Смикана

Довгі коридори родинного будинку, які виявилися нескінченними. Двері, двері, двері, але всі не ті, не ті що їй треба. У вухах відчувався кожен стук з подвійною силою: разом гупали і її ноги, і її серце. Руслана ніяк не могла добігти до своєї кімнати. Дихати стало важко, повітря не вистачало…   — Чому ти бігаєш, Русю? […]

Просто хороший хлопець

Було вже добряче за північ, а Руслана все йшла містом зі своїм несподіваним супутником і балакала про все на світі, окрім родини. Обоє уникали цієї теми, як вогню, але побалакати їм було про що. Згадували й веселі історії зі школи та універу, і найдивніші сни, і навіть улюблені анекдоти дитинства.   — Ні, ну ти […]

Розділ другий, де в Тіріоні панує неспокій, та що поробиш.

–          Слухай, справу маю. Я тут заклалась і програла. – Інділін з’явилась, як завжди, різко та весело, мов теплий вітер з Валімару. –          Ого.. І що ти винна? – спитала Ліероссе, встаючи назустріч. Вона вишивала в крихітному саду за їхнім будинком, біля її ніг в траву сідали метелики. –          Я маю зустріти когось із принців […]

Не принцеса

У дзеркалі виднілось сіре і втомлене обличчя. Руслана тяжко зітхнула і узяла до рук чергову косметичну банку.   «Ну, давай, масочко, давай, зроби з мене принцесу!»   Обмазавши всю фізіономію чимось желеподібним, дівчина вирушила до кімнати. Зіпнулась об щось, почувся дзвін скла.   «Трясця твоїй матері! Щоб вас пропасниця здибала!» — подумала про себе Руслана […]

Кохати так, щоб серце завмирало

1985 рік Це була тепла липнева ніч, тоді було трохи прохолодно, а літній вітерець, який розвивав моє каштанове волосся, ні краплі не зігрівав. По всій нашій околиці пройшлися тиша і спокій. Наше місто спало умиротворено. У кожному маленькому віконці цегляного будинка згасло жовте світло, весь народ бачив білі сни, купаючись в царстві Морфея, тільки ми […]

ДВІ КЛЯТВИ: РОЗДІЛ ПЕРШИЙ, ДЕ ЧЕТВЕРТИЙ ВТРАЧАЄ ГОЛОВУ, ЧАСТИНА 3

Тут було уже зовсім темно, зорі світили різко та здавались дуже близькими. Тут земля була дика і бідна, повітря – холодне і пахло далеким морем, сухою травою та каменем. Слова ставали повільними і застрягали в горлі. Наче і оку зачепитись немає за що – і дивитись хочеться. І кожен, навіть тихий-тихий подих тягнув за собою […]

Коли я вперше побачила його

Коли я вперше побачила його, то провалилась у гольфстрім. Не знаю, чи можна провалитися у течію —… у мене вийшло. Стало гаряче, мене нудило. Він часто змінював інтонації поряд зі мною, і акценти, які нашивав на мене. Ярлики — кололи шкіру.   Мабуть, я була обмежена тоді, два роки тому, і не розуміла. Я б […]

Дві Клятви: РОЗДІЛ ПЕРШИЙ, ДЕ ЧЕТВЕРТИЙ ВТРАЧАЄ ГОЛОВУ, ЧАСТИНА 2

Їх тренував Койрондо, той, хто бачив справжні небезпеки в світі під зірками, і кого мовчки слухав навіть Феанаро. Він був саме такий, як його ім’я – неспокійний, швидкий, з якимсь мінливим кольором очей. Казав, що був розвідником – та давно, так давно… На цю галявину сходились по одному-двоє, щоб не так було помітно. І все […]

Дві клятви: Розділ перший, Де Четвертий втрачає голову, частина 1

Розділ перший. Де Четвертий втрачає голову. Пташечка, мала швидка птаха. –          Що? – спитав Лассе, щулячись від золотого світла, котре заливало галерею навскіс. Мереживні стіни пропускали світло Лауреліна, утворюючи на підлозі химерний візерунок. –          Я сказав це вголос? От халепа.  – Моріфінве Карністір, четвертий син Феанаро, витріщався на зовсім юну світлокосу ельде, прудку, мов ластівка […]

Пролог до роботи ” Кришталеві дзеркала”

Закінчиться монотонний день,настане чудовий. Давно закохані люди, які заперечували свої сильні почуття багато років, зустрінуться морськими очима за лічені секунди. По тілах обох пройде тремтіння, коліна будуть зрадницьки трястися, кожен машинально відступить назад, ніби боячись подальшого. Холодний і байдужий погляд буде обманювати, що кохання не залишилося, проте серце ще довго буде скрипіти від накопиченого болю […]