Ханма: головний пушитель Тосви

У ситуації, що склалася, звинувачувати когось, окрім себе, Ханма не міг. Він сам прийшов у клуб, сам напився в зюзю й абсолютно добровільно поїхав із барменом до нього додому, де з ним же і випив ще… А потім — уже набравшись хоробрості — сам запропонував секс і вирішив поекспериментувати. Дозволив, так би мовити, себе трахнути.

Зранку Ханма сьорбав домашній гарячий бульйон і милувався, як Такемічі — так звали бармена — збирався на роботу. Той виглядав так, ніби й не пив: обличчя свіже, очі сяють, на пухких щоках — легкий рум’янець.

Такемічі був красивим і виглядав саме як той пасив, за якого морди один одному б’ють. Підсушене спортивне тіло, величезні блакитні очі й миле обличчя.
Але те, що було вчора… було занадто добре.

Може, це мені наснилося? — майнула думка, але Ханма швидко її відігнав. Він був п’яним достатньо, щоб стати сміливим для експериментів, але точно не настільки, щоб ловити такі галюцинації.

Як же це соромно визнавати, але коли тебе їбуть — це може бути набагато приємніше… Чорт, у цього хлопця між ніг що, якась чарівна паличка? Та ні, звичайний член… просто те, як він ним користується — це вже щось…

— А ти чого сидиш? — Такемічі вже був одягнений; залишилося застібнути куртку — і готово. Він склав руки одна на одну й дивився на Ханму уважно й агресивно, як поважаюча себе вчителька з математики, коли той у школі креслив щось у зошиті пачкою цигарок замість лінійки. — Ти допив бульйон?

— Ні… — з максимально хворобливим виглядом простогнав Ханма, сподіваючись, що його пожаліють і не викинуть на вулицю, як безпорадного цуцика.

— Ну так дохльобуй і уйобуй. Мені на роботу треба. Я тебе тут не залишу — ще телевізор винесеш.

У Такемічі не було часу на підбір ввічливих слів: комуналка сама себе не заплатить, їжа в холодильнику сама не з’явиться, і все необхідне для навчання теж не купиться.

— Я не такий!

— Не треба ссати мені в вуха. Одягайся і вали, — Такемічі жбурнув у Шуджі його речі.

І Шуджі Ханму виставили за двері — просто на мороз, який чудово освіжив його хмільну башку.

Я йому що, дворняга, що він так зі мною? — подумав Ханма й поплівся додому помирати та воскресати від похмілля.

Такемічі працював у клубі по п’ятницях і суботах.
І от у п’ятницю, без п’яти хвилин північ, принц (Шуджі Ханма) прийшов до змученої тяжкою працею Попелюшки (Такемічі Ханаґакі) й прямим текстом попросив про одне просте, душевне, людське бажання.

— Трахни мене знову.

— Не можу. Я сьогодні тут до ранку, а звідси — одразу на другу роботу… — натираючи бокал до блиску, відповів Попелюшка.

В його очах легко читалося те, що дуже хотів, але не міг сказати жоден працівник сфери обслуговування:
«Як же ви мене заїбали. Я вас усіх ненавиджу. І тебе, принце Ханма, теж. Тож, будь ласка, щезни».

— Бляяяяя… Ну що за пиздець. А якщо я заплачу?

— Одноразовий фінансовий прибуток не міняю на стабільний. За хату мені й через місяць платити треба. Не заважайте працювати, шановний.

У неділю Попелюшка після закриття теж прибирала безлад, залишений клієнтами. Увімкнувши всі свої чари й виклавши кілька крупних купюр офіціантці, Ханма Шуджі дізнався, що Такемічі має три роботи:
вихідні — у клубі,
половину тижня — бібліотека,
другу половину — лікарня,
і ще навчання в медичному на п’ятому курсі.

Величезне бажання змусило Ханму піти в місце, куди за звичайних обставин він у житті б не зайшов.
У бібліотеку.

І тепер, коли він наважився на надзвичайно сміливий для себе крок, Шуджі дочекався моменту, коли Такемічі залишився там зовсім один, увійшов усередину й зачинив за собою старі скрипучі двері.

Такемічі щось уважно читав і не помітив, коли й як Шуджі заліз під його стіл.

— Бу.

— Якого хуя ти робиш під столом? У бібліотеці?! — скрикнув Такемічі, побачивши Ханму між своїх ніг.

— Коли я дозволив тобі мене трахнути, я був п’яний і накурений. А зараз я хочу повторити те, що сталося, на тверезу голову.
У клубі ти більше не даєшся, так тебе не виловиш, от і довелося фантазувати… Мене надихнула одна стара пісня.

Шуджі широко посміхнувся й тихо наспів:

— Найкраще місце для хорошого сексу — бібліотека, бібліотека…

— Збоченець. Невже настільки сподобалося, що ти готовий благати, аби тебе трахнули?

— Ну… це було збіса приємно. Я хочу повторити. З тобою.

Такемічі на мить замислився, а потім усміхнувся — повільно й небезпечно.

