Розділи
-
19 Серпня 1934 року. Берлін, Далем. На дворі був теплий, але трохи вітряний вечір, пора коли починає темніти, на небі з'являтись перші зорі, а люди сходитись додому. На столі стояла тарілка з соковитими пельменями, від яких йшов легкий пар і запах лаврового листа з духмяним, чорним…-
26,7 K • Ongoing
-
-
1936 рік 13 березня. Будинок міністерства, Берлін. Лаура — а чого ви сьогодні так пізно прийшли на роботу? — з легким здивуванням запитала секретарша в Райхсміністра. Ада — та Аненербе задовбало. Намагаються дізнатись секрет моєї молодості. — роздратовано відповіла дівчина.…
-
26,7 K • Ongoing
-
-
Шукати сферу, кхм, точніше стародавній артефакт, виявилося набагато складніше навіть з двома невгамовними помічниками за спиною. Так званої «Карти мародерів», яка могла б допомогти нашому тріо, у Поттера не виявилося — той її позичив найогиднішому претенденту на світі —…-
292,9 K • Ongoing
-
-
Вандербум трохи нахилила голову, немов хотіла вслухатися в шум озера, і її погляд, ухиляючись від білуватих відблисків і щільно вмитих мантіями фігур учнів, ковзнув по гладкій водній гладі. Вона не відразу зрозуміла, чому напружилися м'язи під ребрами, чому шлунок стиснувся в…
-
292,9 K • Ongoing
-
-
Ще до засніженої по коліно вулиці, до шепоту вітру у вузьких щілинах замкових вікон і до Рейни Вандербум, що раптово потепліла, в останній тиждень канікул, коли Гоґвортс затихав, смакуючи повернення решти учнівського складу, Еленора Мунбрук стояла в тиші кабінету Захисту від…
-
292,9 K • Ongoing
-
-
Вкотре повертатися до порівнянь не хочеться, але якби Рейна все ж таки виявилася Алісою, то в, на цей момент, останній тиждень її життя, можна було б сказати, що Країна Див, яка складалася з нескінченних пошуків, прикрашена шкільними буднями, руйнується. Бо дивлячись на записку, на…
-
292,9 K • Ongoing
-
-
І знову я їду майже останнім потягом на роботу. Мої берці ліниво шаркали по бетонній підлозі коридору будівлі КПК. Ззаду хтось злегка доторкнутися до мене. — Привіт, Олекса. - привітався зі мною Максим. — Добрий вечір. — Ти якійсь незвично радісний останній тиждень, щось…
-
Ручка відбивалася в такт чайнику, що пищав останню хвилину. Букви самі по собі чомусь не писалися, що виводило жінку з себе. Заселилися вони зовсім нещодавно, але стіни неначе давили, неначе кричали "тобі тут не раді", й дійсно, наче й постановник, але п'єси були поверхневими й…-
1,2 K • Ongoing
-
-
Я впевнена, що українська мова не буде забута, тож й пишу ці нотатки. Не знаю, чи згадають мене колись мої нащадки—наплювати. Головне, аби історію Будинку "Слово" було оприлюднено. Готова покластися, що магущєствєнная совєтская влада не дала нам цілий модернізований будинок…
-
1,2 K • Ongoing
-
-
"Я нехочу йти до церкви! Вкотре кажу, я АТЕЇСТ!!!" - я тяжко зітхаю, розуміючи, що мої аргументи для моїх віруючих батьків звучать ніби образа. Якщо хтось подумав, що моя думка в цій сім'ї когось цікавить, то ви глибоко помиляєтеся. Я тяжко зітхаю і поправляю складки своєї спідниці.…-
1,7 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 67 68 69 … 83 Next
