совісті племінника, Джеймс посміхнувся, відповівши:

– Але, якщо зробиш як я прошу, він залишиться з нами в теплі та ситості. Щоправда, твоїм партнером уже не буде.

Зчепивши зуби, Рей процідив:

– Чого ви хочете?..

– Я особисто знайду тобі партнерку, за одно й обраницю. Від тебе ж потрібно те, з чим ти з легкістю впораєшся. Ти вдаси з цією дівчиною пару перед Мейлі та іншими, і бачачи вас разом, всі подумають, що не так все зрозуміли.

– Я цього не робитиму.

Обличчя містера Крайтона потемніло. Він схопив його за горло і штовхнув до стінки трейлера, з кожним разом, підводячи того над підлогою все вище і вище.
Дивлячись на нікчемні спроби племінника відчепити його руку, Джеймс сказав:

– Я забув додати: що в тебе немає вибору. Якщо й на далі діятимеш мені на нерви, я вб’ю тебе та його на пару. Як тобі такий варіант? Подобається?

– Пере… кхн! Пере..ста..ньте..! – крізь зуби здавлено прохрипів хлопець, вчепившись нігтями тому у руку.

– Вибирай одне із трьох. Перше: я кажу своїм людям відвезти Мейлі куди подалі, і ми переїжджаємо в іншу країну. Друге: ти слухаєшся мене, береш собі напарницю, граєш з нею ролі, і всі залишаються задоволені. – зробивши паузу, він вийняв з кишені пістолет і приклав до шиї племінника, додавши:

– Або третє: ваша швидка смерть. Що вибираєш?

Рей судомно намагався ковтнути повітря, і мовчав, через що містер Крайтон тільки більше лютував. Він стукнув його спиною об стіну, вперше, вдруге, втретє. З вулиці, можливо, хтось і помітив би дивні звуки, що долинали з трейлера директора, але уваги б все одно не придав.

– Якщо не хочеш зараз втратити свідомість, кажи мені негайно, – попередив того чоловік. – Що ти обрав?

Рей більше не міг виносити цього болю, що мучила його душу і тіло в цей момент.
Він сам усе зіпсував, і не збирається більше наражати Мейлі на небезпеку.
Опустивши руки, він відповів:

– Я вибираю… Друге.

Джеймс самовдоволено посміхнувся, відпустивши його. Як тільки ноги Рея торкнулися паркету, він сповз стіною і сів на підлогу. Він ще пошкодує про цей вибір.

Уловлюючи на собі злісні погляди іншого, Джеймс хмикнув, і з докором сказав:

– Не злись, мене теж змусили одружитися не по коханню. Пізніше, ти подякуєш мені за це.

Рей з тремтінням у ногах підвівся, опираючись рукою об стіну. Як тільки він зібрався вже йти, чоловік квапливо додав:

– Ах, так, сховай шию. Ти ж не хочеш, щоб у мене з’явилися проблеми через твій вигляд?

– Добре… – натягнувши комір пошарпаного мундира на шию, прошепотів він.

– І ще, – зробивши коротку паузу, щоб налити собі склянку віскі, Джеймс добавив:

– Я б не хотів здатися негідником в очах цієї дитини, тому, як повернешся до нього, не говори ні слова про нашу розмову і одразу порви з ним. Не послухаєшся, йому ж гірше буде. Ти все зрозумів?

Стискаючи кулаки, той відповів:

– Так.