— У мене був важкий тиждень, і розслабитися справді не завадить. Тим паче, ти так цього хочеш.
Ти презервативи взяв?

— Ображаєш. Я підготувався… навіть двері закрив.

Тепла рука зарилася в м’яке, неслухняне волосся Шуджі. Зазвичай Такемічі ділив ліжко з хлопцями своєї комплекції — трохи вищими, трохи масивнішими. Але щоб такий високий напівбог благав його трахнути… це приємно лоскотало самооцінку Ханаґакі. І все ж на блідих, пухких щоках виступив рожевий рум’янець від сорому.

Шуджі не втрачав часу — він уже погладжував член Ханаґакі крізь штани.

— Не тут, Шуджі. Вилазь.

— Ай, блядь! — Ханма вдарився головою об стіл. Можливо, наступного разу він подумає, перш ніж лізти зі своїм довгим тілом під такий низький стіл.

У темному кутку японської класики, де Такемічі, певно, почувався впевненіше, було значно зручніше. Важкий пуховик Ханми ліг на підлогу й став імпровізованим ложем.

Такемічі ніби знав усі точки, що приносять задоволення. Якщо якась не спрацьовувала з Ханмою, він просто переходив до наступної, показуючи, що таке справжній кайф. Без жодних наркотиків — його кров була абсолютно чистою, та зараз вона шалено бігла венами, приливаючи до збудженого члена, змушуючи його боліти й благати про задоволення.

А потім десь у районі шиї пробіг табун холоду від гарячого поцілунку Ханаґакі. І це була лише прелюдія, а серце Шуджі вже тріпотіло від щастя через те, що з ним відбувалося.

Хлопці лежали на підлозі, цілуючись і торкаючись одне одного так близько, що світ за межами цієї миті ніби зникав. Такемічі, здавалося, нікуди не поспішав. У кожному його русі була ніжність: навіть рука, що ковзала по Ханмі, не стискала занадто сильно — він пестив обережно, майже боячись завдати болю. Натомість Шуджі відповідав з більшою наполегливістю, ніби намагався передати все своє нетерпіння й бажання.

— Зробиш те, що робив тоді?.. — прошепотів Шуджі хриплим голосом. Думки плуталися, слова давалися важко.

Йому довелося прийняти колінно-ліктьову позу, відкриваючи перед очима Такемічі найуразливіше місце. Шуджі затамував подих в очікуванні.

Такемічі зігрів гель у долонях, перш ніж торкнутися. Спочатку це був лише один палець — повільно, обережно, з максимальною увагою до реакцій. Напруга в тілі Ханми поступово танула, руки ослабли, і він уже не міг триматися, тому ліг. Такемічі ж рухався впевнено й зосереджено, ніби точно знав, що робить.

У тілі Ханми розгорався маленький вогник, і йому так хотілося, щоб він перетворився на щось більше — на тепле, всепоглинаюче полум’я.

Коли Такемічі відчув, що Шуджі готовий перейти на нову сходинку задоволення, він нахилився до його вуха й тихо прошепотів:

— Ляж на спину.

Шуджі підкорився, хоча йому зовсім не хотілося переривати задоволення.

Такемічі повернув пальці на місце й взяв до рота член Шуджі. Було приємно — одразу в двох місцях, він приносив задоволення Ханмі. Пальців ставало більше, рухи — різкіші.

— Де ти, чорт забирай, цьому навчився? — проричав Шуджі, задихаючись від екстазу.

— Потім розкажу. А поки що я увійду в цю хтиву дірочку, яка вже благає про член, — проговорив Такемічі дуже розпусним голосом.

Він ніби навмисно повільно вдягав презерватив, а потім міліметр за міліметром плавно входив. Рухався повільно, насолоджуючись кожною реакцією Ханми, який явно хотів ще.

— Скажи, Шуджі… я ж перший, хто тебе трахнув? До цього трахав тільки ти? — запитав Такемічі буденно, рухаючись усередині.

— Я й не приховував, Мічі… Мені це до чорта сподобалося. Знаєш, ти в моєму смаку. Якби не той випадок, я б навіть не здогадувався, що це так приємно… — відкрив душу Ханма.

— Ти тішиш моє его. Думаю, тобі варто віддячити, — усміхнувся Такемічі.

Очі Ханми розкрилися, коли Такемічі змінив рухи. Сильніше. Голова спорожніла, лишилися тільки відчуття: ляскіт тіл, тяжке дихання, тихе стогнання й запах сексу. Тепер Такемічі пестив член інакше, сильніше стискаючи його, а інколи ніби спеціально грався пальцями, роблячи імпровізований масаж.

Він довів Ханму до піку екстазу, а через п’ять хвилин закінчив сам. Бібліотекар влягся в обійми хулігана й прислухався до його серцебиття.

Шуджі знайшов свої цигарки й запалив одну, вдихаючи гіркий дим.

— У бібліотеці не можна палити, — пробурмотів Такемічі.

— Трахатись теж.