8. «зруйнуй мої страхи і втому»

Наступні тижні вони не бачаться. Лише точково списуються, щоб дізнатися про стан справ. Танос стримував свою обіцянку, яку дав Інхо, тому робота над альбомом триває щільно і насичено. Нам Гю — щодня на зйомках. Іноді — без вихідних і часу на будь-що, крім сну. 

 

Періодично Танос, звично для себе, відправляв якесь фото без футболки з підписом: «Так багато роботи, що аж гаряче». Зазвичай Нам Гю ставив повідомленню сердечко і нічого не відповідав. Бо поза перепискою йому треба було якось приховувати потужні стояки. 

 

Декілька разів репер пропонує приїхати до нього. «Я нічого такого не очікую. Просто поспати в одному ліжку». Але оператор відмовляється мотивуючи це тим, що «просто поспати» буде дуже складно. 

 

Зірки сходяться лише за місяць. Коли Танос дізнається про зйомку відбору, а Нам Гю — береться до роботи над Show Me the Money. Уже завтра все почнеться. Тому лишається лише підготуватися до чергового робочого дня і зустрічі з чоловіком (колегою? другом? коханцем?). 

 

Очевидно, що підготовка до шоу для репера — складна штука. Він стоїть в гримерці та намагається зібратися із силами. Навколо — приблизно 100 людей. Усі вони теж прийшли заявити про себе. Але Танос знає, що цей етап мине менше, ніж половина присутніх. Поряд знову кружляє Мін Су. Він, здоровий та окрилений, підбігає до репера і впевнено тисне руку.

 

— Хван Інхо давав послухати альбом, — хитро посміхається він. — Ти будеш виступати з піснями з нього?

 

— Не зараз, — ніби відмахується репер. — У нас це… Як його назвав Інхо?

 

— Інформаційне ембарго?

 

— Так, воно. Не можна, коротше, навіть згадувати про нього. Почнемо промоцію після відборів.

 

Мін Су киває головою і біжить далі, до якогось високого хлопця у величезному худі. Так само тисне руку, щось запитує і летить кудись. Цей дивак, здавалося, був під чимось.

 

— До речі, друзі і подруги, — вигукує Мін Су так, щоб почули всі в цій залі. — Завтра ми матимемо уже затверджений лайнап, тому готуйтеся до зйомки першого випуску. Будемо знімати все в пʼятницю. Тоді ж, після ваших виступів, зустрінемося в студії і запишемо офіційні візитівки. Запрошення з деталями я надішлю на ваші пошти. Дякую!

 

Танос заходить у студію і просто займає своє місце. Голосні гурти людей розмістилися, де було місце. Зараз розпочнуться випробування: три різні завдання для артистів. Після кожного — вигнання. Таносу це було схоже на якесь ток-шоу про виживання. Цікаво і розбурхує адреналін у крові. Він тримається окремо від гурту, бо просто потребує побути сам. 

 

Проте, це мало кого хвилює у невеликій студії. Поруч сідає хлопець, навколо якого ще декілька хвилин тому кружляв Мін Су. Він був високим і одягнутим у старий потертий спортивний костюм. Молодий та наївний хлопчик. 

 

— Танос?, — дещо захоплено питає хлопець. — Це ж ви? «Я вбʼю половину людства своїм репом!». Радий бачити!

 

— Так, це я, — відповідає дещо спантеличено. — А ти?

 

—  Вибачте. Так. Я — Гон Су, — хлопець посміхається.

 

— My boy, просто Танос. Без «ви», «ми» та іншого. Alright?

 

— Звісно, — хлопець невпевнено потирає себе за стегна. — А чому ти тут?

 

— Так, вирішив трішки нагадати про себе і показати справжній реп, — самовпевнено каже репер.

 

— Вау, вражає. Радий, що буду тут з вами. Точніше, з тобою, — Гон Су нервово ковтає слину. 

 

Танос посміхається. Навколо нього формується різнорідний гурт з хлопців і дівчат, які впізнали улюбленого репера. Вони робили фото, просили автографи. Деякі сміливці (і сміливиці) — очікували взаємної підписки в інстаграмі. Цей балаган припиняє голос режисера: «Шановні учасники, прошу займати свої місця. Ми починаємо зйомку». Краєм ока репер бачить Нам Гю, який стоїть за камерою та сміється. «Дурень смішливий», — проноситься у фіолетовій голові.

 

Перше завдання — батли. Пари обирали випадково. Танос опинився з якимось чоловʼягою в окулярах. Його звали Пак Йон Сік і він теж був зі «старої генерації». Танос згадав, що років 10 тому вони були разом на якомусь фестивалі. «Серйозна заявка. Але я всеодно виграю», — думає самовпевнено репер. 

