Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Stories
6 969
Words
24,6 M
Comments
9 482
Reading
85 d, 6 h
-
коли містер Браун намагався запросити Азирафаїла на побачення, той трішки захопився, заявивши, що вони із Кроулі заручені. Тепер йому залишається лише переконати свого найкращого друга підтримати його обман, аби тільки пережити щорічний бал асоціації власників магазинів і вуличних торговців на Вікбер-стрит.- 4,0 K • Жов 29, '25
-
-
Про темні, молоді роки біло-рожевої Елли Міррел. Завжди щось хочуть й вимагають, А ти покажеш лише страх. Поваги чи міри не знають, Цінують менше, ніж комах. Тебе – тиху, сіру й ламку, Беззахисну, зручну натуру. Програєш знов цю боротьбу, Й почнеш криваву процедуру. Ні слова друзям і батькам – Малу, дурненьку й не почують. Ти ж – лише хочеш свіжих ран,… -
Умемія Хаджиме закохується в дівчинку з хорошої сім’ї, і її Тато з тренер з Тайського Боксу який не любить хуліганів, навіть з хорошими моральними якостями- 632 • Січ 23, '26
- 1,1 K • Січ 23, '26
- 3,1 K • Січ 23, '26
-
- — Манджиро, недотримання власного слова — це поганий вчинок. Ти повинен прийняти покарання, аби усвідомити свою помилку, — спокійним, хриплим голосом говорить Мічі. — Прийняти покарання? Майкі це вже подобається... Такий Такемічі збуджує. Майкі робить крок уперед... Ох, це передчуття в крові — яке ж воно ахуєне.
- 1,3 K • Січ 15, '26
- 1,6 K • Січ 15, '26
-
-
"Я впевнена, що українська мова не буде забута, тож й пишу ці нотатки. Не знаю, чи згадають мене колись мої нащадки—наплювати. Головне, аби історію Будинку "Слово" було оприлюднено."- 122 • Січ 7, '26
- 945 • Січ 10, '26
-
- Писала цю історію як в трансі, тому не кидайтесь капцями за деякі нелогічні моменти :))
- Він тримався, коли продзвенів дзвіночок, пускаючи останнього на сьогодні відвідувача. Тримався, коли той, посміхаючись, озвучував замовлення. Тримався, вишиковуючи шеренгу зі стаканчиків. А потім цей відвідувач простягнув йому цукерки і посміхнувся так тепло… І це стало тріщиною, що стрімко ширилась стіною самоконтролю Ібо. Він вперто тримався весь день, та від цієї співчутливої посмішки практично незнайомої людини раптово розлетівся уламками, розуміючи, що більше не витримає. Ідея народжена під час поїздки з переходу між піснями Ван Ібо 我(I'm not here)在 і Сяо Чжаня 还原.
- Що ви знаєте про місце, куди попадають загублені, зруйновані життям душі? Де темрява та спогади продовжують знущаться над ображеними дітьми, катуючи їх жахливими спогадами та мертвими родичами? Цікаво… Чи зможе хтось впоратися зі своїми демонами, навіки зачинивши двері у своє минуле? Джефф-вбивця – підліток, що самотужки вбив свою родину.. чи може, не всю? Він намагається повернутися до звичного йому світу та допомогти іншим, але натомість віддавши надто велику суму за власний спокій. Що ж, побажаємо йому вдачі, бо це єдине, що можна зробити в цій ситуації.
-
«За місячним шляхом, в імлі далеких сузір’їв Нас жде довгожданий спокій. І що б не трапилось — ми назавжди поруч віднині, Неважливо, далеко чи близько…. » © Flёur – Ми ніколи не помремо- 3,7 K • Чер 5, '25
-
-
Минуло майже сім днів відтоді як Кроулі бачив сонце, крім тих нечисельних променів, що наважувалися пробиватись крізь вікна його квартири. Не так вже й випадково, минуло сім днів відтоді як Азирафаїл пішов, вирушивши виконувати свої нові обов’язки як Верховного Архангела. Сім днів без його найкращого друга: його єдиного друга. Сім днів від їхнього першого, і, ймовірно, останнього, поцілунку. Сім днів відтоді як Кроулі вперше сказав Азирафаїлу, як він насправді почувається. Кроулі знав, ще з тих часів, коли був ангелом, що сім – це число завершености. Він не відчував її взагалі.- 2,8 K • Кві 11, '26
- 2,1 K • Кві 14, '26
- 1,7 K • Кві 14, '26
-
- Previous 1 … 19 20 21 22 Next