 

— Невже і ти тут!, — вигукує Йон Сік, не приховуючи задоволення. — Що ж, спробуємо показати цій купці неофітів справжній стиль.

 

Їх батл дійсно був найцікавішим. Різні стилі та поведінка на сцені створювали магічний ефект. Нервовий грубий голос Таноса контрастував із розміреним флоу Йон Сіка. Вони, здавалося, навіть не напружувалися, а просто насолоджувалися моментом. І показували, що таке справжні батли — без бруду в бік опонента і гри на камеру.

 

Час закінчується і зала заповнюється оваціями. Молоді виконавці, здавалося, втратили звʼязок з реальністю і забули про те, що ці двоє — конкуренти і переграти їх буде дуже тяжко. Йон Сік потискає руку Таносу і дякує за батл. Вони двоє виходять переможцями, бо обрати кращого просто ніхто не зміг. Проте, цей етап став останнім для десятка хлопців і дівчат.

 

Друге завдання — панчі. Треба було швидко і ефектно дати словесних ляпасів опоненту. Таносу здавалося, що тут він посиплеться, бо перед ним стояла маленька невпевнена дівчинка, яку не хотілось якось зачіпати. Але це — шоу. Тому репер пройшов і цей етап, залишивши дівчину поза межами переліку учасників.

 

І останнє завдання на сьогодні — фрістайл. Нарешті, не треба ні з ким змагатися, а просто вийти, зачитати під біт і спокійно зайняти своє місце в залі. Танос бере мікрофон і починає просто таки навалювати текст. Він відчуває, що зараз просто треба не зупинятися і показати все, що він вміє і може. Але сам він помічає, що довгі роки «творчого простою» дають про себе знати. Тому, як тільки біт закінчується, він втомлено видихає і кидає мікрофон. «Раунд, сука», — каже він собі під ніс.  

 

Далі все минуло як в тумані. Таносу здавалося, що все навколо — великий фарс, який продукує його втомлена свідомість. І ось цей хлопчик у спортивному костюмі, який намагається не показувати своєї знервованості, Йон Сік, який вкотре протирає свої окуляри, заплакані учасники, які не змогли пройти відбір — це вигадка, якої немає в реальному світі.

 

Після зйомки він швидко йде за лаштунки, намагаючись у загальному потоці людей знайти знайому статуру. Але її немає, що б там не робилося. Репер виходить за межі студії, йде до гримерки. Нам Гю немає ніде. Хоча зараз потреба у ньому була шалено висока. 

 

Танос бере куртку і шукає в кишені електронку. Пора вийти та покурити. 

 

— Мін Су, my boy, підійди до мене, — репер кличе хлопця.

 

— Так, чим можу допомогти?

 

— Де у вас тут курилка?

 

— Хм, — Мін Су задумується. — Я не знаю, якщо чесно. 

 

— Ходім, я покажу, — поруч зʼявляється Нам Гю і, ніби по-дружньому, підхоплює репера за лікоть. — На цьому поверсі є підходяще місце.

 

Репер киває головою і задоволено прямує за оператором. У гримерці ніхто цього не помічає. Усі і далі голосно гомонять, намагаючись переварити все, що сталося за останні декілька годин.

 

— Як ти? Виглядаєш втомленим, — Нам Гю дістає з кишені пачку цигарок.

 

— Не знаю, якщо чесно, як я. Шокований — це факт. Приємно чи ні — питання. Можна взяти у тебе цигарку?

 

— Звісно, — хлопець протягує пачку і дає запальничку. 

 

Танос закурює і відчуває як їдкий дим заповнює його груди. Йому стає якось простіше і спокійніше: чи то від цигарки, чи то від присутності Нам Гю. 

 

— Мені це все дивно. Ну, в плані, купа людей з камерами, якісь завдання. Це не моє середовище, не мій вайб. Мене, напевне, це втомлює найбільше. А ще я сумував за тобою. 

 

— Я теж. Але, я дуже прошу, давай не будемо тут говорити про це.

 

— Ти соромишся мене? Чи це знову ваші корпоративні правила?

 

— Просто давай не будемо. Я поясню це десь за межами офісу. Наприклад, у пʼятницю, як знімемо перший випуск. 

 

Нам Гю гасить недопалок і прямує до виходу. Зараз чоловікам треба у різні сторони. Таносу — зібратися і вирушити додому. Нам Гю — забрати апаратуру зі студії та розписати задачі для монтажерів.

 

— Тоді до пʼятниці, — каже репер і, самими лише губами додає: — Я тебе люблю.